Владика Йосафат Мощич: «Спішімо й ми прийняти це Дитя до нашої домашньої церкви — сім’ї, вкладаючи в Його руки ціле наше життя»

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

єпарха Чернівецького владики Йосафата Мощича

Всечесному духовенству і монашеству,
возлюбленим братам і сестрам
Чернівецької єпархії

«Оце ж сам Господь дасть вам знак:

Христос рождається! Славімо Його!

Возлюблені у Господі! У давні часи, коли на ізраїльську землю нападали сусідні народи з Дамаску і Сирії, мудрий старозавітній біблійний пророк Ісая пропонував юдейському цареві Ахазу цілковито довіритися Божому захисту і просити вишнього знаку. Але останній не захотів, бо мав свої ідеї і плани на спасіння. Тоді Ісая промовив: «Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім’я Еммануїл» (Іс. 7,14), що в перекладі означає «Господь з нами» чи, точніше, «з нами Бог!». І справді, після цього пророцтва два сусідні правителі, маючи нагальну потребу розв’язати внутрішні проблеми своїх країн, відступили від стін Єрусалима. Сповіщення про те, що діва народжує Еммануїла, стає профетичним знаком спасіння, який дарує Бог для свого народу.

Цей старозавітній, збережений в традиції Церкви текст ніколи не втрачає своєї актуальності, навіть коли немає подібних історичних проблем в народі чи з його очільниками. Власне, історичний факт народження Ісуса Христа подає справжню інтерпретацію пророцтва Ісаї. За розповіддю євангелиста Матея, святий Йосиф, просвічений уві сні ангелом, починає розуміти, що це, власне, розгортається Божий проект, що його заручена Марія є тією Дівою, котра зачала Еммануїла, а сам він покликаний до співпраці у цьому проєкті спасіння, автором якого є сам Бог. Від Йосифа вимагалося ПОСЛУХУ ВІРИ І ДОВІР’Я, а також ОБОВЯЗОК СПІВПРАЦЮВАТИ з Усевишнім у його задумах.

Так само до всіх нас, адресатів цієї Прекрасної Новини, подібно як до Йосифа, лунає заклик ПОСЛУХУ ВІРИ ТА ДОВІР’Я до нашого Господа. Неможливо вірити в Бога, якщо Його не слухати. Власне, ми показуємо і виявляємо свою віру, маючи послух Господеві, з чистим серцем і невинними руками в наших намірах і діяннях. Тому очікування — приготування до Різдва — народження Ісуса, нашого Спасителя, — нехай не замкне нас на другорядних, маргінальних справах. Навпаки, хай прихід Еммануїла («Бога з нами») допоможе нам змінити наше життя, зростати у послусі Богові та вірі в Нього і Його проєкту спасіння нашого життя і життя цілого людства, а не тим планам, які ми собі часто самі придумуємо.

Звертаючись до постаті святого Йосифа, знаємо, що він мав честь і гідність належати до царського роду Давида, проте ми обдаровані високою гідністю дітей Божих, котрі завдяки приходу до нас Еммануїла та хрещенню і усиновленню в Його ім’я, належимо вже не до царської, а до Божої родини. Ангели звіщають нам нині велику і радісну Новину, представляють нам Новонародженого і кличуть пастухів прийти до вертепу в місто Вифлеєм. Соціальний контекст простоти і убогості народження Месії, напевно, дозволяє кожному з нас зробити у своїй оселі домашній Вифлеєм і вертеп, де чоловіки, відкинувши свої егоїстичні плани, за прикладом Йосифа, приймають Божий задум щодо їхнього життя і стаються вірними опікунами своїх сімей, а жінки творять атмосферу стосунків люблячої родини, гармонії і затишку; діти, навчені батьками віри, євангельських цінностей, плекають повагу до старших та до самого дару життя.

Сьогодні, в умовах пандемії, наші сім’ї мають унікальну можливість стати тією домашньою церквою, де радість євангельської Доброї Новини, що з нами Бог, перемінить буденне життя в РАДІСНЕ ОЧІКУВАННЯ і постійну пам’ять, що Господь прийшов, щоб ЗАЛИШИТИСЯ І ЙТИ ПОРЯД З НАМИ, особливо в труднощах і терпіннях. Марія, тримаючи на руках новонародженого Ісуса, сьогодні стається Матір’ю Церкви і тримає на руках кожного з нас, послідовників її Сина і нашого Господа. Отож, спішімо й ми прийняти це Дитя до нашої домашньої церкви — сім’ї, вкладаючи в Його руки ціле наше життя. Бо ці руки, попри те, що малі і слабкі, але мають силу і владу обійняти кожного з нас та зійти навіть до темноти аду, нашого аду, котрий ми самі нездатні здолати.

Від імені усього буковинського духівництва та від себе самого бажаю вам у цей Новий рік такого благословення Божого, яким сам Господь благословив свій народ через Мойсея та Арона: «Нехай Господь благословить тебе і охороняє тебе! Нехай Господь світить обличчям своїм до тебе та милує тебе! Нехай Господь оберне обличчя своє до тебе і дасть тобі мир!» (Числа 6, 24–26). Таке благословення на початку року означає, що ми призиваємо новонароджене Дитятко — Ісуса, щоб наповнив наше життя всіма добрами і, головне, змістом, і хай захоронить від того, що веде до смерті, а провадить до повноти життя, особливо до життя вічного. Хай Господь як Пастир провадить, і споглядає, і направляє нас у наших рішеннях. Нехай Господь поверне обличчя своє до нас, сповнене радості і милості. Господь нехай радіє і усміхається, що нам добре вдається виконувати і сповняти Божі задуми, які він для нас приготував.

На завершення заохочую вас: прославляймо Ісуса нашим християнським привітом «Христос рождається», адже українська християнська культурна спадщина така багата на вияв віри у час різдвяних свят через спів, коляду, родинні відвідини, ділення просфорою з батьками та старшими з наших родин, дійства вертепу.

Нехай Пресвята Богородиця, прославлена в чудотворній іконі «Надія Безнадійних», покриє своїм омофором в окопах — новітніх яслах прифронтової зони — наших захисників, що служать і захищають дитя, батька і рідну матір. Хай вифлиємська зірка провадить і вкаже кожному шлях до нашого Господа Ісуса Христа. Христос рождається! Славімо Його!

† Йосафат Мощич,
єпарх Чернівецький

Дано у Чернівцях,