Як греко-католики Чернігова пережили облогу міста

16 червня 2022

Духовний концерт у день Пресвятої Тройці, який готували для родичів і сусідів дітлахи з Бобровиці — найбільш зруйнованого мікрорайону Чернігова — відбувся не так, як планувався. Дитячі піснеспіви лунали тільки в храмі Різдва Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви, а не на рідних вулицях просто неба, в колі близьких.

Як греко-католики Чернігова пережили облогу міста

Корективи внесли гучні й часті сирени повітряної тривоги, які відновилися після тривалого мовчання. З початку березня система оповіщення не працювала, а нині додає чернігівцям смутку, тривожності та невпевненості. Про це розповідає Любов Потапенко для Релігійно-інформаційної служби України.

Свято в парафії

Канікули в парафії

Священники чернігівської греко-католицької парафії Святих верховних апостолів Петра і Павла разом із сестрами редемптористками одразу по завершенні активних обстрілів Чернігова взяли шефство над мешканцями зруйнованого ворожими обстрілами східного мікрорайону Бобровиця, у якому домінує приватна забудова. Весь цей час вони систематично звершують там Богослужіння просто неба на кількох локаціях, спілкуються з людьми, привозять їм продовольство та інші необхідні речі, всіляко підтримують.

А по завершенні навчального року маленьких мешканців постраждалого мікрорайону запросили до літнього табору в храмі Різдва Пресвятої Богородиці на території жіночого монастиря сестер місіонерок Найсвятішого Ізбавителя.

Падре Серж

Оскільки в місті є проблема з громадським транспортом, ієромонах Роман Халус — настоятель монастиря Святих верховних апостолів Петра і Павла — щодня привозив малечу на заняття і відвозив додому. Окрім маленьких мешканців Бобровиці, в літній табір ходило багато дітлахів із району, де розташований храм Різдва Пресвятої Богородиці, та прилеглих вулиць.

Тут дітлахи перебували з 10.00 до 16.00, а менші — до 13.00. Їх було поділено на кілька вікових груп, у кожної була своя програма занять. Із дітьми займалися сестри місіонерки, волонтерки, аніматорки, священники. Варто зазначити, що всі наставники — молоді, доброзичливі, комунікабельні та мають не по одній вищій освіті. Малеча вільно з ними спілкується, тут відбувалися спеціальні богослужіння для дітей, різні заняття, цікаві майстеркласи, ігри, співи під гітару.

Тож можна уявити, як відповідально готувалися маленькі чернігівці до виступу на своїх зруйнованих вулицях у колі близьких. Як вони хотіли підтримати дорослих і подарувати їм хоч трохи свята. Але через надривні сирени, які нагадують, що Чернігівщина постійно перебуває під прицілом ворога, урочистості відбулися тільки в храмі…

Ангелятка

Монастир з атмосферою спільноти

«У час активних бойових дій служили три наші священники, — розповідає Роман Халус. — Храм був відчинений щодня, щоб люди могли зайти помолитися. Службу Божу перенесли на 15-ту годину, щоб було зручно добратися і до комендантської години повернутися, адже громадський транспорт не ходив. Ми розмовляли з людьми, підтримували їх, передавали гуманітарну допомогу — харчі, медикаменти.

У монастирі Святих верховних апостолів Петра і Павла під укриття облаштували підвал. До нас першими прийшли сусіди з рідними з інших районів міста. Загалом у монастирі жило 58 людей: у різних будівлях на подвір’ї, у підвалі. Були діти і люди похилого віку, що потребували особливої опіки. Але атмосфера спільного проживання, турботи, можливість проговорювати події, духовна підтримка, молитва допомагали легше пережити облогу міста.

Також ми допомагали людям евакуюватися, шукали для цього різні можливості. Благодійна організація «Карітас», інші організації з Києва, Волині, Івано-Франківщини, Закарпаття надсилали нам допомогу. Зокрема, організація «Українська Освітня Платформа» й люди з різних сіл західної частини країни, наші рідні й близькі також допомагали, доки був міст через Десну.

Люди, які жили тоді в нашому монастирі та інші, що ходили до храму, на Службі Божій бували щодня, вони потребували живого слова, але просили й Біблію, молитовники та іншу літературу. У ці 37 днів облоги були й хрещення діток вдома, і надання духовної підтримки пологовому будинку Чернігова. Зокрема, ми надали туди молитовники українською мовою».

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

Тяжкий час проживають разом

Під час облоги, коли чернігівцям було особливо тяжко виживати не лише фізично, а й морально, священники УГКЦ, ПЦУ, РКЦ, протестантських християнських церков щосереди звершували спільні молебні. Під час одного молебню в Катерининській церкві ПЦУ місто сильно обстрілювали. Другий молебень відбувався в храмі Зішестя Святого Духа РКЦ теж під обстрілами. А третій молебень був у день Благовіщення в храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ у повній тиші. Тоді молилося 15 священників.

«Після припинення бойових дій, — розповідає о. Роман про те, як допомагали людям зруйнованої Бобровиці, — ми одразу туди поїхали і повезли харчові продукти. Великий район лишився без церкви — та, що на кладовищі „Яцеве“, зруйнована, а до іншої далеко без громадського транспорту.

Наближався Великдень, а люди були пригнічені тим, що не можуть ні паску спекти, ні підготуватися до свята. Тож для початку ми привезли туди вербу і освятили її. А потім замовили в пекарні тисячу пасок, роздали їх і теж освятили. Тепер на Бобровиці діє три локації для здійснення Богослужінь. Люди сприймають нас дуже добре. Ми проживаємо разом із ними цей тяжкий час».

Довідка

Церква Різдва Пресвятої Богородиці — єдиний у Чернігові храм УГКЦ. Розташований він на території монастиря сестер місіонерок Найсвятішого Ізбавителя. Освячення церкви і монастиря відбулося в 2014 році. Тут збираються віряни чернігівської греко-католицької парафії Святих верховних апостолів Петра і Павла, яка була зареєстрована в 1992 році. Планується будівництво храму в новому мікрорайоні Масани.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ