СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXXIV Апостольська подорож Папи Франциска до Угорщини та Словаччини. День перший
Столиця Угорщини місто Будапешт вітає Святішого Отця. У неділю, 12 вересня 2021 року, вранці, Папа Франциск відлетів з римського міжнародного аеропорту Фюмічіно та перетнувши повітряний простір Хорватії, приблизно о 7:40 приземлився в міжнародному аеропорту Будапешта. Угорщина стала 53-ю країною, яку він відвідав під час свого понтифікату.
Папа прибув до Будапешта. Розпочалася XXXIV Апостольська подорож
Під час перельоту Папа Франциск привітався із журналістами, які його супроводять, використавши цю нагоду для того, щоби подякувати двом своїм співробітникам, для яких ця подорож остання в дотеперішному статусі. Мова йде про монсеньора Ґвідо Маріні, Церемоніймейстера Папських богослужінь та про монсеньйора Дєдоне Детону, організатора Папських подорожей, які призначені єпископами.
В Будапештському аеропорту Святішого Отця зустріла офіційна урядова делегація на чолі з Віце-прем’єр-міністром Жолтом Шем’єном, представники єпископату та невелика група вірних. Відразу біля трапу Папа сів до автомобіля, від’їхавши до Музею Мистецтв у центрі міста, де передбачено ряд зустрічей, що випередять головну подію його короткотривалого перебування в Будапешті — Святу Месу з нагоди завершення 52-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу. Насамперед, Святіший Отець зустрінеться з Президентом Угорщини Яношем Адером і Прем’єр-міністром Віктором Орбаном, опісля — з єпископатом країни, під час якої виголосить свою першу промову, врешті, — з представниками Екуменічної Ради угорських Церков і єврейських спільнот.
Папа: Ті, які покликані іти за Господом — покликані пустися в незвідані землі
Поєднувати, не змішуючи, спираючись на ланцюги, що складаються з багатьох ланок, кожна з яких є фундаментальною: ця роль Ланцюгового моста в столиці Будапешту стала для Папи Франциска прообразом уз між християнами різних конфесій та євреями.
Щоразу, коли існувала спокуса поглинути іншого, тоді не будувалося, а руйнувалося, як також тоді, коли іншого замикалося в ґетто, замість інтегрувати. Про це Папа Франциск говорив, зустрічаючись у неділю, 12 вересня 2021 р., з представниками Екуменічної ради угорських Церков і з представниками єврейських спільнот. Також і ця подія відбувалася в приміщенні Музею Мистецтв у Будапешті, де Святіший Отець провів зустрічі, що випереджують центральну подію його перебування в столиці Угорщини — Святу Месу з нагоди завершення 52-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу.
В дорозі до обітниці єдності
Промовляючи після вітальних промов, Глава Католицької Церкви зазначив, що радий цій зустрічі, що є вираженням «великого прагнення єдності». Звертаючись до «братів у вірі в Христа», він ствердив, що «молитися одні за одних, пліч-о-пліч трудитися в любові для цього світу, який Бог так полюбив» є «найконкретнішою дорогою до повної єдності». Скеровуючи думку до «братів у вірі Авраама, нашого батька», Папа сказав, що дуже цінує зусилля, спрямовані на те, щоби «повалити стіни відокремлення з минулого», коли євреї та християни прагнуть бачити один в одному не чужинця, а приятеля, не противника, а брата. «Це благословенна Богом переміна погляду, навернення, що відкриває нові початки, очищення, яке обновляє життя», — наголосив він.
Єпископ Риму звернув увагу на те, що у Святому Письмі ті, кого покликано в особливий спосіб іти за Господом, завжди повинні вирушати в дорогу, прямувати до незнаних земель, як це сталося із Авраамом. «Хто йде за Богом, той покликаний залишати. Від нас вимагається залишити непорозуміння минулого, претензії на власну правоту та перекладання провини на інших, щоби ступити на дорогу до Його обітниці, бо Бог завжди має проекти миру, а не задуми погибелі», — сказав Папа.
Запобігти вибухові антисемітизму
Далі Глава Католицької Церкви запросив учасників зустрічі разом скерувати погляд на промовистий образ однієї з пам’яток угорської столиці — Ланцюговий міст через Дунай, який сполучає Буду та Пешт: не зливає їх, але тримає поєднаними. «Такими мають бути узи між нами. Щоразу, коли існувала спокуса поглинути іншого, то не будувалося, а руйнувалося; так само й тоді, коли хотілося загнати його в ґетто, замість інтегрувати», — наголосив він, заохочуючи разом поширювати «виховання до братерства», так щоби «напади ненависті, які хочуть знищити його, не переважили».
«Маю на думці загрозу антисемітизму, що досі чаїться в Європі та в інших місцях. І цей ґніт треба загасити. Але найкращим способом знешкодити цю бомбу є спільна позитивна співпраця, ним є сприяння братерству», — вів далі Папа, вказуючи на ще один урок від моста: його підтримують великі ланцюги, що складаються з багатьох ланок. «Ми є цими ланками і кожна ланка є фундаментальною», — підкреслив він.
Релігійна свобода для всіх
Святіший Отець також звернув увагу на те, що міст поєднує дві сторони, чим також вказує на фундаментальне у Святому Письмі поняття союзу. За його словами, Бог завіту закликає нас не піддаватися логіці ізоляції та часткових інтересів, бо не бажає союзів з деким проти інших, але «людей і спільнот, які будуть мостами спільності з усіма». «Ви, що представляється в цій країні релігії, що становлять більшість, маєте завдання сприяти таким умовам, в яких шанують релігійну свободу та дбають, аби вона була для всіх. Ви повинні бути прикладом для всіх: щоб ніхто не міг сказати, що з уст Божих людей виходять слова поділів, але лише послання відкритості та миру», — наголосив Папа Франциск.
Вкорінені і готові стати корінням
Врешті, крім того, що він є найвідомішим, Ланцюговий міст є також найдавнішим у цьому місті, й через цього пройшли чимало поколінь. Це, як зауважив Глава Католицької Церкви, спонукає пам’ятати про минуле. «Там знайдемо страждання та періоди темряви, непорозуміння та переслідування, але, сягнувши коріння, відкриємо більшу від цього спільну духовну спадщину», — сказав він, вказуючи на численних «Божих друзів», які випромінювали світло серед ночей світу.
Між ними він згадав видатного поета Міклоша Радноті, блискуча кар’єра якого перервалася лише через його єврейське походження, однак, навіть серед найтемнішої прірви концтабору він до останньої миті життя не переставав творити. «Я був квіткою, тепер став корінням», — писав він серед самотності концтабору. «Також і ми, — мовив Святіший Отець, — покликані ставати корінням. Ми часто шукаємо плодів, результатів, ствердження. Але Той, Який чинить так, що Його слово приносить плід з такою ж лагідністю, як дощ причиняється до проростання паростків у полі, нагадує нам про те, що наші дороги віри є зернами: зернами, що перетворюються у підземні коріння, ті коріння, що живлять пам’ять і причиняються до проростання прийдешнього».
Папа до єпископів Угорщини: Церква повинна будувати мости діалогу
Бути благовісниками Євангелія, свідками братерства та будівничими надії — такі поради Святіший Отець запропонував угорським єпископам у своїй першій промові, яку він виголосив, прибувши до Будапешту.
Прибувши у неділю, 12 вересня 2021 року, до Будапешта, щоб очолити заключну Святу Месу 52-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу, Папа Франциск відразу з аеропорту від’їхав до Музею Мистецтв у центрі міста, розташованого неподалік Площі Героїв, місця проведення цього богослужіння.
В приміщеннях музею Глава Католицької Церкви мав, насамперед, приватну зустріч з Президентом і Прем’єр-міністром Угорщини. У ній також взяли участь Державний Секретар Святого Престолу та Секретар у справах стосунків з державами. Серед тем, які обговорювалися, були роль Церкви в державі, зусилля на користь збереження довкілля та захист і підтримка сім’ї.
Наступною стала зустріч з угорським єпископатом, під час якої Папа Франциск виголосив свою першу промову. Звертаючись до єпископів, він подякував їм за гостинність та за організацію Міжнародного Євхаристійного Конгресу, «який нагадує про центральність Євхаристії в житті Церкви».
Жертва Христа і жертва мучеників
Серцевиною промови Святішого Отця став образ євхаристійного чину: «у хлібі та вині ми бачимо Христа, Який жертвує за нас Своє Тіло та Свою Кров». «Угорська церква з її довгою історією, позначеною непохитною вірою, гоніннями та кров’ю мучеників, має особливий зв’язок із жертвою Христа, — наголосив він. — Багато братів і сестер, багато єпископів і священиків пережили в своєму житті те, що звершували на вівтарі: вони були змелені, як зерна пшениці, щоб усі могли бути нагодовані Божою любов’ю; вони були вичавлені, як виноград, щоб кров Христа стала лімфою нового життя; вони були розламані, але їхня жертва любові стала євангельським зерном відродження, закладеним в історію цього народу».
Охороняти минуле і дивитися в майбутнє
Наступник святого Петра зазначив, що ця історія мучеництва та крові повинна спонукати нас вирушити у майбутнє з тим самим бажанням мучеників: «жити любов’ю та свідчити Євангеліє». В житті Церкви, за його словами, потрібно завжди поєднувати ці дві реальності: «охороняти минуле та дивитися в майбутнє», знаходячи нові шляхи проповідування Євангелія. Папа пригадав про угорських сестер Згромадження Ісуса (Congregatio Jesu), які були змушені залишити батьківщину й емігрувати до Аргентини через релігійні переслідування. Він зазначив, що для нього вони стали свідками мужності, терпеливості та любові до батьківщини. Святіший Отець висловив вдячність численним чоловікам і жінкам, які були змушені втікати, а також тим, хто віддав життя за свою батьківщину та за свою віру.
Християнська традиція — ріка нового життя
Звертаючись до угорських ієрархів, Єпископ Риму закликав їх прислухатися до слів Папи Венедикта XVI, який під час однієї із загальних аудієнцій 2006 року наголосив, що християнська традиція «не є сукупністю речей і слів, подібною до коробки, наповненої неживими предметами», натомість, вона є «рікою нового життя, що випливає з першоджерел, протікаючи від Христа до нас, і залучає нас до історії Бога та людства». Ці слова співзвучні з темою 52-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу «В Тобі всі мої джерела», що була взята з 88-го псалма.
«Отож, Церква, — наголосив Папа Франциск, — витікає з джерела, яким є Христос, і вона послана причинитися до того, аби Євангеліє, як ріка живої води, значно ширша і гостинніша аніж ваш великий Дунай, могло дістатися до посухи світу та людського серця, очищаючи і зрошуючи їх».
Папа додав, що єпископське служіння потрібне не для того, аби повторювати новину минулого, а «є пророчим голосом вічної актуальності Євангелія у житті святого Божого люду та в історії сьогодення».
Єпископи — благовісники Євангелія
Вселенський Архиєрей запропонував єпископам декілька порад для здійснення цієї місії. Перша з них — це бути благовісниками Євангелія. «Не забуваймо, що зустріч з Христом є центром життя Церкви, — підкреслив він. — Іноді, особливо, коли суспільство навколо нас, здається, не в захваті від того, що саме ми пропонуємо як християни, виникає спокуса закритися, захищаючи інституції та структури. Сьогодні у вашій країні відбуваються великі зміни, які переживає також і вся Європа. Після тривалого періоду, коли людям не дозволяли сповідувати свою віру, з приходом свободи виникають нові виклики, з якими доведеться зіткнутися в контексті зростаючого секуляризму та послаблення спраги за Богом».
Христос — джерело живої води
Святіший Отець закликав пам’ятати, що джерелом живої води, яка безупинно тече і втамовує нашу спрагу, є Христос. «Структури, установи та присутність Церкви у суспільстві, — зауважив він, — служать лише для того, щоб пробудити в людях спрагу Бога та принести їм живу воду Євангелія». Отже, покликання єпископів, за його словами, полягає не в бюрократичному управлінні структурами, не в шуканні привілеїв, не в тому, аби бути князями, а слугами, в тому, щоб пристрасно любити Євангеліє таким, яким воно є. Папа закликав єпископів «бути свідками і провісниками Доброї Новини, провісниками радості, з батьківським серцем бути поруч зі священиками та богопосвяченими особами, плекаючи мистецтво слухання». Він наголосив, що єпископ повинен бути близьким до Бога, молячись від серця, а не автоматично; близьким з іншими єпископами, дбаючи про єдність єпископату і приймаючи відмінності кожного; близьким до священиків, стаючи батьком для священників і богопосвячених осіб, не виключаючи нікого з них, навіть найважчих; і близьким до народу, прислухаючись до порад апостола Павла, в яких він наголошував на важливості віри, яку Тимотеєві передали його бабуся і матір (пор. І Тим 1, 5).
«Не бійтеся давати простір Божому слову, — закликав Єпископ Риму, — і залучати мирян: вони стануть каналами, через які ріка віри знову зросить Угорщину».
Свідки братерства
»Будьте свідками братерства», — такою була друга порада, яку Папа Франциск дав угорським єпископам. «Ваша країна — підкреслив він, — це місце, де люди різних народів тривалий час співіснують між собою. Різні етнічні групи, меншини, релігійні конфесії та мігранти також перетворили цю країну на багатокультурне середовище. Це щось нове і, принаймні на початку, лякає. Різноманітність завжди трохи лякає, бо ставить під загрозу набуту впевненість та порушує досягнуту стабільність. Однак це чудова можливість відкрити своє серце для євангельського послання: „Любіть один одного, як Я полюбив вас“ (Ів. 15, 12)».
Власна ідентичність не може бути причиною ворожості
Святіший Отець зауважив, що в умовах культурного, етнічного, політичного та релігійного різноманіття перед нами стеляться дві дороги: «або закритися у жорсткому захисті нашої так званої ідентичності, або відкритися на зустріч з іншими та спільно плекати мрію про братерське суспільство». Папа нагадав угорським єпископам, що саме в Будапешті 2017 року вони зустрілися з представниками інших єпископських конференцій Центральної та Східної Європи, і під час тієї зустрічі було наголошено, що приналежність до власної ідентичності ніколи не може стати причиною ворожості та зневаги до інших, а навпаки, допомогою у діалозі з різними культурами.
Нове обличчя Церкви
Наступник святого Петра пригадав про Ланцюговий міст над Дунаєм, що замінив нестійкий дерев’яний міст і служив для з’єднання двох міст Буди та Пешти, які були об’єднанні в одне місто вкінці XIX сторіччя.
«Якщо ми хочемо, щоб ріка Євангелія досягла життя людей, вчиняючи суспільство також і тут, в Угорщині, більш братерським і солідарнішим — наголосив він, — потрібно, щоб Церква будувала нові мости діалогу».
Папа заохотив ієрархів, разом зі священиками та душпастирськими співробітниками, показувати справжнє обличчя Церкви, яка є матір’ю, «привітне обличчя до кожного, навіть до тих, хто прибуває ззовні, братерське обличчя, відкрите до діалогу». «Будьте душпастирями, що мають у серці братерство, — закликав він. — Не господарями отари, а батьками та братами. Нехай стиль братерства, який я прошу вас розвивати зі священиками та з усім Божим людом, стане яскравим знаком для Угорщини. Таким чином, сформується Церква, в якій особливо миряни у всіх сферах свого повсякденного, сімейного, суспільного та професійного життя стануть закваскою євангельського братерства. Нехай угорська Церква буде будівельником мостів та рушієм діалогу!»
Будівничі надії
Третя порада, яку Папа Франциск запропонував угорським єпископам — це бути будівничими надії. «Якщо ми поставимо Євангеліє в центр і свідчитимемо його у братній любові, ми можемо з надією дивитися в майбутнє, навіть якщо ми сьогодні переживаємо маленькі чи великі бурі», — підкреслив він, зазначаючи, що Церква покликана породжувати в житті людей «відрадну впевненість у тому, що Бог є милосердям, що Він любить нас кожної хвилини життя і завжди готовий пробачити і підняти нас». «Спокуса занепасти духом і зневіритися, — пояснив він, — ніколи не походить від Бога; вона походить від ворога, але підживлюється у багатьох ситуаціях: за фасадом добробуту, за шатами релігійних традицій можуть приховуватися багато темних аспектів».
Євангеліє оживляє надію
Єпископ Риму вказав на численні труднощі, які пережило угорське суспільство в період переходу від диктатури до відновленої свободи: занепад морального життя, зростання злочинності, торгівля наркотиками і торгівля людськими органами, а також проблеми в сім’ях і бідність. В цьому контексті Церква, за його словами, повинна дбати про те, аби люди ніколи не були позбавленими світла надії. «Звіщення Євангелія, — наголосив Папа, — оживляє надію, бо нагадує нам, що у всьому, що ми переживаємо, присутній Бог, Він супроводжує нас, дарує нам мужність і креативність, щоб завжди починати нову історію». Святіший Отець процитував слова угорського кардинала Слуги Божого Йожефа Міндсенті, який наприкінці свого життя, сповненого страждань через переслідування, писав: «Бог — молодий. Майбутнє за Ним. Це Він пробуджує в окремих людях і націях нове, молоде і майбутнє. Тому ми не можемо впадати у відчай».
Наступник святого Петра закликав єпископів завжди, незважаючи на суспільні чи церковні кризи, бути будівничими надії. Вони завжди повинні мати слова заохочення, і з їхніх уст не повинні лунати висловлювання, «що створюють дистанцію і нав’язують судження», а лише ті, «що допомагають Божому людові впевнено дивитися в майбутнє, допомагають людям стати вільними та відповідальними протагоністами життя, що є даром благодаті, який потрібно прийняти, а не головоломкою, яку потрібно вирішувати». «Нехай Кубик Рубіка — вашого талановитого і відомого архітектора — залишиться блискучою грою, а не взірцем на все життя!» — закликав Папа.
Звертаючись до угорських єпископів, Святіший Отець підкреслив, що Угорщина також потребує оновленого звіщення Євангелія, нового суспільного та релігійного братерства, потребує «надії, що будується день за днем, щоб з радістю дивитися в майбутнє». «Ви є душпастирями протагоністами цього історичного процесу, цієї прекрасної пригоди. Нехай Бог утвердить вас у радості вашої місії! Я дякую вам за все, що ви робите, і благословляю вас від усього серця. Нехай Матір Божа захищає вас, а святий Йосиф оберігає вас», — промовив він на завершення.
Папа: Євхаристія нагадує нам, Ким є Бог: розіп’ятою та дарованою любов’ю
Звіщення Ісуса, розпізнавання разом з Ісусом, шлях позаду Ісуса — три етапи оновлення учнівства в школі Ісуса були в центрі уваги проповіді, яку Папа Франциск виголосив під час заключної Святої Меси 52-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу.
Центральною подією першого етапу 34-ї Апостольської подорожі Папи Франциска стала Свята Меса на Площі Героїв Будапешта, якою завершився 52-й Міжнародний Євхаристійний Конгрес. Прибувши у неділю, 12 вересня 2021 року, вранці до столиці Угорщини, Святіший Отець провів у розташованому поруч з площею Музеї Мистецтв приватну зустріч з Президентом Угорщини Яношем Адером і Прем’єр-міністром Віктором Орбаном, зустріч з єпископами Угорщини та окрему зустріч з представниками інших християнських конфесій і єврейських спільнот.
Перед початком Святої Меси Святіший Отець проїхав панорамним автомобілем між секторами з паломниками на площі та прилеглих вулицях, вітаючи та благословляючи їх. Серед розмаїтих прапорів не бракувало також і українських. На богослуженні були присутні представники влади та інших конфесій, зокрема, Константинопольський патріарх Вартоломей І. Святу Месу, що згуртувала вірних з усього світу, співслужили єпископи з усіх частин світу, які брали участь у Міжнародному Євхаристійному Конгресі, та кілька сотень священиків. Богослуження звершувалося латинською мовою, а читання прозвучали італійською, англійською та угорською мовою.
Від захоплення до наслідування
У прочитаному уривкові з Євангелії від Марка прозвучала розповідь про те, як Ісус запитував учнів: «А ви що скажете, хто я?». Розпочинаючи проповідь, Папа звернув увагу на те, що це запитання є поворотним моментом їхньої мандрівки за Учителем. Вони вже добре Його знали, були свідками численних чуд, однак, «ще не думали, так як Він». Бракувало, за словами проповідника, того «вирішального переходу» від захоплення Ісусом до наслідування Ісуса.
«Також і сьогодні Господь, зосередивши погляд на кожному з нас, кожного особисто запитує: „Ким я, так насправді, є для тебе?“ Ким я є для тебе? Це запитання, звернене до кожного з нас, вимагає не просто докладної відповіді з катехизму, але особистої відповіді, почерпнутої з життя», — сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що з цієї відповіді народжується «оновлення учнівства», яке проходить через три кроки: звіщення Ісуса, розпізнавання разом з Ісусом та прямування позаду Ісуса.
Звіщення Ісуса
На Христове запитання від імені всіх відповів Петро, мовивши: «Ти — Христос». Цими словами сказано все, але вражаючим є те, що після цього визнання Ісус суворо наказав нікому не говорити про Нього. Чому? Як зауважив Папа, для цього є «чітка причина». «Сказати, що Ісус є Христом, Месією, це правильна, але не повна відповідь. Завжди існує небезпека проповідувати фальшиве месіанство, людське а не Боже», — пояснив він, зауваживши, що від цієї миті Ісус починає об’являти Свою пасхальну тотожність, що вершиною Його місії буде слава воскресіння, але переходячи через приниження хреста. Ісус огортає мовчанням Свою месіанську тотожність, але не хрест, який Його чекає, розпочавши відкрито говорити про Свої страсті.
«Перед обличчям цього Ісусового звіщення, вражаючого звіщення, також і ми можемо вельми здивуватися. Також і ми хотіли би могутнього месію, а не розіп’ятого слугу, — сказав Святіший Отець. — Перед нами стоїть Євхаристія, щоб нагадати, ким є Бог. Вона робить це не словами, але конкретно, показуючи Бога як роздроблений Хліб, як розіп’яту й даровану Любов. Можемо додати багато церемоній, але Господь залишається там, у простоті Хліба, Який дає себе роздавати, роздавати і споживати».
Розпізнавання з Ісусом
Реакція святого Петра на Ісусові слова була «по-людськи типовою»: коли накреслюється перспектива страждання, то людина бунтує. Тож визнавши перед цим месіанство Ісуса, тепер він обурюється словами Вчителя. «Хрест ніколи не є модним: як у минулому, так і тепер. Але він оздоровляє зсередини», — наголосив Папа, додаючи, що саме перед розп’яттям можемо пережити «гострий конфлікт» між обома способами мислення: по-Божому і по-людськи. З одного боку, існує Божа логіка, що є «логікою покірної любові», а з іншого — логіка світу, «прив’язана до почестей і привілеїв, спрямована на престиж і успіх».
«Засліплений цією перспективою, Петро відводить Ісус вбік і починає дорікати Йому. Спочатку робить визнання, а тепер дорікає Йому. Також і нам трапитися Може відсувати Господа „вбік“, поставити Його в кутку серця, й надалі вважаючи себе релігійними та на місці, прямувати далі своєю дорогою, не давши логіці Ісуса себе здобути», — сказав Святіший Отець, звернувши увагу на те, що Ісус супроводжує нас у цій внутрішній боротьбі, бо хоче, щоб ми обрали Його сторону. Різниця не полягає в тому, чи хтось є релігійним чи ні, ключова різниця — «між істинним Богом і божком нашого „я“». Ісус „не вдовольняється деклараціями віри“, але закликає нас „очищувати нашу релігійність перед Його хрестом, перед Євхаристією“.
Іти за Ісусом
«Іди позаду мене, Сатано». Цими суворими словами Ісус повертає Петра назад до Себе. «Однак, коли Господь щось наказує, то в дійсності, готовий це дарувати», — підкреслив проповідник, зауваживши, що святий Петро прийняв благодать «зробити крок назад». «Християнський шлях не є гонитвою за успіхом, але починається кроком назад. Пам’ятайте про це, християнський шлях починається кроком назад, визвольною децентралізацією, усуненням себе із центру життя. Так Петро визнає, що центром є не його Ісус, але справжній Ісус», — вів далі Папа, пояснюючи, що іти позаду Ісуса означає прямувати життям із переконанням у тому, що ми є «улюбленими Божими дітьми», наслідуючи Учителя, Який прийшов служити, а не щоб Йому служили.
«Цей Міжнародний Євхаристійний Конгрес є метою певного шляху, але нехай він стане, насамперед, відправною точкою. Бо іти позаду Ісуса запрошує нас дивитися вперед, приймати цей поворотний момент благодаті, кожного дня наново переживати в собі це запитання, яке Господь, як і в Кесарії Филиповій, ставить кожному з нас, Своїх учнів: А ти, а ви, що скажете, ким є Я?» — підсумував Святіший Отець.
Євхаристія означає складати подяку. Папа попрощався з Угорщиною
Наприкінці Святої Меси в Будапешті Папа Франциск склав подяку учасникам богослужіння, організаторам Міжнародного Євхаристійного Конгресу та цього етапу його Апостольської подорожі.
Євхаристійне богослужіння, яке Папа Франциск 12 вересня 2021 року очолив на Площі Героїв у Будапешті з нагоди закриття 52-го Міжнародного Євхаристійного Конгресу, завершилося проказуванням молитви «Ангел Господній» і Апостольським благословенням. Але перед цим з подячним словом до Святішого Отця звернувся архиєпископ П’єро Маріні, голова Папського Комітету Міжнародних Євхаристійних Конгресів, а Папа попрощався з угорцями.
«Євхаристія означає „чинити подяку“, тож наприкінці цього богослужіння, яким завершується Євхаристійний Конгрес і мій візит до Будапешта, хочу від щирого серця подякувати», — сказав Святіший Отець, звертаючись, насамперед, до «великої угорської християнської родини», до католиків і представників інших конфесій, згадавши при цій нагоді Константинопольського патріарха Вартоломея, «Брата, який вшановує нас своєї присутністю». «Велике дякую тим, які доклали чимало зусиль для проведення Євхаристійного Конгресу», — вів далі він, сказавши «дякую» представникам цивільної і релігійної влади країни, що його приймали, та всьому народові Угорщини.
У світлі слів гімну Конгресу про те, що протягом тисячі років хрест був стовпом спасіння цього народу, але й сьогодні Христовий знак є обітницею кращого майбуття, Папа побажав, аби хрест був «мостом між минулим і майбутнім». «Релігійні почуття є живильними соками цього народу, дуже прив’язаного до свого коріння. Але хрест, встромлений у землю, крім того, що заохочує нас добре вкоренитися, підносить і простягає свої обійми до всіх: закликає дбати про те, щоб коріння було міцним, але не окопуючись; черпати з джерел, відкриваючись на спрагнених нашого часу», — сказав він.
Святіший Отець також згадав про те, що «недалеко звідсіля», у Варшаві, проголошені блаженними кардинал Стефан Вишинський і сестра Єлизавета Чацька, «дві постаті, які зблизька пізнали хрест». Він побажав, аби приклад цих нових блаженних «спонукав нас перетворювати пітьму в світло силою любові».
Після завершення Святої Меси Папа від’їхав до аеропорту, звідки відлетів до Словаччини. Перший етап 34-ї Апостольської подорожі Папи Франциска завершився.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
