1 червня 1903 року народився свящмч. Василій (Величковський)

1 червня 2022

Цього дня, а саме — 1 червня 1903 року, народився блаженний священномученик владика Василій Величковський.

1 червня 1903 року народився свящмч. Василій (Величковський)

Василь Величковський народився 1 червня 1903 р. в місті Станіславові в священичій родині. Батько, о. Володимир Величковський, був парохом у селі Шупарці. Мати — донька о. Миколая Теодоровича й Харитини з Онишкевичів. У 8 років Василь починає вчитися у початкій школі с. Пробіжна. Пізніше навчався в Інституті Св. Йосафата, що його провадили отці Василіяни. До шостого класу Василь вступив у селі Городинці. Там його застала Перша світова війна, там у 1918 році він вступив до лав Січових Стрільців.
У 1920 році вступив на богословські студії до Львівської семінаріЇ. Дияконські свячення Василь отримав з рук митрополита Андрея Шептицького, а в 1924 році вступив до монастиря Отців Редемптористів у Голоску біля Львова, де його прийняв о. Йосиф Схрейверс. Кандидатуру-постулят Василь розпочав 2 серпня. Незабаром, 9 жовтня 1925 року, у віці 22 років він прийняв тайну священства від єпископа Луцького і всієї Волині Кир Йосифа Боцяна. Спочатку о. Величковський два роки працював вчителем у ювенаті — малій семінарії отців-редемптористів у Збоїськах біля Львова. У 1927 році був переведений до монастиря в Станіславові, де працювала велика місійна група на чолі з о. Йосифом Де Вохтом.

У той час відкрилися нові можливості для праці на Волині, яку було приєднано до Польщі в 1921 році. На Волинь почали масово переселятися українці з Галичини. Їх духовною опікою займалися о. Миколай Чарнецький і о. Григорій Шишкович. Пізніше, у 1928 році, о. Шишкович поїхав працювати з українцями в Канаді, а на його місце призначили о. Василя Величковського. Він вишукував поселення українців, правив Літургію, проповідував, сповідав, учив катехизму, хрестив дітей, допомагав у будові 20 каплиць. Через польських сестер Шариток о. Василь в 1930 році зумів дістати дозвіл перетворити польський костел в Ковелі на греко-католицьку церкву. Згодом, владика Миколай Чарнецький очолив у 1931 р. місійну акцію возз’єднання православних братів із Греко-Католицькою Церквою.
Польська влада неприхильно ставилася до діяльності о. Величковського та владики Чарнецького. Саме тому у 1935 році о. Василь Величковський покинув Волинь на вимогу польської влади і переїхав до монастиря в Станіславові. Там співпрацював з о. Зеноном Коваликом. Місії тривали по десять днів; під час місій отці виголошували проповіді. У 1936 році о. Василь був одним з головних доповідачів на Унійному з’їзді УГКЦ у Львові. Мрією о. Величковського було збудувати в Станіславові храм. Він вже зібрав 120 тисяч злотих, купив необхідні матеріали, але міністр військових справ у Варшаві не дозволив редемптористам збудувати церкву, побоюючись їхнього впливу на людей.

Отець Василь Величковський (сидить другий зліва) із співбратами, 1940-і роки

У 1938 році виповнилося 25 років місійної діяльності редемптористів в Україні, і з цієї нагоди о. Василь видав «Ювілейний Альманах». 22 вересня 1939 року Червона Армія зайняла Західну Україну і новий уряд відразу розпочав планове знищення УГКЦ та її священників. На свято Страждальної Матері Божої о. Василь, незважаючи на небезпеку, організував урочистий похід вулицями міста Станіславова. За організацію цього походу отця Василя викликали до НКВД, але з огляду на його велику популярність серед людей відпустили.
У 1941 році за дорученням митрополита Андрея і на прохання православної громади о. Василь виїжджає до міста Кам’янця-Подільського. Проте отець пробув у місті тільки три дні, бо внаслідок наклепів німецький комендант наказав йому під загрозою розстрілу протягом доби покинути місто. У 1944 році, коли Червона Армія, наблизившись до міста Тернополя, до львівського монастиря редемптористів дійшла звістка, що в Тернополі нема жодного священика, який опікувався б парохією. Поїхати туди добровільно зголосився о. Величковський. У Тернополі о. Василь став ігуменом місцевого монастиря редемптористів.

Київ, 11 серпня 1953 року, фото зроблене КГБ

У ніч із 10 на 11 квітня 1945 року енкаведисти арештували більшість греко-католицьких єрархів. Отця Василя Величковського арештували 7 серпня у Тернополі. Його відправили до Києва, де за «активну антирадянську пропаганду» в проповідях і часописах суд виніс вирок — розстріл. Три місяці о. Василь чекав виконання вироку в камері смертників, проте його не розстріляли, а замінили смертний вирок на 10 років ув’язнення в концентраційних таборах на Воркуті. Там з невеликою групою в’язнів знайшов у шахті невживану галерею, де щодня о четвертій годині ранку відправляв Службу Божу в присутності близько 20 в’язнів.
У 1963 році, під час ІІ Ватиканського Собору, Папа Йоан ХХІІІ звернувся до Микити Хрущова з проханням звільнити митрополита Йосифа Сліпого для участі у Соборі. Митрополита було звільнено, і під час триденного перебування в Москві йому вдалося послати телеграму до о. Величковського з проханням негайно приїхати. Згодом о. Величковського було висвячено на єпископа й призначено місцеблюстителем Греко-Католицької Церкви в Україні. Владика Величковський висвятив понад 40 нових священиків. Він написав і поширював книгу про Матір Божу Неустанної Помочі, провадив активну душпастирську діяльність. Цих фактів для КГБ було достатньо, щоб 27 січня 1969 року заарештувати його вдруге й засудити на три роки ув’язнення, яке владика відбував у тюрмі найсуворішого режиму в місті Комунарську поблизу Донбасу.

Після закінчення терміну ув’язнення в 1972 році владику Величковського відправили за межі СРСР. Владика відвідав свою сестру в місті Загребі (Югославія), а потім поїхав до Рима, де зустрівся з Блаженнішим Йосипом Сліпим. Папа Павло VI прийняв владику Величковського і понад 40 хвилин розмовляв із ним про переслідування Греко-Католицької Церкви в СРСР. Провівши деякий час у Римі, владика Величковський їде на запрошення митрополита Максима Германюка до міста Вінніпега (Канада). Немовби передчуваючи близьку смерть, владика Величковський відвідував українські парохії по всій Канаді й Сполучених Штатах. Як свідчить брат Василь Стець, перед від’їздом за кордон владиці Величковському за наказом КГБ зробили ін’єкцію отрути сповільненої дії, і тому він не прожив на волі й року. 30 червня 1973 року його серце зупинилося на 70-му році життя та 10-му році єпископських свячень. Під час Святої Архиєрейської Літургії 27 червня 2001 року Божого у Львові Святіший Отець Іван Павло ІІ проголосив Василя Величковського блаженним.