Буенос-Айреська єпархія Покрови Пресвятої Богородиці

Буенос-Айреська єпархія Покрови Пресвятої Богородиці (лат. Eparchia Sanctae Mariae a Patrocinio Bonaërensis Ucrainorum, ісп. Eparquía de Santa María del Patrocinio en Buenos Aires de los ucranios) — єпархія Української Греко-Католицької Церкви з осідком у м. Буенос-Айрес (Аргентина). Юрисдикція єпархії простягається на усіх українців греко-католиків, що проживають в Аргентині. Таким чином, загальна територія Буенос-Айреської єпархії Покрови Пресвятої Богородиці досягає 2 766 890 км², а чисельність населення — близько 40 117 096 осіб. Беручи до уваги географічне розташування, Буенос-Айреська єпархія межує із Куритибською архиєпархією святого Івана Хрестителя на північному сході, із римо-католицькими дієцезіями в Уругваї (дієцезія Мерседес та дієцезія Сальто) — на північному сході, із римо-католицькими дієцезіями в Парагваї (архидієцезія Асунсьйону, дієцезія Бенжамін-Асевалу, дієцезія Сьюдад-дель-Есте, дієцезія Сан-Хуан-Баутіста-де-лас-Місьйонес та інші) — на півночі, із римо-католицькими дієцезіями у Болівії (дієцезія Потосі та дієцезія Таріха) — на півночі, із римо-католицькими дієцезіями у Чилі — на заході. Окрім цього, Буенос-Айреська єпархія Покрови Пресвятої Богородиці омивається водами Аргентинського моря та протоки Дрейка.

Парафії

Леандро-Н-Алем (провінція Місьйонес);
Апостолес (провінція Місьйонес);
Обера (провінція Місьйонес);
Сан-Вісенте (провінція Місьйонес);
Посадас (провінція Місьйонес);
Команданте-Андресіто (провінція Місьйонес);
Хардін-Америка (провінція Місьйонес);
Пресіденсія-Рока-Саенс-Пенья (провінція Чако);
Бовен (провінція Мендоса);
Буенос-Айрес — катедра;
Беріссо (провінція Буенос-Айрес);
Хаедо (провінція Буенос-Айрес);
Лаваллол (провінція Буенос-Айрес);
Сан-Мігель (провінція Буенос-Айрес);
Саранді (провінція Буенос-Айрес);
Вілла-Аделіна (провінція Буенос-Айрес);
Вілла-Караца (провінція Буенос-Айрес);
Пігве (провінція Буенос-Айрес).

Духовенство

За даними папського статистичного щорічника Annuario Pontificio за 2014 рік єпархія налічує близько 167 800 вірних, з яких близько 60 тис. мешкають у столиці і провінції Буенос-Айрес, 30 тис. — у провінції Місьйонес, 20 тис. — у провінціях Чако і Формоса. Єпархія також має 18 церков та 36 каплиць. Загалом душпастирське служіння для вірних греко-католиків здійснюють 20 священиків, серед яких 13 єпархіальних та 7 ієромонахів. Окрім цього, в єпархії присутні богопосвячені особи: 9 братів-монахів та 87 сестер-монахинь.

Монастирі

Під юрисдикцією єпархії знаходиться провінція Христа-Царя Чину святого Василія Великого, що є монашим згромадженням, яке прибуло до Аргентини 20 серпня 1939 року з України. Через три дні вони відкрили свій перший будинок в Апостолес (провінція Місьйонес, Аргентина). Сьогодні вони налічують в Аргентині дев’ять будинків: монастир Святого Йосифа (Буенос-Айрес, Аргентина, генеральний дім), монастир Матері Божої Неустанної Помочі (Беріссо, Аргентина, новіціат), монастир Матері Божої Неустанної Помочі (Бовен, провінція Мендоса, Аргентина, новіціат для сестер), монастир Пресвятого Серця Христового (Вілла-Аделіна, провінція Буенос-Айрес, Аргентина), монастир Святого Василія Великого (Посадас, провінція Місьйонес, Аргентина), монастир Матері Софронії (Сан-Вісенте, провінція Місьйонес, Аргентина), монастир Святої Мокрини (Леандро-Н-Алем, провінція Місьйонес, Аргентина) і два будинки в Апостолес: монастир Божого Милосердя (будинок для літніх людей) і монастир Христа-Царя. Вони також мають дім відпочинку для літніх людей в м. Сан-Карлос-де-Барілоче, Український музей в м. Апостолес і керують школами в містах Апостолес, Посадас, Беріссо і Бовені.

Правлячий Архиєрей

Правлячим Архиєреєм Буенос-Айреської єпархії Покрови Пресвятої Богородиці від 8 жовтня 2016 року є Преосвященний владика Даниїл Козлинський, який до того часу здійснював обов’язки Апостольського адміністратора впродовж п’яти років (від 22 червня 2011 року).

Катедральний храм

Катедральним храмом Буенос-Айреської єпархії є собор Покрови Пресвятої Богородиці у м. Буенос-Айрес (Аргентина).

Соціальна діяльність

Буенос-Айреська єпархія Покрови Пресвятої Богородиці видає двомовну газету «Голос Української церкви».

З історії єпархії

Найбільші групи українців оселилися в містечку Апостолес (провінція Місьйонес, Аргентина), яке з часом вважали другою батьківщиною. Перші мігранти прибули 27 серпня 1897 року. Їхня глибока віра виявлялися у бажанні присутності свого духовенства для отримання Святих Таїнств і участі в літургійних урочистостях свого обряду.

Незважаючи на неодноразові звернення до католицьких єпископів Львова, Станіславова та ін., їм не вдалося отримати своїх священиків. Дехто з латинського духовенства приїхав, але українці просили про Божественну Літургію у своєму обряді та на своїй рідній мові.

У 1908 році приїхав перший священик візантійського обряду із Бразилії, якого звали Климент Бжуйовський, монах Чину Святого Василія Великого. Він відслужив першу Божественну Літургію у візантійському обряді 21 березня 1908 року в місті Посадас. Відтоді, до 1936 року відбувався духовний провід українських вірних отцями-василіянами і священиками, хоча й не дуже організовано чи постійно. Натомість, все більше українців продовжували приїжджати до Аргентинської Республіки.

Турбуючись духовною опікою українських східних віруючих Бразилії та Аргентини, в 1936 році Папа Пій XI призначає Апостольським візитатором єпископа Філадельфійського (США) Костянтина Богачевського, який творить повний звіт про душпастирську актуальність в цьому регіоні.

У ці роки почала зростати кількість василіанських священиків, а в 1939 році прийшли перші василіанські черниці. Поступово створюються нові парафії в Посадасі, Обері, Алемі і Беріссо.

14 серпня 1961 року Святіший Отець Іван XXIII, Папа Римський призначив Преосвященного владику Андрія Сапеляка першим єпископом для українців греко-католиків в Аргентині. У той час, згідно із статистичними даними за 1970 рік, в Аргентині налічувалося 110 000 вірних, 18 священиків, серед яких 5 єпархіальних та 13 ієромонахів, 10 парафіяльних осередків, 18 братів-монахів та 84 сестри-монахині. Владика Андрій розпочав організовувати душпастирську діяльність, створюючи нові парафії для кращої духовної допомоги розсіяним по всій країні вірним.

9 лютого 1968 року Святіший Отець Павло VІ буллою «Ucrainorum Fidelium» створив екзархат Української Греко-Католицької Церкви в Аргентині, а владику Андрія номінував його екзархом.

24 квітня 1978 року Святіший Отець Павло VI своєю буллою «Cum preterito» підніс екзархат Української Греко-Католицької Церкви в Аргентині до рівня єпархії, а владику Андрія призначив її першим єпархом. Булла була урочисто оголошена 1 жовтня 1978 року в катедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці.

У жовтні 1990 року Папа Іван Павло ІІ призначив єпископом-помічником Буенос-Айреської єпархії священика Михаїла Микицея, Чину Отців Оріоністів, який 25 липня 1999 року після зречення з уряду владики Андрія Сапеляка через похилий вік, став Правлячим Архиєреєм єпархії. Згодом, він також пішов у відставку через похилий вік, що сталося 10 квітня 2010 року.

Цього ж дня Папа Бенедикт XVI призначив Апостольським адміністратором Святослава Шевчука, який 30 травня 2010 року прийняв цей уряд.

У червні 2007 року Папа Венедикт XVI призначив о. Даниїла Козлинського єпископом-помічником української греко-католицької єпархії в Куритибі (Бразилія), де він відповідав за душпастирство в регіоні Уніон-да-Віторія.

Коли Апостольського адміністратора української греко-католицької єпархії в Аргентині Святослава Шевчука було обрано Главою Української Греко-Католицької Церкви, 22 червня 2011 року Святіший Отець призначив владику Даниїла Апостольським адміністратором цього вакантного осідку Буенос-Айреської єпархії.

У 2013 році Папа Венедикт XVI призначив владику Даниїла також Апостольським візитатором для українців візантійського обряду, що проживають в Уругваї, Парагваї, Чилі та Венесуелі.

8 жовтня 2016 року Папа Франциск призначив владику Даниїла Козлинського Нетто, дотеперішнього Апостольського адміністратора вакантного осідку (sede vacante) української греко-католицької єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі (Аргентина), єпископом цієї єпархії.

Ієрархи

Апостольський екзарх для українців греко-католиків Аргентини

Андрій Сапеляк, СДБ (9 лютого 1968–24 квітня 1978)

Правлячі єпископи єпархії Покрови Пресвятої Богородиці

Андрій Сапеляк СДБ (24 квітня 1978–12 грудня 1997)
Михайло Микицей FDP (24 квітня 1999–10 квітня 2010)
Святослав Шевчук (10 квітня 2010–25 березня 2011 як апостольський адміністратор)
священик Луїс Глинка (30 березня — 22 червня 2011 як адміністратор єпархії)
Даниїл Козлинський (з 22 червня 2011 — як апостольський адміністратор)

З історії катедрального храму

Катедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці (ісп. Catedral Católica Ucrania Santa María del Patrocinio) — головний собор греко-католицької єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі. Знаходиться у районі Флореста столиці Аргентини.

Ініціатором будівництва храму став отець Йосиф Галабарда, який освятив наріжний камінь під будівництво майбутнього катедрального собору Різдва Господа нашого Ісуса Христа 4 березня 1961 року. Внески на спорудження церкви зробили архиєпископ Іван Бучко і кардинал Антоніо Каджано, а також українські вірні Аргентини та інших країн. Єпископ Андрій Сапеляк змінив назву храму на «Покров Пресвятої Богородиці». Будівництво тривало з 1960 по 1969 роки під керівництвом архітектора Віктора Гриненка та інженера Осипа Алатіо. 7 вересня 1968 року Патріарх Йосиф Сліпий під час свого пастирського візиту в Аргентину освятив катедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі. У жовтні 1985 року під час святкування ювілею єпархії храм відвідав єпископ Мирослав-Іван Любачівський. 10 квітня 1987 року храм відвідав Папа Іван Павло II під час свого візиту в Аргентину. 2000 року катедральний собор відвідав Любомир Гузар у рамках свого візиту в Аргентину. 6 березня 2011 року пройшли урочисті святкування з нагоди 50-річчя освячення наріжного каменя, було відслужено Архиєрейську Божественну Літургію, яку очолив Блаженніший Святослав Шевчук, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, відбулася конференція з цього приводу.

Загальна площа кафедрального собору 485 м². Він має три нави. За задумом церква будувалася у стилі українського бароко XVII—XVIII століть із характерними для слов’янських храмів куполами. Їх собор має п’ять і вони символізують Христа в оточенні чотирьох євангелистів. На фасаді знаходиться образ Покрови Пресвятої Богородиці, покровительки собору. В апсиді знаходиться образ Богоматері з немовлям Ісусом на руках роботи Бориса Крюкова. На склепінні знаходиться образ Святого Духа у вигляді голуба в оточенні вогнів, які символізують чесноти. Іконостас з трьох воріт виготовив майстер Крейовецький. У верхній частині центрального купола знаходяться зображення Ісуса Вседержителя (Пантократора) і чотирьох євангелистів. На лівій стіні зображено хрещення Русі і її народу у водах Дніпра. На правій стіні зображено Оранту, яка захищає місто Київ. Біля її ніг Ярослав Мудрий в оточенні війська, священиків і вірних. На лівій стіні вівтаря знаходиться ікона «Різдво Господа нашого Ісуса Христа», а на правій — ікона «Покрова Пресвятої Богородиці». Художнє оздоблення храму виконане у візантійському стилі Ніколасом Холодюком.