СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Блаженна людина, яка має відкрите серце і очі», — думки владики Володимира Груци з реколекцій для жінок
У п’ятницю, 10 грудня 2021 року, в архикатедральному соборі Святого Юра вдруге відбувся вечір духовної віднови для жінок, який очолив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца.
Як інформує пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ, реколекції традиційно розпочалися Божественною Літургією, під час якої усі бажаючі мали можливість приступити до сповіді.
Владика Володимир у своїй реколекційній науці запросив учасників вечора духовної віднови вирушити у передріздвяну мандрівку з пастухами до Вифлиєму.
Реколекції — це час поглянути на себе
Реколекції чи духовна віднова — не означає накопичувати знання або послухати щось цікаве. Це час поглянути на себе, відкрити щось нове в собі, може, переконатись у тому, що вже знали про себе. Зрештою, ми досить добре знаємо, як жити і що робити. Але не завжди так живемо. Тому маємо собі це пригадати.
Духовна боротьба — це показник доброї дороги
Будемо мати багато перешкод, щоб прийти до храму, зробити щось добре, послужити іншим. А це якраз є показником духовної боротьби. Це означає, що ми тоді на добрій дорозі.
Слово повинно ввійти до нашого серця
Ми багато чуємо про Бога, про євангельську благовість. Але слово проходить і пропадає. Воно повинно ввійти до нашого серця і закоренитися там. Слово як таке починає сьогодні щораз більше втрачати авторитет: зрада подружньої присяги, недотримання обіцянок політиками та інше. Ми готові більше вірити астрології: гороскопам, снам, щось пороблено…
Лише воплочений Бог може освітити душу
Різдвяні свята стають щораз більш популярні. Але водночас існує небезпека, що вони будуть щораз менше пов’язані з християнською вірою. Як це так може бути? Справа в тому, що вже задовго до свята Різдва Христового починається різдвяний бізнес. Бачимо магазини, оздоблені декораціями з зірок та світла, які мають приваблювати покупця. І тут є, на мою думку, такий психологічний момент: людина має прагнення за світлом, за гарним зоряним небом. І це світло в темну пору року відповідає прагненням людини. Але тут є парадокс: не бізнес, а кінцево воплочений Бог, який стає людиною, може подарувати людині правдиву радість, освітити душу, заспокоїти прагнення.
Без християнського коріння Європа не буде Європою, а Україна — Україною
На жаль, є такі тенденції секуляризації, зокрема в Західній Європі, щоб говорити лише про свята чи різдвяні свята, але не згадувати про Різдво Христове. Адже це може ображати тих, хто не є християнами. Але Європа має християнські коріння. Якщо їх обрізати, тоді вона не буде Європою, а Україна не буде Україною.
Коли приймаємо Ісуса, наше життя змінюється на «до» і «після»
Подія Різдва настільки важлива, що ми ділимо історію людства на роки до народження Ісуса Христа і по народженні. Це не випадково, бо світ до його приходу на землю відрізнявся від світу, який настав після цього. Так є і в нас, коли приймаємо Ісуса в наше життя, то будемо змінюватися. Отже, різдвяна ніч є центром нової історії: Бог стає людиною. В темряві терпіння і насилля запалюється світло, яке ніхто ніколи не зможе погасити.
Пастухи перші подивилися в очі Богу
Хто перший зміг подивитися в оченята Ісуса, хто міг першим стати на висоті очей з воплоченим Богом? Це були пастухи! Не священнослужителі з єрусалимської святині, не богослови, не законовчителі, не політики, а пастухи… Гірська Юдея, де знаходиться Вифлеєм, була типовою околицею пастухів. Протягом спекотного літа пастухи змушені були долати з вівцями великі віддалі. Великою надією був зимовий дощ, завдяки якому все зеленіє на кілька тижнів.
Серце покірної, простої людини чує ангельський спів.
Це, що Бог прийшов для людини, показане, зокрема, в постатях пастухів. Це були прості та убогі люди. Вони були вночі біля стада. Невідомо, що думали; можливо, чекали ранку. Євангелист Лука каже, що їм з’явився ангел і сповістив народження Месії. Чому їм — простим, забутим людям з’явився сам ангел? Тому що вони готові прийняти його вістку. Серце покірної, простої людини чує ангельський спів. У вифлеємській яскині не знайшлося місця для гордого Ірода, а туди ввійшли покірні пастушки. Вони відразу поспішили до Вифлиєму та стали місіонарями, розповідаючи про цю подію. Це, що побачили пастухи у яскині, — це стоїть перед нами.
Блаженна людина, яка має відкрите серце і очі
Згідно давньої легенди, пастухи вирушили привітати новонародженого Ісуса, взяли подарунки з собою: сіно, молоко для мами, кожушок… А один пастушок не мав подарунка, йому було прикро, але, все таки, пішов з іншими. Марія була заклопотана, як прийняти гостей, та ще мусіла Ісуса на руках тримати. Побачивши пастуха з порожніми руками, віддала йому Ісуса.
«Ми також повинні багато чого відректися, звільнити руки і серце, щоб прийняти Ісуса», — підсумував владика Володимир.
Опісля духовної науки учасники реколекцій мали змогу побути в тиші, розважаючи над словами Ісусової молитви.
Завершилися чування Молебнем до Пресвятої Богородиці.
Нагадаємо, що такий вечір духовної віднови для жінок проводиться вже не вперше. 12 листопада цього року його провідником також став владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Захід ініційований Жіночою Діловою Палатою України, Комітетом духовного розвитку жінок.
Фото: Мирослав МтмПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
