СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXXX Апостольська подорож Святішого Отця Папи Франциска до Румунії. День перший
31 травня 2019 року розпочалася ХХХ Апостольська подорож Святішого Отця Франциска. Румунія стала 45-ю країною, яку він відвідає під час свого понтифікату.
«Разом прямуємо вперед». Під таким гаслом у п’ятницю, 31 травня 2019 року, вранці, Папа Франциск вирушив у свою 30-ту Апостольську подорож, під час якої три дні перебуватиме в Румунії. Літак відлетів о 8:16 місцевого часу з римського міжнародного аеропорту «Фюмічіно». Перетнувши повітряний простір Італії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Чорногорії, Сербії та Болгарії, приблизно через дві години він приземлився в міжнародному аеропорту Бухареста, де відбулася офіційна зустріч за участю Глави Держави.
Зустріч з Богородицею та з безхатченками
Як звичайно, напередодні подорожі Святіший Отець ввірив її під опіку Пречистої Діви Марії, відвідавши ввечері, 30 травня, базиліку Santa Maria Maggiore, де помолився перед чудотворною іконою Богородиці Спасіння римського люду.
Вранці, перед тим, як від’їхати до аеропорту, в «Домі святої Марти» Папа привітався з групою безхатченків румунського походження, які мешкають у Римі та отримують допомогу від Апостольської елемозінерії. Їх супроводив кардинал Конрад Краєвський, Папський роздавач милостині.
Румунія чекає Папу
Святіший Отець прибуває до Румунії через двадцять років після візиту святого Івана Павла ІІ. Але якщо його попередник відвідав лише Бухарест, Папа Франциск побував у різних частинах країни, різних регіонах, кожен з яких має свої особливості.
Румунія — країна, більшість населення якої становлять православні, а католики різних традицій становлять приблизно 7 відсотків. Від 2007 року вона є членом Європейського Союзу, в якому головує протягом цього півріччя.
Румунія приймає Наступника святого Петра
В п’ятницю, 31 травня 2019 року, об 11:10 місцевого (що збігається з київським) часу в міжнародному аеропорту Бухареста, столиці Румунії, приземлився літак, яким з Апостольським візитом до цієї країни прибув Святіший Отець Франциск.
Главу Католицької Церкви біля трапу літака зустрів Президент Румунії Клаус Йоганніс з дружиною, що є винятком у протокольних традиціях цієї країни. Діти у національних строях вручили Папі квіти. Пройшовши крізь почесну варту, Святіший Отець та Глава Держави провели коротку розмову в президентському залі повітряних воріт країни. Перед цим він привітався з присутніми єпископами. В аеропорту Папу також вітали кількасот вірних, значну частину між якими становили діти й молодь.
Офіційна зустріч не передбачала промов. З аеропорту делегації від’їхали до президентського палацу.
Папа до цивільної влади в Румунії: «Найвище покликання держави — дбати про добро свого народу»
Після офіційної зустрічі в аеропорту Бухареста, Папа Франциск відбув до Президентського палацу Котрочені. При вході до комплексу відбулася офіційна церемонія привітання, після чого Святіший Отець здійснив візит ввічливості до Глави Держави Клауса Йоганніса, провів розмову з Прем’єр-міністром Віорікою Денчіле, а далі зустрівся з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадського суспільства.
Розпочинаючи свою першу промову під час Апостольського візиту до Румунії, Папа Франциск подякував Президентові та Прем’єр-міністрові Румунії за запрошення відвідати країну. Поздоровивши Предстоятеля Румунської Православної Церкви Патріарха Даниїла, митрополитів та єпископів Святого Синоду та всіх вірних Румунської Православної Церкви, Святіший Отець скерував також вітання до єпископів, священиків, богопосвячених осіб та вірних Католицької Церкви.
20 років після візиту Івана Павла ІІ
«Я радий перебувати на вашій ţară frumoasă (прекрасній землі), — наголосив Святіший Отець, — у двадцяту річницю візиту святого Івана Павла ІІ та в час, коли Румунія — вперше після приєднання до Європейського Союзу — очолює Європейську Раду». Він вказав на поступ в напрямку демократії, здійснений країною від часу звільнення тридцять років тому від комуністичного режиму, закликаючи присутніх і надалі зміцнювати структури та інституції, необхідні не тільки для того, аби відповісти на потреби громадян, але й, щоб спонукати людей втілювати в життя свій потенціал.
Міграція: страждання та плоди
Серед труднощів, які переживає Румунія, Наступник святого Петра звернув увагу, насамперед, на міграційний феномен, що торкнувся понад мільйона мешканців країни, спричиняючи спустошення сіл та призводячи до послаблення багатого культурного і духовного коріння народу. Папа склав шану самопожертві «численних синів і доньок Румунії, які своєю культурою, своєю спадщиною цінностей і своєю працею збагачують країни, в які емігрували, та плодами своєї праці допомагають своїм сім’ям на батьківщині». Він наголосив, що дбання про співвітчизників, які живуть за кордоном, — це вияв патріотизму, братерства й справедливості.
Залучати всіх до будування спільного добра
Святіший Отець вказав на необхідність співпраці між політичними, економічними, соціальними та духовними силами країни для того, аби подолати виклики цієї нової історичної епохи, та нагадав, що найвищим покликанням держави є дбання про спільне добро свого народу. Спільний шлях, за словами Папи, вимагає благородності поступатися певними поглядами, й відмовлятися від власних інтересів на користь вищого спільного добра. Тільки таким чином можна збудувати інклюзивне суспільство, в якому кожен братиме активну участь завдяки своїм здібностям, освіті й праці та в якому найбідніших сприйматимуть не як перешкоду, а як братів, яких потрібно включати в громадське життя. Цивілізованість суспільства, підкреслив він, визначається тим, як воно дбає про найбільш уразливих.
Дбати про душу народу
Вселенський Архиєрей вказав на необхідність того, аби в розвитку країни на перше місце ставити людину та її невід’ємні права. За його словами, для гармонійного сталого розвитку, для конкретного втілення солідарності й милосердя, для залучення суспільних і політичних сил у досягнення спільного добра недостатньо нових економічних стратегій, недостатньо одних технічних і професійних навиків. «Поряд з матеріальними умовами, — наголосив Папа, — потрібно розвивати душу вашого народу. Бо народи мають душу; мають свій спосіб бачити й переживати дійсність. Завжди повертатися до душі власного народу допомагає прямувати вперед».
Внесок Церкви в будування суспільства
В цьому контексті Глава Католицької Церкви наголосив, що «християнські Церкви можуть допомогти віднайти й живити пульсуюче серце», яке б надихало політичну й соціальну діяльність, що ставить на перше місце гідність людини та дбає про спільне добро. Католицька Церква, за його словами, бажає зробити свій внесок у побудову суспільства, має на меті співпрацювати з владою та іншими Церквами та всіма людьми доброї волі, аби разом використовувати власні здібності на служіння всьому народові.
«Католицька Церква не стоїть осторонь, а є повноцінним учасником духу нації», — наголосив Папа Франциск, вказуючи на участь католиків у створенні й розвитку структур цілісного виховання і допомоги потребуючим. «Тому вона бажає зробити свій внесок у будування суспільства та громадського й духовного життя вашої прекрасної землі Румунії», — додав він на завершення.
Зустріч із єпископами Румунської Православної Церкви: «Від Пасхи до П’ятидесятниці — час разом прямувати вперед»
У п’ятницю, 31 травня 2019 року, після обіду в Апостольський нунціатурі, Святіший Отець прибув до осідку патріархату Румунської Православної Церкви, де відбулася приватна розмова з патріархом і зустріч з Постійним Синодом, під час якої Єпископ Риму виголосив промову.
«Я прибув сюди, щоб побачити Господнє обличчя в лиці братів», — наголосив Папа Франциск, промовляючи до Предстоятеля Румунської Православної Церкви Патріарха Даниїла та членів Постійного Синоду, зустріч з якими відбулася в межах першого дня його Апостольської подорожі до Румунії.
Розпочавши своє слово привітанням «Христос воскрес», Глава Католицької Церкви підкреслив, що Воскресіння є осередком християнського звіщення, «переданого та збереженого нашими Церквами». І в світлі слів, сказаних святим Іваном Павлом ІІ двадцять років тому: «Я прибув, аби споглядати Христове обличчя, викарбуване у вашій Церкві», зазначив, що також і він прибуває «як паломник, що прагне побачити Господнє обличчя в лиці братів».
Сягаючи свідків Воскреслого
Зазначивши, що «зв’язки віри, які нас поєднують» сягають Апостолів, що були свідками Воскреслого, зокрема, святих Петра й Андрія, які були не лише кровними братами, але й у пролитті своєї крові за Господа, Святіший Отець наголосив, що існує «братерство крові», яке нас випереджує.
«Тут, як і в багатьох інших місцях наших часів, ви пережили досвід Пасхи смерті й воскресіння: численні сини й доньки цієї країни з різних Церков і християнських спільнот, зазнали п’ятницю переслідування, пройшли крізь суботу мовчання та пережили неділю воскресіння», — мовив Папа, вказуючи на те, що мученики різних конфесій підтримували одні одних у в’язницях, даючи приклад для нас і для майбутніх поколінь, а те, за що вони страждали, є «надто цінною спадщиною, щоб її забути або зганьбити». І це «спільна спадщина», що заохочує нас не віддалятися від братів і сестер, які її поділяють.
Новий період
«Ваша Святосте, дорогий Брате, двадцять років тому зустріч між нашими попередниками була пасхальним даром, подією, яка причинилася не лише до розквіту стосунків між православними й католиками в Румунії, але й діалогу між католиками і православними загалом. Ця подорож, яку Єпископ Риму вперше повністю присвятив країні з православною більшістю, відкрила шлях для інших подібних подій», — зазначив у цьому контексті Папа Франциск, згадуючи про спонтанний заклик вірних до єдності, що в ті дні прозвучав у Бухаресті немов пророцтво, що «започаткувало новий період: час прямувати разом вперед, наново відкриваючи та пробуджуючи братерство, яке вже нас єднає».
Прямувати разом силою пам’яті
За словами Глави Католицької Церкви, йдеться про те, щоби «спільно прямувати вперед із силою пам’яті». Мова йде про пам’ять не про зазнані кривди й пересуди, але «пам’ять коріння», тобто, перших віків, коли сміливо проповідуване Євангеліє «зустріло й просвітило нові народи та культури», про перші сторіччя мучеників, Отців та ісповідників віри.
«Пам’ять про кроки, здійснені разом, заохочує нас прямувати до майбутнього, усвідомлюючи, очевидно, відмінності, але, насамперед, у вдячності за родинну атмосферу, яку слід відкрити, в пам’яті про сопричастя, яке слід оживити, щоби воно немов світильник пролило світло на кроки нашого паломництва», — сказав Папа.
У слуханні Господа
Зазначивши, що ми покликані прямувати вперед разом «у слуханні Господа», Наступник святого Петра вказав на приклад того, що Господь учинив в день Пасхи, прямуючи з учнями до Емауса: терпеливо вислухав їх та з відкритим серцем розпочав діалог, допомагаючи їм зрозуміти події. Ми також потребуємо «разом слухати Господа», особливо тепер, у період швидких змін.
Святіший Отець звернув увагу на те, що «уніфікуюча глобалізація» причинилася до викорінення цінностей народів, послаблюючи етику й співжиття, яке останніми роками забруднене нестримним почуттям страху, часто розпалюваного мистецтвом, що веде до «замкненості та ненависті». Слід не піддатися «культурі ненависті» та індивідуалізму. Слабкість зв’язків відбивається на «фундаментальній клітині суспільства» — сім’ї, «вимагаючи від нас зусиль вийти назустріч труднощам наших братів і сестер», але «не з почуттям розчарування й ностальгії», як учні, що прямували до Емауса, але з прагненням «передавати Воскреслого Ісуса — серце надії».
Цей шлях досягає мети через «наполегливу молитву, аби Господь залишався з нами». Він же, «об’являючись у ламанні хліба», кличе нас до милосердної любові, «служити разом, „давати Бога“ ще перед тим, як „промовляти Бога“; не бути пасивними в доброму, але готовими підвестися та прямувати вперед».
До нової П’ятидесятниці
За словами Папи, дорога, якою слід прямувати разом, пролягає від Пасхи до П’ятидесятниці. «Від пасхального світанку єдності, що виник тут двадцять років тому, ми скеровані до нової П’ятидесятниці», — сказав він, звернувши увагу на те, що хоч Пасха започаткувала для учнів новий шлях, на ньому «не зникли побоювання та непевність». Але так було до П’ятидесятниці, «коли зібрані навколо Пресвятої Богоматері апостоли в єдиному Дусі та в множинності й багатстві мов словом і життям засвідчили Воскреслого». Наш шлях розпочався «із впевненості в тому, що поруч маємо брата, зі спільності віри, заснованої на воскресінні Господа».
«Від Пасхи до П’ятидесятниці: це час, щоб зібратися на молитву під покровом Пресвятої Богородиці, призивати Святого Духа одні за одних. Нехай же нас оновить Святий Дух, Який погорджує одноманітністю, Який любить формувати єдність у найпрекраснішій та гармонійній різноманітності», — побажав Глава Католицької Церкви.
З осідку патріархії Папа від’їхав до патріаршого собору.
Папа під час відвідин патріаршого собору: «мій», що перетворюється в «наш»
«Щоразу, коли проказуємо Господню молитву, наголошуємо на тому, що слово „Отче“ не може бути без слова „наш“!». На цьому наголосив Папа Франциск у своєму вітанні під час відвідин патріаршого катедрального собору Православної Церкви Румунії в Бухаресті.
Величний храм, посвячення якого відбулося минулого року за участі Константинопольського патріарха Вартоломея І, ще не завершений. Під час візиту до Бухареста 1999 року Папа Іван Павло ІІ пожертвував на будову собору 200 тисяч доларів та вписаний до переліку жертводавців.
На порозі святині Наступника святого Петра зустрів Патріарх Даниїл. Провівши гостя до центральної нави, він виголосив вітальне слово, після чого промовляв Папа, який не приховував свого зворушення з приводу «перебування в цьому святому храмі, який збирає нас в єдності».
Братерство — ідентичність Божих дітей
Глава Католицької Церкви зауважив, що Ісус покликав братів Андрія та Петра залишити сіті та «спільно стати рибалками людей». «Наше власне покликання не є повним без покликання брата», — сказав він, додаючи, що ця зустріч є вираженням прагнення разом із самого серця країни піднести спільну молитву «Отче наш», в якій «вміщена наша ідентичність синів, а сьогодні особливим чином — братів, які моляться пліч-о-пліч».
«Молитва „Отче наш“ вміщає певність обітниці, яку Ісус зробив Своїм учням: „Не залишу вас сиротами“, та дає нам довіру, щоб отримати й прийняти дар брата», — сказав Папа Франциск, а оскільки метою цієї зустрічі було проказування Господньої молитви, поділився кількома думками в рамках приготування до цього моменту.
Щоб «мій» перемінилося в «наш»
Єпископ Риму зауважив, що кожного разу, коли промовляємо «Отче наш», ми стверджуємо, що слово «Отець» не може бути без слова «наш». «Поєднані в Ісусовій молитві, ми єднаємося також у Його досвіді любові й заступництва, що спонукає казати: мій Отець і ваш Отець, мій і ваш Бог», — сказав він, підкреслюючи, що це є запрошенням до того, аби «мій» перетворювалося в «наш», а «наш» ставало молитвою.
«Допоможи нам, Отче, серйозно ставитися до життя брата, засвоїти його історію. Допоможи нам, Отче, не осуджувати брата за його вчинки та обмеження, але приймати його, перш усього, як Твою дитину», — підніс молитву Папа Франциск, просячи також благодаті «перемогти спокусу почуватися старшими братами», схожими до того, про якого йдеться в притчі про блудного сина.
Просимо згоди, яку ми не зуміли вберегти
В Отця, що «на небесах», які обіймають усіх, Святіший Отець просить «тієї згоди, яку ми на землі не зуміли зберегти», просить заступництва «численних братів і сестер у вірі», які разом перебувають у небі, «увірувавши, полюбивши та багато постраждавши, також і в наші дні, лише за те, що були християнами».
«Як і вони, також і ми хочемо святити Твоє ім’я, поставивши його в центрі наших інтересів. Щоб Твоє, а не наше ім’я, Господи, розворушувало та пробуджувало нас в практиці милосердя», — вів далі Папа, відзначивши, що під час молитви ми часто обмежуємося проханнями, забуваючи «святити Твоє ім’я, поклонятися Твоїй особі, щоби пізніше розпізнавати в ближньому, якого Ти поставив поруч, Твоє живе відображення».
Не втрачати з поля зору Боже царство
Говорячи про очікування Божого царства, Святіший Отець звернув увагу на те, що йому не сприяють динаміки світу, керовані «логікою грошей та інтересів». «Допоможи нам, Отче, вірити в те, про що молимося», — закликав Папа, вказуючи на те, що нас зачаровує «неприборкане споживацтво». Ми потребуємо визволитися від «підступних нашіптувань світськості», щоб не втратити з поля зору те Царство, до якого нас кличе Бог.
«Ми потребуємо, Отче, розширити наші горизонти, щоб не звужувати в своїх обмеженнях Твою милосердну спасенну волю, яка прагне всіх обійняти», — вів далі Єпископ Риму, нагадуючи в контексті прохання «нехай буде воля Твоя» про те, що Божою волею є спасіння всіх.
Насущний хліб, хліб життя і хліб пам’яті
Святіший Отець ствердив, що ми «кожного дня потребуємо» Ісуса, «нашого насущного хліба», Який є «хлібом життя», даючи нам можливість почуватися улюбленими дітьми та насичує «кожну нашу самотність і сирітство». «Просячи насущного хліба, просимо також хліба пам’яті, благодаті зміцнити спільне коріння нашої християнської ідентичності, коріння, незамінне в часи, коли людству, й, особливо, молодим поколінням, загрожує почуття викорінення серед численних нестійких ситуацій, непридатних дати основу своєму життю», — сказав Папа, побажавши також, аби хліб, про який просимо, заохотив нас «плекати сопричастя».
Наступник святого Петра підкреслив, що хліб, про який просимо, є хлібом, якого кожного дня не вистачає багатьом людям, у той час як лише незначна кількість людей має його в надлишку. Тому, «Отче наш» є «воланням перед обличчям браку любові нашого часу, перед обличчям індивідуалізму та байдужості», що профанують Боже ім’я.
Мужність простити
«Кожного разу, коли ми молимося, просимо, щоб були відпущені наші провини. Це вимагає мужності, аби, водночас, докладати зусилля відпустити провини нашим винуватцям», — вів далі Святіший Отець, прохаючи в Бога «сили прощати від щирого серця» та «не піддаватися страхові».
«А коли зло, що чигає при дверях серця, спонукуватиме нас замкнутися в собі самих, коли спокуса ізолюватися ставатиме сильнішою, приховуючи сутність гріха, яким є віддаленість від Тебе та від нашого ближнього, то знову допоможи нам, Отче», — мовив Папа, прохаючи благодаті знаходити підтримку в наших ближніх.
Далі в патріаршому соборі прозвучала Господня молитва латинською та румунською мовами, а також православні та католицькі пасхальні гімни. Опісля Святіший Отець від’їхав до католицького катедрального собору Бухареста, де відслужив Святу Месу.
Папа католикам Румунії: «Будьте промоторами культури зустрічі»
«Євангеліє, яке ми вислухали, занурює нас у зустріч двох жінок, які обіймають одна одну й наповняють усе щастям та похвалою: дитина з радості здригається в лоні й Єлисавета благословляє свою родичку за її віру; Пречиста Діва Марія оспівує дива, які Господь довершив у житті Своєї покірної слугині, співаючи величний гімн надії для тих, що більше не можуть співати, бо втратили свій голос», — цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь під час Святої Меси, яку він ввечері, 31 травня 2019 року, очолив у катедральному храмі святого Йосифа у Бухаресті.
Святіший Отець підкреслив, що мова йде про пісню надії, яка має на меті розбудити також і нас та запросити заспівати її сьогодні за допомогою трьох чудових елементів, що народжуються із споглядання першої Господньої Учениці: Марії, яка прямує, яка знаходить і яка радіє.
Марія, яка прямує
Пресвята Діва Маріє прямує з Назарету до дому Захарії та Єлисавети. Це перша із численних подорожей Пресвятої Богородиці, про які розповідає Святе Письмо. Вона йтиме з Галилеї у Вифлеєм, де народить Ісуса; втікатиме в Єгипет, аби врятувати Дитятко перед Іродом; щороку йтиме в Єрусалим на свято Пасхи і піде за Своїм Сином на Голготу. За словами Святішого Отця, всі ці подорожі мають одну важливу особливість: жодна із них не є простою, але вимагає сміливості та терпеливості.
Пресвята Богородиця знає про наші труднощі. Вона є нашою сестрою під час наших життєвих мандрівок; Вона має досвід таких виснажливих подорожей, тому знає, як подати нам руку на нерівній дорозі, перед найкрутішими життєвими поворотами. Як добра Матір, Вона знає, що любов прокладає собі дорогу маленькими повсякденними речами. За допомогою любові, ніжності й материнської винахідливості Їй вдалося перетворити стайню у дім для Ісуса Христа.
«Споглядання Марії дозволяє нам звернути погляд на багатьох жінок, матерів і бабусь цих земель, які, жертвенно й непомітно, із самовідреченням і відданістю формують сьогодення і тчуть мрії про завтрашній день», — наголосив Глава Католицької Церкви, додаючи, що ці жінки не бояться «засукати рукави» та взяти на свої плечі різні труднощі, аби лише допомогти своїм дітям і всій родині прямувати вперед життєвою дорогою, «проти надії сподіваючись». Споглядаючи Пресвяту Богородицю та багато материнських облич, відчуваємо та зміцнюємо простір надії, яка зроджує та відкриває майбутнє.
Марія, яка зустрічає
Марія зустрічає свою родичку Єлисавету, яка, вже в похилому віці, завагітніла (див. Лк. 1, 39–56). Незважаючи на вік, вона є тією, яка пророкує про майбутнє, бо Святий Дух сповнив її. (див. Лк. 1, 41). Юна Марія йде, щоб зустрітись із похилою віком Єлисаветою, отож, молода жінка прямує назустріч своєму корінню, а похила віком пророкує та дає молодій майбутнє. «Таким чином молоді й літні зустрічаються, обіймаються та здатні пробудити одні в одних краще, що вони мають. Це є чудом, що викликане культурою зустрічі, де нікого не відкидають, ані не вішають ярлики, а, навпаки, кожного вітають, бо він потрібний, щоб об’явити Господнє обличчя», — мовив Єпископ Риму.
Вони не бояться прямувати разом, бо коли так відбувається, Господь приходить, аби творити чуда серед Свого народу. Як підкреслив проповідник, Святий Дух є Тим, Хто додає нам сміливості вийти поза нас самих, з наших обмежень, навчаючи нас бачити поза зовнішністю та даруючи нам вміння добре говорити про інших, тобто, — благословляти. «Саме культура зустрічі спонукає нас, християн, досвідчувати чудо материнства Церкви, яка шукає, захищає та об’єднує своїх дітей», — мовив далі Папа, додавши, що у Церкві, коли зустрічаються різні обряди, залишаючи позаду другорядні справи та думаючи про Божий народ, стаються великі речі. Тому, блаженні ті, що мають сміливість творити зустріч та єдність.
Бог серед Свого народу
Пречиста Діва Марія, яка йде та зустрічає святу Єлисавету, пригадує нам, де Господь забажав оселитись та жити, де Його санктуарій і де ми можемо почути Його пульс, — серед Його народу. Також і до нас скерований заклик пророка Софонії, аби ми не боялись, не опускали рук, адже Господь є серед нас (див. Соф. 3, 16–17). «В цьому полягає християнська таємниця: Бог перебуває між нами як потужній Спаситель. Ця впевненість, як і для Пресвятої Діви Марії, дозволяє нам співати та радіти. Марія радіє, бо Вона є Тієїю, Яка носить Еммануїла, Бога-з-Нами», — підкреслив Святіший Отець, пригадуючи, що бути християнином є радістю у Святому Дусі. Без радості ми є паралізованими, рабами свого смутку.
Часто проблемою віри є саме відчутність радості. «Коли ми живемо в недовірі, замкнуті в собі, то суперечимо вірі, бо замість того, аби відчувати себе дітьми, для яких Бог робить великі речі, зводимо все до власних проблем і забуваємо, що ми не є сиротами: ми маємо Отця серед нас, потужного Спасителя», — додав Папа, ставлячи в приклад Пресвяту Богородицю, Яка в Своїй покорі раділа великим речам, які Всевишній довершив у Її житті.
Свідки віри румунської землі
Вселенський Архиєрей також пригадав великих свідків віри румунської землі, які були простими людьми, проте, ввірились Господеві навіть під час переслідувань та труднощів. «Вони не поклали своєї надії на світ, але на Господа й, таким чином, прямували вперед. Хочу подякувати цим покірним переможцям, тим святим нашим ближнім, які вказують нам шлях. Їхні сльози не були безплідними, а стали молитвою, яка піднялась до Неба та зросила надію цього народу», — мовив Папа, додавши на закінчення: «Також і ми, як і Вона, не біймося бути носіями благословення, якого потребує Румунія. Будьте тими промоторами культури зустрічі, яка заперечує байдужість і поділ та дозволить цій землі гучно оспівувати Господні милості».
Папа зустрівся з єзуїтами, які служать в Румунії
Повернувшись до Апостольської нунціатури після Святої Меси в католицькому катедральному соборі святого Йосифа в Бухаресті, перед вечерею Папа Франциск зустрівся зі співбратами єзуїтами, які служать в Румунії. Розмова тривала приблизно одру годину.
Як повідомив в. о. Директора Ватиканського прес-центру Алессандро Джізотті, в зустрічі взяли участь 22 ченці, 14 з яких — румуни. Були присутні також асистент Головного Настоятеля о. Баррето та Провінційний Настоятель Європейсько-Середземноморської провінції, до якої входять Італія, Албанія, Румунія та Мальта, о. Матараццо.
Огляд першого дня Апостольської подорожі Папи Франциска до Румунії, проведеного в Бухаресті: зустріч з владою, Румунською Православною Церквою та католиками столиці.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
