«Бажаємо досвідчувати радість зустрічі Новонародженого Христа Спасителя в особі іншої людини, головно тієї, яка стукає до дверей наших домів та до наших сердець», — владики УГКЦ у Польщі

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

владик Української Греко-Католицької Церкви у Польщі —
архиєпископа і митрополита Перемисько-Варшавського Євгена Поповича та
єпарха Вроцлавсько-Ґданського Володимира Ющака

Всесвітлим і Високопреподобним Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням,
Дорогим у Христі Братам і Сестрам!

Христос Рождається!
Дорогі у Христі Брати і Сестри!

Найважливіша подія в історії людства, якою, без сумніву, був прихід на світ у людському тілі самого Бога в особі Його Єдинородного Сина Ісуса Христа, пройшла майже незамітно. Цілий світ був тоді зайнятий своїми справами. Євреї клопотались тим, як виконати доручення кесаря Августа, який наказав кожному взяти участь у переписі населення (Лк. 2, 1). Для цього необхідно було дійти до місця походження свого роду та знайти якийсь нічліг. З черги, частина ізраїльтян, які не могли погодитись з римським пануванням, робила усе, щоб позбутись агресора зі своєї батьківщини. Інші були зайняті своїми щоденними справами. Навіть на думку їм не приходило, що в цей час може народжуватись Боже Дитя, яке буде обіцяним старозавітніми пророками Месією.

Була, однак, невеличка група тогочасних людей, які побачили прихід на світ Воплоченого Божого Слова. Першими були звичайні пастухи, люди пустині, непросвічені, але відкриті на слухання Божого Слова. Вони не мудрували, але, послушні отриманому від ангелів повідомленню, пішли шукати Новонароджене Дитя, щоб в покорі вклонитись Йому, несучи свої скромні, але щирі дари. Іншою групою людей, які зауважили прихід на світ передсказаного пророками Месії, були мудреці зі Сходу. Вони перечитували та розважали Боже Слово, дивились на дивні явища у природі і дійшли до висновку, що це все повинно означати якусь незвичайну подію, мабуть народження надзвичайного майбутнього царя. Незважаючи на труди та кошти, вони вирушили у світ, ведені зорею, щоб відшукати мале Дитя, вклонитись Йому та обдарувати Його зі справді королівською щедрістю як царя, священника та Божого Помазанника. Ще одна особа повірила у прихід на світ Месії. Був це цар Ірод. Ця вістка справила на нього велике, передовсім тривожне, враження. У Новонародженому Дитяті відчув він передовсім загрозу для своєї королівської влади та вирішив рішуче та остаточно розв’язати проблему, вбиваючи Дитя.

Сьогодні у світі відбуваються різні події, про які безнастанно та широко повідомляють нас медіа. Всі вони мають більше або менше значення для світу як цілості. Однак, жодна з дотеперішніх подій не мала такого впливу на цілу людську цивілізацію, як та, що сталася у Вифлеємі за часів панування царя Ірода. Вона змінила світ, перемінила людське думання, людське ставлення до щоденності, особливо до життя і смерті. Вона дала початок християнській цивілізації, яка цілковито поміняла лице землі. Вона мала та безнастанно має великий вплив на життя кожного з нас.
Мабуть, не швидко трапиться інша така подія, яка буде мати вплив на життя кожної людини. Без сумніву, буде нею другий, в остаточних часах, прихід на світ нашого Спасителя. Тоді, кожен стане перед Ним на остаточному суді, щоб дати звіт зі свого життя. Не знаємо, коли це станеться. «А про той день і годину ніхто не знає, ані ангели небесні, лише один Отець», — говорить Христос у Євенгелії від Матея (Мт. 24, 36). Можемо сподіватись, що станеться це колись, у далекому майбутньому. Не можемо, однак, бути певними, чи це не станеться ще сьогодні або завтра. На цю остаточну зустріч з Новонародженим Месією, ми повинні бути готовими кожного дня.

Однак, чекаючи коли цей остаточний день настане, ми повинні звертати увагу на все, що сьогодні відбувається довкола нас та має вплив на наше майбутнє. Ми повинні вслуховуватись щоденно у Божий голос, як робили це пастирі у Вифлеємі. Ми повинні також вчитуватись у Боже Слово, розважати його. Ми повинні бути уважними до подій, які відбуваються у нашому довкіллі та робити відповідні рішення, як робили це мудреці зі Сходу. Ми також повинні усвідомлювати собі та іншим, що і в сьогоднішньому світі не бракує сучасних Іродів, які готові зробити усе, щоб вбити Новонароджене Дитя та знищити Його Церкву. Мудреці зі Сходу показали нам, як можна оминути задум шаленого Ірода: «І, попереджені вві сні, до Ірода не звертати, пустились іншою дорогою у край свій» (Мт. 2, 12). В сьогоднішніх часах ми повинні бути дуже уважними, щоб, подібно як мешканці Вифлеєму, не опустити із виду важливих для нашої щоденності та для нашої майбутності, суттєвих подій. Хочемо звернути Вашу увагу хоча б на деякі з цих справ, які вимагають сьогодні щоденно особливої нашої уваги.

Війна в Україні, а також економічні проблеми, змусили мільйони українців залишити свою Батьківщину та шукати кращої долі для себе та своїх близьких у широкому світі. Близько півтора мільйона громадян України, тобто десятикратно більше від кількості виселених у 1947 р. з рідних земель наших попередників в часі акції «Вісла», знаходиться сьогодні у Польщі. Ще додатково десятки чи сотні тисяч знаходять тут тимчасове пристановище, приїжджаючи та повертаючись в Україну після кількох місяців важкої праці. Вони є поміж нами, в наших церквах, в місцях нашого проживання, праці та науки. Часами, може, не вміємо погодитись з байдужністю частини новоприбулих до наших духовних, церковних та національних справ. Треба, однак, мати на увазі, що вони прибули з різних закутків України, також звідти, де духовне життя було повністю знищене минулою безбожною комуністичною системою. Мусимо пам’ятати, що присутність такого значного числа новоприбулих до Польщі громадян України, буде мати величезний вплив на нас, на нашу церковну та громадську дійсність у Польщі. Ми, або зауважимо їх та приймемо до нашої спільноти, або дозволимо, щоб вони асимілювались та були цілком втраченими для нашого народу і Церкви. Ми повинні відкрити для них широко двері наших церков, помешкань та сердець. В іншому випадку, станемо подібними до тих мешканців Вифлеєму, які закривали двері своїх хат перед родиною вагітної Марії та її чоловіка Йосифа, як каже євангелист Лука: «І вона породила сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді» (Лк. 2, 7).

Мандрівка народів відбувається сьогодні не лише з України. Також у Польщі, в нашому середовищі, головно молоде покоління, дуже часто міняє місце свого замешкання. Молоді люди переносяться найчастіше до більших міст або зовсім до інших західних країн. Це явище повністю міняє дотеперішній стабільний характер нашої церковної та громадської спільноти. Малі місцевості та, існуючі там десятиліттями парафії, втрачають вірних. Найбільше число молодого покління вірних нашої Церкви знаходиться сьогодні у великих містах та метрополіях. Без сумніву, це явище буде мати вагомий вплив на стан нашої Церкви у майбутньому. Досвідчила цього також Свята Родина, коли з причини гніву шаленого Ірода, мусіла втікати у чужину, до Єгипту. Протягом років перебування у чужому краї, не втратила вона, однак, ані своєї віри, ані мови, ані почуття приналежності до ізраїльського народу. Великим викликом для всіх нас, для цілої нашої Церкви, є завдання, щоб дійти до кожної особи та допомогти їй включитись у церковне життя у новому місці поселення. Церкві потрібно не лише чекати, що наші вірні самі прийдуть до нас. Ми, як Церква, повинні іти до них, шукати їх, організовуючи навчання катехизму для наймолодших, відшуковуючи нові родини та, навіть засновуючи нові парафії, поблизу теперішнього місця проживання наших вірних.

Великою подією духовного характеру, якої не можемо опустити, буде у новому, 2020 році, Патріарший Собор цілої нашої Церкви, який наприкінці серпня проходитиме у Львові. Підготовкою до нього буде спільний, для обох наших єпархій у Польщі, Єпархіальний Собор, який відбудеться в перших днях травня у Перемишлі. Делегати з обох єпархій будуть застановлятись над актуальним станом нашої Церкви, як у Польщі, так і у світі. Будуть також дискусії про засоби, які необхідно прийняти, щоб наша Церква була і надалі для нашого народу люблячою та відданою Матір’ю. Делегати з обох наших єпархій, поміж якими будуть не лише священники, але також представники мирян і монашества, застановлятимуться та висловлюватимуть свої думки у важливих справах нашої Церкви у Польщі, в тому числі також у питанні, що стосується церковного календаря. Тому ми не повинні бути байдужими до такого важливого церковного заходу, яким є Єпархіальний, а опісля, Патріарший Собор нашої Церкви. Ми повинні передовсім молитись, поручаючи Божому Провидінню справи цілої нашої Церкви. Ми повинні також подбати, щоб вибрані на Єпархіальний Собор делегати, гідно нас представляли та висловлювали в часі дискусій та голосувань вашу, а не тільки свою думку.

Дорогі у Христі Брати і Сестри!

Щороку, ще задовго до свят Христового Різдва, зовнішня атмосфера крамниць та вулиць наших міст манить світлами та виставами у вікнах, щоб заохотити зайти та щось купити. Хоча спів коляд та різдвяна музика голосно звучать з голосників, в загальному відношення до справжнього переживання Христового Різдва в цьому дуже невелике. Йдеться передовсім про комерцію, про те, щоб заохотити людей витратити якнайбільше грошей. На жаль, в сьогоднішньому світі, дуже часто різдвяний час обмежується лише і виключно до цього комерційного характеру.

Звертаючись до Вас з різдвяними побажаннями, хочемо бажати, щоб ніщо не змогло затьмарити Вам справжньої сутності свят Христового Різдва. Якщо не зрозуміємо, що Бог послав на світ свого Єдинородного Сина задля нашого спасіння, то святочний час не буде для нас нічим іншим, як тільки часом відпочинку, родинних зустрічей та нагодою, щоб обдаровувати себе взаємно подарунками. Розважаймо, скероване до нас Боже Слово, шукаймо Божого Дитяти у нашому світі, спостерігаймо за знаками, які залишає у нашому світі Господь, та не будьмо байдужими до них.

Всім Вам, дорогі Брати і Сестри, бажаємо в час свят Христового Різдва та протягом цілого Нового 2020 Року, досвідчувати радість зустрічі Новонародженого Христа Спасителя в особі іншої людини, головно тієї, яка стукає до дверей наших домів та до наших сердець. Нехай ці зустрічі проходять також у внутрішньому та зовнішньому мирі та спокої. Нехай в цьому часі не забракне нікому щоденного хліба на столі, якого символом є просфора, якою будемо ділитись зі своїми близькими. Бажаємо всім Вам також кріпкого здоров’я та опіки Пресвятої Богородиці.

На Різдвяні Свята і Новий Рік із серця Вас благословимо!

† Євген Попович,