СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАпостольська подорож Папи Лева XIV до Туреччини та Лівану. День другий
Другого дня Апостольської подорожі до Туреччини та Лівану, 28 листопада, Святіший Отець Папа Лев XIV зустрівся з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами, та душпастирськими співробітниками католицьких структур Туреччини, далі — відвідав осередок для похилих віком, який у Стамбулі провадять черниці Згромадження Малих Сестер Убогих, а наприкінці — взяв участь в екуменічній молитовній зустрічі в Нікеї (сучасний Ізнік), що відбулася біля стародавньої базиліки святого Неофіта. День завершився приватною зустріччю та вечерею з католицькими єпископами Туреччини.
Папа церковній спільноті Туреччини: сила Церкви полягає не в кількості
Сила Церкви не в її ресурсах чи структурах, плоди її місії не вимірюються кількісною підтримкою, економічною міццю чи суспільним впливом. Церква живе світлом Агнця і зібрана навколо Нього, спонукувана виходити на вулиці світу силою Святого Духа. Думками про це Папа Лев XIV поділився з єпископами, священниками, дияконами, богопосвяченими особами, та душпастирськими співробітниками католицьких структур Туреччини. Цією зустріччю, яка вранці у п’ятницю, 28 листопада 2025 року, відбулася в римо-католицькому катедральному соборі Стамбула у формі Літургії Слова, розпочався другий день його першої Апостольської подорожі. Про це розповідає українська редакція «Vatican News».
В даний час структура Католицької Церкви в Туреччині включає латинські архидієцезію Ізміра та Апостольські вікаріати Анатолії та Стамбула, архиєпархії вірменського та халдейського обрядів та екзархати візантійського й сирійського обрядів. Католики становлять лише 0,04 % населення.
Дорога малості
Вітаючись із місцевими душпастирями, Святіший Отець зазначив, що радіє з нагоди цієї зустрічі, що відбувається у «святій землі», де зустрілися Старий і Новий Завіти й де були написані сторінки історії численних соборів. Саме тут розташоване місто Антіохія, де учнів вперше названо християнами й звідки розпочинав свої місійні подорожі святий Павло. Папа також згадав про велике візантійське минуле та місіонерський імпульс Константинопольської Церкви. «Сьогодні ви є спільнотою, покликаною плекати насіння віри, передане нам Авраамом, апостолами та отцями. Історія, що передувала вам, не є просто чимось, що слід згадати, а потім скласти в архів славного минулого, змирившись із тим, що католицька Церква стала чисельно меншою. Навпаки, ми запрошені застосувати євангельський погляд, просвітлений Святим Духом», — сказав Лев XIV, зауваживши, що коли поглянемо «Божими очима», то відкриємо, що Він «обрав дорогу малості, щоби зійти до нас». І це «Господній стиль, який ми покликані свідчити». «Церква, яка існує в Туреччині, є невеликою спільнотою, яка, однак, залишається плідною, як насіння і закваска Царства. Тому я заохочую вас плекати духовну поставу довірливої надії, що ґрунтується на вірі та єдності з Богом», — додав він.
Знаки надії
Наступник святого Петра наголосив на необхідності «з радістю свідчити Євангеліє та дивитися з надією в майбутнє». У цьому контексті він звернув увагу на деякі знаки надії, виокремивши той факт, що чимало молодих людей «стукають до дверей Католицької Церкви, приносячи свої запитання та тривоги». Папа закликав вислуховувати та супроводити молодь, а також дбайливо трудитися в тих сферах, в яких Церква в Туреччині покликана докладати особливі зусиллі — екуменічному та міжрелігійному діалозі, передаванні віри місцевому населенню, душпастирській опіці мігрантів і біженців. «Цей останній аспект заслуговує на рефлексію. Значна присутність мігрантів і біженців у цій країні ставить перед Церквою виклик прийняття і служіння тим, хто є найбільш вразливими. Водночас ця Церква складається з іноземців, і багато з вас — священників, черниць, душпастирських співробітників — походять з інших країн; це вимагає від вас особливого зусилля в інкультурації», — мовив Папа, наголошуючи, що передавання Євангелія відбувається саме через неї.
Суть християнського покликання
У контексті перебування на землі, де відбулися перші вісім вселенських соборів, зокрема, перший у Нікеї, Святіший Отець поділився думками про деякі виклики, першим з яких він назвав важливість «збагнути сутність віри та буття християнами». Він нагадав, що навколо нікейського Символу віри Церква віднайшла єдність. «Отже, йдеться не просто про доктринальну формулу, а про заохочення завжди шукати, хоч і в рамках різних чутливості, духовності та культур, єдність і сутність християнської віри навколо центральності Христа та навколо Традиції Церкви», — мовив він, підкреслюючи, що потрібно дати відповідь на запитання про те, ким Ісус є для нас, і що означає бути християнами. Критерієм розпізнання, за його словами, є Символ віри. Роздуми про зв’язок між вірою та діянням стали нагодою для Папи подякувати міжнародним благодійним організаціям за підтримку служіння милосердя місцевої Церкви.
Відкривати Отче обличчя
Другим викликом, за словами Наступника святого Петра, є нагальність відкривати в Христі обличчя Бога Отця. Він нагадав, що Нікейський собов ствердив божественність Ісуса та його єдиносущність з Отцем. Таким чином, «в Ісусі ми знаходимо справжнє обличчя Бога та його остаточне слово щодо людства». З цим також пов’язаний інший виклик, який Папа назвав «поверненням аріанства», що присутнє в сучасній культурі, але трапляється й серед віруючих, коли дивимося на Ісуса «з людським захопленням, навіть і з релігійним духом, але не сприймаємо Його як живого та істинного Бога між нами». «Його буття Богом, Господом історії, певною мірою затьмарюється, і ми обмежуємося тим, що вважаємо Його великою історичною постаттю, мудрим вчителем, пророком, який боровся за справедливість, і нічим більше. Нікея ж нагадує нам: Ісус Христос не є постаттю минулого, Він є Божим Сином, присутнім серед нас, Який провадить історію в майбутнє, яке нам обіцяв Бог», — підкреслив Лев XIV.
Віра і зрозуміла мова
Врешті, третім викликом, за словами Святішого Отця, є вираження віри й розвиток доктрини. Він нагадав, що Нікейський Символ віри зумів виразити суть віри тогочасними культурними й філософськими категоріями, а вже через кілька десятиліть його доповнив Константинопольський Собор. З цього вчимося, що «завжди потрібно виражати християнську віру мовою та категоріями, а яких живемо». «Водночас ми повинні розрізняти суть віри та історичні формули і форми, що її виражають, які завжди залишаються частковими і тимчасовими і можуть змінюватися в міру поглиблення віровчення», — підкреслив він.
Папа: покликані не просто служити ближнім, а ставати для них братами й сестрами
«Гостинність — це дар цього дому! Дар, який походить від Бога і який приносить плоди завдяки Малим Сестрам Убогих, працівникам і доброчинцям, а також усім гостям у їхньому щоденному співжитті», — так Папа Лев XIV описав діяльність осередку для похилих віком, який у Стамбулі провадять черниці Згромадження Малих Сестер Убогих. До нього він завітав у п’ятницю, 28 листопада 2025 року, після зустрічі з католицькими душпастирями Туреччини, що відбулася в римо-католицькому катедральному соборі Святого Духа.
Святішого Отця при вході зустріли теперішня та колишня настоятельки спільноти разом із провінційною настоятелькою. Осередок став домівкою для похилих віком з недугами Паркінсона і Альцгеймера, з інвалідністю, тих, хто вже не може самостійно себе обслуговувати або ж є покинутими. Тут отримують допомогу, незалежно від походження та віросповідання. Зустріч з підопічними, персоналом і доброчинцями відбулася в каплиці.
Перше ніж «для», бути «з»
Промовляючи до присутніх, Папа розпочав із назви згромадження, яке було засноване 1839 року саме із харизмою піклуватися про літніх людей. «Ви називаєтеся „Малими Сестрами Вбогих“. Прекрасна назва, яка спонукає замислитися! Так, Господь покликав вас не тільки допомагати бідним. Він покликав вас бути їхніми „сестрами“! Як Ісус, якого Отець послав до нас не тільки для того, щоб допомагати нам і послужити нам, але й щоб бути нашим братом. У цьому полягає таємниця християнської любові: перш ніж бути для інших, бути з іншими, у спільності, що ґрунтується на братерстві», — сказав Святіший Отець.
Багатство народу
Другий аспект, який виокремив Папа, пов’язаний із гостями цього будинку. Йдеться про старших людей, а це слово сьогодні «ризикує втратити своє найсправжніше значення». «У багатьох соціальних контекстах, де домінують ефективність і матеріалізм, втрачено почуття поваги до літніх людей. Натомість Святе Письмо і добрі традиції вчать нас, що — як любив повторювати Папа Франциск — літні люди є мудрістю народу, багатством для онуків, для сімей, для всього суспільства!» — наголосив Лев XIV, складаючи цьому дому подвійну подяку: за гостинність во ім’я братерства та за гостинність для похилих віком.
Для блага всіх релігійних спільнот
Повернувшись до резиденції, Папа прийняв на приватній аудієнції Головного Рабина Туреччини. Як повідомила пресслужба Святого Престолу, зустріч тривала приблизно 15 хвилин. Обговорювалося, серед іншого, те, що візит Папи Лева є знаком миру та підтримкою для всіх релігійних громад країни.
Лев XIV у Нікеї: Христос став одним із нас, щоб ми стали учасниками Божої природи
«У цей драматичний час, коли люди потерпають від незліченних загроз їхній гідності, 1700-а річниця Першого Нікейського собору є цінною нагодою замислитися над тим, ким є Ісус Христос у житті сучасних жінок і чоловіків, ким Він є для кожного з нас», — сказав Папа Лев XIV під час екуменічної молитовної зустрічі в Нікеї (сучасний Ізнік), що відбулася біля стародавньої базиліки святого Неофіта.
До Ізніка, розташованого 130 кілометрів на південний схід від Стамбула, Папа Лев XIV прибув гелікоптером. На вертолітному майданчику його зустрів Константинопольський православний патріарх Вартоломей І, звідкіля вони від’їхали до археологічної зони на місці давньої базиліки святого Неофіта. Там зібралися представники православних, давньосхідних православних Церков і протестантських церковних спільнот, а також екуменічних організацій. Вони почергово зачитували молитви своїми мовами. Після прочитання євангельського уривка до присутніх промовив Папа Лев XIV.
Віра, яка об’єднує християн
Святіший Отець зауважив, що питання про ідентичність Ісуса Христа по-особливому торкається християн, адже існує ризик применшити Ісуса Христа до якогось харизматичного лідера або надлюдини, «що в кінцевому підсумку призводить до сум’яття і замішання». Свого часу Арій, заперечуючи божественну природу Христа, «зводив його до простого посередника між Богом і людьми» та, ігноруючи факт Його воплочення, розділяв Його божественну і людську природу. «Але якщо Бог не став людиною, як смертні можуть брати участь у Його безсмертному житті? — запитав Лев XIV. — Це було предметом дискусії в Нікеї і є предметом дискусії сьогодні: віра в Бога, який в Ісусі Христі став одним з нас, щоб ми „стали учасниками Божої природи (2 Пт 1,4)“». За словами Папи, це основоположне віросповідання має ключове значення на шляху до повної єдності між християнами, які використовують Нікео-Константинопольський Символ віри, у якому сповідується віра „в єдиного Господа, Ісуса Христа, Сина Божого, єдинородного, від Отця родженого перед усіма віками… єдиносущного з Отцем“. „Виходячи з усвідомлення того, що ми вже пов’язані цим глибоким зв’язком, через шлях дедалі повнішого прийняття Божого Cлова, об’явленого в Ісусі Христі, і завдяки проводу Святого Духа, у взаємній любові та діалозі, ми всі покликані подолати скандал поділів, які, на жаль, досі існують, і плекати бажання єдності, за яку молився і віддав своє життя Господь Ісус“, — наголосив Святіший Отець.
Вселенська єдність між Божими дітьми
За словами Лева XIV, примирення між різними християнськими конфесіями є своєрідним закликом від усього людства, яке страждає від конфліктів і насильства; бажання повної єдності також супроводжується бажанням братерства між людьми. «У Нікейському Символі віри ми сповідуємо свою віру в єдиного Бога Отця; проте було б неможливо звертатися до Бога як до Отця, якби ми відмовилися визнавати інших чоловіків і жінок, що також створені за образом Божим, своїми братами і сестрами. Існує універсальне братерство і сестринство, незалежно від етнічної приналежності, національності, релігії чи поглядів. Релігії за своєю природою є носіями цієї істини і повинні заохочувати людей, групи людей і народи визнавати її і втілювати в життя», — зазначив Папа. У цьому контексті «використання релігії для виправдання війни та насильства, як і будь-якої форми фундаменталізму та фанатизму, слід рішуче відкидати і засуджувати», натомість необхідно ступати шляхами братнього спілкування, діалогу та співпраці.
Святіший Отець подякував Вселенському патріархові Вартоломею та іншим Главам і представникам християнських спільнот, які погодилися взяти участь у спільній екуменічній молитві, побажавши, щоб відзначення 1700-річчя Нікейського собору принесло «багаті плоди примирення, єдності та миру».
Опісля на запрошення патріарха Вартоломея учасники екуменічної молитви разом проказали англійською мовою Нікейсько-Константинопольський Символ віри. Далі грецький хор заспівав гімн «Єдинородний Сину», прозвучала ектенія, молитва «Отче наш», після чого представники Церков разом прочитали кінцеву молитву благословення.
З Ізніка Папа Лев XIV вирушив до Стамбула. Другий день його Апостольської подорожі завершиться приватною зустріччю та вечерею з католицькими єпископами Туреччини, що відбудуться в колишній Апостольській делегатурі в Стамбулі, що стала резиденцію Святішого Отця під час перебування в Туреччині.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
