Харківський екзархат

Харківський екзархат — частина Української Греко-Католицької Церкви із осідком у м. Харків. Харківський Верховноархиєпископський екзархат охоплює територію Харківської, Полтавської та Сумської областей. Таким чином, загальна площа екзархату сягає 83 997 км² та об’єднує 5 149 населених пунктів. Населення на цій території досягає 5 232 500 осіб. Межує Харківський екзархат із Донецьким екзархатом на півдні, із Одеським екзархатом — на південному заході, із Київською архиєпархією — на заході. Окрім цього, екзархат має спільний кордон із Російською Православною Церквою та її єпархіями, серед яких Білгородська, Валуйська, Губкінська, Курська, Желізногорська, Брянська та Клінцовська.

Духовенство

Згідно даних за 2016 рік, кількість католиків на території Харківського екзархату складає 6 тис. чоловік. Для них здійснюють служіння 12 єпархіальних священників та 2 ієромонахи. Окрім того, на теренах цього екзархату у монастирях сповнюють своє служіння 2-оє монахів та 5 сестер. Загалом, існує 18 парафіяльних громад.

Правлячий архиєрей

Правлячим архиєреєм Харківського екзархату від 2 квітня 2014 року є преосвященний владика Василій Тучапець.

Катедральний храм

Катедральний храм Харківського екзархату перебуває в стані будівництва у м. Харкові.

Культурні пам’ятки

До культурних пам’яток цього регіону можна віднести: Свято-Покровський монастир та собор УПЦ із 1689–1825 рр. у м. Харкові, Успенський собор УПЦ із 1771–1777 рр. у м. Харкові, руїни церкви Успення Пресвятої Богородиці із 1823–1833 рр. у с. Малижине (Золочівський район, Харківська область), Вознесенський собор УПЦ із 1826 року у м. Ізюм (Харківська область), Преображенський собор УПЦ із 1682–1684 рр. у м. Ізюм (Харківська область), Хрестовоздвиженська (Миколаївська) церква УПЦ із 1821 року у м. Ізюм (Харківська область), церква Йоана Предтечі УПЦ із 1776 року у с. Іванівка (Ізюмський район, Харківська область), Свято-Покровська церква УПЦ із 1808–1809 рр. у с. Пархомівка (Краснокутський район, Харківська область), церква св. Архангела Михаїла УПЦ із 1805 року у с. Рокитне (Нововодолазький район, Харківська область), Миколаївська церква УПЦ із 1843 року у м. Люботин (Харківська область), Спасо-Преображенський собор УПЦ із 1776–1892 рр. у м. Суми, Іллінська церква УПЦ із 1851 року у м. Суми, Воскресенський собор УПЦ КП із 1702 року у м. Суми, Петропавлівська церква УПЦ із 1851 року у м. Суми, Пантелеймонівська церква УПЦ із 1915–1920 рр. у м. Суми, церква св. Йоана Воїна із 1812 року у с. Куянівка (Білопольський район, Сумська область), Миколаївська церква УПЦ із 1683 року у м. Глухів (Сумська область), Спасо-Преображенська церква УПЦ із 1765 року у м. Глухів (Сумська область), Трьоханастасіївська церква УПЦ із 1884–1897 рр. у м. Глухів (Сумська область), Покровська церква із 1771 року у с. Годунівка (Глухівський район, Сумська область), Миколаївська церква із 1796 року у с. Полошки (Глухівський район, Сумська область), Воскресенська церква із 1789 року у м. Лебедин (Сумська область), Покровський собор УПЦ із 1768 року у м. Охтирка (Сумська область), церква св. Миколи Козацького УПЦ із 1735–1770 рр. у м. Путивль (Сумська область), Святодухівський монастир УПЦ із 1617–1707 рр. у м. Путивль (Сумська область), Святодухівський собор УПЦ із 1746 року у м. Ромни (Сумська область), Гамаліївський Харлампіївський монастир із XVIII ст. у с. Гамаліївка (Шосткинський район, Сумська область), Хрестовоздвиженський монастир УПЦ із XVII ст. у м. Полтава, Всіхсвятська церква УПЦ із 1836 року у м. Гадяч (Полтавська область), Миколаївська церква УПЦ із 1797 року у смт. Диканька (Полтавська область), Троїцька церква УПЦ із 1812 року у смт. Котельва (Полтавська область) та багато інших.

Відпустові місця та чудотворні ікони

Щодо відпустових місць екзархату, то варто згадати про Покровський монастир Чину святого Василія Великого у смт. Покотилівка (Харківський район, Харківська область).

Екзархат має один типовий храм у смт. Покотилівка. Будуються ще чотири храми.

Протягом перших трьох років існування екзархат поповнився трьома молодими священиками, а також двома дияконами, які проходять практику і готуються стати священниками. Було зареєстровано три нових громади і готуються до реєстрації дев’ять громад.

Монастирі

На теренах екзархату діє низка чоловічих і жіночих монаших спільнот: чоловічий Свято-Покровський монастир Чину святого Василія Великого в смт. Покотилівці, який користується великим духовним авторитетом у місцевих греко-католиків; жіночих монастирів: сестер св. Вінкентія у Деменках (Кобеляцький район, Полтавська область), які ведуть «Дім милосердя», в якому виховують сиріт; та сестер св. Йосифа у Харкові, які катехизують дітей та молодь, організовують прощі та табори. Сестри Василіанки розпочали служіння у Полтаві.

У 2015 році в екзархаті було освячено «Дім милосердя» для сиріт у с. Деменки (Кобеляцький район, Полтавська область), яким опікуються Сестри Милосердя св. Вікентія. У 2016 році було освячено монаший дім Сестер св. Йосифа в Харкові. Були закладені наріжні камені під будівництво храмів у смт. Білики і селі Деменки на Полтавщині. У Харкові ведеться будівництво катедрального собору. У 2017 році закладено наріжний камінь під будівництво храму Всіх святих українського народу в Полтаві.

Соціальна діяльність

У 2014 році було засновано благодійний фонд «Карітас Харків». За три роки харківським «Карітасом» було реалізовано 18 проектів, які здебільшого направлені на допомогу вимушено переселеним особам. За три роки в «Карітасі Харків» отримали допомогу понад 40 тис. осіб. З червня 2014 року регулярно здійснюються богослужіння у Харківському військовому госпіталі.

Регулярно організовуються формаційні курси для священиків, збори та реколекції. З 2016 року щорічно організовуються піші прощі з Харкова до Покотилівки.

Окрім цього, в екзархаті видається християнський часопис «Християнський голос».

В екзархаті розпочато діалог щодо євхаристійної єдності між УГКЦ та Харківсько-Полтавською єпархією УАПЦ (о).

З історії екзархату

2 квітня 2014 року у Ватикані повідомлено про те, що Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, за згодою Синоду Єпископів УГКЦ та порадившись з Апостольською Столицею, створив Харківський екзархат Української Греко-Католицької Церкви, виокремлюючи його територію з дотеперішнього Донецько-Харківського екзархату. Таким чином, він є наймолодший і найменший за кількістю громад з екзархатів УГКЦ.

Синод Єпископів обрав єпископом та призначив на екзарха Харківського отця Василя Тучапця, перед тим ігумена монастиря Святого Василія Великого в Києві та провінційного вікарія. Новому єпископу надано титулярний осідок Центуріонес.