Апостольський екзархат у Німеччині та країнах Скандинавії

Апостольський екзархат у Німеччині та Скандинавії (нім. Apostolisches Exarchat für Deutschland und Skandinavien) опікується українськими греко-католиками в Німеччині, Фінляндії, Норвегії, Данії, Швеції та Ісландії. Більшість вірних екзархату — це нащадки українців, яким вдалося тікали через дискримінаційну національну політику Польської Республіки, або від більшовицької системи у міжвоєнні та воєнні роки. Таким чином, загальна площа екзархату складає близько 1 574 232 км², на якій проживає 108 251 720 осіб. Апостольський екзархат для українців-католиків у Німеччині та країнах Скандинавії межує із Паризькою єпархією святого Володимира Великого для українців греко-католиків у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії на заході, із Вроцлавсько-Ґданською єпархією — на сході, із Апостольським екзархатом греко-католицької церкви у Чеській Республіці — на південному сході, а також із римо-католицькими дієцезіями Лінцу, Зальцбургу, Інсбруку та Фельдкірка — на півдні. Окрім цього, на півночі екзархат розташовується на Скандинавському півострові, а тому омивається водами Балтійського, Північного, Норвезького і Баренцевого морів.

Юрисдикція Апостольського екзархату сягає всієї території Німеччини. З 1984 року приєднано й Скандинавію до його опіки. Всі греко-католицькі священики і вірні на цій території підлягають виключно під юрисдикцію Апостольського екзарха, який на підставі постанов Другого Ватиканського собору є дійсним членом Німецької єпископської конференції.

Сьогодні в Німеччині існують чотири деканати. Заради того, щоб опікуватися вірними, та щоб дати змогу для вірних принаймі раз у тиждень відсвяткувати Св. Літургію, священики змушені долати чималі відстані.

Парафії

а) Німеччина

Аугсбург;
Бамберг;
Берлін;
Білефельд;
Бохум;
Бодельсхаузен-Мессінген;
Брауншвейг;
Бремен;
Дармштадт;
Дортмунд;
Дрезден;
Дюссельдорф;
Еггенфельден;
Ерфурт;
Ессен;
Франкфурт;
Франкфурт-на-Одері;
Фрайбург-ім-Брайсгау;
Фульда;
Геттінген;
Галле;
Гамбург;
Ганновер;
Гайдельберг;
Гільдесгайм;
Інгольштадт;
Кайзерслаутерн;
Карлсруе;
Кассель;
Кобленц;
Кельн;
Констанц;
Крефельд;
Ландсгут;
Лейпциг;
Людвігсбург;
Майнц;
Магдебург;
Мангайм;
Мюнхен;
Мюнхен-Людвігсфельд;
Мюнстер;
Ной-Ульм;
Нойвід;
Нюрнберг;
Падерборн;
Пассау;
Регенсбург;
Розенхайм;
Саарбрюккен;
Зіген;
Штутгарт;
Трір;
Тюбінген;
Вюрцбург.

б) Данія

Копенгаген;
Вайле;
Ольборг;
Рандерс;
Орхус;
Оденсе.

в) Швеція

Вернаму;
Стокгольм;
Гетеборг;
Еребру;
Мальмо;
Крістіанстад;
Векше.

г) Фінляндія

Гельсінкі.

ґ) Норвегія

Осло;
Берген;
Крістіансанд;
Ставангер.

д) Ісландія

Рейк'явік

Духовенство

Беручи до уваги статистичні дані від 2016 року, в Апостольському екзархаті для українців-католиків у Німеччині та країнах Скандинавії налічується 49 500 вірних, для яких здійснюють душпастирське служіння 27 єпархіальних священиків та один диякон. Окрім цього, в екзархаті є богопосвячені особи: 8 монахів.

Правлячий Архиєрей

Правлячим архиєреєм Апостольського екзархату у Німеччині та країнах Скандинавії від 18 квітня 2021 року є преосвященний владика Богдан Дзюрах. До цього від 20 листопада 2000 року до 18 лютого 2021 року єпархом був преосвященний владика Петро Крик.

Катедральний храм

Катедральним храмом є Апостольського екзархату у Німеччині та країнах Скандинавії є собор Покрови Пресвятої Богородиці та Св. Андрія Первозванного в м. Мюнхен (Німеччина).

Соціальна діяльність

Особливе завдання Апостольського екзархату полягає сьогодні в тому, щоб служити і опікуватися тими українцями, які живуть в Німеччині і країнах Скандинавії. Чисельність українців, які живуть тут на поселеннях, збільшилося через нову хвилю еміграції українців, які також шукають притулок та опіку в українському суспільстві на поселеннях в Німеччині. Важливе завдання Апостольського екзархату полягає також в тому, щоб знайти контакт до тих українців, які до тепер не належали до Церкви, з огляду на їх минуле в атеїстичному суспільстві радянського соціалізму, або перестали ходити до церкви через різні причини. Їм треба передати християнську орієнтацію, чуття приналежності до свого рідного і тим самим дати їм можливість почувати себе повноцінними християнами та українцями.

Наближення України до Західної Європи — це також один аспект праці Апостольського екзархату. Адже через розширення Європейської спільноти Німеччина набирає більшого впливу й на суспільство в Україні. Зближення тих двох народів — ця мета включає не тільки релігійні, але й культурні і соціальні поля співпраці.

З екуменічної сторони Українська Греко-Католицька Церква шукає контакт з іншими Церквами візантійського обряду. Братерство Східних Церков та їх мирне співіснування — це вклад кожного християнина до єдності, якої всі так прагнуть.

Українське душпастирство отримує велику допомогу з боку Німецької єпископської конференції, яка підтримує працю, її цілеспрямування та установи Апостольського екзархату. А благодійний фонд St. Ansgarwerk в значній мірі підтримує українські душпастирства візантійського обряду в Скандинавських країнах.

Духовенство Апостольского екзархату служить для своїх вірних у більш ніж 40-а місцях, які розкидані по цілій території Німеччини. Постійні архиєрейські візитації скріплюють співпрацю з душпастирями. Організуються прощі та зустрічі, в яких беруть участь наші старші члени та молодь. Це поглиблює релігійне життя в рідному обряді та будує спільноту. У суботніх та додаткових школах навчають українські монахині (Сестри Служебниці Непорочної Діви Марії), священики та вчителі наших дітей основ катехизму та плекають знання української мови та культури.

Крім того, діють тут також різні українські об’єднання і організації, особливо харитативні і наукові установи, як Український Вільний Університет та дім товариства «Рідна школа», чи товариство «Україна».

Апосольський екзархат видає церковну газету «Християнський голос», який виходить з 1949 року і розповсюджується два рази у місяць по цілій Європі.

З історії екзархату

а) Українська еміграція до Німеччини

Організована душпастирська опіка українців-католиків візантійського обряду в Німеччині почалася з початком XX-го століття. Число українців становило тоді, правдоподібно, біля 50.000 людей. Це були втікачі з Галичини, які через дискримінаційну національну політику новоствореної Польської Республіки, залишили свій край. Також студенти і сезонові робітники, які тимчасово шукали притулок в Німеччині, входили до числа української спільноти. Оселилися вони на Сльонзьких частинах, або в Бремені, Гамбурзі і країнах Райнлянду. Вони володіли досить добре німецькою мовою, адже ж Галичина належала більше століття до Габсбурзької монархії.

У 1930–1933 роках жорстока сталінська колективізація спричинила голодову смерть біля 7-ми мільйонам українського населення. Деяким вдалася втеча до інших країн. Таким чином починаючи від 30-их років постійно приїжджали українські студенти-богослови, які вчилися у колегії св. Андрія в Мюнхені, заснованої тодішнім кардиналом М. Фаульгабер. Одним з цих студентів був Ізидор Борецький, майбутній єпископ в м. Торонто (Канада).

Під час Другої світової війни число українців в Німеччині зросло до 2-ох мільйонів, більшість яких були втікачами від більшовицької системи. В 1945 році в Берліні жило близько 5000 українців.

б) Заснування Апостольського екзархату

В 1927-му році слуга Божий Андрей Шептицький створив душпастирський деканат для українців-католиків в Берліні, в якому працював з самого початку о. д-р Петро Вергун, якого проголошено в 2001 році блаженним. Апостольська Столиця призначила о. Петра в 1940 році Апостольським візитатором і адміністратором для українців-католиків в Німеччині. Під час його урядування в Німеччині душпастирювали 10 священиків. 22 червня 1945 року більшовики заарештували і заслали його на примусову працю в Красноярський край в Сибірі, де він помер 7 лютого 1957 року.

Його наступником став з 12-го жовтня 1945 року отець Микола Вояковський, як заступник керівника Апостольської візитатури. Пізніше, для новоупорядкування українського душпастирства за кордоном папа Пій ХІІ назначив Кир Івана Бучка Апостольським візитатором в Західній Європі і водночас керівником душпастирства для українців-католиків візантійського обряду. Його заступником і генеральним Вікарієм на території Німеччини став о. прелат Петро Голинський.

У післявоєнний час більшовики, під покровом «репатріації», намовляли або примушували українців вертатися до свого краю. Після повернення майже всі вони були заарештовані та звинувачені в колаборації з німецькими націоналістами. Більшість з них були засуджені до примусової роботи в Сибірі, а деякі навіть до смертної кари. Тому багато українців вирішили виїжджати до Америки, Австралії або в Аргентину.

У Німеччині залишилися тоді близько 60.000 католицьких і православних українців. З метою їхньої душпастирської опіки були створені душпастирства, які і становлять фундаменти сьогоднішньої душпастирської структури.

В 1958 році Німецька єпископська конференція прийняла рішення надати фінансову підтримку для українського душпастирства та надати душпастирям на парафіях відповідну зарплату.

17 квітня 1959 року Папа Іван ХХІІІ створив і проголосив своїм Декретом Апостольський екзархат для українців-католиків візантійського обряду в Німеччині. Екзархат отримав власну юрисдикцію, з безпосередньою підпорядкованістю Святішому Отцеві, аналогічно до Апостольського вікаріату в Латинській Церкві.

Першим екзархом став тодішній канцлер української митрополії у м. Філадельфії, США, д-р Платон Корниляк. Єпископські свячення відбулися 7 липня 1959 року.

в) Зв’язок з Українською Греко-Католицькою Церквою в Україні

Українська Греко-Католицька Церква, до якої сьогодні приналежні приблизно 5 мільйонів вірних, була за часів Радянського Союзу (1946–1989) частково ліквідована і заборонена. Багато єпископів і священиків втратили життя в більшовицьких тюрмах та таборах. Тож і Патріарх Йосиф Сліпий був ув’язнений впродовж 18-и років. Він отримав дозвіл на виїзд до Риму для участі у ІІ Ватиканському Соборі. Після того, він залишається в Римі. Апостольська Столиця призначила його кардиналом. З Риму Кардинал Йосиф Сліпий керував своєю Церквою, яка в Україні жила в підпільних умовах.

Зберегти своє існування змогла Греко-Католицька Церква в Україні також завдяки тому, що українська діаспора у великій мірі допомагала їй, як духовно, так і через активну політичну підтримку. Тут готувалась і видавалась християнська література, газети, транслювалися радіопередачі. Все робилося для того, щоб підтримати зв’язок зі своїм народом та Церквою, які знаходились за залізною заслоною. Українська діаспора жила і мужніла, бо це велике і справедливе завдання зміцнювало почуття приналежності до власного народу. Після розвалу радянського режиму та виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля Апостольський екзархат, як частинка цієї Церкви, дальше виконує завдання.

г) Апостольський екзарх

В листопаді 2000 року помер владика Платон Корниляк, Апостольський екзарх, який був верховним пастирем екзархату з 1959 року. Завдяки його невтомній праці Апостольський екзархат розвивався та створив надійний фундамент для майбутнього.

Наслідником блаженної пам’яті владики Платона став у 2001-ому році о. Петро Крик, адміністратор Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ в Польщі. 4-го лютого 2001 року відбулася урочиста єпископська хіротонія владики Петра. На своєму гербі ладика вибрав клич: «Ось поставив як дар перед тобою відкриті двері».

Під опікою владики та з його благословенням старається духовенство екзархату прислухатися до нових імпульсів, які дає життя українського суспільства тут на поселенні, щоб збудувати та поглибити душпастирську працю і тим самим знайти належні відповіді на запити сьогодення.

У четвер, 18 лютого 2021 року, у Ватикані повідомлено про те, що Папа Франциск прийняв зречення владики Петра Крика, титулярного єпископа Кастрамартійського, з уряду Апостольського екзарха для українців візантійського обряду, що проживають у Німеччині та в Скандинавії.

Водночас, повідомляється про те, що Святіший Отець призначив Апостольським екзархом для українців візантійського обряду у Німеччині та в Скандинавії владику Богдана Дзюраха, ЧНІ, титулярного єпископа Ваґадського, дотеперішнього куріального єпископа Курії Верховного Архиєпископа та Секретаря Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.

Чин введення на престіл (інтронізація) Апостольського екзархату відбувся 18 квітня 2021 року у катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці у м. Мюнхені за участі Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава. Під час цієї історичної події новопоставлений екзарх владика Богдан Дзюрах представив свою візію свого майбутнього душпастирського служіння. «Я так бажаю, щоб наша Церква на теренах Екзархату була люблячою Матір’ю для всіх без винятку людей, а ми усі — щоб щораз більше зростали і відновлялися в любові […]. А нині хочу вислати вам коротке повідомлення, коротке „смс“, утворене з перших літер трьох слів, в яких бажаю вкласти моє бачення перших кроків у цьому новому періоді свого життя: отож, моє „смс»-повідомлення це — Слухати-Молитися-Служити“, — зазначив владика Богдан Дзюрах.

Символіка та значення герба екзархату

Опис герба

У золотому полі синій Андріївський (косий) хрест, поверх якого зображена Богородиця із золотим німбом навколо голови, у синій туніці та червоному мафорії, зі срібною/білою хусткою-покровом у руках. У червоній главі герба – 6 золотих рівносторонніх хрестів у два ряди – 4:2.

Відповідно до усталеної системи, щит увінчано золотою митрою з червоним підкладом і розміщено на покладених навхрест золотих процесійному хресті та єпископському жезлі, внизу – панагія.

Пояснення герба

Покрова та косий (Андріївський) хрест, що є символом Св. Андрія, вказують на посвяту основного храму екзархату – катедрального Собору Покрову Пресвятої Богородиці та св. ап. Андрія Первозванного. Поєднання синього і жовтого кольорів підкреслюють нерозривний зв’язок з Україною. Хрести у главі герба умовно означають 6 країн, на територію яких поширюється юрисдикція екзархату: Німеччина, Данія, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Ісландія. Символ хреста є найбільш спільним для усіх 6 країн, вживається в їхніх сучасних або в історичних символах, усі вони з переважно християнським населенням. З двох кольорів – золотого та червоного, які використані у зображенні хрестів, як мінімум один присутній на національних прапорах або гербах згаданих держав.

Єпископська митра, жезл, процесійний хрест і панагія вказують, що це герб церковної територіальної одиниці – Екзархату.

Таким чином у гербі Апостольського Екзархату підкреслено приналежність Екзархату до Української Греко-Католицької Церкви, його територіальне охоплення та основний храм.

З історії катедрального храму

Осідок Апостольського екзархату знаходиться в Мюнхені, де споруджено в 1970-их роках власний катедральний собор Покрови Пресвятої Богородиці і Св. Андрія Первозванного. Церква збудована в скромному модерному стилі конструктивізму, дотримуючись приписів візантійської стилю будови церкви. Інтер’єр храму прикрашають мистецькі твори славного іконописця Святослава Гординського. Окрім цього, у храмі зберігається мощі блаженного священномученика Петра Вергуна, який був Апостольським візитатором з правами адміністратора для українців-католиків в Німеччині.