СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Будьте свідками Христа»: п’ять настанов патріарха Йосифа Сліпого із його «Заповіту»
30 років тому, 27–29 серпня 1992 року, відбулося перепоховання праху патріарха Йосифа Сліпого — українського церковного діяча, предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви, кардинала Католицької Церкви — зі собору зі собору Святої Софії в Римі до крипти в соборі Святого Юра у Львові.
Так довершилося прохання, висловлене в «Заповіті» патріарха: «Поховайте мене в нашому Патріяршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і постануть на волі наша Свята Церква і наш Український Нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її у храмі Святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея». Про це розповідає релігійний інтернет-ресурс «Духовна велич Львова».
Цьогоріч Українська Греко-Католицька Церква вшановує 130-ліття від дня народження Патріарха Йосифа. Ця непересічна постать має колосальне значення в історії Української Церкви та державності. Після навчання в Львівській духовній семінарії та на теологічному факультеті університету здобув освіту в університеті Інсбруку; пізніше став ректором Духовної семінарії у Львові та деканом богословського факультету, відтак — Львівської богословської академії. У 1945 році заарештований, 19 років був в’язнем радянських концтаборів; звільнений 1963 року, решту життя провів у Римі, плекаючи справу відродження УГКЦ.
Духовний «Заповіт» Патріарха окреслює його життєвий шлях, найважливіші звершення та пророче бачення відновлення Церкви. Пропонуємо вашій увазі кілька думок, що є актуальними настановами і в сьогоденні:
- «Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею та своїм знанням, будьте її служителями! Споруджуйте храми науки, вогнища духовної сили Церкви та Народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і Народу без рідної науки. Наука — це їхнє дихання життя!»
- «„Будьте свідками“ Христа в Україні і на землях вашого вільного і невільного поселення, в усіх країнах вашого поселення, у в’язницях, в тюрмах і таборах, аж до краю землі і до краю вашого земного життя! Будьте свідками на всіх континентах нашої бідної планети! Не посоромте землі української, землі ваших предків! Збережіть у ваших душах чисте-непорочне ім’я своєї Святої Церкви!»
- «Важливість молитви, зокрема літургійної, ще й у тому, що в ній віруюча людина висловлює свою віру в об’явлені таїнства віри і своє глибоке розуміння самої істоти цілої Христової Церкви, а в ній і своєї рідної Церкви як невід’ємної, повноцінної і в обряді, Літургії, церковному управлінні, традицією освяченій духовній спадщині самобутньої її частини».
- «Брак почуття і розуміння єдности в основних питаннях життя Церкви і Народу — це наше нещастя, це наш споконвічний гріх!»
- «Моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського роду і за весь Український нарід і просіть Всемогутнього Бога, щоб Він допоміг нам завершити нашу тугу за єдністю і наші змагання за церковне об’єднання у постанні Патріярхату Української Церкви».
