СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXX Апостольська подорож Святішого Отця Папи Франциска до Румунії. День третій
Заключний день ХХХ Апостольської подорожі Папи Франциска розпочався Божественною Святою Літургією в місті Блаж, під час якої Святіший Отець проголосив блаженними сім румунських греко-католицьких єпископів.
Папа Франциск: «Тепер наша черга боротися проти підступних ідеологій»
Заключний день ХХХ Апостольської подорожі Папи Франциска розпочався Божественною Святою Літургією в місті Блаж.
«Ці пастирі, мученики за віру, здобули та залишили для румунського народу цінну спадщину, яку можемо підсумувати двома словами: свобода й милосердя», — сказав Святіший Отець, проповідуючи під час Божественної Літургії, яку він вранці, 2 червня 2019 року, очолив у парку Свободи в місті Блаж, що є центром румунських греко-католиків. В цьому місці розміщена резиденція Верховного Архиєпископа Фаґараша та Альба-Юлії.
Вперше під час свого понтифікату, Папа Франциск в рамках Апостольської подорожі очолив Святу Літургію у візантійському обряді, з якою познайомився ще в юності, прислуговуючи українському салезіянинові Слузі Божому о. Стефану Чмілю в салезіянській колегії в Буенос-Айресі. Головним співслужителем Святішого Отця був Блаженніший Лучіян кардинал Мурешан, Глава Румунської Греко-Католицької Церкви.
Беатифікація сімох священомучеників
Після «Малого входу» відбулася беатифікація сімох греко-католицьких єпископів, що постраждали за віру під час комуністичного режиму. Це були священомученики Валеріу Траян Френціу, Васіле Афтеніє, Іоан Сучіу, Тіт Лівіу Кінезу, Іоан Балан, Александру Русу та кардинал Юліу Хоссу. Блаженніший Лучіян звернувся до Єпископа Риму з проханням про проголошення цих ієрархів блаженними, постулятор прочитав короткі біографії кандидатів на прославу, після чого Святіший Отець зачитав беатифікаційну формулу. Далі внесено ікону новопроголошених блаженних, родичі блаженних внесли мощі, після чого Блаженніший Лучіян звернувся до Єпископа Риму з подячним словом. Наприкінці Літургії Папа поблагословив згадану ікону.
Варто зазначити, що ця беатифікація була винятковою з огляду на те, що прославу блаженних від імені Папи, зазвичай, здійснює Префект Конгрегації в справах визнання святих. Ця ж була доверщена особисто Святішим Отцем. Досі це траплялося лише тричі: 16 серпня 2014 року — беатифікація корейських мучеників під час візиту до цієї країни, 19 жовтня 2014 року — беатифікація Папи Павла VI на площі Святого Петра у Ватикані та 8 вересня 2017 року — беатифікація священика й єпископа під час візиту до Колумбії.
Оздоровлення сліпонародженого
Відправною точкою для роздумів Наступника святого Петра під час проповіді стало читання з Євангелії від Івана, в якому розповідалося про те, як Ісус оздоровив сліпонародженого чоловіка. «Учителю, хто згрішив, він чи батьки його, що сліпий народився?». За словами Святішого Отця, це запитання учнів «викликало серію жестів і дій», які показали, «що саме, в дійсності, засліплює людське серце».
Підкресливши, що сліпота цього чоловіка не була плодом гріха, Ісус змішав земний порох зі слиною, помастив його очі й наказав умитися в купелі Силоам, після чого той прозрів. Папа звернув увагу на те, що про саме чудо розповідається в двох реченнях, натомість подальша кількасторінкова розповідь присвячена реакції та дискусіям:
«Здається, що його життя, й, особливо, оздоровлення, стає чимось банальним, курйозним або предметом дискусії, як також роздратування та неприйняття. Спочатку оздоровленого сліпця допитує здивований натовп, далі — фарисеї, які також допитують його батьків. Вони піддають сумніву тотожність зціленого, потім заперечують Божу дію, мовляв, Бог не діє в суботу, доходять до того, що сумніваються, чи цей чоловік справді народився сліпим».
Пріоритети Ісуса та наш спротив
Все це, за словами Святішого Отця, показує, «наскільки важко зрозуміти дії та пріоритети Ісуса, спроможного поставити в центрі того, хто перебував на периферії, особливо тоді, коли вважається, що першість за „суботою“, а не за любов’ю Отця, Який прагне спасти всіх людей». Тож сліпець мусів жити не лише з власною сліпотою, але й поряд із засліпленням оточуючих.
«Цим є спротив і ворожість, що випливають з людського серця, коли в центрі замість людської особи ставляться часткові інтереси, ярлики, теорії, абстракції та ідеології, які там, куди приходять, не роблять нічого іншого, як засліплюють усіх та все», — сказав проповідник, додаючи, що Господня логіка, натомість, є іншою: Він не ховається в ідеологічних абстракціях, але шукає людину з її обличчям, ранами та історією.
Тягар ідеології та цінна спадщина
За словами Святішого Отця, румунська земля «добре знає» страждання людей, спричинювані тоді, коли «вага ідеології чи режиму стає більшою від життя». Місцевий люд пережив «слова й дії, що ґрунтуються на дискредитації, що доходять аж до вигнання та знищування того, хто не може захистися, змушують замовкнути розбіжні голоси».
«Згадаймо, зокрема, сім греко-католицьких єпископів, яких я мав радість проголосити блаженними. Перед обличчям жорстокого переслідування з боку режиму, вони виявили зразкову віру та любов для свого народу. З великою мужністю та внутрішньою стійкістю, вони піддалися суворому ув’язненню, всілякого роду образам, лиш би не зректися приналежності до своєї любої Церкви. Ці пастирі, мученики за віру, здобули та залишили румунському народові цінну спадщину, яку можемо підсумувати двома словами: свобода й милосердя», — сказав Папа.
Нові підступні ідеології та завдання для християн
Проповідник зауважив, що нові блаженні постраждали та принесли в жертву своє життя, протистоячи ідеології, ворожій до свободи та фундаментальних прав людини. Водночас, рішучість у визнанні віри супроводжувалася готовністю до мучеництва без ненависті до переслідувачів, до яких вони виявляли лагідність. І це «пророче послання» є сьогодні заохоченням «перемагати образу любов’ю та прощенням».
«Дорогі браття й сестри, також і сьогодні з’являються нові ідеології, які в підступний спосіб стараються нав’язуватися та викорінювати наш люд з його найбагатших культурних і релігійних традицій. Це ідеологічні колонізації, які зневажають цінність особи, життя, подружжя й сім’ї та відчужуючими, однаково атеїстичними, як в минулому, пропозиціями завдають шкоди нашій молоді й дітям, позбавляючи їх коріння, необхідного для зростання», — сказав Глава Католицької Церкви, заохочуючи вірних «нести світло Євангелія» сучасникам і, наслідуючи новопроголошених блаженних, боротися проти цих нових ідеологій. «Тепер наша черга боротися так, як вони в свій час», — наголосив він.
Особливі моменти богослужіння
Під час Божественної Літургії використовувалися чаша та Євангелія, які вживав один з новопроголошених блаженних — священомученик Валеріу Траян Френціу. Горне сідалище було виготовлене із дерева з в’язничних ліжок та металу з ґратів, взятих із тюрми, в якій померли блаженні.
На місця проведення богослужіння зібралося приблизно 60 тисяч людей, ще 20 тисяч — на площах Блажу, слідкували за Літургією через телеекрани. Були присутні, зокрема, Президент і Прем’єр-міністр. Разом з Папою молилися також єпископи та паломники з України.
Папа на завершення подорожі до Румунії: «Дякую Богові за можливість молитися з вами»
«Дякую Господеві за те, що дав мені можливість молитися з вами та підбадьорити ваші зусилля на користь євангелізації та свідчення милосердної любові», — сказав Папа Франциск, промовляючи наприкінці Святої Літургії у румунсько-візантійському обряді, яку він очолив у неділю, 2 червня 2019 р., вранці, в місті Блаж.
Користаючи з цієї нагоди, Святіший Отець скерував слова вдячності до всіх, з ким зустрічався протягом перебування в Румунії, починаючи від Президента й представників влади, згадуючи Блаженнішого Патріарха Даниїла, Глави Православної Церкви Румунії, та членів Постійного Синоду, завершуючи вірними, які збиралися на богослуження та заходи в Бухаресті, Шумулеу-Чук та Ясах.
«Нехай же Пречиста Діва Марія простягне Свій материнський покров над усіма громадянами Румунії, які протягом історії завжди уповали на Її заступництво. Ввіряю Їй усіх вас, і прошу, аби Вона провадила вас дорогою віри, щоб чинити поступ у майбутнє справжнього розвитку та миру й робити внесок у будування справедливої, гармонійної та братерської батьківщини», — сказав Папа, після чого розпочав проказування молитви «Царице Неба».
Папа до ромів: «Ми нелюдяні, якщо спершу бачимо упередження, а не людину»
Відвідинами ромського кварталу Блажа та зустріччю з місцевою громадою, що стала нагодою вибачитися за прояви дискримінації, завершилася Апостольська подорож Папи Франциска до Румунії. По її закінченні він від’їхав до аеропорту в Сибіу.
«Ми не є до кінця християнами, а навіть людяними, якщо не вміємо розгледіти особу перед її вчинками, перш, ніж свої судження та упередження», — наголосив Папа Франциск, промовляючи під час зустрічі з ромською спільнотою Блажа, відвідавши після обіду в неділю, 2 червня 2019 р., греко-католицьку церковцю святого Андрея Первозванного та священомученика Іоана Сучіу в ромському кварталі міста. Вітальне слово виголосив священик ромського походження, який душпастирює на цій парафії. Згідно з даними перепису, роми становлять приблизно 10 % населення Блажа.
Місце для всіх
«Радію зустріччю з вами й дякую вам за гостинність», — сказав Святіший Отець, і звертаючись до священика, який його вітав, зазначив, що він не помилився, коли стверджував, що «в Христовій Церкві є місце для всіх», в протилежному випадку «це не Христова Церква». «Церква — це місце зустрічі, й ми потребуємо пам’ятати про це не як гарний слоган, але як про частину нашої християнської ідентичності», — підкреслив Папа, додаючи: «Євангеліє радості передається в радості зустрічі, в тому, що знаємо, що маємо Отця, Який нас любить».
Прошу прощення
Глава Католицької Церкви зауважив, що носить у своєму серці тягар з приводу дискримінації та кривд, яких зазнали роми, адже історія свідчить, що це явище не є чужим і для католиків. «Хочу попросити у вас прощення за це. Прошу прощення від імені Церкви в Господа та у вас, за те, що протягом історії ми вас дискримінували, кривдили чи дивилися на вас неправильно, з поглядом Каїна, а не Авеля, що не були спроможними дати вам визнання, цінувати й захищати вас у ваших особливостях», — мовив він, вказуючи на те, що Каїнові був байдужий його брат, а саме в байдужості «знаходять поживу упередження та розпалюється злоба».
Не залишати позаду
«Як же часто ми судимо легковажно, використовуючи слова, які завдають ран, наставлення, що сіють ненависть та породжують віддалі. Коли когось залишається позаду, то людський рід не прямує вперед», — вів далі Святіший Отець, наголошуючи, що коли не вміємо побачити людину перед своїми упередженнями, «ми не є до кінця християнами».
За словами Наступника святого Петра, перед нами завжди лежить роздоріжжя, що вимагає вирішального вибору між «цивілізацією любові та цивілізацією ненависті», між «дорогою примирення чи помсти». «Обираймо дорогу Ісуса. Це дорога, що вимагає зусиль, але вона веде до миру. А проходить вона через прощення», — сказав він, наголошуючи, що «жодне зло не може виправити інше зло», а помста «не приносить справедливості».
Взаємно збагачуватися
Папа нагадав присутнім, що вони «як народ» мають ключову роль і не повинні «боятися ділитися та пропонувати іншим особливі характерні риси», якими позначений їхній шлях, «яких ми дуже потребуємо». Ними є цінність життя та родини в широкому значенні цього слова, солідарність, гостинність, взаємодопомога, захист найслабших у громаді, пошана до похилих віком.
«Не позбавляйте суспільства, в яких живете, цих дарів, але також будьте готові отримувати всі добрі речі, які вам можуть запропонувати інші», — закликав Святий Отець, заохочуючи ромів брати участь у «будуванні гуманнішого світу». «Ця зустріч, — додав він, — є останньою під час мого візиту до Румунії. Я прибув до цієї прекрасної та гостинної країни як паломник і брат, щоб зустрічатися. Я зустрівся з вами та з багатьма іншими людьми, щоб звести міст між моїм і вашим серцем. Тепер повертаюся додому, повертаюся збагаченим».
У неділю, 2 червня 2019 року, ввечері, літак румунської авіакомпанії TAROM з Папою Франциском та супроводом на борту, приземлився в римському міжнародному аеропорту Чампіно. Перед тим, як повернутися до Ватикану, Святіший Отець, згідно зі звичаєм, помолився до Богородиці в Папській Великій базиліці Пресвятої Марії. Завершилася ХХХ Апостольська подорож Папи Франциска, хвилинний підсумок якої пропонуємо вашій увазі.
Папа проголосив блаженними румунських греко-католицьких єпископів
Під час Апостольської подорожі до Румунії Святіший Отець проголосив блаженними сім румунських греко-католицьких ієрархів, які розділили мученицький шлях своєї Церкви.
Переслідування греко-католиків у Румунії з боку комуністичного режиму в 1948 році було одним із найжорстокіших в історії ХХ сторіччя. Перед репресіями в країні налічувалося понад півтора мільйона вірних, а після п’ятдесяти років переслідувань їх стало вдвоє менше. Жертвами цих репресій стали єпископи Валеріу Траян Френціу, Васіле Афтеніє, Іоан Сучіу, Тіт Лівіу Кінезу, Іоан Балан, Александру Русу та кардинал Юліу Хоссу, яких Папа Франциск в останній день Апостольського візиту до Румунії, неділю 2 червня 2019 р., проголосив блаженними під час Святої Літургії в місті Блаж.
Владики Френціу, Афтеніє, Сучіу, Кінезу загинули мученицькою смертю у в’язниці, іншим трьом вдалося вижити в тюрмах, але вони померли під час примусових робіт на засланні.
Сумна передісторія
Аби зрозуміти мучеництво цих ієрархів, варто коротко пригадати історію Румунської Греко-Католицької Церкви. Кілька століть тому частина ієрархів Православної Церкви Румунії увійшла в повне сопричастя з Католицькою Церквою. Формально унія була довершена в XVIII сторіччі, коли регіон Трансільванії, звільнений від панування Османської імперії, опинився під владою династії Габсбурґів. Коли в 1945 році комуністи захопили владу в Румунії, тодішній прем’єр-міністр Петру Ґроза намагався обмежити вплив Церкви на суспільство. В його немилість потрапила, насамперед, Католицька Церква, з якою він чинив те саме, що й Сталін з греко-католиками в Україні: розгорнув кампанію дискредитації проти Ватикану й католиків, представляючи їх як прихильників іноземної та імперіалістичної влади, метою якої, нібито, було вплинути на політичну й соціальну ситуацію в Румунії.
Відповідь на репресії
Молитва, єдність та вірність Папі без жодних вагань — такою була відповідь греко-католицьких єпископів Румунії, що привело багатьох з них на шлях мученицької смерті — наслідок продуманої та систематичної стратегії знищення. Комуністична влада почала закривати школи й монастирі, конфіскуючи всю власність Церкви, а в жовтні 1948 року скликано так званий «синод» духовенства, який, під приводом перегляду стосунків з Римом, насправді, мав на меті приєднати греко-католицьку Церкву до православної. Це зібрання не мало ніякої канонічної ваги, бо не було запрошено нікого з єпископів, а деякі священики, що брали в ньому участь, залишили так званий «синод» відразу після того, як дізналися про його справжню мету.
З того часу влада наказала арештувати єпископів, закрити монастирі та відати їх під контроль Православної Церкви, церковну власність віддати державі, а Секурітате — тодішня таємна поліція — ретельно намагалася зробити все для того, аби не залишилося й сліду від греко-католиків, а тим більше, від їхніх єпископів. Серед тих хто, мученицькою кров’ю засвідчили свою віру, були власне сім єпископів. Слід згадати, що з дня арешту єпископів до 25 грудня 1989 року єдиною прилюдною Божественною Літургією, яку могли вислухати вірні, була та, що транслювалася на хвилях Радіо Ватикану.
Священомученик Валеріу Траян Френціу
Валеріу Траян Френціу народився 25 квітня 1875 року в сім’ї греко-католицького священика. Після закінчення семінарії в Бухаресті, 1898 року отримав ієрейські свячення в місті Лугож. Далі навчався у Відні, де отримав ступінь доктора. В 1912 році був висвячений на Єпарха Лугожа, а 1922 року очолив єпархію Ораді, де відзначився апостольською ревністю у будівництві храмів, семінарії та шкіл. У 1948 Папа Пій XII надав йому архиєпископську гідність. Архиєпископ Френціу захищав Католицьку Церкву від нападів комуністичного режиму, зберігаючи вірність Апостольському Престолові. В жовтні 1948 року його було заарештовано разом з іншими єпископами. Він помер 11 липня 1952 року у в’язниці міста Сигіт-Мармароський внаслідок важкої хвороби, отриманої в нелюдських тюремних умовах.
Священомученик Васіле Афтеніє
Васіле Афтеніє народився 14 липня 1899 року в місті Лодроман. Під час Першої світової війни був на фронті в Галичині, а по її завершенні 1919 року вступив до семінарії. Навчався також у Римі, де здобув ступінь доктора богослов’я. 1926 року Васіле отримав ієрейські свячення і, повернувшись на батьківщину, викладав у Богословській академії міста Блаж. 1940 року його призначено єпископом-помічником архиєпархії Фаґараша і Альба-Юлії. Вночі з 28 на 29 жовтня 1948 року владику Афтеніє заарештували й тримали в ув’язненні в підвалах Міністерства внутрішніх справ у Бухаресті. У березні 1950 року під час жорстоких допитів він отримав інсульт, внаслідок якого помер 10 березня.
Священомученик Іона Сучіу
Іона Сучіу народився в місті Блаж у сім’ї греко-католицького священика. Після закінчення семінарії, навчався в Римі, де захистив докторську дисертацію і 1931 року став священиком. Повернувшись до Румунії, відзначився як успішний викладач у старших класах шкіл та Богословській академії. 1940 року отримав єпископські свячення і став єпископом-помічником єпархії Ораді, де служив шість років. У 1947 році його призначено Апостольським адміністратором Фаґараша і Альба-Юлії. 1948 року владику Іона Сучіу тричі арештовували, останній арешт відбувся в жовтні того року. Він помер з голоду в тюрмі міста Сигіт-Мармароський 27 червня 1953 року.
Священомученик Тіт Лівіу Кінезу
Тіт Лівіу Кінезу народився 22 грудня 1904 року також у сім’ї греко-католицького священика. Після навчання у семінарії, завершив студії в Римі, де захистив докторську дисертацію з філософії та отримав ступінь магістра богослов’я, після чого був висвячений на священика в 1931 році. Після повернення до Румунії, спочатку займався викладацькою діяльністю, потім був призначений протопресвітером у Бухаресті, а згодом — каноніком у Блажі. Отця Тіта арештували у жовтні1948 року та відправили до в’язниці у Келдерушані, де його підпільно висвятили на єпископа у 1949 році. Він загинув внаслідок жахливих умов у тюрмі в Сигіт-Мармароському 15 січня 1955 року.
Священомученик Іоан Балан
Іоан Балан народився в місті Теюш 12 лютого 1880 року. Навчався в семінаріях Альба-Юлії та Бухареста. В 1903 році отримав ієрейські свячення в Блажі, а 1906 року захистив докторську дисертацію з богослов’я у Відні. Він був ректором Богословської академії та каноніком в Блажі, де займався також редагуванням Східного Канонічного Права. У 1936 році його призначили єпархом Лугожа. Був зарештуваний 29 жовтня 1948 року та ув’язнений в Сіґеті. В 1955 році його звільнили з тюрми, але відправили на заслання, під час якого він підтримував вірних греко-католиків у збереженні вірності своїй Церкві та дбав про утримання церковної структури в підпіллі. В 1956 році його знову взяли під арешт і відправили до православного монастиря в Чіороґерла, де він провів три останніх роки свого життя. Аж до самої смерті владика Іоан Балан зазнавав безперервного тиску з боку тих, які змушували його перейти до православ’я. Це прискорило його смерть, що настала 4 серпня 1959 року.
Священомученик Александру Русу
Александру Русу також був сином греко-католицького священика. Він народився в Шауліа-де-Кимпіє 22 листопада 1884 року. Після навчання в семінарії, здобув докторський ступінь з богослов’я, а 1910 року отримав ієрейські свячення в місті Блаж. Займався викладацькою діяльністю та писав статті для християнської газети. Папа Пій ХІ 1930 року призначив його першим єпархом новоствореної Марамурешської єпархії. В 1946 році Синод обрав його кандидатом на митрополита, але цьому завадив комуністичний режим. Його також заарештували в жовтні 1948 року разом з іншими ієрархами, звільнено 1955 року й знову заарештовано наступного року. Владика Александру Русу загинув у тюрмі міста Ґерла 9 травня 1963 року.
Священомученик Юліу Хоссу
Юліу Хоссу, син греко-католицького священика, народився 31 січня 1885 року. Після закінчення школи отримав запрошення на богословські студії до Риму, де здобув ступінь доктора з філософії та богослов’я, а в 1910-му отримав ієрейські свячення. Папа Венедикт XV 1917 року призначив його єпархом Ґерли. Владика Хоссу відіграв важливу роль у подіях приєднання Трансільванії до Королівства Румунії, був сенатором, дбав про утвердження єдності країни. Після перенесення єпископського осідку в 1930 році, став єпархом Клужа-Ґерли. Разом з іншими єпископами заарештований у жовтні 1948 року. Від 1950 до 1955 року владика Хоссу перебував в ув’язнені в Сігеті, а опісля його відправила на заслання, де він помер 28 травня 1970 року внаслідок важких умов утримання.
22 лютого 1969 року Папа Павло VI хотів надати кардинальську гідність єпископам Хоссу та Мартону, але румунський уряд погодився тільки з кардинальським призначенням для Мартона. Незважаючи на це, Павло VI призначив владику Юліу Хоссу кардиналомin pectore, оголосивши про це призначення в 1973 році, вже після його смерті.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
