СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав разом із Карлом Андерсоном у Києві відкрили пам’ятну дошку о. Майклу Маꥳвні, засновнику «Лицарів Колумба»
20 жовтня 2021 року у приміщенні Адміністративної будівлі при Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ відкрили пам’ятну дошку на честь блаженного о. Майкла Маꥳвні. Це священник з американського штату Коннектикут, який став засновником братерської організації чоловіків-католиків «Лицарі Колумба».
Участь у події взяли колишній Найвищий Лицар спільноти Лицарів Колумба Карл Андерсон, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, в. о. Секретаря Синоду Єпископів УГКЦ о. Андрій Хім’як, владика Михайло Бубній, екзарх Одеський та капелан Ордену «Лицарів Колумба» в Україні, учасники організації «Лицарі Колумба», духовенство і поважні гості.
Карл Андерсон відзначив цінність цієї синодальної зали для відродження Української Греко-Католицької Церкви. «Це велика гордість, що ми маємо нагоду бути причетними до оновлення Української Церкви, зокрема до синодального залу, і того, що він означає для Церкви. Також впродовж свого Понтифікату Папа Франциск наголошує, що синодальність — це велика особлива можливість для нас аби послужити Церкві України», — мовив він.
Пам’ятна таблиця розташована перед входом у Синодальний зал. Вже наступного року тут вперше буде засідати та приймати важливі для Української Греко-Католицької Церкви рішення Синод Єпископів УГКЦ.
У свою чергу, Блаженніший Святослав пов’язав цю подію із нещодавно започаткованою Святішим Отцем Папою Франциском підготовкою до наступного Синоду Католицької Церкви. Ця підготовка отримала назву — «Синодальний шлях». «Дуже важливо, щоб наша Церква тут в Києві, біля Патріаршого Собору, головного храму нашої Церкви, мала достатньо простору для того, щоб тут відбувалися Синоди Єпископів нашої Церкви. Сьогодні ми зробили дуже важливий крок вперед. Щоби довершити спорудження нашої синодальної зали. Сьогодні ми відкрили цю пам’ятну дошку на честь о. Маꥳвні, блаженного священника, який заснував братство „Лицарів Колумба“. Воно вже майже 10 років діє в Україні і виступило одним із жертводавців цієї синодальної зали», — підкреслив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви.
Відтак Предстоятель УГКЦ висловив слова вдячності усім жертводавцям, які долучилися до цієї справи та події. «Тому зараз, з одного боку рухаємось вперед, щоби цю залу докінчити, а з іншого боку, ми сьогодні дякуємо жертводавцям. Сьогодні сюди приїхав колишній Найвищий лицар цієї спільноти Карл Андерсон, який разом зі мною відкрив цю пам’ятну дошку на честь засновника братства — о. Майкла Маꥳвні. Ми ще раз дякуємо нашим жертводавцям, молимося за нових жертводавців і рухаємось вперед. Адже насправді не тільки наше літургійне життя, але теж життя „синодальної дороги“, яку відкрив Папа Франциск, має мати достатньо простору, щоби проходити саме у Києві — серці нашої Церкви.
Будівництво синодального залу відбулося зокрема за фінансової підтримки братерської організації «Лицарі Колумба».
Довідка
Отець Майкл Маꥳвні народився в сім’ї ірландців-емігрантів, з тієї хвилі, що втікала в Новий світ від великого «картопляного голоду», коли населення Ірландії скоротилося на чверть. Його батько був працівником на фабриці міді. Католики у США, а зокрема емігранти-ірландці, були «людьми нижчого сорту», бо мало того що переважно бідні та неписьменні, то ще й вірні Папі, а не президенту. Їх не хотіли у Штатах, бо вони «верховодять емігрантами». Архиєпископ Балтімора Вільям Лорі сказав: «Думаю, у вірі о. Маꥳвні знайшов не тільки перші прояви свого покликання — то був також початок його життєвої місії зміцнення сім’ї». Виїзд на навчання до семінарії св. Яцека у Квебеку не був успішним — раптова смерть батька стала велінням долі повернутися додому і утримувати сім’ю. Однак єпископ Гартфорда вирішив, що обдарований клірик зможе продовжити і закінчити навчання в Балтіморі. Тож щойно сімейні справи було залагоджено, Маꥳвні повернувся до навчання.
Висвячений 1877 року, він отримав призначення до парафії Пресвятої Діви Марії в Нью-Гейвені, Коннектикут. Це був великий виклик: парафія перебувала «по вуха» у боргах, а місцеві мешканці аж ніяк не були задоволені парафіянами, бідними ірландцями- «папістами». Але о. Маꥳвні вирішив зробити храм центром християнського життя своєї околиці, і використовував для цього як своє вміння налагоджувати дружні контакти з людьми, так і… свою вправність у бейсболі. А ще він приходив із душпастирськими візитами до в’язниці, причому не на 5 хвилин, щоби щось там сказати про Христове прощення, а витрачав там чимало часу на розмови. Завдяки його пастирським старанням навернувся сильно ненавиджений людом злочинець, убивця, засуджений до смертної кари. Під кінець свого тюремного строку це вже була зовсім інша людина, яку всі любили і шанували.
«Лицарі Колумба» зродилися з простої необхідності допомагати сім’ям. За часів о. Маꥳвні не було соціального забезпечення, і якщо помирав батько — сім’я залишалася без годувальника. Варіантів не було: смерть чоловіка була крахом сім’ї. Залишалося об’єднувати людей, щоб вони допомагали одні одним. Отець Маꥳвні бачив у своїх прагненнях «велику родину» католиків, які підтримували би одні одних взаємно, як брати в ордені, але не стаючи монахами, а як миряни. Він брав участь у формуванні та праці нового руху, але наполягав на його суто мирянському керівництві. Приклад життя о. Майкла привабив і його рідних братів, Джона і Патрика, які теж вирішили стати священниками.
Його душпастирська праця і ревність почали приносити прекрасні плоди, коли раптом отця забрала епідемія «російського грипу», що шаленів у 1889–1890 роках. Вірус викликав в о. Маꥳвні тяжке запалення легень, і священник помер молодим, через два дні після 38 дня народження.
