«Бог завжди присутній». Відеоблог № 13 владики Венедикта Алексійчука

16 квітня 2019

Преосвященний владика Венедикт Алексійчук, Правлячий Архиєрей єпархії святого Миколая Чудотворця із осідком у м. Чикаго, щовівторка продовжує вести через youtube-канал свою «Школу молитви». Цього разу владика роздумує над нашим усвідомленням присутності Бога у власному житті, Котрий не з’являється раптово у момент нашого бажання помолитися і немовби викликати Його, але повсякчас є у нашому житті.

«Бог завжди присутній». Відеоблог № 13 владики Венедикта Алексійчука

Бог перебуває з нами завжди

«Коли ми говоримо про молитву, доволі часто думаємо собі, що це певний і відповідний час, який ми присвячуємо Богові. І це правда. У стислому розумінні молитва — це зустріч та перебування з Богом. Але погляньмо на той факт, що Бог завжди перебуває, Бог завжди є. Бог є Тим, що все наповняє, а тому Він повсякчасно присутній у нашому житті. Натомість, ми дуже часто забуваємо про Його присутність.

Як тривога — то до Бога

Здебільшого ми пригадуємо про присутність Божу тоді, коли нам є важко чи трудно, коли ніхто із людей світу цього не може нам допомогти або ж ми самі собі не можемо дати раду. Саме тоді ми звертаємо свій погляд до Бога. Проте, Бог є завжди присутній. Це є однією із найважливіших речей у молитві. Мені видається, що коли ми молимося лише тоді, коли ми стаємо до молитви, то ми взагалі не молимося, адже Бог є завжди присутнім. Тому, таким важливим для нас є те, щоб завжди пам’ятати про Божу присутність в нашому житті. Це не є легко і просто.

Радісне пригадування про Бога

Легко пам’ятати про Божу присутність, — як я вже згадував, — коли стається якась біда чи клопіт. Тоді, ми швидко повертаємося своєю пам’яттю до Бога. Деколи ми можемо пригадувати про Божу присутність тоді, коли нас наповняє якась радість, якась приємність, і ми знову можемо подякувати Богові. Подібним чином стається й у нашому житті: коли відбувається якась неприємна подія, то усі навколишні події на нас не впливають і ми пам’ятаємо лише про цю неприємну подію чи новину. Навпаки, коли стається якась добра новина, щоб не діялося інше — воно виглядає блідим на фоні цього. Тому, ми повинні пам’ятати також про цю Добру Новину — присутність Бога у нашому житті, Котрий є завжди і повсякчас, — навіть тоді, коли ми не звернули на Нього уваги.

Майже «атеїсти»?

Таким чином, важливо впродовж дня зупинятися у цій Божій присутності, пригадувати про неї та існування Бога. Якщо ж ми пригадуємо Бога лише на молитві, — чи то ранішній, а чи вечірній, — а в інший час про Нього не згадуємо, то це значить, що ми майже «атеїсти», адже більшість свого дня не пам’ятаємо про Бога, Котрий є завжди присутній. Ми маємо пам’ятати про Божу присутність так, як ми пам’ятаємо про свій біль у зубі: коли у нас болить зуб, то щоб ми не робили і чим би не займалися, завжди є присутність цієї болі та пам’ять про цю біль. Такою ж повинна бути наша сформована свідомість про присутність Божу, Котрий завжди є присутній у нашому житті, Котрий завжди хоче бути із нами.

Усвідомлення Божої присутності — протидія гріхові

Це усвідомлення було однією із найважливіших речей для Святих Отців та Отців пустині. Кожен із них у різний спосіб намагався у собі розвинути свідомість Божої присутності. Коли є усвідомлення Божої присутності, людина не може згрішити; коли існує Божа присутність та усвідомлення Бога, то ти не можеш гріховно поводитися. Коли наступить це усвідомлення, ми не зможемо зробити гріха чи зла, адже пам’ятатимемо про Бога. Тому, зростаймо у молитві, зростаймо у Божій присутності і ми побачимо наскільки радикально у дуже короткому проміжку часу наше життя переміниться і ми будемо пам’ятати про Бога не лише на молитві, але завжди».