СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLVII Апостольська подорож Папи Франциска на Корсику. Огляд подій
Папа Франциск під час першого в історії папського візиту на французький острів Корсика в неділю, 15 грудня 2024 року, закликав до динамічної форми лаїцизму, просуваючи таку народну побожність, яка відрізняє середземноморський острів від світської Франції як міст між релігійним і громадянським суспільством. Понтифік зазначив, що прояви народної побожності, в тому числі процесії, спільна молитва Святого Розарію, «можуть плекати „конструктивну громадянськість“ з боку християн». Водночас він застеріг від того, щоб такі прояви не розглядалися лише з точки зору фольклору чи навіть забобонів.
Папа ввірив свою подорож на Корсику заступництву Богородиці
Вірний своєму звичаєві, також і перед 47-ю Апостольською подорожжю, одноденним візитом до Аяччо на Корсиці, щоб взяти участь у завершення конгресу про народну побожність Середземноморʼя, Папа Франциск здійснив прощу до базиліки Santa Maria Maggiore, щоб ввірити його заступництву Пресвятої Богородиці, помолившись перед чудотворною іконою Матері Божої Спасіння римського люду. Про це повідомляє українська редакція «Vatican News».
Як повідомила пресслужба Святого Престолу, Святіший Отець провів у тиші приватну молитву перед іконою. При виході з каплиці, де зберігається образ, він привітався із учасниками живого вертепу, організованого при базиліці, проказавши разом з ними молитву.
Різдво приносить радість
Промовляючи до учасників різдвяного дійства, Папа Франциск сказав, що вітає їх з радістю, бо Різдво завжди приносить нам радість. Воно приносить нам лагідність Дитятка та піклування Матері, а також приклад святого Йосифа, що трудився для забезпечення сім’ї. «Посланням Різдва завжди є родина: дитя, мама, тато… Це прекрасне послання, яке вчить нас багатьох прекрасних речей», — мовив Святіший Отець, дякуючи всім, хто долучився до здійснення цього проекту, склавши побажання благодатного та святого Різдва, й щоб у серцях усіх запанував мир. «Я якщо у чиємусь серці відсутній мир, — додав він, — пам’ятайте: Бог прощає все і Бог прощає завжди! Не бійтеся просити про Господнє прощення!»
Папа Франциск розпочав свою 47-у Апостольську подорож
Папа Франциск перебуває з одноденним візитом у Аяччо, адміністративному центрі Корсики, острівного регіону Франції в Середземному Морі. У неділю, 15 грудня 2024 року, вранці, він вирушив із міжнародного аеропорту Фюмічіно в сорокахвилинну подорож літаком, щоб приєднатися до учасників конгресу, присвяченого народній побожності Середземномор’я.
Перед тим, як вирушити з «Дому святої Марти» на летовище, Святіший Отець привітався з групою бездомних, які знайшли притулок під колонадою, що обіймає площу Святого Петра. Їх супроводжував кардинал Конрад Краєвський, Папський розподілювач милостині.
Літак з Папою на борту піднявся в небо о 8:06 місцевого часу та, здолавши приблизно 400 кілометрів повітряного шляху, приземлився в міжнародному аеропорту Аяччо. Франциск став першим Наступником святого Петра, який ступив на корсиканську землю. Вже втретє Папа Франциск відвідує Францію, але не з офіційним візитом до країни, а з візитами, що мають міжнародний характер: 2014 року він відвідував європейські інституції в Страсбурзі, а 2023 року в Марселі брав учать у ІІІ Середземноморських зустрічах.
Повітряне судно італійської авіакомпанії ITA Airways зі Святішим Отцем і супроводом на борту приземлилося в аеропорту ім. Наполеона Бонапарта о 8:49 місцевого часу. Папу зустріли представники уряду, діти вручили квіти, прозвучали гімни Франції та Святого Престолу. Після короткої розмови з урядовцями в конгресхолі летовища Папа від’їхав до Палацу Конгресів та Виставок, щоб приєднатися до учасників конгресу про народну релігійність.
У дорозі Святіший Отець пересів на панорамний автомобіль, вітаючись з Корсиканцями, які вийшли на вулиці, щоб його зустріти. Папа зупинився біля стародавньої хрестильниці із початків VI, що була знайдена 2005 року під час археологічних розкопок у дуже урбанізованій частині міста, які виконувалися перед початком будівельних робіт. Археологічну памʼятку повʼязують із першою катедрою Аяччо. Тут відбувся символічний акт відновлення віри: Святіший Отець зупинився на коротку молитву, опісля юнак проказав Символ віри, а тоді Папа окропив присутніх освяченою водою. Там з Папою також привіталася 108-річна Марі-Жан, найстарша мешканка Аяччо.
Папа: народна побожність відкриває присутність Бога в історії
У неділю, 15 грудня 2024 року, Папа Франциск, у межах Апостольської подорожі до французького міста Аяччо на Корсиці, зустрівся з учасниками Конгресу «Народна побожність Середземномор’я». Промовляючи під час заключної сесії Конгресу, Святіший Отець заохотив звернути увагу на народні форми релігійного життя, які можуть принести суспільну користь задля цілісного розвитку людини.
Віра, яка формувала життя народів
На початку Папа зазначив, що землі, які омиваються Середземним морем, є колискою греко-римської та юдео-християнської цивілізації, які свідчать про велике культурне, релігійне та історичне значення цього унікального моря. Крім того, між Середземномор’ям та Близьким Сходом зародився особливий релігійний досвід, «пов’язаний з Богом Ізраїля, Який об’явився людству і розпочав безперервний діалог зі своїм народом», кульмінацією якого стало втілення Ісуса Христа, Який «остаточно об’явив нам обличчя Бога». «У певні моменти історії християнська віра формувала життя народів та їхні політичні інституції, тоді як сьогодні, особливо в європейських країнах, питання про Бога, здається, відходить на другий план, і ми стаємо дедалі більше байдужими до Його присутності та Його Слова», — зауважив Святіший Отець.
Євангелізаційна сила народної побожності
Папа закликав не піддаватися поспішним та ідеологічним судженням, які інколи все ще протиставляють християнську культуру світській культурі. «Важливо визнати взаємну відкритість між цими двома горизонтами: віруючі з дедалі більшим спокоєм відкриваються до можливості жити своєю вірою, не нав’язуючи її, як закваска в тісті світу й середовища, в якому живуть. Своєю чергою невіруючі або ті, хто відійшли від релігійної практики, не чужі пошукам істини, справедливості та солідарності, і часто, навіть не належачи до жодної релігії, вони несуть в своєму серці більшу спрагу, запитання про сенс, який спонукає їх ставити запитання про таїнство життя й шукати цінності, які є основоположними для спільного блага», — сказав Святіший Отець. За його словами, саме в цьому контексті ми можемо зрозуміти «красу й важливість народної побожності», яка нагадує нам з одного боку, що християнська віра «завжди виражена в культурі, історії та мові народу, і передається через символи, звичаї, обряди і традиції живої спільноти», а з іншого боку, практика народної побожності також «приваблює і залучає людей, які стоять на порозі віри», та знаходять в народній побожності ідеали й цінності, які «вважають корисними для свого власного життя і для суспільства».
«Висловлюючи віру простими знаками і символічною мовою, вкоріненою в культурі народу, народна побожність відкриває Божу присутність у живому тілі історії, зміцнює стосунки з Церквою і часто стає приводом для зустрічей, культурного обміну та святкування», — підкреслив Папа. У цьому контексті він пригадав роздуми Блеза Паскаля, який у діалозі з уявним співрозмовником, щоб допомогти йому зрозуміти, як прийти до віри, каже, що недостатньо примножувати докази існування Бога чи докладати інтелектуальних зусиль, «радше треба дивитися на тих, хто вже зробив поступ на цій дорозі». Таким чином, за словами Святішого Отця, у народній побожності ми можемо зрозуміти, «як отримана віра втілилася в культурі та продовжує передаватися», володіючи «активною євангелізаційною силою», яку не можемо недооцінювати, бо Святий Дух діє серед вірного Божого люду.
Віра, яка сприяє суспільному прогресу
Папа зауважив, що потрібно бути пильними, бо існує ризик інструменталізації народної побожності різними групами, що приводить до підживлення партикуляризму і протистояння. «Все це не відповідає християнському духу народної побожності й закликає всіх, а особливо душпастирів, бути пильними, розпізнавати і сприяти постійній увазі до народних форм релігійного життя», — сказав Святіший Отець.
Коли народній побожності вдається передавати християнську віру і культурні цінності народу, а також згуртовувати спільноту, як зауважив далі Наступник апостола Петра, тоді «віра не залишається приватним фактом», а є свідченням для всіх та проявляється у зусиллях «задля людського зростання і суспільного прогресу» під знаком милосердної любові. «Саме з цієї причини зі сповідування християнської віри і спільнотного життя, одухотвореного Євангелієм і Святими Таїнствами, протягом століть виникли незліченні діла та інституції солідарності, такі як лікарні, школи, центри допомоги — у Франції їх багато! — в яких віруючі взяли на себе зобов’язання допомагати потребуючим і сприяти зростанню спільного блага», — зауважив Папа. Таким чином, на спільному ґрунті творення добра, віруючі «можуть стати на спільний шлях також зі світськими, громадянськими та політичними інституціями», щоб спільно працювати «на благо кожної людини, починаючи з найменших», а також на благо «цілісного людського зростання».
Здоровий секуляризм
Святіший Отець заохотив до співпраці між цивільною і церковною владою у забезпечення спільного блага. У цьому контексті він пригадав слова Папи Бенедикта XVI, який позначав здоровий секуляризм як «звільнення релігії від тягаря політики і збагачення останньої внеском релігії, зберігаючи при цьому необхідну дистанцію, чітке розмежування і необхідну між ними співпрацю», що дозволяє політиці не інструменталізовувати релігію, а релігії жити вільно, не будучи обтяженою політикою, що продиктована інтересами. «Таким чином можна вивільнити більше енергії й досягти більшої синергії, без упереджень і принципового протистояння, у відкритому, відвертому та плідному діалозі», — зазначив Папа Франциск.
На завершення Святіший Отець заохотив молодь ще активніше долучатися до суспільного та культурного життя, керуючись найкращими ідеалами та палкою любов’ю до спільного блага. «Я також звертаюся до душпастирів і вірних, політиків і тих, хто має суспільні обов’язки, щоб завжди залишатися близькими до людей, вислуховуючи їхні потреби, розуміючи їхні страждання, інтерпретуючи їхні надії, бо всякий авторитет зростає лише в близькості», — сказав він.
Папа духовенству Корсики: не занедбати себе, щоб не занедбати ввірених нам
«З цього острова в Середземному морі ми підносимо до Богородиці благання про мир: мир для всіх земель, що омиваються цим морем, особливо для Святої Землі, де Марія народила Ісуса. Мир для Палестини, для Ізраїлю, для Лівану, для Сирії, для всього Близького Сходу! Мир для стражденної М’янми. нехай Пресвята Богородиця випросить жаданий мир для українського народу і російського народу», – сказав Папа Франциск наприкінці зустрічі з духовенством та чернецтвом Корсики, перед тим, як розпочати проказування молитви «Ангел Господній».
У неділю, 15 грудня 2024 року, після виступу перед учасниками конгресу про народну релігійність Середземномор’я, який 14-15 грудня відбував в Аяччо, Святіший Отець від’їхав до катедрального собору Внебовзятої Діви Марії, де його чекали священники, диякони, богопосвячені особи та семінаристи. В дорозі він також зупинився на молитву перед статуєю Пречистої Діви Милосердя, Небесної покровительки Корсики. Зустріч з духовенством стала другим велелюдним заходом його одноденної 47-ї Апостольської подорожі.
Першість благодаті
У своєму слові Святіший Отець, склавши присутнім подяку за їхнє життя у свідченні та служінні, наголосив насамперед на першості Божої благодаті, яка є «основою християнської віри та кожної форми посвячення в Церкві». «У європейському контексті, в якому перебуваємо, не бракує проблем і викликів, пов'язаних з передаванням віри, і з кожним днем ви стикаєтеся з цим, відкриваючи себе малими і крихкими: вас не дуже багато, ви не маєте потужних засобів, середовище, в якому ви працюєте, не завжди сприятливе для звіщення Євангелія», – сказав Папа, додаючи, що ця «священнича вбогість» є благословенням. «Вона позбавляє нас претензії робити все самотужки, вона вчить нас розглядати християнську місію як щось, що залежить не від людських сил, але, перш за все, від діяння Господа, Який завжди працює і діє за допомогою того малого, що ми можемо Йому запропонувати», – пояснив він, закликаючи не забувати про те, що «не я у центрі, а Бог».
Покликані до піклування
Однак, як підкреслив далі Наступник святого Петра, «першість Божої благодаті не означає, що ми можемо спокійно дрімати, не беручи на себе власну відповідальність». Ми є «співробітниками благодаті», що спонукає ставити перед собою запитання: як я живу своїм посвяченням, своїм учнівством? «Зафіксуйте його у своєму серці, не недооцінюйте його і не недооцінюйте потребу цього розпізнання, цього погляду всередину себе, щоб не трапилося так, що нас “перемололи” ритми і зовнішня діяльність, і ми втратили свою внутрішню цілість. Зі свого боку, я хотів би залишити вам подвійне заохочення: дбати про себе і дбати про інших», – мовив Святіший Отець, пояснивши кожен з цих аспектів.
Насамперед, йдеться про те, що «священниче чи чернече життя не є “так”, яке ми сказали раз і назавжди», бо «ми повинні кожного дня поновлювати свою радість зустрічі з Ним», щоразу «слухати Його голос і приймати рішення іти за Ним, також і в хвилини падінь». «Священник, черниця, диякон, які занедбують себе, зрештою, занедбуватимуть і тих, хто їм довірений. Ось чому нам потрібне маленьке “правило життя”, яке включає щоденну зустріч через молитву та Євхаристію, діалог з Господом, кожен згідно з власною духовністю і стилем», – пояснив Папа, підкреслюючи важливість спільноти й братерства та здорового відпочинку, а також застерігаючи від надмірного активізму.
Водночас, місія, яку кожен отримав, полягає в тому, щоб «нести Ісуса іншим». Таким чином, у центрі служіння перебуває слухання, близькість з людьми. «Це також є заохоченням до пошуку в сучасному контексті найефективніших душпастирських шляхів для євангелізації. Не бійтеся змінюватися, переглядати старі шаблони, оновлювати мову віри, пам'ятаючи, що місія – це не питання людських стратегій: це насамперед питання віри. Піклування про інших: про тих, хто чекає на слово Ісуса, про тих, хто віддалився від Нього, про тих, хто потребує дороговказу чи розради у своїх стражданнях. Дбати про всіх, у формуванні, а особливо у зустрічах. Зустрічатися з людьми там, де вони живуть і працюють, це дуже важливо. І врешті, ще одна річ, яка лежить мені на серці: будь ласка, завжди прощайте», – заохотив Святіший Отець, закликаючи не перетворювати сповідь на тортури та зізнався, що протягом понад 50 років священства нікому не відмовив у розгрішенні.
Війна – це завжди поразка
Запрошуючи присутніх піднести молитву до Пресвятої Богородиці, Папа нагадав, що місцеві вірні вшановують Її як Матір Милосердя. Скерувавши думку до країн, як страждають від війни та спраглі миру, Святіший Отець також повторив, що війна – це завжди поразка. «І війна в чернечих спільнотах, війна на парафіях – це завжди поразка, завжди! Нехай же Господь дарує нам усім мир», – побажав він, закликавши також помолитися за жертв циклону, який обрушився на архіпелаг Майотта. «Я духовно близький з усіма, кого торкнулася ця трагедія», – сказав Папа, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».
Папа: у будь-якій скорботі Христос є джерелом нашої радості
У неділю, 15 грудня 2024 року, перебуваючи з одноденним Апостольським візитом в Аяччо на Корсиці, Папа Франциск очолив після обіду Святу Месу на площі Аустерліца. В проповіді Святіший Отець запросив поміркувати над двома духовними наставленнями в очікуванні Месії: сповненим підозри та радісним.
Чувати з надією на Боже Провидіння
На початку Папа вказав на запитання народу, адресоване Івану Хрестителю: «Що ж нам робити» (Лк. 3,10), яке виражає бажання оновити життя, змінити його на краще. «Тому сьогодні повторімо запитання, з яким натовп звертався до Івана Хрестителя. У цей час Адвенту знайдімо в собі відвагу запитати без страху: “Що я маю робити? Що нам робити?”. Запитуймо щиро, щоб приготувати смиренне і довірливе серце для Господа, Який приходить», – закликав Святіший Отець.
У цьому контексті проповідник звернув увагу слухачів на один зі способів очікування Месії, описаний у Святому Письмі – сповнений підозри, недовіри й тривоги. «Той, чий розум зайнятий егоцентричними думками, втрачає радість душі: замість того, щоб чувати з надією, він сумнівається в майбутньому, – сказав Папа. – Захоплений лише земними проектами, він не уповає на дію Божого Провидіння». За його словами, таке наставлення особливо проявляється там, де присутнє споживацтво, яке породжує незадоволене суспільство, адже воно не вміє давати: «хто живе для себе, той ніколи не буде щасливим».
Натомість «віра в Бога дає надію», як про це свідчить народна побожність. «Погляньмо хоча б на молитву Розарію: якщо її наново відкрити і практикувати в належному сенсі, вона вчить нас тримати наше серце зосередженим на Ісусі Христі, зі споглядальним поглядом Марії, – зауважив Святіший Отець. – Згадаймо також про братства, які можуть навчити нас безоплатного служіння ближньому, як духовного, так і тілесного. Ці об’єднання вірних, з дуже багатою історією, беруть активну участь в літургії та молитві Церкви, яку вони прикрашають піснями та проявами набожності народу».
Відкрити радість, яка є плодом Святого Духа
Відтак Папа вказав на друге наставлення – радісне очікування Месії. За його словами, християнська радість аж ніяк не є безтурботною чи поверхневою, а є радше радістю серця, що спирається на Бога як на міцний фундамент (Зах. 3,17). «Прихід Господа приносить нам спасіння, тому це є причиною для радості. Бог могутній, говорить Священне Писання: Він може викупити наші життя, тому що Він здатний виконати те, що говорить!» – наголосив Святіший Отець.
Таким чином, християнська радість – це «не ілюзорна розрада, яка допомагає нам пережити смутні думки», а плід Святого Духа через віру в Христа Спасителя, «Який стукає в наше серце, визволяючи його від смутку і печалі». «Тому Господній прихід стає для всіх народів святом, сповненим майбутнього: у товаристві Ісуса ми відкриваємо справжню радість життя і даруємо знаки надії, на які чекає світ», – сказав Папа.
Проповідник зауважив, що першим знаком надії є мир, оскільки Еммануїл, Бог-з-нами, дарує мир Господнім улюбленцям (пор. Лк. 2,14). «Браття й сестри, на жаль, ми добре знаємо, що серед народів не бракує серйозних причин для скорботи: злидні, війни, корупція, насильство», – вів далі Папа, розповівши про свої зустрічі під час аудієнцій з дітьми з України, які були свідками війни, через що втратили усмішку. «Будь ласка, не забуваймо про дітей на теренах, де тривають війни», – закликав він, додаючи: «Боже слово, однак, завжди нас підбадьорює. І перед обличчям спустошення, яке гнітить народи, Церква проголошує непохитну надію, яка не розчаровує, бо Господь приходить, щоб оселитися серед нас. І тому наше прагнення до миру і справедливості знаходить у Його приході невичерпну силу», – зазначив Святіший Отець.
Після завершення Євхаристійного богослужіння Папа Франциск відʼїхав до аеропорту.
Папа Франциск попрощався з Аяччо та повертається до Риму
Папа Франциск завершив свій візит до Аяччо, адміністративного центру Корсики, острівного регіону Франції, який він відвідував у неділю, 15 грудня 2024 року, щоб взяти участь у конгресі «Народна побожність Середземноморʼя».
Відслуживши після обіду Святу Месу на площі Аустерліца, Святіший Отець прибув до міжнародного аеропорту Аяччо, де його зустрів Президент Франції Еммануель Макрон. Вони перейшли до конгресхолу терміналу летовища, де провели тривалу розмову, після чого відбулася церемонія прощання, що включала почесну варту та обмін привітання між офіційними делегаціями.
Папа Франциск, який став першим в історії Наступником святого Петра, що ступив на землю Корсики, останнім піднявся на борт повітряного судна авіакомпанії AirCorsica, яке о 19:13 місцевого часу піднялося в небо зі спецрейсом до римського міжнародного аеропорту Фюмічіно. Добігає до завершення 47-ма Апостольська подорож цього понтифікату.
Фото: Thibault Camus / AP NewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
