СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз освятив оновлений храм у Добрівлянах та очолив Архиєрейську Літургію
12 жовтня владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький, відвідав парафію с. Добрівляни на Дрогобиччині. У співслужінні о. Петра Костя, адміністратора парафії, та священників Меденицького, Лішнянського деканатів, єпископ відслужив Архиєрейську Літургію та освятив оновлений храм.
Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що недільне євангельське читання розповідає про покликання Ісусом Христом перших учнів — Петра, Якова та Івана. Подія розгортається на березі Генезаретського озера, де втомлені рибалки після безрезультатної ночі промивали сіті. «Неважко здогадатися, який у них був настрій», — зауважив владика Ярослав, підкреслюючи людське розчарування, у яке входить Христос, щоб підтримати і відкрити новий шлях. Про це пише пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Ісус звертається саме до Симона Петра в момент його невдачі. «Коли коли ми переживаємо якусь невдачу чи неуспіх, то бажаємо, щоб про це ніхто не знав, але в таких моментах Бог готовий підтримати нас, розрадити, покликати до чогось більшого», — наголосив проповідник.
Петро вже знав Ісуса, бачив Його чуда, тому довіряє Його слову навіть після марної праці. «Човен Петра перетворюється на амвон, з якого Христос проповідує слово Євангелія», — пояснив єпископ, підкреслюючи, що саме серед буденності відбувається покликання. Човен, за словами проповідника, стає «місцем досвіду спасіння» і символом Церкви, яка, мов ковчег Ноя, несе спасіння серед хвиль світу.
Далі архиєрей наголосив, що Ісус двічі звертається до Петра: «Відплисти від берега» і «поступити во глибінь». Єпископ пояснив ці слова як «поклик до віддалення від земного, ризику й довіри Богові». Петро, виконавши цю настанову, бачить чудесний улов — знак Божої сили.
Владика Ярослав зазначив, що так буває і в нашому житті: «Ми часто трудимося безуспішно, доки не впустимо Бога у свої плани. Лише тоді праця стає благословенною».
Наприкінці проповіді єпископ нагадав вірним: «Тільки з Богом можемо мати повноту життя. Він єдиний може надати сенсу тим щоденним справам, над якими трудимося. Поки людина думає, що вона є паном природи і господарем свого життя, Господь не вмішується в людське життя, не допомагає і не благословляє».
Після завершення Літургії владика Ярослав подякував о. Петру Костю та всім, хто долучився до оновлення храму та будівництва дзвіниці. «Велике спасибі, меценатам, церковній громаді Покрова Пресвятої Богородиці, які у нелегкі часи війни і економічної розрухи взялися за благородну справу», — наголосив єпископ.
Довідка
Перші письмові згадки про церкву в Добрівлянах датуються 1515 роком. На карті «Galizien und Lodomerien (1779–1783) – First Military Survey» зафіксовано, що давня церква стояла приблизно на місці сучасної.
У 1726 (або 1736) році на місці попередньої споруди збудували нову дерев’яну церкву, яку у 1875 році замінили теперішнім храмом — коштом місцевих парафіян (у деяких шематизмах помилково зазначено 1873 рік). Церква належить до традиційного зразка дерев’яного сакрального будівництва Галичини.
Після Другої світової війни храм залишався діючим. У 1870–1880-х роках тут неодноразово бував Іван Франко, який гостював у місцевого священика о. Антона Чапельського (1816–1885). На честь цього факту 29 жовтня 2009 року на стіні південного крила нави відкрито пам’ятну таблицю Великому Каменяреві. Біля храму збереглася могила о. Антона Чапельського.
На заході від церкви була відновлена дерев’яна двоярусна дзвіниця, яка є важливою частиною архітектурного ансамблю.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
