СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Запросити Ісуса до Галилеї власного життя»: проповідь єпископа Володимира Груци у неділю після Богоявлення
У неділю після Богоявлення – неділю Божого слова, 11 січня 2026 року, у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у Львові владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, виголосив проповідь, під час якої підсумував різдвяно-йорданський період літургійного року, наголошуючи, що християнські свята не «закінчуються», а вводять людину в живі стосунки з Богом.
З цієї проповіді єпископа Володимира Груци ви довідаєтеся:
- у чому полягає сутність різдвяно-йорданських свят і чому вони не вважаються «завершеними» в християнському розумінні?
- яке значення має арешт Івана Хрестителя для Ісуса Христа та для початку Його публічної місії?
- чому повернення Ісуса до Галилеї розглядається як вихід із зони комфорту і свідомий місійний вибір?
- як можна пояснити заклик «Покайтеся, бо царство небесне близько» та його зв’язок із сумлінням людини?
- яку роль відіграє Боже слово в житті християнина?
- чому Боже Слово порівнюють із «мечем Господнім»?
- що означає «запросити Ісуса до Галилеї власного життя» в контексті сучасних воєн і глобальних криз?
Різдвяно-йорданський час: підсумок і початок
Вже завершується Різдвяно-йорданський час в нашому літургійному календарі. Можемо собі ще раз поставити питання чи роздумати: а що є суттю цих свят? Важливо вкотре збагнути, що Ісус Христос солідарний з кожною людиною. А ще більше – Він відкриває нам небо.
Дехто може сказати, що свята закінчилися. Вже по святах. Так є кожного року. Можна перегорнути цю сторінку, і нема потреби над цим роздумувати. У християнстві свята ніколи не закінчуються. Літургійний рік немовби показує певні етапи людського життя, а євангельське слово нам товаришує на цій дорозі.
Сьогодні святкуємо неділю після Богоявлення. Цей день є немовби підсумком того, що було, а водночас вступом до того, що чекає нас в літургійному році та в нашому житті.
Арешт Івана Хрестителя і вибір Ісуса
Ми чуємо в Євангелії про арешт Івана Хрестителя. Це драматичний момент для Ісуса Христа. Він втрачає знану постать і великого пророка, який завдяки хрещенню на Йордані став Йому такий близький.
Іван Хреститель є ув’язнений. Він вкинутий до в’язниці Ірода, звідки вже нема повернення. Це ув’язнення могло мати також психологічний момент – бути пересторогою для тих, хто хотів також провадити такий же стиль життя.
Тоді, як стверджує євангелист Матей, Ісус Христос вертається до Галилеї. Це був убогий край, де жили бідні люди, які не мали істотного впливу на перебіг історії ізраїльського народу.
Галилея як вихід із зони комфорту
Ісус не затримується в рідному Назареті, серед вже Йому знаних людей. Можливо, мав таку спокусу – вернутися додому і влаштувати собі комфортніше життя. Він не знеохочується, а «йде до Капернауму, що при морі, на границях Завулона та Нафталі», покидає зону комфорту.
Саме там, серед поган і бідних людей, Ісус розпочинає свою місію – там, де народ жив у ненависті, в гріхах. Він дає свідоцтво і навчає своїх слухачів так, як це робив Іван Хреститель. Тобто наголошує: «Покайтеся, бо царство небесне близько».
Покаяння, сумління і шлях до Великого посту
Постійно молимося в молитві «Отче наш» саме про прихід цього Царства. Йдеться не про якусь суспільно-політичну інституцію чи структуру, а про місце перебування Бога. Наше покаяння усуває ті перешкоди, які нас від Бога віддаляють. З відчуттями покаяння будемо літургійно прямувати в напрямку Великого посту.
Якщо ми відчуваємо біль, то це є ще знаком життя. Якщо, маючи рани, людина не відчуває жодного болю, то вже відмерли клітини. Доки сумління ще нам підказує наші неправильні вчинки, то маємо шанс виправити помилки. Гірше, коли голос сумління заглушити – тоді будемо зруйновані.
Неділя Божого слова і служіння співом
Сьогодні в УГКЦ відзначаємо Неділю Божого слова. Дуже важливо це Слово вшановувати та наближати Його до всіх вірних, збуджувати апетит.
Стараймося щодня прочитати розділ або уривок Святого Письма. Для цього є сьогодні багато можливостей і часу. Нам можуть навіть послужити електронні носії, в яких дехто зависає годинами. Не хочеться думати, що в якійсь сім’ї нині нема Святого Письма.
Біблія — це не сувенір, який нам хтось подарував і який десь на поличці припадає порохом. Біблія не є газетою, яку раз прочитали і викидаємо. Ця книга повинна мати належне місце в домі. Це не лише одна з книг, а Боже Слово — живе і діяльне, якщо ми Його слухаємо і дозволяємо закорінюватися в глибині серця.
Сам Ісус захищав себе перед спокусами в пустині, цитуючи Боже слово. Тому пам’ятаймо, що життя Божим словом є мечем Господнім, яким можна чинити опір будь-якому ворогу.
Хор «Теотокос» вже 25 років супроводжує богослужіння своїм співом, проповідуючи в такий спосіб Боже слово – в читанні апостола, співі антифонів…
Запросити Ісуса до «Галилеї» власного життя
Зараз у різних куточках світу точаться війни, вмирають люди. Не винятком є Україна. Тому дуже актуальним є запросити Ісуса до «Галилеї» власного життя, щоб Він подарував нам мир своєю присутністю.
† Володимир Груца,
єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ
