СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXLI Апостольська подорож Папи Франциска в Угорщину. День перший
XLI Апостольська подорож Папа Франциска розпочалася. У п’ятницю, 28 квітня 2023 року, з римського міжнародного аеропорту Фюмічіно о 8:21 місцевого часу піднявся в небо літак італійської авіакомпанії ITA Airways зі Святішим Отцем та його супроводом на борту, щоби після менш як двогодинного перельоту, перетнувши повітряний простір Хорватії та здолавши майже 1000 кілометрів повітряного шляху, приземлитися в міжнародному аеропорту Будапешта.
Апостольські подорожі цього понтифікату мають певні елементи, які вже сформували усталені звичаї. Зокрема, перед кожним міжнародним перельотом Папа Франциск відвідує базиліку Пресвятої Марії, щоби помолитися перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці, яка є покровителькою римлян. Не стала винятком і ця подорож, а традиційну прощу до Марійської базиліки Святіший Отець здійснив ще в середу, 26 квітня, по завершенні загальної аудієнції. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Ще одним традиційним елементом таких подорожей стали жести солідарності та близькості. Перед тим, як від’їхати з «Дому святої Марти» до аеропорту, Святіший Отець зустрівся з групою бездомних, які живуть поблизу площі Святого Петра та отримують допомогу від Апостольської елемозінерії. Їх супроводжував кардинал Конрад Краєвський.
Папа прилетів в Угорщину: зустріч в аеропорту Будапешта
Коли 12 вересня 2021 року Папа Франциск на кілька годин прилетів до Будапешта, щоби відслужити Святу Месу з нагоди завершення Міжнародного Євхаристійного Конгресу, який проводився в столиці Угорщини, він пообіцяв місцевим вірним здійснити повноцінну Апостольську подорож. У п’ятницю, 28 квітня 2023 року, ця обіцянка сповнилася: о 9:53 місцевого часу в аеропорту Будапешта приземлився літак, яким прилетів Святіший Отець.
Згідно зі звичаєм місцевих народів, Папу Франциска хлібом-сіллю зустрілися діти в національному вбранні, від імені влади — Віцепрем’єр-міністр. Були присутні представники уряду, ієрархії та невелика група вірних. Зустріч не передбачала промов. З аеропорту Святіший Отець від’їхав до президентського палацу, де відбудеться церемонія привітання.
Де креативні зусилля задля миру? Перша промова Папи в Угорщині
Політика походить від міста (polis), тобто, конкретних зусиль задля життя разом, гарантуючи права та шануючи обов’язки. Це зауваження стало відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився із представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Угорщини. Прилетівши у п’ятницю, 28 квітня 2023 року, до Будапешта, Святіший Отець з аеропорту прибув до президентського палацу, де відбулася церемонія привітання та візит ввічливості до Глави Держави. Опісля вони перейшли до розташованої неподалік офіційної резиденції глави Уряду Угорщини, що розміщена в колишньому кармелітському монастирі. У своїй промові Глава Католицької Церкви зосередився на трьох аспектах, якими є Будапешт як місто історії, місто мостів і місто святих.
Місто історії
Папа зазначив, що ця столиця має давнє походження, але місто досягло розквіту в епоху модернізму. Воно також знало періоди миру й розквіту, але й насильства та утисків, нацистської та комуністичної диктатури. Далі він скерував свою думку до заснування міста, що постало 150 років тому внаслідок злиття Буди, Обуди та Пешта в 1873 році. «Народження цієї великої столиці в серці континенту нагадує про об’єднавчий процес, розпочатий Європою, в якій Угорщина знаходить своє життєве русло», — сказав він, зауваживши, що в повоєнний період на континенті панувала велика надія, що тісніші зв’язки між націями допоможуть запобігти майбутнім конфліктам. «У світі, в якому ми живемо, однак, пристрасність задля спільнотної політики і задля багатосторонності здається гарним спогадом з минулого», — зауважив Святіший Отець, додаючи, що здається, ніби «хорова мрія про мир» поступається місцем «солістам війни».
«На міжнародному рівні навіть здається, що наслідком політики є розпалювати душі, замість того, щоби вирішувати проблеми, що вона забуває про зрілість, досягнуту після жахіть війни та деградувала до своєрідного воєнного інфантилізму. Але мир ніколи не прийде внаслідок шукання власних стратегічних інтересів, але радше завдяки політиці, здатній дивитися на цілість, на розвиток всіх», — додав Папа.
Віднайти європейську душу
За словами Наступника святого Петра, на цьому важкому історичному етапі Європа є фундаментальною, бо «завдяки своїй історії вона представляє пам’ять людства, а тому покликана відігравати належну їй роль». Нею є «поєднувати віддалених і приймати народи, нікого не залишаючи ворогом назавжди». Тому потрібно «наново віднайти європейську душу», тобто, «ентузіазм і мрію батьків-засновників, державних мужів, які зуміли заглянути за межі свого часу, через національні кордони та негайні потреби, породивши дипломатію, спроможну наново зшивати єдність, а не розширювати діри». «На цьому історичному етапі є багато небезпек; але хочу запитати, також маючи на думці багатостраждальну Україну, куди поділися креативні зусилля на користь миру? Де вони?».
Місто мостів
Святіший Отець звернув увагу на те, що коли на Будапешт дивитися згори, то його особливість проявляється саме завдяки мостам, які поєднують його частини, «гармонізуючи його конфігурацію з великою рікою». І ця «гармонія з довкіллям» є нагодою відзначити екологічні зусилля цієї країни. Мости — це також нагода замислитися «над важливістю єдності, що не означає одноманітність», і це особливо проявляється у Будапешті з огляду на розмаїття його складових районів. «Також і Європа двадцяти семи, збудована, щоби творити мости між націями, потребує сьогодні внеску всіх, не применшуючи особливостей нікого», — сказав Папа, наголошуючи на необхідності цілого, яке не згладжує частини, та частин, які почуваються добре інтегрованими в ціле.
«Отож, я думаю про Європу, яка не буде заручником частин, стаючи жертвою самореференційних популізмів, але й не перетворюватиметься у плинну дійсність, мало що не газоподібну, в своєрідний абстрактний наднаціоналізм, що забуває про життя народів. Саме в цьому полягає пагубний шлях „ідеологічних колонізацій“, що усувають відмінності, як у випадку так званої культури гендеру, або протиставляють життєвій дійсності редуктивні бачення свободи, наприклад, нахваляючись як здобутком безумним „правом на аборт“, що завжди є трагічною поразкою. Яким же прекрасним є натомість будувати Європу, зосереджену на особі й на народах, де впроваджується ефективна політика на підтримку народжуваності та сім’ї, — маємо країни в Європі, де середній вік становить 46–48 років, — про яку уважно дбає ця країна, де різні нації є родиною, в якій оберігають зростання та особливості кожного», — мовив Святіший Отець, зауваживши, що найвідоміший міст Будапешта, яким є ланцюговий, допомагає нам уявляти собі схожу Європу, де кожна ланка є важливою. В цьому також може допомогти християнська віра, в чому Угорщина також може запропонувати свій особливий екуменічний характер, адже тут різні конфесії живуть без суперництва, шанобливо співпрацюючи в конструктивному дусі.
Християнські цінності потребують відкритості
Переходячи до третього аспекту, яким є Будапешт як місто святих, Папа зазначив, що думка в цьому контексті не може не звернутися до святого Стефана, першого короля Угорщини, який жив у часах, коли «християни Європи були в повному сопричасті». Святіший Отець процитував повчання, які монарх залишив своєму синові Емерику, також проголошеному святим, повчаючи бути шанобливим не лише з родичами та знаттю, і не тільки з ближніми, але й з чужинцями, заохочуючи до лагідності, пов’язавши її з істиною. «Йдеться про велике повчання віри: християнські цінності не можуть були засвідчені через закам’янілість чи замкнутість, бо Христова істина веде до лагідності та ввічливості в дусі блаженств», — підкреслив він, додаючи, що в цих повчаннях проглядається «не тільки багатство солідної тотожності, але й необхідність відкритості на інших», про що говорить також угорська конституція: «Шануємо свободу та культуру інших народів, зобов’язуємося співпрацювати з усіма націями світу». Вона також стверджує, що національні меншини «є частиною угорської політичної спільноти», а також говорить про «обов’язок підтримувати потребуючим і вбогих».
Все це, за словами Папи, нагадує про історію угорської святості, починаючи від першого короля, який заклав підвалини, до принцеси Єлизавети, «свідчення якої досягло всіх географічних широт». В цьому контексті він подякував владі за підтримку благодійних і освітніх ініціатив, натхнених цими цінностями, в яких задіяна також місцева католицька спільнота, надаючи конкретну допомогу християнам у світі, що зазнають труднощів, як от в Лівані та Сирії.
Будуючи новий гуманізм
«Плідна співпраця між державою і Церквою є продуктивною, і щоби бути такою, вона повинна належно зберігати відповідні розрізнення. Важливо, щоби кожен християнин пам’ятав про це, маючи за орієнтир Євангеліє, щоби дотримуватися вільних і визвольних рішень Ісуса, а не піддатися своєрідній діяльності на підтримку логіки влади. З цієї точки зору корисною є здорова світськість, яка не скочується в поширений лаїцизм, який проявляє алергію щодо кожного сакрального аспекту, щоб потім жертвувати собою на вівтарі прибутку», — сказав Наступник святого Петра, підкреслюючи, що той, хто визнає себе християнином, покликаний «свідчити та прямувати разом з усіма, розвиваючи гуманізм, натхнений Євангелієм», що полягає в тому, щоби визнавати себе улюбленою Божою дитиною та любити кожного як брата та сестру.
У цьому світлі Папа повернувся до повчань святого короля Стефана, адресованих синові, в який той стверджував, що «оздоблює країну» той, хто прибуває до неї з різними мовами та звичаями, натомість країна, «що має одну лише мову та один лише звичай, слабка і занепадає». Тож святий Стефан радив синові «охоче приймати чужинців», що перегукується з темою прийняття, «яка без сумніву є складною». Однак, до цієї проблеми «слід підходити без зволікання та виправдань», думаючи «про Христа, присутнього в багатьох зневірених братах і сестрах, що втікають від конфліктів, бідності та кліматичних змін».
Папа до духовенства та чернецтва Угорщини: будьте пророками в сьогоденні
Увечері 28 квітня 2023 року, перший день своєї Апостольської подорожі в Угорщину, Папа Франциск зустрівся у катедральному соборі святого Стефана в Будапешті з єпископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами, семінаристами та душпастирськими співпрацівниками. Після привітання Голови єпископської конференції Угорщини та свідчень священників, черниці та катехитки, Святіший Отець зосередився на викликах сучасності, які вимагають від християн по-новому приглянутись до коріння Євангелія, яке вказує на приклад Христа та на Його любов, яка є основою єдності членів Церкви.
Дві спокуси сучасної доби
На початку зустрічі Папа Франциск наголосив на гаслі Апостольської подорожі: «Христос – наше майбутнє», додавши, що Христос є початком і кінцем, основою та кінцевою метою людства (пор. Од. 1,17). «Наше життя, хоч і позначене крихкістю, міцно утримується в Його руках. Якщо забудемо про це, то й ми, душпастирі та миряни, будемо шукати людських засобів і знарядь, щоб захиститися від світу, закриваючись у наших комфортних і спокійних релігійних оазах; або, навпаки, ми пристосуємося до мінливих вітрів світськості, і тоді наше християнство втратить силу і ми перестанемо бути сіллю землі», – зауважив Святіший Отець.
Він перестеріг перед двома спокусами: прочитання сучасної історії в катастрофічному ключі та наївне прочитання свого часу, що базується на конформізмі, який змушує нас вірити, що по суті все добре, що світ уже змінився і нам потрібно адаптуватися. «Проти катастрофічності пораженства та світського конформізму Євангеліє дарує нам нові очі, дає нам благодать розрізнення, щоб увійти в наш час із гостинним наставленням, але також і з духом пророцтва. Отже, з прийняттям, відкритим на пророциво», – сказав Папа Франциск. У цьому контексті він звернув увагу на євангельський образ смоківниці (пор. Мр. 13,28-29). «Ми покликані прийняти час, у якому живемо, як плодоносна рослина, з його змінами та викликами, бо саме через усе це – говорить Євангеліє – наближається Господь. А між тим ми покликані обробляти цю нашу пору, прочитувати її, сіяти в ній Євангеліє, обрізати сухі гілки зла, приносити плід. Ми покликані до прийняття з пророцтвом», – зазначив Святіший Отець.
Нові виклики перед християнами
«Йдеться про те, щоб вчитися розпізнавати знаки Божої присутності в реальності, навіть там, де вона не виявляється явно позначеною християнським духом і зустрічає нас своїм характером виклику чи запитання. І, водночас, йдеться про те, щоб тлумачити все у світлі Євангелія, не будучи зісвітченими, а як благовісники та свідки християнського пророцтва», – вів далі Папа, говорячи про особливості пророчого прийняття. Зауваживши, що навіть тут, де традиція віри залишається глибоко вкоріненою, бачимо поширення секуляризму, який загрожує сім’ям та наражає молодь на модель життя, засновану на матеріалізмі та гедонізмі. «Але ці реалії можуть представляти для нас, християн, шанс, оскільки вони стимулюють віру та поглиблення деяких тем, вони запрошують нас запитувати себе, яким чином ці виклики можуть увійти в діалог з Євангелієм, шукати нові шляхи, засоби та мови», – підкреслив Святіший Отець.
Співпраця та потреба молитви
За словами Папи, діалог християн зі світом вимагає від християнської спільноти свідчення, що не є легким завданням. «Зокрема, я хотів би відзначити перевантаженість священиків роботою. З одного боку, справді, потреби парафіяльного та душпастирського життя численні, а з іншого – покликань стає дедалі менше, а священиків мало, часто в похилому віці та з деякими ознаками втоми. Цей стан, спільний для багатьох європейських реалій, щодо якого важливо, щоб кожен – душпастирі та миряни – почувався співвідповідальним: передусім у молитві, тому що відповіді приходять від Господа, а не від світу, від кивоту, а не від комп'ютера. А відтак з пристрасністю до душпастирського покликання, з ентузіазмом шукаючи способів, щоби запропонувати молоді чарівність наслідування Ісуса навіть у особливому посвяченні», – сказав Папа Франциск. Він закликав шукати можливі шляхи, щоб радісно співпрацювати у справі Євангелія, виокремивши свідчення катехитки Доріни про необхідність достукуватись до інших через розповіді та спілкування, торкаючись повсякденного життя.
Плекання єдності у справі Євангелія
Говорячи про Церкву, Святіший Отець закликав до єдності, яка досягається завдяки Божій любові, що є даром Святого Духа. «Якщо ми віддалені один від одного або поділені, якщо ми стаємо жорсткими в позиціях і групах, ми не приносимо плоду», – зазначив Папа, перестерігаючи перед ідеологічними позиціями та поляризацією у політичних чи соціальних аспектах. «Найперша душпастирська діяльність – це свідчення сопричастя, тому що Бог є сопричастям і присутній там, де є братня любов. Подолаймо людські розбіжності, щоб разом працювати у Господньому винограднику! Занурюймося в дух Євангелія, вкорінюймося в молитві, особливо в адорації та слуханні Слова Божого, плекаймо постійне формування, братерство, близькість і увагу до інших. Великий скарб вкладено в наші руки, не марнуймо його на гонитву за другорядним в порівнянні з Євангелієм!» – закликав Святіший Отець, застерігаючи в цьому контексті від пліткування.
Святі приклади віри
Звертаючись до священників, Папа закликав їх мати милосердні та співчутливі підходи, на зразок блаженного Яноша Бреннера, угорського священника, який був вбитий з ненависті до віри під час панування комуністичного режиму. «Блаженний Янош зазнав стільки страждань на власній шкурі, і йому було б легко затаїти образу, закритися, бути жорстокосердим. Натомість він був добрим пастирем. Цього вимагається від усіх нас, особливо від священиків: милосердного погляду, співчутливого серця, яке завжди прощає, яке завжди допомагає почати все спочатку, яке приймає і не засуджує, не проганяє, підбадьорює і не критикує, служить і не пліткує», – наголосив Святіший Отець. У такий спосіб ми вчимося пророчого прийняття, що означає також передавати Господню розраду в ситуаціях болю та бідності в світі, залишатися поруч із переслідуваними християнами, мігрантами, які шукають прийняття, людьми інших етнічних груп та з усіма, хто цього потребує.
Прикладом цього наставлення є святий Мартин, якого з особливо вшановують в Угорщині. «Його жест поділитися плащем з бідними – це набагато більше, ніж благодійність: це образ Церкви, до якого слід прагнути, це те, що Церква Угорщини може принести як пророцтво в серце Європи: милосердя і близькість», – сказав Папа Франциск, згадавши у цьому контексті про приклад життя першого короля Угорщини – святого Стефана.
На завершення Святіший Отець закликав присутніх бути свідками євангельського пророцтва та людьми молитви. «Молюся за вас, щоб за прикладом ваших великих свідків віри, вас ніколи не охопила внутрішня втома і ви з радістю прямували вперед», – підсумував він.
