«Виклики пандемії: залишити після себе людяніший світ», — владика Богдан Дзюрах

5 вересня 2020

У п’ятій частині духовних роздумів «Пандемія Covid-19. Відповідь християнина на нові виклики» владика Богдан Дзюрах звертає увагу на духовні роздуми отця Раньєро Канталамесси, папського проповідника, який закликає залишити після себе людяніший світ. Цей заклик ми повинні виконувати у будь-яких обставинах нашого життя, навіть у період глобальної кризи, породженої пандемією Covid-19.

«Виклики пандемії: залишити після себе людяніший світ», — владика Богдан Дзюрах

Отець Раньєро Канталамесса OFMCap: Залишити після себе людяніший світ

Отець Раньєро Канталамесса OFMCap [1] розпочинає свої роздуми, подібно як і о. Томаш Ґалік, від усвідомлення вразливості людства. На його думку, попри очевидні загрози, які несе зі собою пандемія коронавірусу, один з важливих і позитивних її наслідків полягає в тому, що вона «зненацька вихопила нас з ще більшої небезпеки, до якої людство завжди рвалося: з ілюзії всесильності» [2]. Справді, «вистачило найменшого й безформного елемента природи, вірусу, щоб нагадати нам, що ми смертні, що військових сил і технологій не достатньо, аби спасти нас». Втім, не вистачить позбутися тих чи інших ілюзій, щоб наблизитися до істини власного буття і до спасіння. Слід пробудити свідомість Того, Хто є самим джерелом і першопричиною буття, і «впокоритися» перед Ним, визнавши свою залежність від Нього і готовність прийняти саме з Його рук спасіння і визволення. Іншими словами, людство потребує знову пізнати і прийняти красу і цінність «простого і елементарного смирення» (Н. Бердяєв), яке відкриє перед ним перспективу духовного оновлення, і як наслідок — органічного поступу в інших царинах особистого і суспільного буття.

Отець Раньєро цитує відомого єврейського проповідника раввина з Брукліну Алона Гошен-Готтштайна, який каже, що цьогорічна Пасха «виводить з вигнання людські сумління» [3]. Це дуже цінне спостереження єврейського мислителя! Людське сумління нарешті віднаходить саме себе. Але сумління — це не просто морально-етичне відчуття, це Божий голос в серці людини. Допомогти почути цей голос Бога у душі — у цьому полягає завдання в тому числі і релігійного лідера. Коли кажу «релігійного лідера», то маю на увазі не лише представників Церкви, але загалом будь-якого лідера, який у своєму мисленні і у своїй поведінці сягає релігійних горизонтів людського буття, а у своїх рішеннях бере до уваги духовну складову. Отож, пробудити сумління людини, вивести його з «вигнання» означає зробити його вразливим на Бога і на ближнього; допомогти піднести очі серця вгору, до небес, а помічну руку — простягнути до знедоленого і потребуючого ближнього. Лише таке сумління буде виведене зі стану «вигнання», духовного оціпеніння, лише таке сумління буде здоровим. Тому слушно вважає згаданий єврейський лідер, що наш час це також час, «це також час, коли Боже царювання має проголошуватися над нашими сумліннями» [4].

Алон Гошен-Готстейн, єврейський мислитель

Але повернімося до Папського проповідник, який ілюструє свою думку на тему коронавірусу розповіддю про випадок, що стався під час розпису собору св. Павла у Лондоні:

Отець Раньєро Канталамесса, папський проповідник

«Художник Джеймс Торнгілл, коли розписував собор святого Павла в Лондоні, так захопився одною фрескою, що, зробивши крок назад, аби краще її роздивитися, не помітив, що мало не падає з риштувань у порожнечу. Його нажаханий помічник розумів, що будь-який вигук перестороги лише прискорить катастрофу. Тож без вагань він умочив пензлик у фарбу й кинув у самісінький центр фрески. Занепокоєний майстер зробив крок уперед. Помічник пошкодив фреску, зате врятував художника. Так іноді чинить Бог: Він руйнує наші плани й наш спокій, аби порятувати від безодні, якої ми не бачимо».

Так, Господь часто в змаганні за нас і за наше благо, змушений ламати наші плани і задуми, руйнувати оту Вавилонську вежу, яку людство з регулярною впертістю знову і знову будує і відбудовує. Проте, Отець Канталамесса відразу ж рішуче застерігає, щоб не вбачати в Богові першопричини зла і спричинника коронавірусної пандемії: «Це не Бог кинув пензлик коронавірусу в центр фрески нашої гордої технологічної цивілізації. Бог — не вірус, Бог — наш союзник!», Він входить у нашу ситуацію страждання і загрози та перетворює цю ситуацію нам на добро, на користь, на спасіння. Він хоч дозволяє людській свободі йти своїм шляхом, але ставить її на служіння Своєму спасенному планові, а не людському деструктивному.

Інший позитивний результат кризи у сфері охорони здоров’я — це пробуджене з новою силою почуття солідарності. «Коли ще на нашій пам’яті люди всіх країн почувалися такими єдиними, такими рівними, такими не схильним до чвар, як у цю мить болю?» — ставить о. Раньєро риторичне запитання, а відтак закликає людство до глибокого переосмислення пріоритетів та до зміни поведінки у світлі пророцтва Ісаї:

«Біль, якого ми зазнали, смерті, героїчні вчинки медичних працівників не мають бути марними. Такої „рецесії“ треба боятися найбільше.

«Вони перекують свої мечі на рала,
а списи свої на серпи.
Народ на народ не буде меча підіймати,
і не вчитимуться більше воювати» (Іс 2, 4).

Настав час реалізувати хоч щось із пророцтва Ісаї, на сповнення якого людство давно чекає. Потрібно сказати «Досить!» трагічним перегонам озброєнь. Вам необхідно щосили кричати про це — вам, молодим, бо ж на кону насамперед ваша доля. Спрямуймо необмежені ресурси, які використовують, щоб робити все нову зброю, на інші потреби, такі актуальні сьогодні: охорону здоров’я, гігієну, харчування, боротьбу з бідністю, піклування про створіння. Залишмо прийдешнім поколінням світ, можливо, бідніший на речі та гроші, але багатший на людяність» [5].

Як на мене, два моменти з цього останнього фрагменту проповіді о. Раньєра Канталамесси заслуговують на дещо поглиблену рефлексію. Перш за все йдеться про те, що людство конечно мусить звернути увагу на стан системи охорони здоров’я у світі і на доступ до належної медичної опіки для усіх людей.

Подібні голоси чути у Церкві з різних боків. Так, архиєпископ Трієсту Джампаоло Крепальді у своїй статті під назвою «Коронавірус сьогодні і завтра: чого нас вчить, звідки наново розпочинати» пише:

Джампаоло Крепальді, єпископ Трієсте

«Фінансування системи охорони здоров’я, проблема, яка проявилася через коронавірус з такою великою очевидністю, є центральною проблемою у запевненні суспільного блага. Терміново потрібна застанова як над цілями системи охорони здоров’я, так і над управлінням і використанням ресурсів, беручи до уваги, що аналіз нещодавнього минулого показує значне скорочення фінансування медичних установ. З системою охорони здоров’я пов’язані також питання економіки і суспільного миру, оскільки пандемія загрожує функціонуванню продуктивних і економічних ланок, а їх блокування, якщо триватиме в часі, спричинить втрати, безробіття, зубожіння, нещастя і соціальний конфлікт» [6].

А друга проблема, яку виявила пандемія, це — відношення людини до природи і вплив природи на стан людини і людства. Той же архиєпископ Джампаоло Крепальді стверджує, що коронавірус призведе до закінчення так званого «ідеологічного натуралізму»:

«Крізь суспільства проходили і проходять різні ідеологічні форми натуралізму, які досвід цієї епідемії міг би відкоригувати. Возвеличення чистої і первісно незіпсутої природи, отруйником якої мала б вважатися людина, загалом не було і тим паче нині не є переконливим. Ідея про Матір-Землю, початково наділену своєю гармонійною рівновагою, з духом якої людина мала б увійти у взаємозв’язок, щоб віднайти правильний стосунок з речами і з самим собою, є дурницею, яку теперішній досвід міг би розвіяти. Природа повинна бути керованою людиною, а нові пантеїстичні (і не тільки) постмодерні ідеології є антигуманними. Природа, в натуралістичному сенсі поняття, спричинює також розбалансованість і хвороби, а тому мусить бути гуманізованою. Не людина має натуралізуватися, а природа повинна бути гуманізованою. Одкровення навчає нас, що створіння було доручене опіці і управлінню людини з огляду на остаточну ціль, якою є Бог. Людина має право, тому що має обов’язок, управляти матеріальним створінням, керуючи ним і, користаючи з нього в міру необхідності, я користі для спільного блага. Бог доручив створіння людині, її розумному втручанню, і її здатності до мудрого володіння. Це людина керує створінням, а не навпаки» [7].

У світлі вище сказаного, людяність, якою має відзначатися світ, що його прагнемо залишити нащадкам, мала б проникнути і характеризувати не тільки міжособові відносини, але й довкілля, яке потребує бути «гуманізованим».

Далі буде…

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Посилання:

[1] Отець Раньєро Канталамесса, OFMCap — італійський священник, монах Ордену Братів Менших Капуцинів, богослов, Проповідник Папського двору. — https://en.wikipedia.org/wiki/Raniero_Cantalamessa

[2] https://www.youtube.com/watch? v=VXzB84 dFZbI; Отець Канталамесса у Велику П’ятницю: На дні чаші болю, яку випив Ісус, — перлина, Католицький медіа-центр, 10 квітня 2020 року, https://kmc.media/2020/
04/10/otec-kantalamessa-u-velyku-pyatnycyu-na-dni-chashi-bolyu-yaku-vypyv-isus-perlyna.html

[3] Alon Goshen-Gottstein, Coronavirus — A Spiritual Message from Brooklyn, The Times of Israel, 20 березня 2020 року, https://blogs.timesofisrael.com/coronavirus-a-spiritual-message-from-brooklyn/. Цитата цього єврейського мислителя заслуговує, щоб подати її ширший і оригінальний варіант: «But this is precisely the time when we must work building (i.e. elevating) our mind and consciousness. It is the time before Pesach (Passover). This is the time when we came out of the exile of consciousness. The verse (Exodus 6,7) says: „And you shall know that I am the Lord your God“ (who takes you out of the suffering of Egypt)». This must be the time to proclaim God’s kingship upon oneself consciously (with da’at, mind). Mind and head should rule over the body. One should not let the feelings of the street (i.e. public mood) confuse the heart and the mind».

[4] Alon Goshen-Gottstein, Coronavirus — A Spiritual Message from Brooklyn, The Times of Israel, 20 березня 2020 року,https://blogs.timesofisrael.com/coronavirus-a-spiritual-message-from-brooklyn/.

[5] Отець Канталамесса у Велику П’ятницю: На дні чаші болю, яку випив Ісус, — перлина, Католицький медіа-центр, 10 квітня 2020 року, https://kmc.media/2020/
04/10/otec-kantalamessa-u-velyku-pyatnycyu-na-dni-chashi-bolyu-yaku-vypyv-isus-perlyna.html

[6] Giampaolo Crepaldi, Coronavirus oggi e domani: cosa ci insegna, da dove ripartire, La Nuova Bussola Quotidiana, 19 березня 2020 року, https://lanuovabq.it/it/coronavirus-oggi-e-domani-cosa-ci-insegna-da-dove-ripartire

[7] Giampaolo Crepaldi, Coronavirus oggi e domani: cosa ci insegna, da dove ripartire, La Nuova Bussola Quotidiana, 19 березня 2020 року, https://lanuovabq.it/it/coronavirus-oggi-e-domani-cosa-ci-insegna-da-dove-ripartire