СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Будуйте стосунки, знайдіть свого духівника, сповідайтеся»: 7 порад владики Бориса Ґудзяка у часи кризи
«Смерть — найкращий провідник». У цьому впевнений архиєпископ і митрополит Філадельфійський УГКЦ владика Борис Ґудзяк. Він відзначив, що сучасні українці, живучи під загрозою розгортання повномасштабної війни, яка може торкнутися твого міста, твоєї родини, навчаються розставляти правильні пріоритети.
Не сваритися у своїх родинах, але шукати порозуміння, спілкування, переживати досвід присутності у твоєму житті людей, які навчають бути людяними. Владика під час зустрічі із представниками Львівської бізнес-школи УКУ поділився своїми роздумами про життя у часі кризи, яка навчає правдивих істин. Пресслужба релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова» записала для Вас 7 сильних тез про важливість мати свого духівника, силу сповіді і людських стосунків.
1. Я збудований, як ми колись казали у еміграції, зустріччю з Україною
Мужністю людей. З глибшим рівнем пережиття і розуміння великих людських драм. Бо війна несе смерть, а смерть взагалі — це дуже сильний проповідник. Вони багато питань вияснюють. Думаю, що чимало чоловіків, які сварилися з жінкою чи жінка з чоловіком, можливо, ці сварки зараз припинили чи перенесли на другий план. І звертають увагу на основне: на життя, родину, стосунки. І мені здається, що в Україні це відбувається у дуже цікавий спосіб. Я почав щоденник писати і ця тема там звучить. На Заході є такі більш геополітичні міркування, у яких людина губиться. Є ця різниця. Є трохи абстрактні геополітичні міркування за кордоном, а тут в Україні є це реальне життя під загрозою війни: родина, місто. Тут зараз відбувається щось дуже глибоке. Я вважаю, що ми з вами покликані бути лідерами у цьому процесі.
2. Бути правдивими у цьому світі допомагає Сповідь
Є такий феномен, що чимало людей, зокрема з молодшого покоління, не визнають моральних авторитетів. Є брак цілісності. Світ сьогодні шукає цілісності. Ми її не знайдемо, можливо, у цьому світі. Це є Божий дар, якого треба просити, на який треба бути відкритим. Задля якого треба робити велику жертву. Сьогодні світ потребує людей, які є правдиві. І у цьому допомагає Сповідь, Таїнства. Світ сьогодні не сповідається. Ти не можеш іти до великого добра, якщо ти не знаєш ім’я зла, не можеш сказати, що це є гріх. На Заході гріх — це неполіткоректне слово, яке сприймається з іронією. Тому вже нема чорно-білого, є сіренькі лідери. Мені так здається, що це фундаментальні питання і проблеми.
3. Боятися слід не помилок, а гріха
Помилка і гріх є різними поняттями. Можна на роздоріжжі повернути праворуч, а не ліворуч. Але це не є гріх, це не є моральна шкода, не кривда. Це помилка. Помилятися можна; і треба заохочувати людей не боятися помилки. Але боятися гріха слід.
4. Кризи неодмінно повертають нас до правдивих істин
Бувають такі випадки. Рік тому я приймав найскладніше рішення в моєму управлінському досвіді. Це було звільнення третини працівників нашої архиєпархії, які служили там тривалий час. Ми мали дуже поважні дефіцити. І ми не могли далі працювати у такому форматі, як раніше. Треба було повертати корабель. Це означало, що нам треба радикально скорочувати штат. А це люди. Непогані люди. Це не було скорочення за помилки чи гріхи. Ще складніше рішення, коли є негаразди з душпастирями, священниками. Бо священник — це не просто працівник єпархії, це є духовний син і взагалі канонічне право, церковне право не дозволяє просто так позбутися священника. Навіть коли він не служить, єпархія має забезпечувати зарплату.
5. Найкраща порада, яку я отримав у житті — це мати духівника
Це було 43 роки тому. Це якось мені запало у серце і це дуже мені допомагає у житті. Я зараз маю такого наставника, якому 92 чи 93 роки. Він був сповідником Матері Терези. Він арабського походження, маронітського. Має широкий досвід, працював у Південній Америці. Він вижив одного разу при падінні літака. Він — прозорливий чоловік. Коли я прийшов до нього, то він прочитав моє серце. Наше спілкування після тої зустрічі завжди є онлайн. Тому може бути якесь онлайн-наставництво. Ми завжди потребуємо супроводу. Йде мова не про боса, який дає завдання, але когось, хто йде з нами на духовному шляху. З ким ми можемо поділитися питаннями, сумнівами, помилками чи навіть гріхами, і почути заохоту. Треба не боятися. Страх є поганим порадником. Нам добре мати тих, які допомагають нам не боятися і не бути агресивними. Ми всі, коли боїмося, то реагуємо агресивно.
6. Ми процвітаємо у стосунках, тому плекайте їх
Чоловік з жінкою, з нашими дітьми, з сусідами. Як це добре мати хороших сусідів.
Плекайте стосунки. Бо людське життя є на тій матриці.
7. Спортом потрібно займатися, але треба працювати також над м’язами душі
Коли ми є у добрій формі, тоді можемо приймати рішення. Швидко, більш правильно. Не під впливом комплексів, страхів, упереджень, образ. Треба працювати над своєю внутрішньою цілісністю. Це дає великий спокій. Я думаю, що вся Україна це бачила у Блаженнішому Любомиру Гузарі. Не у фізичній формі була його сила. Блаженніший Любомир промовляв і був лідером моральним, бо в нього всередині був Бог. І він цим променів: своєю людяністю, своїми жартами. Цього люди потребують. Думаю, що наприкінці життя це виявилося хоча б трошки у Стіва Джобса. Бо він мав жаль щодо того, як він ставився до людей. До доньки, яку не визнавав довший час. Він не взяв своєї фірми із собою у вічність. Тому одне другого не виключає. Але бажаю всім мати цей досвід — бути із тими людьми, які допомагають тобі бути людиною.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
