СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАпостольський елемозинарій у Запоріжжі й Полтаві: милосердна любов є силою, що змінює реальність
30 жовтня 2026 року, — останній день візиту в Україну Апостольського елемозинарія архиєпископа Луїса Маріна де Сан Мартіна, який привіз у країну підтримку та допомогу від Лева XIV.
Напередодні, 29 жовтня, він відвідав Запоріжжя й Полтаву, де зустрівся з людьми, які страждають від нестачі їжі та були вимушені покинути свої домівки через війну, повідомляє українська редакція «Vatican News».
Черги самотніх дітей, які чекають на хліб; радість тих, кому щастить повернутися до звичного життя у барвистих класах школи; невтомна праця волонтерів і священнослужителів, які не опускають рук перед жорстокістю війни. Такими враженнями ділиться Апостольський елемозинарій, префект Дикастерію справ милосердя. Обличчя та історії, позначені болем, — але й ніжністю милосердної любові.
Запоріжжя: місто під обстрілами
Прибуття до Запоріжжя ввечері, 28 жовтня, в супроводі Апостольського нунція архієпископа Вісвалдаса Кульбокаса та о. Любомира Яворського, делегата Глави УГКЦ, справило на преосвященного Луїса Маріна де Сан Мартіна та його секретаря Массімо Раллі сильне враження. Місто живе під постійними обстрілами. Вночі безперервно лунають сирени: чути гудіння дронів, вибухи ракет і — здалеку — артилерійські залпи. На багатьох будинках видно сліди війни: розбиті вибухами вікна. Групу зустрів Ян Собіло, єпископ-помічник римо-католицької Харківсько-Запорізької дієцезії.
Наступного дня, після Святої Меси в соборі Бога-Отця Милосердного, в якій взяли участь близько сотні вірних, елемозинарій допомагав отцям-альбертинцям роздавати хліб, передаючи тим, хто стояв у черзі, знак близькості Папи. Близько двох тисяч людей терпеливо чекали на холоді своєї черги, щоб отримати хліб і консерви. Серед них були жінки й люди похилого віку, а насамперед — багато дітей, які стояли самі, тримаючи в руках порожні пакети. Боляче бачити страждання найменших, змушених швидко дорослішати та стикатися з жорстокими випробуваннями війни.
Хліб наш щоденний
Щотижня альбертинці роздають хліб приблизно 10 тисячам потребуючих. Вони випікають його самі, разом із кількома волонтерами, в будинку неподалік, куди Папа через Апостольську елемозинерію подарував піч, яку використовують для випікання хліба. Через день цю саму піч використовують також протестанти, які випікають у ній хліб для громад, яким вони допомагають. Це красномовний знак того, що милосердна любов не знає розмежувань.
Після завершення роздачі хліба та спільної молитви з тими, хто стояв у черзі, гості відвідали будинок, де волонтери, починаючи з четвертої години ранку, замішують тісто й випікають хліб. Елемозинарій затримався з ними, щоб долучитися до етапів приготування, а потім благословив ченців, волонтерів та близько 20 літніх людей та людей з інвалідністю, яких прийняли в цьому домі.
Наостанок він залишив конкретну пожертву від імені Папи, яка дозволить продовжувати цю справу. Хліб, замішаний вночі та розданий вранці, є воістину найпростішим і найістиннішим знаком Церкви, яка стає розламаним хлібом для свого народу.
Клас без вікон
Наступною зупинкою став гуманітарний осередок Донецького екзархату УГКЦ, що на околиці Запоріжжя. Там групу зустрів екзарх владика Максим Рябуха. У центрі при парафії Матері Божої Неустанної Допомоги діє дитячий садок та початкова школа Дона Боско. У першому закладі приймають дітей віком від двох до п’яти років, якими опікуються виховательки у підвальних приміщеннях, у безпеці від бомб. Тут не бракує усмішок: це знак того, що любов і турбота можуть захистити дитинство навіть у часи війни.
Початкова школа також розташована під землею. Класи не мають вікон, але їх прикрашають численні малюнки. На горішніх поверхах, однак, усе готово до того дня, коли нарешті настане мир. Елемозинарій також тут залишив допомогу від Папи, щоб і ця спільнота могла й надалі жити в надії на завтра.
Допомога переселенцям
Довгий день завершився в Полтаві, куди делегація дісталася у зворотній дорозі до Києва. Тут гостей зустрів Екзарх Харківський УГКЦ владика Василь Тучапець, а також деякі священники Донецького екзархату, який охоплює Донецьку, Запорізьку, Дніпропетровську та Луганську області. Через території цих екзархатів пролягає лінія фронту.
Присутні священники розповіли про потреби своїх парафіян, зокрема переселенців і тих, хто втікає з розбомблених сіл. Багато хто приїжджає без нічого, лише з невеликою сумкою, в якій всі їхні пожитки. Найнагальніші потреби — це ліки, теплий одяг на зиму, генератори для обігріву, а також підгузки. Апостольський елемозинарій і тут залишив грошову допомогу від Папи — адже милосердна любов, як написав Лев XIV в Апостольському напоумленні Dilexi te, «є силою, що змінює реальність, справжньою історичною силою перемін», яка походить зі слухання «крику цілих народів, найбідніших народів землі».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
