СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: «Бог дав нам життя, щоби ми його віддавали іншим, а не зберігали для себе»
У Неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, 3 жовтня 2021 року, єпарх Самбірсько-Дрогобицький владика Ярослав Приріз застановився над важливістю наслідування Христа. «„Наслідування“ Христа стає вимогою для всіх його учнів і послідовників воно стається наче „основою“ євангельського, християнського „етосу“», — зазначив єпископ.
Сьогодні, у Неділю після Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Церква подає до нашої уваги уривок з Євангелія від Марка. У ньому євангелист передає нам слова нашого Господа: «Хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде слідом за мною». Тут ми бачимо тематику «наслідування Христа», яка є виразно присутньою в новозавітних текстах Священного Писання.
Наслідування Христа — наслідування його служіння і жертви
Наприклад, у апостола народів Павла знаходимо цей вираз, коли він говорить: «Будьте моїми послідовниками, як і я — Христа» (1 Кор. 11, 1). А в іншому місці: «І ви заходилися наслідувати нас і Господа, прийнявши слово посеред численних утисків, з радістю Святого Духа» (1 Сол. 1, 6). Однак сам вираз не є найважливішим. Найважливішим є факт, що ціле життя і діяння Христа є увінчане хресною жертвою з любові «за братів» залишається триваючим взірцем і ідеалом. Схиляє воно не лише до пізнання, але, перш за все, до наслідування. Христос, врешті-решт, промовляє в світлиці до апостолів, після того як вмив їм ноги: «Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив» (Йо. 13, 15). Промовляючи ці слова, Христос має на думці не лише подію миття ніг, але й ціле своє життя, яке вважає покірною послугою. Кожний з учнів приймає виклик, щоб іти слідом за Сином Чоловічим, який «прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох» (Мт. 20, 28). Саме в світлі цього життя, тієї любові, тієї убогості, врешті-решт, тієї жертви — «наслідування» Христа стає вимогою для всіх його учнів і послідовників воно стається наче «основою» євангельського, християнського «етосу».
Як сьогодні стати щасливими?
Наскільки важливі для нас сьогодні слова Христа: «Хто хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе свій хрест і йде слідом за мною»? Для людей ХХІ століття, від яких ми дуже часто чуємо нарікання про постійні проблеми, і деколи сприймаємо їх не так, як заповідав нам Христос. А Він до нас каже, щоб ми взяли свій хрест на себе, не чужий, не Його хрест, а свій! Дорога за Ісусом Христом — єдиний шлях життя і спасіння, всі інші — людські. Люди багато дізналися, багато здобули, подолали, проникли в далекі та важкодоступні місця, спускалися на дно моря і піднімалися в космос, розщепили атом, але це не зробило людське життя щасливішим, радіснішим, мирним. Ось чому Господь говорить нам ці слова: «Яка користь людині, коли вона здобуде увесь світ, а душу свою занапастить?» (пор. Мк. 8, 36). Поміркуймо про це: чого б людина не досягла, якщо її душа одночасно духовно не зростає у досконалості, не стає шляхетнішою, не просвітлюється, — усе буде марно. І зараз ми це добре усвідомлюємо, знаючи, що навіть матеріальний добробут не може зробити людей кращими та щасливішими. Потрібно, щоб людина оживотворювалась Божою правдою, просвітлювалась Його благодаттю — тоді вона буде щасливою. Ісус Христос нас запевнив: «Пізнайте правду, і правда визволить вас!» (Йо. 8, 32).
Ісус Христос — взірець для наслідування
Христос звершує спасіння людини, останнім і дефінітивним словом якого є хрест і воскресіння. В пасхальній жертві Христос визволяє людину з неволі гріха до нового життя. Спасіння стає новим творінням. У спасительній жертві і в воскресінні з мертвих Спасителя бере свій початок «нове людство». Бог за ціну жертви Христової творить нову людину «у справедливості й у святості правди» (Еф. 4, 24), людину, яка стається поклонником Бога «в дусі і правді» (Йо. 4, 23). Особа ж Ісуса Христа для цієї «нової людини» є досконалим взірцем, тобто ідеалом. Той, який в своїй власній людській природі був досконалим «образом невидимого Бога» (пор. Кол. 1, 15), через своє земне життя, через усе, що «робив та що навчав» (Дії. 1, 1), але перш за все через свою жертву, стається видимим і найдосконалішим взірцем для людей.
Христос не переказав людству лише прекрасну теорію, але об’явив, в якому значенні і в якому напрямку має звершуватися спасительна переміна «старої» людини — людини гріха в людину «нову». Та переміна є екзистенціальною, а в підсумку моральною, і має сягати найпершого «ідеалу», на який людина була створена. Тільки до істоти створеної «на образ і подобу Божу» можуть бути звернені такі слова, які читаємо в посланні до Ефесян: «Будьте, отже, послідовниками Бога, як любі діти, і ходіть у любові, за прикладом Христа, що полюбив вас і видав себе за вас, як принос та жертву приємного Богові запаху» (Еф. 5, 1–2).
Христос є взірцем на дорозі «наслідування Бога». Також лише Він один вчиняє це наслідування можливим до реалізації, коли через відкуплення дає нам можливість брати участь в Божому житті. Саме в той момент Христос стається взірцем не тільки досконалим, але взірцем, який приносить плід. Корінням нової подібності до Бога в Христі, а також корінням наслідування Христа, який є досконалим взірцем дару, тобто ласки Божого життя, яка спливає з пасхальної таємниці відкуплення людини.
Відректися себе: як це?
Отож, Христос промовляє до кожного з нас: «Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого». Господь не каже, що йти за Ним означає безболісно і безтурботно жити, але стверджує необхідність зречення від себе та несення свого хреста, щоби могти зватись Його послідовниками. Це означає, що людина повинна зректися в першу чергу всього, що пов’язане з гріхом, із користолюбством та життям тільки для себе. Адже той, хто живе тільки для себе, усе втратить, але той, хто з любов’ю віддає себе на службі ближнім, хто вміє ділитися всім, що має, той ще більше здобуде. «Відректися себе» означає подивитися довкола і навчитися бачити не тільки себе зі своїми скорботами та радостями, труднощами та успіхами, але й інших, у яких також свої радості та печалі. Навчитися жити не тільки своїм життям, але також і їхнім життям.
Наступний заклик Христа — це «взяти свого хреста». Тут хрест — не тільки всі прикрощі, біди чи страждання, що зустрічають нас в житті. Це також праця, яка вдосконалює людину, праця на благо родини, Церкви, суспільства, тому що хрест — це щоденний подвиг в ім’я Бога, ближнього, в ім’я свого народу. Цей хрест мусимо прийняти добровільно та зі щирістю. Спаситель закликає нас взяти хрест саме свій — тобто обирати спосіб життя і працю за покликанням і мужньо перемагати всі труднощі, котрі зустрінуть нас на цьому шляху. Очевидно, що мусимо також молитися, щоби терпеливо зносити свої хрести, щоби Господь, за своєю волею зменшив наші скорботи чи полегшив страждання наших ближніх, близьких та рідних.
І нарешті третій момент, до якого запрошує нас Христос — це «йти слідом за Ним». Слідувати за Христом — означає наслідувати Його, старатися у всьому уподібнитися до Нього, жити так, як Він жив. Слідувати за Христом — це жити серед людей і разом з людьми, являючи постійно своїм життям образ Божий. Це також значить завжди бути готовим відповісти «так» на Божий поклик, навіть якщо приходиться іти хресним шляхом, крізь приниження та наругу.
Вознесімо Господній Хрест у наших домівках і на вулицях
Дорогі у Христі брати та сестри! Напевно, кожен з нас несе в цьому житті свій хрест. Інколи ми не розуміємо, чому Господь допускає до нас певні випробовування, труднощі чи скорботи. Деколи нарікаємо, заздримо іншим, не вміємо прийняти по-християнськи те, що переживаємо. Однак завжди пам’ятаймо, що Господь ніколи не допускає того, чого людина не може перенести, а тим більше, якщо довіряємося Йому, то завжди відчуємо Його підтримку, любов та благословення. Нам важливо навчитися нести свій хрест так, як бажає того Христос. І справді, Бог дав нам життя, щоби ми його віддавали іншим, а не зберігали для себе. Якщо живемо, постійно думаючи тільки про свою вигоду, свій комфорт та безпеку, якщо своє життя хочемо зберегти надовго й безтурботно, то насправді втрачаємо його. Тільки тоді, коли даруємо себе іншим, забуваючи про своє здоров’я, час, статки та вигоди, з бажанням зробити щось для Господа та людей, заради яких помер Христос, то насправді ми починаємо дійсно жити вповні.
Тож у сьогоднішній день, коли вшановуємо Хрест Христовий, просімо щоби Господь захистив нас силою Свого Чесного і Животворящого Хреста від усякого ворога і супостата, дав нам силу нести свій життєвий хрест і досягти сяючих вершин Царства Божого. Вознесімо Господній Хрест у наших домівках і на вулицях, на роботі і в навчальних закладах як знак торжества Христової істини над різними облудливими ідеологіями світу цього, як свідчення незламності нашої понад тисячолітньої християнської культури. А благодать Господа Нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами! Амінь.
єпарх Самбірсько-Дрогобицький
3 жовтня 2021 року Божого,
м. Дрогобич
