СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЮтуб-канал «Вітер-на-дії» проводить реколекції для молоді «Перебинтовані довірою»
На Ютуб-каналі «Вітер-на-дії» тривають онлайн-реколекцій, які проводить референт зовнішніх зв’язків Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Віталій Храбатин.
«Коли вирушаєш у мандри, ніколи не знаєш, які несподіванки зустрінеш на своєму шляху.
Ніхто з нас не здогадувався, яким незвичайним буде Великий піст. Цього року ми по-особливому тримаємо дистанцію один з одним, але це в жодному разі не має стосуватися Бога. Щоб бути максимально близько до тебе у цих обставинах, пропонуємо тобі щодня разом з нами крокувати до Воскресіння», — читаємо на сторінці фестивалю «Вітер надії» у Фейсбуку.
Духовні науки для молоді «Перебинтовані довірою» о. Віталій розпочав 23 березня і проводить їх кожного дня о 14.00.
«Період Великого посту — це час крокування за Ісусом. Найперше з почуттям вдячності збираємося біля нашого учителя для того, щоб побачити те велике добро, яке він зробив для кожного з нас, а також захопитися нашою власною історією життя і покликання. Це не є бездоганне покликання, чи безпомилкове. Покликання, яке відкриває нам Бога і смак життя. Цей тиждень, який ми обрали, щоб спільно крокувати хочемо розважати над тим, наскільки ми перебинтовані довірою», — сказав священник під час першого дня реколекцій
На таких віртуальних зустрічах о. Віталій вчить молодь долати страх, шукати відповідь, як рухатися у своєму покликанні, як перемагати ворога, який спонукає людей втікати від Бога, та як повсякчас довірятися Господу і покладати на Нього надію.
«Ми з досвіду знаємо, якщо хтось є перебинтований, то це означає, що він спочатку був зранений. Хто завдав нам цієї невидимої рани, яка присутня в нас? Страх. Саме тому, ми будемо розважати над страхом, який зранює нас від самого дитинства. Усі ми пам’ятаємо досвід одинокості і самотності, який кожен з нас перейшов. В цей момент ми починали кричати і плакати, тому що ми потребували, щоб хтось був поруч з нами. Ми потребуємо того, кому можемо довіритися, до кого можемо протягнути нашу руку. Ми потребуємо, щоб довіра перебинтувала наші рани, які приховані у серці.
Любов направду зцілює. Вона дозволяє нам відважно іти вперед, незважаючи на рани за прикладом Воскреслого Христа. Рани нікуди не зникають. Ісус показує нам рани. Проте, вони стають місцем, яке захищає і веде. У різні періоди нашого життя ми можемо по-різному приховувати страх, проте він завжди у нас присутній. У присутності ближнього наша відвага зростає і страх вже не видається таким страшним. Передусім розважмо сьогодні над страхом.
У Біблії є чимало місць, в яких Бог звертається до нас «не бійся»! Щоразу, коли Христос кликав когось за собою, то він говорив: «Не бійся, ходи», або «не бійся, повір». Що говорить Біблія про страх? Бачимо історію Адама, який не послухав Бога і з’їв заборонений плід і злякався. Він почав ховатися. Так і ми у наших немочах і слабкостях ховаємося одні від одних, бо боїмося бути осудженими і відкинутими. Бог постійно повторяє «не бійся»! Бог нас чує. А не боятися — означає довіряти.
Я би хотів, щоб сьогодні кожен себе запитав: чого я боюся? Що є моїм найбільшим страхом? А після цього, вдивляючись в Ісуса Христа, сказав: «Господи, допоможи мені подолати мій страх!»
Триватимуть реколекції о. о. Віталія Храбатина до 28 березня.
За матеріалами фейсбук-сторінки фестивалю «Вітер На-дії»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
