СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Захист неповнолітніх у Церкві». Доповіді третього дня засідань
Впродовж 21–24 лютого у Ватикані на запрошення Папи Франциска відбувалася зустріч Патріархів і Глав Східних Католицьких Церков, кардиналів та єпископів, чернечих настоятелів та очільників дикастерій Римської Курії на тему «Захист неповнолітніх у Церкві». Як ми вже повідомляли, представником Української Греко-Католицької Церкви на цьому зібранні був Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ.
«Відкритість на світ як наслідок церковної місії». Такою була тема доповіді, якою розпочався третій день праць зустрічі «Захист неповнолітніх у Церкві», яка від 21 до 24 відбувається у Ватикані. Цей день присвячений темі прозорості, а вступну доповідь виголосила сестра Вероніка Опенібо, Головна Настоятелька Товариства Святого Дитяти Ісуса. Згадане Згромадження служить в освітній та соціальній сферах.
Зазначивши, що сексуальні зловживання з боку духовенства похитнули вірогідність Церкви саме там, де прозорість повинна би бути характерною ознакою місії наслідувачів Ісуса, вона наголосила, що необхідно «зосередити свою увагу не на страхові чи соромі», але на місії Церкви «служити в чесності та справедливості».
Гідність кожної людської особи
Вказавши на те, що місія Церкви безпосередньо випливає з нашого розуміння таємниці Втілення, доповідач підкреслила, що християнство ґрунтується на вірі в Бога, «Який обрав поєднатися зі світом людини». Таким чином, «наше бачення світу повинно основуватися на пошані та гідності кожної людини».
«Чи існує можливість перейти від страху перед скандалом до правди? Яким чином зірвати маски, за якими приховується наша скандальна недбалість?» — запитувала вона, зазначаючи, що «посередність, лицемірство та услужливість» причинилися до того, що ми дійшли до покривання цих скандальних звірств.
Приватно чи як Церква?
Сестра Вероніка зауважила, що сьогодні можемо сказати, що Церква протягом двох останніх десятиріч впроваджує заходи, щоб зупинити явище, а також для того, бути більш прозорою в тому, що раніше застосовувалося радше на приватному рівні. Сьогодні питання стоїть більше в тому, як підходити до питання зловживань «більш безпосередньо, прозоро та сміливо як Церква». Існують також інші проблеми, які стосуються статевої сфери, такі як зловживання владою, дискримінація, клерикалізм…
Глобальне явище
На основі власного досвіду «африканської» черниці, яка протягом п’ятнадцяти років проживала в Римі, а також протягом трьох навчалася в Америці, доповідач зазначила, що їй доводилося чути, що проблема зловживань — це проблема Північної півкулі. Водночас, після дев’яти років праці в Нігерії у ділянці статевого виховання, вона побачила також і там існування серйозних проблем. Для підтвердження цього вона навела кілька конкретних випадків з особистого спілкування з постраждалими на Африканському континенті.
На шляху до прозорості
Пропонуючи напрямні для роздумів у контексті прозорості, доповідач наголосила, що не варто замовчувати такі факти «через боязнь помилитися» чи сподіваючись, «що буря омине», бо в дійсності, вона не омине. «Ставкою є наша вірогідність», — сказала вона, підкреслюючи, що слід вирішувати проблему та шукати зцілення для постраждалих.
«Першим кроком до справжньої прозорості є визнати існування порушень, а також оприлюднити все те, що з часів Папи Івана Павла ІІ чинилося для зцілення ситуації. Можливо, в очах багатьох цього не буде достатньо, але це покаже, що Церква не перебуває в цілковитому замовчуванні», — сказала доповідач.
Вона також звернула увагу на те, що Церква вірить у розкаяння грішника, в навернення серця та в благодать переміни. Це вимагає глибокого переосмислення того, що для нас означає «співчутлива справедливість», просячи в Бога світла щодо того, як ця справедливість може стати «переміною та зціленням як для постраждалих, так і для винуватців».
Деякі стратегічні напрямні
Стратегічний шлях, запропонований с. Веронікою, вирушає з очевидності того, що для багатьох постраждалих той факт, що вони були вислухані й отримали психологічний супровід, став початком зцілення. Далі необхідне «зрозуміле та врівноважене» виховання у статевій сфері, як для семінаристів, священиків, богопосвячених осіб і єпископів, так і мирян, трактуючи також такі теми як проституція, торгівля людьми, особиста невірність. В процесі формування кандидатів до священства і богопосвяченого життя слід звернути увагу на запобігання появі почуття фальшивої вищості над іншими чи завищених сподівань з огляду на духовний статус.
Непростий, але необхідний шлях
Пролити світло на зловживання ніколи не буде простим шляхом. Чимало людей, які пережили сексуальні зловживання, «страждатимуть, коли виходитимуть на яв трагічні спогади». Для декого, як зауважила доповідач, це буде нагадуванням про те, що вони можуть бути демаскованими як винуватці в зловживаннях, або ж отримати обвинувачення у їх прикриванні.
«Багато-хто у різних формах служіння зустрічатимуться з людьми, з родичами, які зазнали чи зазнають зловживань, й повинні знати, як дати відповідь належним чином. Деякі обвинувачення будуть фальшивими, що викликатиме страждання іншого характеру», — підкреслила черниця.
«Сподіваюся й молюся, що за підсумками цієї конференції ми остаточно приймемо рішення розбити культуру замовчувати та секретності між нами, аби дозволити більшій кількості світла ввійти в нашу Церкву», — підсумувала с. Вероніка, закликавши: «Визнаймо нашу уразливість, будьмо проактивними, а не реагуючими в доланні викликів, що стоять перед молоддю й уразливими людьми, як також досліджуймо без страху й інші прояви зловживань у Церкві та в суспільстві».
Сексуальні зловживання не в останню чергу спричинені зловживанням у адміністративній сфері, й у цьому випадку адміністративний вимір не причинився до виконанні місії Церкви, а навпаки, дискредитував її. Такими думками поділився кардинал Райнгард Маркс, Архиєпископ Мюнхенський і Фрайзінґський та Голова Єпископської Конференції Німеччини, виступаючи 23 лютого 2019 р. під час зустрічі «Захист неповнолітніх у Церкві», третій день якої був присвячений темі прозорості. Його доповідь була: «Прозорість як спільноти віруючих».
Порушення прав постраждалих
Доповідач вказав на те, що до трагедії зловживань, іноді, додалися інші болючі рани: досьє, які повинні були задокументувати факти, були знищені чи навіть не створені; замість винуватців, санкції накладалися на постраждалих, змушуючи їх мовчати, процедури й протоколи, встановлені для розслідування злочинів, свавільно не дотримувалися. В таких випадках «права постраждалих були розтоптані». Мова йде про випадки, які повністю суперечать тому, що повинна би представляти Церква.
Віру неможливо адмініструвати
Мюнхенський архиєпископ підкреслив, що «віру неможливо адмініструвати», адже не можемо «помістити» Божого Духа до папки чи файлу. «Божа любов відображається в окремих актах дбання про людей, аніж в адміністративних процедурах. Молитва є сильнішою від будь-яких адміністративних процедур», — мовив він, додаючи, що дії Церкви, водночас, «не можуть бути чисто духовними».
«Необхідно платити зарплату, утримувати церковні будівлі, будувати парафіяльні осередки, координувати співпрацю, дотримуватися контрактів, друкувати катехитичні матеріали, тощо» — пояснив доповідач, підкреслюючи, що «всі фундаментальні принципи для доброго суспільства й організації» не можуть бути ігнорованими в Церкві. Для виконання всіх завдань, пов’язаних з її місією, вона потребує «досконало діючого адміністрування».
Належне адміністрування як запобіжник проти зловживань
Як зауважив кардинал Маркс, адміністрування включає такі процедури як стандартизація, впорядковування та регламентування. Йдеться про «фундаментально важливі дії» для успішності спільних дій. Адміністративні процедури повинні здійснюватися так, щоб «люди могли довіряти системі, почуватися в безпеці і отримати справедливе ставлення, щоб була вислуханою й прийнятою справедлива критика».
Адміністрування в лоні Церкви тісно пов’язане із богословськими елементами й має духовну мотивацію. Водночас, належно діюче адміністрування у Церкві є «фундаментальною цеглиною» у боротьбі проти зловживань і в підході до них. Адже «створюючи та здійснюючи приписи й закони», вона допомагає уникати свавілля.
Зловживання владою і необхідність прозорості
Але влада, пов’язана з адмініструванням, може також неправильно використовуватися, насамперед тоді, коли забуває про «своє завдання служити людям, що живуть разом і співпрацюють для досягнення вищих цілей», або ж коли «адміністрація турбується лише про себе», а приписи використовуються для підтримки влади.
Тож для того, аби вчинити адміністративні процедури згідними з природою та місією Церкви, неможливо уникнути вимог прозорості та відстеження. «Прозорими» є такі процеси, в яких зрозуміло й можливо відслідкувати хто що зробив, коли, чому та з якою метою, що було вирішено, відхилено чи призначено. У випадку прозорого адміністрування особа має змогу вказати на помилку та захиститися від таких дій.
Презумпція невинуватості та прозорість не є взаємовиключними
В контексті теми зустрічі, кардинал Маркс підкреслив, що «принципи презумпції невинуватості й захисту особистих прав та необхідність прозорості не є взаємовиключними». З одного боку, прозорі процедури гарантують, що будуть дотримані необхідні кроки перед виголошенням вироку, що запобігає упередженням. З іншого боку, чітко окреслена процедура «встановлює рівень вірогідності, що дозволяє реабілітувати репутацію фальшиво оскарженої особи», яка в іншому випадку наражається на плітки, якщо розслідування не було прозорим.
Прозорість, за словами доповідача, «не означає некритичне приймання та невпорядковане поширювання повідомлень про зловживання». Метою є «прозорий процес, який прояснить і окреслить обвинувачення, який дотримується загальноприйнятих стандартів щодо того, як і про що мають бути поінформовані громадськість, влада та Римська Курія». Такі процесуальні стандарти допомагають зрозуміти, що «не прозорість завдає шкоду Церкві, але сподіяні акти зловживань, відсутність прозорості та подальше прикривання».
«Необхідно завжди усвідомлювати, що відстеження та прозорість мають крайню важливість також і поза контекстом сексуальних зловживань, наприклад, у фінансовій сфері. Вони є вирішальними факторами для вірогідності та надійності Церкви. Зробімо мужній крок в цьому напрямку», — закликав кардинал Маркс.
Третю доповідь дня виголосила журналістка та письменниця, Валентіна Алашракі, яка з 1974 року працює кореспондентом у Ватикані від мексиканського телеканалу «Televisa».
Доповідачка застановилася над питанням про роль прозорої комунікації у боротьбі із сексуальними зловживаннями щодо неповнолітніх, вчиненими духовенством.
Церква, як Мати що дбає про своїх дітей, покликана заявляти про злочини
На початку своєї промови журналістка зазначила, що Церква, подібно до матері, яка завжди приділяє найбільше уваги найслабшим і найуразливішим, повинна дбати про тих, хто пережив трагедію зловживання. За її словами, Церква, яка бажає зберегти вірність своєму покликанню звіщати Євангеліє, не має іншого вибору, як заявляти про такі злочини.
Союзники, чи вороги
«Якщо ви проти тих, хто чинить, або покриває зловживання, тоді ми на вашій стороні», — наголосила Валентіна Алашракі, звертаючись, до учасників зустрічі. Вона додала, що покликання журналістів полягає в тому, аби захищати право на інформацію, що ґрунтується на правді, для того, аби була встановлена справедливість.
«Ми, журналісти, знаємо, — наголосила доповідачка, — що зловживання чиняться не тільки в Католицькій Церкві, але ви повинні зрозуміти, що до вас ми повинні бути строгішими, ніж до інших, зважаючи на вашу моральну роль».
Відсутність комунікації — це ще одне зловживання
«Як журналістка, як жінка і матір, хочу вам сказати, — зазначила Валентіна Алашракі, — що ми вважаємо, що чинити зловживання над неповнолітнім є так само нікчемним, як покривати зловживання». За її словами, інформувати — це головний обов’язок, бо ті хто покривають зловживання, стають співучасниками злочину, а надання інформації може допомогти уникнути подальших зловживань.
Брати ініціативу
Мексиканська журналістка висловила думку про те, що було б доцільно, якби Церква першою подавала інформацію про випадки зловживання, а не очікувала, аби про них усі дізнавалися через журналістські дослідження. «В наш час дуже важко щось приховати, — наголосила вона. — В контексті значного поширення соціальних мереж, в яких можна легко постити фотографії, аудіо й відео, та швидких соціальних й культурних змін, Церква має тільки один вихід: концентруватися на обізнаності та прозорості, що взаємопов’язані між собою».
Уникати секретності
Валентіна Алашракі підкреслила, що перебільшена тенденція до секретності завжди пов’язана із зловживанням владою. «Ми не вимагаємо, — вела вона далі, — щоб ви нас інформували про будь-які звинувачення щодо священиків. Ми розуміємо, що може і повинно проводитися попереднє слідство, але робіть це швидко, підпорядковуйтеся законам країни, в якій живете, і якщо це вимагається, передавайте справу цивільному правосуддю».
Практичні поради для досягнення прозорості
Доповідачка запропонувала деякі практичні поради, які, на її думку, можуть допомогти провідникам Церкви досягнути прозорості в комунікації про сексуальні зловживання. По-перше, вона зазначила, що необхідно ставити постраждалих на перше місце, вислуховуючи їх, намагаючись розділити їхній біль і доторкнутися до їхніх ран. По-друге, потрібно просити про пораду різних фахівців, і включно, спеціалістів з комунікації. «Я вважаю надзвичайно важливим, — наголосила доповідачка, — щоб ви інвестували в комунікацію у всіх ваших церковних структурах, де висококваліфіковані і підготовлені особи могли б відповідати на вимоги прозорості сучасного світу».
Третя порада журналістки стосувалася покращення комунікації. За її словами, відповіді на запитання журналістів щодо зловживань можуть бути неповними через відсутність поглибленого слідства, але «ця відповідь ніколи не повинна бути „без коментарів“», бо в такому випадку журналісти шукатимуть відповіді в інших. У випадку, коли слідство вже розпочате, і навіть якщо немає всієї необхідної інформації і ще залишаються сумніви, необхідно намагатися пояснити ситуацію якнайкращим способом для того, щоб не складалося враження, що щось приховується. Мовчання, за словами доповідачки, завжди справляє враження, ніби щось приховується.
Об’єднати сили проти зла
На завершення мексиканська журналістка пригадала іншу проблему, про яку нещодавно писала ватиканська газета «L’Osservatore Romano»: йдеться зловживання щодо монахинь з боку священиків та єпископів. Доповідачка висловила побажання, аби в цьому випадку Церква виступила ініціатором вирішення проблеми.
Вона висловила подяку Святішому Отцеві за те, що він у грудні минулого року перед усією Курією подякував за працю журналістам, які були чесними й об’єктивними у викриванні зловмисників і дали змогу постраждалим бути почутими.
«Сподіваюся, що після цієї зустрічі, — сказала на завершення Валентіна Алашракі, — ви повернетеся додому і не уникатимете, а, навпаки, шукатимете нас. Що ви зможете повернутися до своїх дієцезій усвідомлюючи, що це не ми — немилосердні вовки, а навпаки, що ми можемо об’єднати наші зусилля проти справжніх вовків».
За матеріалами Vatican News
