Одеський екзархат

Одеський екзархат — частина Української Греко-Католицької Церкви із осідком у м. Одеса. Екзархат охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську і Кіровоградську області. Таким чином, загальна площа території досягає 110 961 км², а кількість населених пунктів — 3 855. Щодо населення території екзархату, то воно дорівнює 5 591 800 осіб. Беручи до уваги географічне розташування, Одеський екзархат межує із Київською архиєпархією та Харківським екзархатом — на півночі, із Донецьким екзархатом — на сході, із Кримським екзархатом — на південному сході. Також на півдні він омивається водами Чорного моря, а на заході межує із Молдавсько-Кишинівською митрополією Російської Православної Церкви (Тираспольська, Кишинівська та Кагульська єпархії).

Поділ на протопресвітерства

Задля душпастирського служіння Одеський екзархат є поділеним на п’ять деканатів:

Кіровоградський деканат (5 парафіяльних громад);
Миколаївський деканат (12 парафіяльних громад);
Одеський деканат (13 парафіяльних громад);
Скадовський деканат (5 парафіяльних громад;
Херсонський деканат (10 парафіяльних громад).

Духовенство

Відповідно до статистичних даних за 2015 рік в Одеському екзархаті налічується 100 тис. католиків. Для них здійснюють душпастирське служіння 44 священники, з яких 39 — єпархіальні, та 5 — ієромонахи. Також в екзархаті присутні монаші та чернечі згромадження: 5 монахів (Василіянський монастир св. Володимира Великого у м. Херсон) та 7 сестер (Згромадження сестер Пресвятої Богородиці Фатімської у м. Кропивницький та чернеча родина Воплоченого Слова у смт. Врадіївка (Миколаївська область) та у с. Фонтанка (Лиманський район, Одеська область). Структура екзархату загалом об’єднує 74 парафіяльні громади.

Правлячий архиєрей

Правлячим архиєреєм Одеського екзархату від 7 квітня 2014 року є преосвященний владика Михайло Бубній.

Катедральний храм

Катедральним храмом є собор Св. ап. Андрія Первозванного, що знаходиться у м. Одеса.

Культурні пам’ятки

До культурних пам’яток на теренах Одеського екзархату відносяться: підземна церква Йоана Сучавського із XIV ст. у м. Білгород-Дністровський (Одеська область), костел Різдва Пресвятої Діви Марії із 1850 року у м. Кам’янка (Біляївський район, Одеська область), Миколаївська церква із 1647 року у м. Кілія (Одеська область), Нойбурзька кірха із 1903–1904 рр. у с. Новоградівка (Овідіопольський район, Одеська область), руїни собору Пресвятої Трійці із 1892 року у м. Лиманське (Роздільнянський район, Одеська область), церква Йоана Богослова із 1911 року у с. Покровка (Любашівський район, Одеська область), вірменська церква Успення Пресвятої Богородиці із XIV ст. у м. Білгород-Дністровський (Одеська область), Свято-Микільський собор УПЦ із 1817 року у м. Миколаїв, Миколаївська церква із XVIII ст. у м. Очаків (Миколаївська область), Святодухівський собор УПЦ із 1810–1836 рр. у м. Херсон, Миколаївський собор УПЦ із 1840–1842 рр. у м. Херсон, Катерининський собор УПЦ із 1786 року у м. Херсон, Греко-Софіївська церква УПЦ із 1780 року у м. Херсон, собор Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ із 1812 року у м. Кропивницький, Спасо-Преображенський собор УПЦ із 1813 року у м. Кропивницький, церква Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ із 1849 року у м. Кропивницький, церква св. Іллі із 1786 року у м. Новомиргород (Кіровоградська область), Хрестовоздвиженська церква (церква-усипальниця родини Раєвських) із 1833–1855 рр. у с. Розумівка (Олександрівський район, Кіровоградська область) та інші.

Соціальна діяльність

Окрім цього, на теренах екзархату діє благодійна організація «Карітас-Одеса» та окремі парафіяльні спільноти, що займаються соціальним служінням, до прикладу, молодіжна спільнота «Милосердя» при катедральному храмі. Серед благодійних акцій можна відзначити «Шкільний портфелик для дітей переселенців», «Благодійна іграшка» на свято Миколая, «Різдвяний вертеп», «Свята Вечеря для переселенців» на Різдво Христове та інші.

З історії екзархату

28 липня 2003 року Синодом Єпископів Української Греко-Католицької Церкви із благословення Папи Римського було утворено Одесько-Кримський екзархат із осідком в м. Одеса. Першим екзархом став преосвященний владика Василь Івасюк. Екзархат охоплював Одеську, Миколаївську, Херсонську і Кіровоградську області та Автономну Республіку Крим.

19 жовтня 2003 року екзарх Василь Івасюк відслужив в Одесі свою першу Архиєрейську Божественну Літургію. 11 грудня 2005 року Блаженніший Любомир Гузар посвятив в місті Одесі храм св. Андрія Первозванного, який став катедральним храмом Одесько-Кримського екзархату.

У 2014 році із причини військового вторгнення російських військ та незаконної анексії Кримського півострова постало питання здійснення душпастирського служіння на окупованих територіях та утворення адміністративно-церковних структур. Саме тому, 13 лютого 2014 року із благословення Апостольської столиці утворено новий Кримський екзархат із осідком у м. Сімферополь. Водночас у Ватикані повідомлено про те, що Святіший Отець, взявши до уваги створення Кримського екзархату УГКЦ, виокременого з дотеперішнього Одесько-Кримського екзархату УГКЦ, та призначення дотеперішнього екзарха Одесько-Кримського владики Василія Івасюка єпархом Коломийсько-Чернівецьким УГКЦ, дав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів УГКЦ першого екзарха Одеського, яким став високопреподобний о. Михайло Бубній, ЧНІ, дотеперішній Настоятель монастиря Отців Редемптористів в м. Івано-Франківську та парох парафії Матері Божої Неустанної Помочі, надаючи йому титулярний осідок Thubursicensis-Bure. Так постав ще один новий Одеський екзархат.

Хіротонія новопризначеного екзарха Одеського та адміністратора Кримського відбулася 7 квітня 2014 року в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві, а інтронізація — 12 квітня того ж року в Одесі, у храмі Святого апостола Андрія Первозванного.

Герб Одеського екзархату Символіка та значення герба Одеського екзархату

У золотому вістрі — Богородиця у синьому мафорії та червоному хітоні тримає на руках Дитя у зеленій сорочці та золотому гіматії та сандалах, в обох — золоті німби; у правому червоному полі — золотий колосок пшениці, у лівому червоному — золоте гроно винограду з зеленим листком, у відділеній хвилясто синій основі — золотий якір, обабіч якого по срібній кефалі, повернутій до нього.

Богородиця вказує на християнські традиції Півдня України. Символ Богородиці з Дитям подано за сюжетом ікони Богородиці Неустанної Помочі. Золоте поле, колос і гроно винограду уособлюють регіон Південної України та його природні багатства. Якір, риби та хвиляста основа символізують вихід до моря 3-х (з 4-х) областей, що входять до складу екзархату. Окрім того, хліб і вино, як і риба, і якір є традиційними християнськими символами.

Щит увінчано золотою єпископською митрою з червоним підбиттям і накладено на золотий єпископський жезл, процесійний хрест і панагію, які вказують, що це герб церковно-територіальної одиниці (єпархії або екзархату).

З історії катедрального храму

В Одесі греко-католицька парафія з’явилася у 1917 році. Її заснував священик Ілля Кливак, який повертався через Одесу із заслання в Сибіру. Він проводив богослужіння і хотів побудувати храм, але його мрія втілилася лише після смерті — у 1992 році, коли в місті відновили повноцінну греко-католицьку парафію. Настоятель храму підрахував, що близько 10 тисяч одеситів вважають себе греко-католиками, при цьому маленьке приміщення церкви не вміщує і двохсот людей, так що під час богослужінь десятки людей залишаються на вулиці. Громаді вже кілька років обіцяють виділити землю під новий храм, але поки що далі планів та обіцянок справа не йде.

Парафія Святого апостола Андрія Первозванного була заснована у 1993 році, а в 2005 році на вулиці Гімназичній в Одесі було відкрито храм-каплицю Святого апостола Андрія. Приміщення було придбане владикою Василем Івасюком.

Першим настоятелем громади став о. Ігор Тарас. Разом з іншими священниками, такими як о. Віктор Горбацьо, о. Володимир Ждан та о. Руслан Остафій громаду було розвинено до міцної християнської спільноти, а будівлю храму оздоблено іконостасом.

Наступниками о. Ігоря у настоятельскому служінні були о. Руслан Остафій та о. Віктор Прийдун. Сьогодні настоятелем парафії є о. Руслан Остафій.