Ювілей біженців, мігрантів та переселенців відзначили у Познані
У Томину неділю, 27 квітня 2025 року, владика Володимир Ющак, єпископ Вроцлавсько-Кошалінської єпархії, очолив Архиєрейську Божественну Літургію в парафіяльному храмі Покрову Пресвятої Богородиці в Познані.

Моління у Познані були пов’язані зі святкуваннями Ювілейного 2025 року та з відзначенням у Вроцлавсько-Кошалінській єпархії УГКЦ Ювілею біженців, мігрантів, воєнних втікачів та переселенців. Дата відзначення співпала з 78-ми роковинами початку переселення українців з рідних земель у межах акції «Вісла», яка розпочалась 28 квітня 1947 року. Про це зазначає пресслужба Вроцлавсько-Кошалінської єпархії УГКЦ.
Разом з владикою Божественну Літургію співслужили о. професор Ярослав Москалик та декан і одночасно місцевий парох о. Роман Кілик.
Під час Божественної Літургії владика Володимир Ющак звернувся до присутніх словами окремого Звернення, яке було написане з нагоди цього Ювілею. «Це Ювілей усіх нас, які творимо цю Церкву, тобто тих, які тут народились і виросли, та тих, які останніми роками приїхали до Польщі з України. Виселенцями є ми, чиє родинне коріння сягає акції „Вісла“. Завтра виповниться повних 78 років від початку тих болючих для нашого народу подій, які вирвали з корінням наших предків, а тим самим і нас, з рідної землі, відірвали нас від історії, від рідної традиції і культури, від матеріальної спадщини, але й від духа, який робив наших предків вірними синами і дочками своєї землі», — розпочав своє звернення із старозавітнього 136 псалма, який названо «тугою вигнанців за рідним краєм» єпископ Володимир.
Далі проповідник відзначив, що сьогодні ми неспроможні сказати, яким буде майбутнє України та українців, які опинилися поза батьківщиною. Адже не знаємо, коли закінчиться війна, не знаємо, як вона закінчиться. «Ніхто з воєнних втікачів не є певним, якою буде подальша доля його самого та його близьких. Знаємо тільки, що, напевно, не всі повернуться в Україну. Знаємо також, що чим довше триватиме війна в Україні, тим менше українців повернеться у Батьківщину».
З цієї причини єпископ Вроцлавсько-Кошалінський зазначив, що окрім того, щоб згадувати особисту і національну недолю та кривду, важливішим стає усвідомлення того, як жити на еміграції, далеко від рідного краю, щоб не перестати бути собою. Він підкреслив чотири важливих аспекти такого співжиття.
- Не вдасться вижити на еміграції та не вдасться зберегти своєї церковної та національної ідентичності без рідної Церкви. Там, де від п’ятдесятих років минулого століття були утворені парафіяльні громади нашої Церкви, там також переважно й сьогодні існують живі наші церковні та національні спільноти. Де не були утворені парафії, навіть чисельна на початку громада не витримала випробування часом. Наші люди з часом повністю асимілювались;
- Не збережеться жоден народ, якщо не збереже він рідної мови. Без сумніву, кожен емігрант та виселенець повинен знати мову країни, в якій проживає. Це один з основних елементів інтеграції в країні поселення. Але ніхто не повинен забувати рідної мови, і також недопустимо, щоб воєнний втікач з України послуговувався мовою агресора, який вже три роки веде війну проти його Батьківщини;
- Годі зберегти на чужині свою ідентичність без рідної школи. Згадуючи про школу, варто також пам’ятати про обов’язок навчання греко-католицького катехизму, лекції якого, як правило, присутні у шкільній програмі. Щоб можна було навчати дітей рідного катехизму, потрібна письмова заява батьків, що вони хочуть, аби їхні діти навчались катехизму згідно зі своєю церковною приналежністю;
- І ще одна наука, яка випливає з нашого, майже вісімдесятилітнього досвіду — це почуття власної гідності. Де б ми не жили, незалежно від того, в які часи й за яких обставин, всюди потрібно зберігати свою людську, церковну і національну гідність — як у загальному, так і в індивідуальному, особистому вимірі.
«Від нас, тобто від нащадків переселенців акції „Вісла“, як і від новоприбулих останніми роками до Польщі емігрантів з України, буде у великій мірі залежати те, де опинимось протягом найближчих років: чи на рідній землі, чи дальше будемо розділяти долю емігрантів і воєнних втікачів. Від нас сьогодні буде також залежати, якою буде наша громада у Польщі за років десять, двадцять, вісімдесят. Від нас буде також залежати, ким будуть в майбутності наші діти, онуки, правнуки. Від нас буде також залежати, як колись буде виглядати наша Церква та наша громада у Польщі, бо напевно не всі повернуть в України», — мовив на завершення владика Володимир Ющак, закликаючи присутніх роздумувати над цими питаннями та активно шукати на них відповіді разом.
Це послання також було прочитане цього дня у всіх інших парафіях та душпастирствах Вроцлавсько-Кошалінської єпархії.
Після закінчення Божественної Літургії відбулося мировання та роздача Артоса. З нагоди відзначення Ювілею біженців, мігрантів, воєнних втікачів і переселенців були виготошені три короткі доповіді. Першу доповідь про історичний контекст, проведення і наслідки для українців у Польщі акції «Вісла» виголосив доктор Ігор Ксених. Отець-професор Ярослав Москалик говорив про еміграцію та емігрантів, звертаючи особливу увагу на моральний аспект цих процесів. Останню доповідь виготосила докторка Антоніна Тимченко з Харкова, філолог та поетеса, яка поділилася своїм особистим досвідом, пов’язаним з емігрантською долею.
У скорому часі в межах Ювілейного 2025 року у Воцлавсько-Кошалінській єпархії будуть відзначатися ще щонайменше дві події — Ювілей катехитів, вихователів і вчителій та Ювілей батьків, дудусів і родин.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ