Владика Йосиф Боцян

Єпископ Луцький, Єпископ-помічник Львівської митрополії

Народився	10 березня 1879 року в місті Буськ.
Священничі свячення	21 серпня 1904 року з рук митрополита Андрея Шептицького.
Єпископська хіротонія	22 вересня 1914 року відбувалася таємно.
Помер	21 листопада 1926 року у м. Львові.

Дитинство і освіта

Майбутній єпископ Йосиф Боцян народився 10 березня 1879 року в місті Буськ у родині незаможного міщанина, сина коваля Івана та його дружини Юлії, з роду Капій. Значний вплив на формування його світогляду мали родинне виховання, глибока релігійність матері та розповіді діда про історію рідного краю і потребу жертовної праці для добра народу.

Після успішного завершення навчання у рідному місті у 1889 році та Цісарсько-королівській гімназії в місті Золочів він у 1897 році розпочав богословські студії у Львові. Через слабке здоров’я та матеріальні труднощі молодий студент на деякий час змушений був перервати навчання, однак після одужання від туберкульозу легень повернувся до семінарії. Під час студентських років він був учасником відомої сецесії українських студентів з Львівського університету. Частину студій продовжив у Богословській колегії «Канізіянум» (Інсбрук, Австрія). У 1909 році захистив докторську дисертацію з богослов’я в Інституті Cвятого Августина у Відні, отримавши вчене звання доктора богослов’я.

Священниче служіння

Повернувшись до Галичини, 21 серпня 1904 року Йосифа Боцяна висвячено на священника митрополитом Львівським Андреєм Шептицьким. Свою душпастирську працю о. Йосиф Боцян розпочав сотрудником у селі Любінь Великий. У той період також виконував обов’язки директора Національного музею у Львові. Згодом його призначено ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа, де він служив до початку Першої світової війни у 1914 році. На цій посаді він доклав значних зусиль до розвитку богословської науки і формування свідомого духовенства.

У семінарії він заснував «Просвітній кружок українських богословів», заохочуючи студентів до активної просвітницької та суспільної діяльності серед народу. Сам провадив активну просвітницьку роботу серед населення Львівського та суміжних повітів. Отець Боцян був також співредактором богословських журналів «Католицький Всхід», «Нива» і «Богословія», де публікував наукові статті з історії Церкви та літургіки. У 1909 році брав участь в унійному з’їзді у Велеграді (Чехія), у 1912 році — у Євхаристійному конгресі у Відні.

Також отець Йосиф був членом низки церковних організацій: у 1907 році долучився до створення Товариства імені св. Рафаїла; з 1908 року був заступником голови Товариства св. Апостола Павла; у 1910–1921 роках очолював раду товариства «Народна Лічниця».

Єпископська діяльність

Під час російської окупації Львова 1914 року він добровільно став одним із українських закладників перед окупаційною владою. Коли було заарештовано митрополита Андрей Шептицький, о. Боцян як духівник супроводжував його на засланні.

22 вересня 1914 року (за деякими даними 10 вересня) у місті Києві, у готелі «Континенталь», митрополит Андрей Шептицький таємно висвятив його на єпископа. Ця хіротонія була здійснена для забезпечення життя Церкви на випадок довготривалої ізоляції митрополита в російському полоні.

Після повернення до Львова єпископ Йосиф Боцян намагався відвідати митрополита на засланні. Через наполегливі прохання російська влада запідозрила його у нелояльності, і в червні 1915 року його заарештували та вислали до Мінусінськ у Сибіру, де він перебував до 1917 року. У 1916 році зумів відвідати на засланні в Курську митрополита Андрея Шептицького.

Незважаючи на слабке здоров’я, яке ще більше було підірване сибірським засланням, єпископ Боцян веде активне громадське життя, дописує до релігійних часописів «Нива» та «Богословія», на шпальтах яких друкує матеріали з історії Церкви. Однією з головних тем його досліджень стала постать св. Йосафата Кунцевича.

Після звільнення митрополита Андрея Шептицького владика Йосиф Боцян разом із ним вирушив із Петрограду через Стокгольм до Європи, а згодом повернувся до церковної праці.

Луцький єпископ

Митрополит Андрей Шептицький призначив владику Йосифа Боцяна Луцьким єпископом для служіння на Волині, Холмщині й Підляшші. Проте політичні обставини та спротив польської влади не дозволили йому фактично обійняти кафедру в Луцьку.

Хоча папа Бенедикт XV 24 лютого 1921 року підтвердив його призначення, діяльність Греко-Католицької Церкви поза межами Галичини була обмежена. Тому владика Боцян змушений був продовжувати служіння у Львові. У той період життя був активним учасником церковного й громадського життя: очолював практично-наукову секцію Богословського наукового товариства, входив до складу Товариства катехитів у Львові, був членом Наукового товариства імені Шевченка та інших організацій.

20 вересня 1924 року митрополит Андрей Шептицький призначив його Львівським єпископом-помічником і архипресвітером капітули. 9 жовтня 1925 року владика Йосиф висвятив на священника о. Василя Величковського — майбутнього єпископа.

Незважаючи на підірване здоров’я після заслання, владика активно працював для Церкви й народу. У 1922 році він відвідав українську військову еміграцію в Чехословаччині та Австрії, де виголосив відому проповідь до інтернованих Українських Січових Стрільців, закликаючи до духовної сили, освіти та наполегливої праці задля майбутнього України.

Як богослов і науковець він досліджував історію Церкви та східні літургійні традиції, автор латиномовної праці «De modificationibus in textu slavico Liturgiae Sancti loannis Chrysostomi apud Ruthenes subintroductis» (1908), переклав українською мовою духовний твір «Наслідування Христа» Томи Кемпійського, працював над перекладом Святого Письма та залишив низку богословських праць.

Остання подорож, пов’язана зі служінням українським вірним поза Галичиною, остаточно підірвала його здоров’я. Помер Йосиф Боцян 21 листопада 1926 року в приміщенні Львівської духовної семінарії, маючи лише 47 років. Наступного дня, після обіду, тіло його було перенесене до собору Святого Юра. 23 листопада відбувся похорон, участь в якому взяв митрополит Андрей Шептицький.

Похований єпископ Йосиф Боцян на полі № 7 Янівського цвинтаря у Львові.

В 1930-х незадовго до завершення будівництва в Буську церкви Святого Миколая за порадою митрополита Шептицького у її підвалі було споруджено крипту для перезахоронення тлінних останків єпископа Боцяна. Однак Друга світова війна, а потім комуністичний режим перешкодили цьому перезахороненню.