СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЖахи війни за домінування: у Католицькому університеті Америки відбулася панельна дискусія про війну в Україні
Для Лідії Коростельової жорстоке вторгнення Росії в її рідну Україну вразило так, як вона ніколи не могла собі уявити. «Люди покидають свої домівки, залишаючи все позаду», — сказала вона про своє рідне місто Гуляйполе на сході України під час панельної дискусії 7 квітня в Католицькому університеті Америки у Вашингтоні.
Свідчення Лідії Коростельової із Гуляйполя: люди в укриттях та втрата брата
Населення міста, розташованого за 160 км від обложеного Маріуполя, скоротилося з 13 000 до приблизно 2 000, оскільки люди втекли в безпечне місце, сказав 23-річний студент юридичного факультету Колумбійської школи при університеті. Про це — у матеріалі Марка Циммерманна для інтернет-видання «Crux».
У нещодавній статті New York Times про Гуляйполе цитується 64-річна жінка, яка ховається в підвалі міської лікарні. Вона розповіла, що життя там, «наче життя у фільмі жахів».
Для Коростельової, яка отримує свідчення від членів сім’ї та друзів в Україні, цей жах занадто реальний. «Вони [росіяни] щодня вбивають мирних громадян України», — сказала Коростельова, презентація якої включала серію фотографій розбомблених будинків, ринків, доріг і залізничних колій, а також багатовікову церкву з дзвіницею в руїнах.
Лідія Коростельова показала фотографію, яку вона зробила з родиною, коли була вдома під час різдвяних канікул. «Це останнє, що у мене є», — сказала вона.
Лідія Коростельова (по центру) із батьками та старшим братом Євгенієм
Потім вона розповіла історію ще одного жаху з рідної батьківщини в Україні. «Мій брат, 17 квітня йому мало виповнитися 25 років, але цього не станеться через те, що його вбили 9 березня», — сказала вона, її голос ламався. «Він був дуже патріотичним, відданим молодим чоловіком».
Лідія Коростельова зазначила, що її батько і брат залишилися в місті, допомагаючи чим могли, в тому числі забезпечуючи водою мешканців та допомагаючи в інших видах допомоги та оборони. Емоційним голосом вона пояснила, як загинув її брат Євгеній.
«Він із друзями, які також загинули, їхали на машині за межами мого рідного міста, щоб доставити гуманітарну допомогу людям у найближче село. Це була волонтерська місія, вони ніколи не були залучені до жодних військових дій; просто допомагали людям виживати, а дорогу замінували», — сказала вона. Згадуючи свого брата, якого звали Женя, вона сказала: «Він був дуже світлим. Він здобував освіту у сільському господарстві. Він публікувався, він подорожував по світу, робив великі справи».
Лідія Коростельова під час дискусії
Коростельова також розповіла, як мешканці ховаються від постійних обстрілів та артилерійського вогню.
«Весь цей час люди виживають, як можуть», — сказала вона. Деякі мешканці не встигли, в тому числі бабуся друга, яка вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям після того, як переховувалася, а потім була вбита, коли на її подвір’я впала бомба. «Деякі люди не мають можливості поховати близьких, тому змушені ховати їх у своїх садах чи подвір’ях», — сказала Коростельова, додавши, що в селах поблизу її рідного міста молодих жінок викрадали та ґвалтували російські війська.
Про відбудову миру у світі: «Ми всі маємо свою роль»
Інші учасники дискусії пов’язували війну та страждання людей із Великим постом, часом покаяння та наближення до Бога.
«Ми перебуваємо у часі Великого посту, слідуємо до Страсного тижня, тому ми насправді в цей момент між стражданнями та надією. І саме таким чином ми знаходимося у війні в Україні, а також у нашій відповіді на неї», — сказала учасниця дискусії Маріян Кузімано Лав, доцент кафедри міжнародних відносин Католицького університету, яка долучилася через Інтернет.
Відзначена своєю роботою з Пентагоном, Держдепартаментом і Конференцією католицьких єпископів США, Кузімано Лав виявила кілька міфів, пов’язаних з розбудовою миру. Зокрема йдеться про те, що це щось, що розпочинається лише після війни, і що це лише пріоритет урядів.
За її словами, розбудову миру необхідно розпочинати під час війни з дій, які сприяють участі, відновленню, правильних відносин, примиренню та стійкості. «Ми всі маємо свою роль. У всіх нас є речі, які ми можемо зробити задля того, щоб допомогти накрити стіл для побудови більш стійкого, справедливого миру для України», — сказала вона.
Отець Петро Ґаладза
Отець Петро Ґаладза: Ця війна не розпочалася 24 лютого
У своїй промові отець Петро Ґаладза, український католицький священник з Канади, який є запрошеним професором літургіки в університеті, відзначив декілька іроній, пов’язаних із російським вторгненням. «У 1994 році українці добровільно відмовилися від усього ядерного арсеналу, а тодішній уряд Росії підписав документ, який зобов’язувався поважати територіальну цілісність України», — сказав він.
Через 20 років, у 2014 році, Росія окупувала та анексувала українську територію Криму та почала надавати військову допомогу російським сепаратистам, які воювали на сході України на Донбасі. Відтак 24 лютого Росія почала вторгнення в Україну.
Отець Ґаладза розповів, що хоча «Україна показала себе як модель культурного та етнічного плюралізму», Путін сформулював вторгнення як спробу «захистити» етнічних росіян в Україні, і війна отримала підтримку Глави Російської Православної Церкви. Російський православний Патріарх Кіріл висловив надію на мирне вирішення проблеми, але він є вірним союзником Президента Росії Владіміра Путіна і підтримує дії Росії. Понад 280 російських православних священників у всьому світі нещодавно підписали відкритий лист із засудженням нападу на Україну.
Отець Марко Морозович
Отець Марко Морозович: Мова йде про домінування
Отець Марко Морозович, український католицький священник, який є деканом Школи богослов’я та релігієзнавства університету, наголосив, що вторгнення Росії почалося задовго до 24 лютого, зазначивши, що з 2014 року в боях на Донбасі загинуло понад 20 тисяч людей.
Він пояснив, що, хоча російський православний Патріарх Кирило підтримав вторгнення і назвав його «порятунком людей від бід Заходу», у Росії один із найвищих у світі показників абортів, немає свободи слова і заарештовують тисячі громадян, які протестують проти війни. «Це справді ідеологічна війна проти способу життя», — сказав він, погоджуючись із Ґаладзою, що Україна не лише цінує свою свободу, але й була країною, де разом жили люди різних культур, віросповідань та етнічних груп.
«Ця ідея обміну, свободи — це те, проти чого бореться Путін.… Мова йде про домінування», — сказав він.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
