СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиXL Апостольська подорож Папи Франциска у Демократичну Республіку Конго та в Південний Судан. День п’ятий
П’ятий день XL Апостольської подорожі Папа Франциск провів у Південному Судані. Упродовж дня Святіший Отець насамперед зустрівся з єпископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами та семінаристами, а відтак провів зустріч із внутрішньо переміщеними особами з причини збройного конфлікту в країні.
Папа до духовенства Південного Судану: бути серед народу
4 лютого 2023 року, у часі своєї Апостольської подорожі до Південного Судану, Папа Франциск зустрівся з єпископами, священиками, дияконами, богопосвяченими особами та семінаристами. У своєму слові, виголошеному у катедральному соборі міста Джуба, Святіший Отець, зупинившись на особі Мойсея, роздумував над тим, як бути служителями Бога в історії, яка позначена війною. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Ріка сліз та визволення
На початку промови Папа Франциск виокремив образ річки Ніл, яка перетинає Південний Судан. «З одного боку, в русло цього потоку вливаються сльози народу, зануреного в страждання і біль, народу, розтерзаного насильством; народу, який може молитися, як псалмоспівець: „Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали“ (Пс. 137,1). Справді, води великої ріки збирають страждальні стогони ваших спільнот, збирають крик болю стількох розбитих життів, збирають драму людей, які втікають, страждання жіночих сердець. В очах дітей бачиться страх», — сказав Святіший Отець. Водночас води цієї великої ріки повертають нас до історії Мойсея та є знаком звільнення та спасіння. «Насправді Мойсей був врятований із тих вод і, привівши свій народ до середини Червоного моря, він став знаряддям визволення, іконою допомоги Бога, Який бачить страждання Своїх дітей, чує їхній крик і сходить, щоб визволити їх (пор. Вих. 3,7)», — пригадав Папа, запрошуючи приглянутись до постав Мойсея — слухняності та заступництва, які торкаються життя жителів Південного Судану.
Уповати не на свої сили, а на Бога
«Перше, що вражає в історії про Мойсея — це його слухняність Божій ініціативі, однак не слід думати, що так було завжди: спочатку він претендував самостійно боротися з несправедливістю та гнобленням», — зауважив Святіший Отець, описуючи попередню історію життя Мойсея, яка пов’язана із ставленням себе в центр, покладаючись лише на свою силу. Однак така постава чинила Мойсея в’язнем найгірших людських методів, між якими — відповідь насильством на насильство, адже він вирішує «здійснити справедливість самостійно», убивши єгиптянина. «Іноді щось схоже може статися і в нашому житті як священиків, дияконів, богопосвячених осіб, семінаристів, всіх: глибоко в душі ми думаємо, що ми є центром, що можемо уповати, якщо не в теорії, то принаймні на практиці, майже виключно на власну майстерність; або, як Церква, знайти відповідь на страждання та потреби людей, використовуючи людські інструменти, такі як гроші, хитрість, влада», — сказав Папа, додаючи, що наша душпастирська діяльність походить від Бога. Саме це Мойсей відчув, коли Бог об’явився йому у палаючому кущі (пор. Вих. 3,2).
«Ось слухняність, яка служить нашій душпастирській діяльності: наближатися до Бога із зчудуванням і смиренністю. Сестри і браття, не втрачайте зчудування від зустрічі з Богом, не втрачайте зчудування від контакту зі Божим словом, і дозвольте Йому привабити і вести себе; першість належить не нам, першість належить Богові, щоб довірити себе Його слову, перш ніж використовувати наші слова, щоб слухняно приймати Його ініціативу перед тим, як зосередитися на наших особистих і церковних планах», — вказав Святіший Отець. Він закликав духовенство та богопосвячених осіб до смиренності Божих слуг, як служать своїм братам і сестрам, наближаючись до Бога у молитві, щоб Він спалив «зарості нашої гордині та наших непомірних амбіцій» задля взаємного слухання і діалогу.
Заступництво за народ
«Очищений і освітлений божественним вогнем, Мойсей стає знаряддям спасіння для свого стражденного народу; слухняність Богові робить його здатним заступатися за своїх братів», — продовжив Папа, вказуючи на вимір заступництва. Мойсей відчув милосердного Бога, Який не залишається байдужим до крику свого народу і сходить, щоб звільнити його. «Це гарне дієслово: сходити. Бог сходить, щоб звільнити його. Через свою прихильність він сходить; прихильний до нас, Він приходить, щоб бути серед нас аж до прийняття в Ісусі нашого тіла, переживаючи на собі нашу смерть і наші пекельні муки. Він завжди сходить, щоб підняти нас знову», — зауважив Святіший Отець. Він пригадав, що Мойсей кілька разів сходив до народу у важкі моменти, щоб заступитися за людей, наблизити їх до Бога. Йдеться не тільки про молитву заступництва. Етимологія слова заступництво означає ступати серед, стати так, щоб опинитися у центрі ситуації. Тому, на думку Папи, вимір заступництва за людей означає будувати мости, які з’єднують їх з Богом. «Душпастирів просять розвивати саме це мистецтво — ступати серед»: серед страждань, серед сліз, серед голоду за Богом і спраги любові братів і сестер. Наш перший обов’язок — не той, щоб бути ідеально організованою Церквою: це може зробити будь-яка компанія. Це не те. Але Церквою, яка в ім’я Христа перебуває серед стражденного життя людей і бруднить руки заради людей», — зазначив Святіший Отець.
Пророчий вимір заступництва
Роздумуючи над заступництвом Мойсея, Папа запропоновував приглянутись до кількох яскравих його образів, серед яких — Мойсей, який тримає у руці палицю, що виражає його пророчий вимір заступництва. «Цією палицею він буде творити незвичайні діла, ознаки присутності та сили Бога, від імені якого він говорить, голосно засуджуючи зло, від якого страждає народ, і благаючи фараона відпустити його. Браття і сестри, щоб заступатися за наш народ, ми також покликані підняти свій голос проти несправедливості та зловживання владою, які пригнічують людей і використовують насильство для ведення бізнесу в тіні конфлікту», — сказав Святіший Отець, закликаючи уникати нейтралітету перед обличчям несправедливості та насильства над людьми.
Близькість завдяки прощенню
Дивлячись на образ Мойсея з розпростертими руками, Папа вказав, що його витягнуті руки вказують на близькість Бога, Який діє і супроводжує Свій народ. «Насправді пророцтва недостатньо, щоб звільнити нас від зла, нам потрібно простягнути руки до наших братів і сестер, підтримати їхній шлях», — зазначив Святіший Отець. Говорячи про близькість Мойсея до народу, він підкреслив, що це було нелегким завданням, а тому Мойсею також доводилося боротися з самим собою, тому що часом він переживав моменти темряви та спустошення (пор. Чис. 11,11,14). «І все ж Мойсей не відступав: завжди був поруч із Богом, ніколи не віддалявся від свого народу. Ми також маємо таке завдання: простягати руки, піднімати наших братів, нагадувати їм, що Бог вірний своїм обітницям, заохочувати їх йти вперед. Наші руки були „помазані Духом“ не тільки для сакральних обрядів, але щоб підбадьорювати, допомагати, супроводжувати людей, щоб вийти з того, що їх паралізує, з того, що замикає і наводить страх», — вказав Папа Франциск. Звертаючись до іншого образу Мойсея — його піднятих рук до неба, Святіший Отець зазначив, що вони виражають справжню боротьбу з Богом, щоб Він не покинув Ізраїль після гріха ідолопоклонства. «Підтримувати боротьбу людей молитвою перед Богом, залучати прощення, здійснювати примирення у значенні каналів милосердя Бога, Який прощає гріхи: це наше завдання як заступників!» — наголосив Папа.
Жертовність заступництва
Підсумовуючи, Святіший Отець сказав, що образ Мойсея спонукає духовенство та богопосвячених осіб бути пророками, сподвижниками, заступниками, показувати своїм життям таємницю близькості Бога до Його народу, що часто може коштувати й життя. «Можемо пригадати святого Даніеля Комбоні, який разом зі своїми братами-місіонерами здійснив велику справу євангелізації на цій землі: він казав, що місіонер повинен бути готовий зробити все для Христа та Євангелія, і що існує потреба в сміливих і великодушних душах, які знають, як страждати і вмирати за Африку», — відзначив Святіший Отець. На завершення він подякував присутнім за їхнє служіння серед багатьох випробувань і труднощів, стаючи знаряддям спасіння для інших.
Після зустрічі з єпископатом і духовенством, Папа Франциск в Апостольській нунціатурі провів зутріч зі співбратами-єзуїтами, які служать на цих теренах.
Папа внутрішньо переміщеним особам: станьте зерном зростання країни
Друга половина передостаннього дня Апостольської подорожі Папи Франциска до Південного Судану розпочалася зустріччю з внутрішньо переміщеними особами, що 4 лютого 2023 року відбулася «Залі Свободи», конференц-залі, розташованому поруч із мавзолеєм Джона Ґаранґа.
Збройний конфлікт, що розгорівся у 2013 році, всього два роки після народження незалежної держави, причинився до того, що мільйони людей залишили свої домівки в пошуках безпеки. Згідно з деякими припущеннями, в країні понад 2 мільйони ВПО та ще стільки ж стали біженцями в сусідніх країнах. В Південному Судані чимало з них знайшли притулок при базах Спеціальної місії ООН в Південному Судані. Станом на січень минулого року в таборі для ВПО в Джубі нараховувалося 33 тисяч мешканців. Їхні представники, як також особи зі схожих таборів, часто проблемних з точки зору умов проживання, прибули на зустріч з Папою та з його супутниками в цій подорожі — Главою Англіканської Співдружності та Модератором Загальної Асамблеї Церкви Шотландії.
Прозвучала пісня і вступна молитва, відбулося представлення присутніх і показ фільму з коментарем Заступниці Спецпредставника Генерального Секретаря при Місії ООН в Південному Судані, далі діти з різних таборів поділилися свідченнями. Після молитви, яку проказав Кентерберійський Архиєпископ Джастін Уелбі, промовляв Папа.
Війна — причина лиха
Відповідаючи на запитання одного з хлопців: «Чому ми страждаємо в таборі для біженців», Святіший Отець зазначив, що він сам дав відповідь, кажучи, що це через «конфлікти, які тривають у країні». «Тому з усіма силами поновлюю мій найпалкіший заклик припинити кожен конфлікт, серйозно повернутися до мирного процесу, щоби припинилося насильство й люди могли повернутися до гідного життя. Лише з миром, стабільністю та справедливістю будуть можливими розвиток і суспільна реінтеграція», — сказав він, підкреслюючи, що немає часу для зволікання. «Майбутнє не може бути в таборах для переміщених», — додав Папа, наголошуючи на тому, що всі діти повинні мати можливість ходити до школи, як також «мати простір для гри у футбол».
Ключ перетворення
Покликаючись на слова представниці ООН, якій він подякував за гуманітарне служіння, Святіший Отець погодився із її ствердженням про те, що «жінки є ключем для перетворення країни», і якщо «отримають справедливі можливості, то завдяки своїй працьовитості та призвичаєнню оберігати життя, вони зможуть змінити обличчя Південного Судану». «Прошу вас захистити, поважати, цінувати та шанувати кожну жінку, дитину, дівчинку, юначку, дорослу, матір, бабусю. Без цього не буде майбутнього», — наголосив він.
Насіння нового Південного Судану
Тож дивлячись на їхні очі, «втомлені, але світлі, що не загубили надію», на їхні уста, «які не втратили силу молитися та співати», на «порожні руки, але повне віри серце», Папа сказав, що прибув сюди разом зі своїми супутниками, аби «дати крила їхній надії». Бо вірять, що також і в таборах для біженців «може прорости, немов з голої землі, нове насіння, що принесе майбуття». «Ви є насінням нового Південного Судану, зерном для плідного та квітучого зростання країни», — наголосив Святіший Отець, зазначаючи, що той, хто вже тепер обирає братерство й прощення, зрощує краще завтра. «Будьте зернами надії, в яких вже тепер проглядається дерево, що одного дня, сподіваємося, що недалекого, принесе плоди. Саме так, це ви будете деревами, що поглинувши забруднення років насильства, вивільнятимуть кисень братерства», — додав він.
Новий наратив
Далі Наступник святого Петра зауважив, що нагадуванням про зростання рослини є коріння. Він похвалив той факт, що місцевий люд відзначається збереженням пам’яті про предків. «У Південному Судані молодь виростає, зберігаючи мов скарб розповіді похилих віком, і якщо наратив цих останніх років був позначений насильством, то є можливим, більше того — необхідним, започаткувати, розпочинаючи від вас, новий наратив — наратив зустрічі, де вистраждане не буде забутим, але буде наповнене світлом братерства; наратив, який ставить у центрі не тільки трагічність подій, але гаряче прагнення миру», — сказав Папа, зауваживши, що саме молодь є першими сторінками цього наративу, і якщо насильство й ненависть повиривали із добрих спогадів перші сторінки життя цієї республіки, то завданням молодих людей є переписати її історію миру.
Не залишити народ наодинці
Святіший Отець також скерував слова подяки на адресу всім, хто допомагає ВПО: церковним організаціям, місіонерам, гуманітарним і міжнародним організаціям. Він віддав шану гуманітарним працівникам, які загинули при виконанні обов’язків. Водночас, підкреслив важливість скеровувати погляд у майбутнє, а тому не тільки надавати гуманітарну допомогу, але й супроводити на дорозі розвитку, сприяючи автономності. На завершення він також скерував думку до численних біженців, які перебувають за межами країни і до тих, хто не може повернутися через те, що їхня територія окупована. «Я близький з ними і бажаю, щоб вони змогли якнайшвидше повернутися та бути головними дійовими особами майбутнього своєї землі, роблячи конструктивний і мирний внесок у її розвиток», — сказав він.
Папа: Божий мир — це не просто перемир’я
На завершення передостаннього дня своєї Апостольської подорожі до Південного Судану, 4 лютого 2023 року, Папа Франциск взяв участь у екуменічній молитві, що відбулася в меморіалі Джона Ґаранґа в місті Джуба. У моліннях взяли участь також Кентерберійський архиєпископ Англіканської Церкви Джастін Уелбі і модератор Генеральної Асамблеї Церкви Шотландії Ієн Ґріншилдс, які супроводжують Єпископа Риму в цьому спільному екуменічному паломництві. Загалом, захід зібрав коло 50 тисяч молільників. У своєму слові Святіший Отець зосередився на першочерговій потребі молитви задля того, щоб мати можливість працювати та прямувати вперед.
Молитва, яка сприяє будування миру
На початку промови Папа Франциск зазначив, що без молитви були б марними зусилля у напрямку миру, який є даром та благодаттю від Бога. Він пригадав особу Мойсея, який біля берегів Червоного моря, перед небезпеками фараонового війська та загрозливих вод відважно закликав людей не боятися (пор. Вих. 14,13). На його думку, Мойсей отримав цю силу від слухання та довіри до Господа, яка була виплекана у молитві. Таким чином, «молитва дає нам силу йти вперед, долати страхи і навіть у темряві розпізнавати спасіння, яке готує Бог. Крім того, молитва приваблює до людей Боже спасіння. Молитва заступництва, яка характеризує життя Мойсея (пор. Вих. 32, 11–14), — це та молитва, до якої ми, Пастирі святого Божого люду, особливо зобов’язані. Щоб Господь миру втрутився там, де люди не в змозі цей мир збудувати, потрібна молитва: наполеглива, постійна молитва заступництва», — сказав Святіший Отець. Він закликав християн різних конфесій однодушно молитися, щоб Південний Судан досяг миру, як і Божий народ у Святому Письмі досягнув «обітованої землі». «Ось яким є Божий мир: не просто перемир’я між конфліктами, а братерське сопричастя, яке походить від об’єднання, а не від поглинання; від прощення, а не від домінування; від примирення, а не від нав’язування», — підкреслив Папа Франциск.
Стиль Бога — це любов до всіх
«Ми, дорогі брати і сестри, невтомно працюємо для цього миру, будувати який нас запрошує Дух Ісуса і Отця: миру, який об’єднує різноманітність, який сприяє єдності в множині. Це мир Святого Духа, який гармонізує відмінності, тоді як ворожий до Бога і людини дух використовує відмінності, щоб розділяти», — продовжив Святіший Отець. Він додав, що стиль, якого навчає Ісус є чітким: любити всіх як спільний Небесний Отець любить усіх Своїх дітей. Тому християни повинні зробити вибір, адже «хто слідує за Христом, завжди обирає мир; хто розв’язує війну і насильство, той зраджує Господа і зрікається Його Євангелія», — наголосив Папа. Він закликав християн допомагати один одному поширювати в суспільстві послання миру, «зв’язуючи та заново зшиваючи, а не ріжучи та рвучи».
Співпраця між християнами задля єдності
Говорячи про ступання вперед, Святіший Отець відзначив християнські спільноти, які протягом десятиліть були твердо віддані просуванню шляхів примирення. «Я хотів би подякувати вам за це світле свідчення віри, яке народилося з визнання не лише на словах, але й на ділі, що перед історичними поділами існує незмінна реальність: ми християни, ми належимо до Христа. Чудово, що серед стількох конфліктів християнська приналежність ніколи не роз’єднувала населення, але була і залишається фактором єдності», — виокремив Папа. Він закликав берегти цю спільну спадщину на основі Євангелія. «У цьому сенсі я хотів би запропонувати два ключових слова для тривання цієї подорожі: пам’ять і зобов’язання. Пам’ять: кроки, які ви робите, слідують стопам ваших попередників. Не бійтеся не впоратися з цим, натомість почувайтеся спонукуваними тими, хто проклав вам шлях: як в естафеті, перейміть її, щоб прискорити досягнення мети повного та видимого сопричастя», — сказав Святіший Отець. Що стосується зобов’язання, то Наступник святого Петра відзначив конкретні зусилля християн різних конфесій у служінні відкинутим у різних соціальних сферах. «Дякую за це. Чиніть так і надалі: ніколи не як конкуренти, а як родичі; як брати і сестри, які через співчуття до стражденних, Ісуса улюбленців, віддають славу Богові і свідчать про сопричастя, яке Він любить», — зазначив Папа Франциск.
Відтак всі помолилися Господню молитву «Отче наш», а присутні духовні лідери трьох християнських деномінацій уділили благословення.
