Як не втратити людяність під час війни: поради від владики Венедикта Алексійчука

1 серпня 2022

У п’ятницю, 22 липня 2022 року, в Гарнізонному храмі Св. апп. Петра і Павла відбулась зустріч-розмова з владикою Венедиктом Алексійчуком. Під час заходу владика відповів на питання, з якими більшість з нас зіткнулись під час війни, але досі не могли знайти відповіді. Головне з розмови — читайте в нашому матеріалі.

Як не втратити людяність під час війни: поради від владики Венедикта Алексійчука

Про це розповідає Наталія Стареправо для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова».

Працювати за своїм покликанням

З початком повномасштабної війни кожен з нас опинився на передовій — переконаний владика Венедикт. Не раз виникало питання — що особисто я повинен робити задля перемоги. Три завдання, які поставив для себе в пріоритет владика, — це молитися, волонтерити та служити за покликанням. Важливо зрозуміти, що у наших силах і до чого ми покликані — у цьому успіх доброго служіння.

Практикуватися у довірі

Чимало з нас запитує — чому страждає Україна та страждають тисячі людей. Але неважливо чому, питання — для чого це все. У житті немає випадковостей, і за кожною обставиною стоїть Господь Бог. Саме важкі обставини випробовують християнина на людяність. У таких ситуаціях важливо бути разом з Богом, щоб зрозуміти, а що робити далі. Адже Господь не дає тих випробувань, які нам не під силу, Він вірить, що ми можемо з цим впоратись. Справжня довіра зростає у пізнанні.

Не зупинятись ні при труднощах, ні при досягнутому

Врятується не той, хто робить добрі справи, а хто витримає докінця, — згадує владика слова Христа зі Святого Письма. Тому навіть при найважчих обставинах не потрібно зупинятись, а рухатись далі. Так і не зупинятись на тому, що вже досягнули. Феномен святих у тому, що вони ніколи не нарікали на труднощі, які є шляхом до нашого спасіння.

Більше дбати про себе та працювати над собою

Кривдникам важко пробачити за вчинене, та на злодіяння зовсім не потрібно заплющувати очі. Єдине, що треба розуміти, — справедливої помсти не існує, адже це лише породжує зло. У такому випадку ніхто інший як Господь справедливо судитиме кожного, а всі обставини необхідно довірити в Його руки. Не треба витрачати ресурси на те, щоб змінити інших, коли можемо спрямувати сили на власний розвиток.

Пам’ятати про солідарність

Війна об’єднала не лише український народ в одне ціле, але й увесь світ також згуртувався довкола України. Відтак і українцям слід навчитись проявляти цю солідарність до інших. Адже треба не лише просити про допомогу, а й бути готовим допомагати тим, хто цього потребує.

Жити сьогоднішнім днем

Проблема багатьох в тому, що не вміють жити тут і зараз. Бо справді починаємо цінувати лише тоді, коли щось чи когось втрачаємо. До прикладу, ми звикли віддавати славу героям вже посмертно. Але потрібно пам’ятати також про тих, хто ще живий. Існує й інший парадокс: коли старше покоління живе минулим, то молодь — живе майбутнім, однак жоден з них не думає про сьогодні. Пам’ятаймо, що кожна мить нашого життя є останньою.

Зброя без кордонів

Зброя, яка не має кордонів, — це молитва. Її потрібно не просто промовляти, а проживати кожне слово через власний досвід. Владика наголошує, що молитва не є мантрою, а самою зустріччю з Богом. Господь потребує не так наших молитов, як самої нашої присутності з ним. Тому перебувайте у Бозі, щоб гідно прожити життя.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ