Сокальсько-Жовківська єпархія

Сокальсько-Жовківська єпархія обіймає територію із площею 6991 км² та 607-ома населеними пунктами. До її складу входять північні райони Львівської області: Сокальський, Жовківський, Радехівський, Бродівський, Буський, Кам’янка-Бузький райони. Таким чином, Сокальсько-Жовківська єпархія на південному заході межує із Львівською архиєпархією, на заході — із Перемисько-Варшавською митрополією, на півночі — із Луцьким екзархатом та на південному сході — із Тернопільсько-Зборівською архиєпархією.

Чисельність населення на території — 491 751 чоловік, в тому числі 321 645 греко-католиків.

Поділ на протопресвітерства

Єпархія об’єднує 364 парафіяльних громад у 16 деканатів:

Белзький,
Бродівський,
Буський,
Дублянський,
Жовківський,
Кам’янко-Бузький,
Лопатинський,
Новояричівський,
Олеський,
Підкамінський,
Радехівський,
Рава-Руський,
Сокальський,
Старобрідський,
Тартаківський,
Червоноградський.

Духовенство

Загалом, відповідно до статистичних даних за 2015 рік, у єпархії налічується 266 священнослужителів, із яких 236 єпархіальних священиків та 30 ієромонахів, 3 диякони та 40 кандидатів до священства, які проходять семінарійну формацію. Щодо богопосвячених осіб, то їх налічується 82 особи, із яких 64 брати та 18 сестер.

Правлячий архиєрей

Правлячим архиєреєм Сокальсько-Жовківської єпархії від 1 грудня 2024 року є владика Петро Лоза.

Катедральний храм

Катедральним храмом Сокальсько-Жовківської єпархії є собор свв. Первоверховних апостолів Петра і Павла у м. Сокаль. Також в єпархії є прокатедральний храм священномученика Йосафата у м. Жовква.

Щороку відбуваються реколекційно-навчальні курси для священиків єпархії. Часто проводяться загальноєпархійні чи деканальні зустрічі священиків для обговорення поточних питань.

Культурні пам’ятки

До основних культурних пам’яток єпархії можна віднести: монастир Походження дерева Хреста Господнього у с. Підкамінь (Бродівський район, Львівська область), руїни костелу та монастиря бернардинців у с. Лешнів (Бродівський район, Львівська область), церква Блаженного Миколая Чернецького та Новомучеників УГКЦ (давніше — Костел св. Йосифа, частина палацового ансамблю) у с. Підгірці (Бродівський район, Львівська область), церква Собору Пресвятої Богородиці у с. Заболотці із 1746 року (Бродівський район, Львівська область), костел Святої Трійці у смт. Олесько (Буський район, Львівська область), костел св. Станіслава у м. Буську (Львівська область), церква св. Параскеви у м. Буську із 1708 року, церква св. Архистратига Михаїла у с. Кути із 1697 року (Буський район, Львівська область), костел св. Лаврентія у м. Жовква (Львівська область), церква Пресвятого Серця Христового і монастир Різдва Христового у м. Жовква (Львівська область), Крехівський монастир із 1612 року у с. Крехів (Жовківський район, Львівська область), церква Святого Духа у с. Потелич із 1502 року (Жовківський район, Львівська область), церква Пресвятої Трійці у м. Жовква із 1720 року, костел Внебовзяття Пречистої Діви Марії у м. Кам’янка-Бузька (Львівська область), церква Різдва Пресвятої Богородиці у с. Угнів із 1780 року (Сокальський район, Львівська область), церква св. Миколая у м. Сокалі із 1567 року (Львівська область), костел св. Марка у с. Варяж із 1688 року (Сокальський район, Львівська область) та багато інших.

Відпустові місця та чудотворні ікони

На території єпархії є чудотворні ікони та відпустові місця, до яких вірні здійснюють приватні чи загальні прощі: Кристинопільська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (перша пол. XVIII ст.) у Василіянському монастирському храмі св. Юрія у м. Червоноград (Львівська область), Маркопільська чудотворна ікона Пресвятої Богородиці (XVI-XVII ст.), що знаходиться у церкві Вознесіння Христового у с. Маркопіль (Бродівський район, Львівська область), Підгорецька чудотворна ікона Матері Божої (кін. XVI — поч. XVII ст.) у Василіянському монастирському храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у с. Підгірці (Бродівський район, Львівська область), копія Сокальської чудотворної ікони Матері Божої «Потішення» (кін. XIV ст.) у катедральному храмі свв. Первоверховних Апостолів Петра і Павла у м. Сокаль (Львівська область), копія Підкамінської чудотворної ікони Матері Божої (перша пол. XVII ст.) та чудотворне Розп’яття Ісуса Христа (XVIII ст.), що знаходяться в Підкаменському монастирі Походження Древа Хреста Господнього у с. Підкамінь (Бродівський район, Львівська область). Також до святинь цієї єпархії відносяться монастир Різдва Христового у м. Жовква (Львівська область), у якому зберігаються мощі святого мученика Партенія, церква Святого Архистратига Михаїла у с. Боянець (Жовківський район, Львівська область) із чудотворною іконою Серця Христового (1900 року), церква Христового Воскресіння в с. Жужеляни (Сокальський район, Львівська область) із мощами блаженної Йосафати Гордашевської, яка походила із цього села та стала першою членкинею заснованого тут Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, церква Преображення Господнього в м. Кам’янка-Бузька (Львівська область) із копією Кам’янка-Струмилівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (XVI ст.), церква Різдва Івана Хрестителя в с. Криве (Радехівський район, Львівська область) із чудотворною іконою Серця Христового (сер. XVIII ст.), храм Різдва Пресвятої Богородиці в с. Нестаничі (Радехівський район, Львівська область) із Нестаничівською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці (перша пол. XVII ст.), храм Успіння Пресвятої Богородиці у с. Ульвівок (Сокальський район, Львівська область) із копією Городилівської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці (XVI ст.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в с. Тартаків (Сокальський район, Львівська область) із Тартаківською чудотворною іконою Матері Божої (XVIII ст.), церква Святої священномучениці Параскеви в с. Туринка (Жовківський район, Львівська область) із Туринківською чудотворною іконою Христа Спасителя (XVII-XVIII ст.), церква Апостола і євангелиста Луки у с. Корсів (Бродівський район, Львівська область) із Корсівською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці (друга пол. XVIII ст.).

Найбільш відомими є монастир ЧСВВ у с. Крехів, де знаходяться дві чудотворні ікони: Пресвятої Богородиці Верхратської і св. Миколая. Відпусти відбуваються за участю десятків тисяч мирян і священиків 22 травня у празник Перенесення мощей св. Миколая і на свято Покрова Пресвятої Богородиці 14 жовтня.

Протягом кількох років щороку відбувається проща молоді з нагоди дня Матері (друга неділя травня) до відпустового місця у с. Заглина, Рава-Руського деканату, де окрім вірних Сокальсько-Жовківської єпархії прибувають щораз більше паломники із інших єпархій, зокрема молодіжні спільноти парафій, які обслуговують отці-редемптористи. Другим багатолюдним відпустом на цьому місці є Празник Положення Пояса Пресвятої Богородиці — 13 вересня.

Покровитель єпархії

Покровителем Сокальсько-Жовківської єпархії вважається св. Архистратиг Михаїл, адже саме в день його пам’яті було проголошено про заснування цієї єпархії.

Соціальна діяльність

Дбаючи про духовне добро вірних, Правлячий Архиєрей Михаїл Колтун здійснює візитації деканатів та парафій, очолює окремі та загальноєпархійні паломництва чи святкування, в часі яких звертається до народу з пастирськими морально-богословськими посланнями, де акцентує увагу на багатстві християнської традиції і віри.

Правлячий Архиєрей видає пастирські листи з нагоди Різдвяних та Великодніх свят, з нагоди Великого посту та звернення до військовослужбовців.

Також з благословення єпископа було видано книгу «Чудотворні ікони Сокальської єпархії» та молитовник для військовослужбовців.

Єпархія розповсюджує часопис «Джерело життя», який видає раз у два місяці. При храмах діють книжкові крамниці з католицькою літературою, зокрема у м. Жовква, м. Червоноград, м. Броди. Ведуться християнські теле- і радіопередачі у м. Жовква, м. Сокаль, м. Червоноград, м. Броди та ін.

Розповсюджуються папські енцикліки, листи та послання Блаженнішого Патріарха Святослава, Предстоятеля УГКЦ. Щорічно проводяться реколекції та навчальні курси для священиків та мирян.

Налагоджено співпрацю із єпископами православних церков у сфері капеланського служіння у військових формуваннях. Для прикладу, відбувається спільна участь у паломництвах.

Щорічно духовенство та вірні беруть участь у транскордонних зустрічах добросусідства між польським та українським народами (с. Корчмин, Сокальський район).

З історії єпархії

Утворена 21 липня 2000 року Декретом Блаженнішого Любомира Гузара та із благословення Синоду Єпископів УГКЦ виділенням із Львівської архиєпархії УГКЦ як Сокальська єпархія Української Греко-Католицької Церкви.

12 жовтня 2000 року Святіший Отець благословив і проголосив владику Михаїла Колтуна єпископом Сокальським. 17 жовтня 2000 року в катедральному соборі Святих апостолів Петра і Павла в Сокалі (Львівська область) відбулася Архиєрейська Божественна Літургія та Чин інтронізації першого єпископа Сокальського владики Михаїла Колтуна.

18 вересня 2007 року назва змінена на Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ.

Досягнувши 75-річного віку, відповідно до 210 канону Кодексу канонів Східних Церков владика Михаїл Колтун подав зречення. Про благословення Святішого Отця Папи Франциска прийняття цього зречення Отцем і Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом за згодою Синоду Єпископів УГКЦ стало відомо 17 жовтня 2024 року. У той же час, Папа Франциск поблагословив рішення Синоду Єпископів про призначення новим правлячим архиєреєм Сокальсько-Жовківської єпархії владики Петра Лози, дотеперішнього єпископа-помічника.

1 грудня 2024 року у катедральному храмі Святих апостолів Петра і Павла в Сокалі на Львівщині відбулася інтронізація нового правлячого архиєрея Сокальсько-Жовківської єпархії Української Греко-Католицької Церкви владики Петра Лози.

Герб Сокальсько-Жовківської єпархіїСимволіка та пояснення герба єпархії

Герб — це обраний символ, який є притаманним стимулом для життя і його духовних цінностей. В гербі Сокальсько-Жовківської єпархії вміщена традиційна християнська символіка: притаманна катедральному і прокатедральному храму (ключі, меч, сокира), властива Архиєрейському служінню (хрест, мітра, жезл) та географічній місцевості (розточчя рік). Архистратиг Михаїл символізує дату проголошення Сокальсько-Жовківської єпархії.

Сокальсько-Жовківська єпархія обіймає 7 адміністративних одиниць Львівської області: Сокальський р-н; м. Червоноград з окремим адміністративним статусом; Жовківський р-н; Кам’янко-Бузький р-н; Радехівський р-н; Бродівський р-н; Бузький р-н, і розміщена на території розточчя рік, які розтікаються на південь і північ України. Визначаючи це, в нижній частині герба зображено 7 витікаючих рік, які означають біблійну повноту життя. При цьому зображення розтоків рік, які вливаються у життя Сокальсько-Жовківської єпархії виражені у формі букви «М». Цей символ несе Марійний зміст, оскільки в катедральному храмі є копія Чудотворної ікони Матері Божої Сокальської, в Червонограді є Чудотворна ікона Матері Божої Кристинопільської, а на Жовківщині у Крехові є Чудотворна ікона Матері Божої Верхратської. Їхня присутність і, витікаюча з цього, духовність у вигляді букви «М» входить у духовне життя єпархії. Вище на гербі зображено 7 колосків і 7 виноградин, що означає 7 адміністративних одиниць єпархії, і підкреслює повноту Євхаристійного життя єпархії.

По середині герба постать Архистратига Михаїла, який вказує, що Сокальсько-Жовківська єпархія була проголошена 21 листопада, саме на празник Собор Архистратига Михаїла в храмі святого священномученика Йосафата у м. Жовква. Його постать теж єднається з тим, що на головному фасаді прокатедрального храму є зображення Архистратига Михаїла.

Верхня частина герба, а саме, ключі і меч означають, що катедральним храмом Сокальсько-Жовківської єпархії є храм свв. Первоверховних апостолів Петра і Павла в м. Сокалі. Сокира — означає храм святого священомученика Йосафата, який є прокатедральним, і при цьому храмі є Управління Сокальсько-Жовківської єпархії.

Завершують герб єпископські символи — хрест, жезл і мітра, як головні атрибути єпископського правління в єпархії.

Девізна стрічка, яка підсумовує весь зміст герба, вказує на три ключові слова богословських чеснот: віри, надії та любові.

З історії катедрального храму

Сокаль — гарне і цікаве містечко на Львівщині з великою кількістю пам’яток архітектури. Достатньо згадати церкву Святого Миколая (збудована не пізніше XVI cт.), синагогу (сер. XVII ст.) та архітектурний ансамбль монастиря бернардинів (XVII ст.).
Окрасою міста є церква Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла, розташована біля центральної площі. Вона споруджена у 1904–1909 рр. з ініціативи о. Василя Левицького за кошти прихожан.

Проектував собор Василь Нагірний, який взяв для нього за зразок храм аж у Марселі (Франція), тому церква виходить за рамки традиційного українського сакрального будівництва. Це великий за розмірами тринавний храм із великою банею на круглому барабані. Обабіч портика фасаду розміщені циліндричні у верхній частині вежі, завершені подібними меншими банями. Скульптури апостолів Петра і Павла в нішах на фасаді та постать Христа виконав скульптор Григорій Кузневич.

Посвячення храму відбулося 1909 р. З цієї нагоди містом пройшли кінні загони поторицької «Січі» та сокальського «Сокола». Після Другої світової війни церква завжди була діюча.

У катедральному соборі свв. Первоверховних апостолів Петра і Павла зберігається віднайдена у 2000 році копія Сокальської чудотворної ікони Богородиці Потішення (оригінал у м. Грубешів, Польща). Історія цієї давньої української святині така. За народним переказом, її написав близько 1392 року з допомогою ангела для української церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії в Сокалі придворний художник короля Владислава ІІ Ягайла Яків Венжик. На початку XVI cт. внаслідок одного із набігів татар церква Благовіщення Пречистої Діви Марії була спалена. Однак ікона Богородиці залишилася неушкодженою. Тривалий час вона знаходилася в капличці, яку поставила власним коштом Олена Тарло на місці згорілої церкви. У 1611 році ікону було перенесено до бернардинського монастиря. Тут вона прославилася багатьма чудами і дістала назву «Руська Ченстохова». 8 вересня 1724 року ікону урочисто коронували греко-католицькі та латинські єпископи. 25 травня 1843 року під час пожежі монастиря давня ікона Богородиці згоріла. 8 вересня 1843 року, коли монастир частково відбудували, було посвячено новий образ Сокальської Матері Божої, написаний львівським художником Машковським. У 1951 р. бернардинці забрали ікону Богородиці до свого монастиря у Кракові. А 19 грудня 2002 року урочисто перевезли її до костелу Святого Станіслава Костки у Грубешові, де вона сьогодні зберігається у санктуарії Матері Божої Сокальської Потішення.

Крім копії чудотворної ікони Богородиці, у катедральному соборі Святих Первоверховних апостолів Петра і Павла знаходяться мощі святого Миколая і блаженного священномученика Омеляна Ковча, проголошеного Покровителем душпастирів УГКЦ.

Прокатедральний храм священномуч. Йосафата у м. ЖовкваЗ історії прокатедрального храму

Храм святого священномученика Йосафата — діючий храм УГКЦ (давніше — костел Внебовзяття Найсвятішої Діви Марії домініканського монастиря) міста Жовкви (Львівська область). Вибудований у стилі бароко XVII—XVIII ст.

На цьому місті існувала дерев’яна каплиця Внебовзяття Пресвятої Діви Марії (двічі постраждала від пожежі). По смерті сина Марека Собеського на війні, його мати Софія Теофіла започаткувала будівництво нового храму у Жовкві у 1652 р. Новий храм було віддано в опіку ченцям Ордену Проповідників (Домініканцям). Після руйнації внаслідок пожеж, воєн було проведено відновлення за сприяння Якуба Людвіка Собєського.

Келії Домініканського чоловічого монастиря (кляштор) постали у 1754–1792 роках. У 1792 році фасади храму набули форм, збережених донині.

У 1772 році Річ Посполиту вперше розділили войовничі сусідні держави — Галичину включили до складу Австро-Угорської імперії. Широко проведена наприкінці XVIII ст. конфіскація земель та маєтків католицької церкви зачепила Галичину: в Жовкві австрійська влада наприкінці XVIII ст. конфіскувала будови жіночого монастиря, розмістила там військовий шпиталь. У Домініканського чоловічого монастиря відібрали лише допоміжні приміщення. Костел двічі постраждав від пожеж.

На початку XX ст. край ненадовго підпав під управління Польщі, яка відновила державність. Храм ремонтують, художник Кароль Політинський відновлює знищений стінопис у 1903–1927 роках.

У роки Другої світової війни будівля зберіглася. За часів СРСР монастир віддано радянським військовим, де мешкали полкові казарми, катівня та склади.

У часи швидкого розвалу СРСР монастир, напівзруйнований костел віддали українській греко-католицькій громаді. Приблизно з цього періоду розпочали тут реставрацію того, що збереглося та пристосування колишнього католицького костелу до нових вимог.

Вважають, що храм побудовано за взірцем храму з міста Неаполь, Італія. Суворі, дещо спрощені форми споруди — свідоцтво оборонної архітектури. Монастир домініканів прилягав до оборонного муру Жовкви, при нагоді міг бути використаний як фортечне укріплення. Храм зального типу з мало розвиненим трансептом. На перехресті нави та короткого трансепту зовні — відсутній купол, його місце займає сигнатурка. Фасади прикрашені лише вікнами, пілястрами, карнизом.

У трансепті, ближче до вівтаря, привертають увагу два барокові надгробки, збережені, реставровані.

Надгробок Марека Собеського — кенотаф, тобто почесне пусте поховання. Мати викупила його тіло після страти козаками в полоні; надала кошти для створення поховання загиблому синові (тепер рештки Марека Собеського є у Домініканському монастирі Кракова). Обидва надгробки створені за єдиною схемою. Перед бароковим порталом — постамент з поховальною урною. Поряд з урною — дві алегоричні фігури. На надгробку Марека — Мужність та Благочестя з храмом в руці, понизу — військова арматура (списи, гармати, похилені прапори, гарматні ядра).

Надгробок Софії Теофілії Данилович має алегоричні фігури Скорботи та Доброчинности, понизу орел з короною на ознаку приналежності Софії Теофілії до королівського роду.

Стінописи XVII—XVIII століть зруйновані в пожежах, збережені рештки. Краще збережені стінописи 1903–1927 рр., частково перемальовані в останні роки. Поряд з Богородицею намальвано образ святого священномученика Йосафата, якому зараз присвячено храм. Реставровані колишні герби в інтер’єрі разом із гербами Собеських, Даниловичів, Гербуртів — усіх жертводавців колишнього Домініканського монастиря.