СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Ющак: Залишити Богові можливість та право чудесного діяння у нашому житті
У XХII Неділю по Зісланні Святого Духа, яка цьогоріч співпала із празником Собору святого архистратига Михаїла та інших безтілесних сил, 21 листопада 2021 року, владика Володимир Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, застановився над чудесними дарами у християнських спільнотах, — дар говоріння різними мовами, дар оздоровлення чи навіть воскресіння, — та їхнім значенням для осягнення святості християнином.
Сьогоднішня ХХІІ Неділя після Зіслання Святого Духа збігається в цьому році зі святкуваннями Собору святого архистратига Михаїла та інших безтілесних сил. Хвилину тому було прочитане Євангеліє празника Святого Михаїла. Це фрагмент Євангелії від св. Луки. Євангелист розповідає про Христових учнів, які повернулися з місії, на яку послав їх Спаситель. Раділи, бо іменем Христовим виганяли злих духів. Христос не поділяє однак їхньої радості та твердо опускає їх на землю. Відповідає їм: «Не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі» (Лк. 10, 20).
Висухавши цей короткий фрагмент, можемо зрозуміти чому у празник Св. Михаїла Церква каже читати власне цих кілька рядків. Причина без сумніву у перемозі згаданих Христових учнів над злими духами, але також й у Христових словах: «Я бачив сатану, що, наче блискавка, падав з неба» (Лк. 10, 18). Це відсилка до бунту частини ангелів проти Бога, про що згадує Книга Одкровення св. Йоана. Святий архистратиг Михаїл, разом з іншими вірними Богові ангелами, мав скинути з неба на землю збунтованих духів. Збунтовані ангели воювали колись проти Бога, а тепер їхня ненависть спрямована супроти Христа, його Церкви та проти людини, за яку Спаситель віддав своє життя.
Різні дари у християнських спільнотах
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Деколи ми могли чути про згуртування християн, найчастіше членів інших християнських спільнот, які збираються на стадіонах або тепер в мережі Інтернет, щоб слухати Боже Слово, розважати його, але також, як кажуть, щоб досвідчити діяння Святого Духа. При таких нагодах говориться про дар мов, тобто про говорення іншими, найчастіше незрозумілими для інших мовами, про оздоровлення хворих, а навіть про воскресіння мертвих, чого однак нікому не вдалось підтвердити. Коли таке чуємо, може в декого з’явитися запитання: «Чому нам не трапляються такі дари, як дар мов, оздоровлення хворих чи воскресіння мертвих?» В крайніх випадках може це викликати навіть сумніви щодо нашої віри та щодо правильності нашої церковної приналежності. Бо коли їм це вдається, то чому не нам? Думаю, що при нагоді празника Св. архистратига Михаїла, варто над цим дещо застановитись.
Передовсім потрібно відрізнити емоційну ейфорію від справжнього духовного переживання єдності з Богом. Ейфорія великого числа людей передається іншим. Хто був на стадіоні в часі матчу, може це підтвердити. Також добрий промовець може підірвати за собою учасників різного, також й релігійного, згуртування. Викликані таким способом емоції можуть проявлятись у різних формах, які не завжди мусять мати глибоке релігійне підгрунтя.
Чого вчить нас своїм прикладом Христос щодо дарів?
Чого однак вчить нас своїм прикладом Христос? В часі Його промов немає звичайно такого діяння на людські емоції. Люди переважно слухають Христові слова у тишині. Христос теж не вимагає, щоб вони промовляли новими мовами, щоб творили чудеса, щоб оздоровляли хворих, щоб виганяли бісів чи воскрешали померлих. Він переважно закликає до навернення та до покаяння. Надзвичайні знаки Христос робить сам, і то з огляду на фізичне та духовне добро потребуючих. Чинені Ним знаки мають бути також підтвердженням Його Божества. Коли все ж таки в народі починають розпалюватись емоції, тоді звичайно Христос усувається на самоту, на молитву. Так було прикладово після першого чудесного розмноження хліба. Якщо Христос навіть дає владу оздоровляти хворих, воскрешати померлих та виганяти злих духів своїм учням, то лише з метою проповідувати прихід Божого Царства та обіцяного пророками Месії. Якщо Його учні про це забувають, то стають відразу безсилими. Апостоли болісно переконались щодо цього, коли не були спроможні вигнати злого духа з одного хлопчини. Хвилину тому ми теж чули, як Христос картає їх, коли вони раділи тим, що коряться їм злі духи. Христос повчає їх, що для них найбільшою радістю повинне бути не творення чудес та перемога над злими духами, тільки радість, що їхні імена записані в небі. Радість християнина повинна випливати з усвідомлення святості та нашого вибрання Богом.
Господь не вимагає від нас творення чуд
У багатьох місцях Нового Завіту чуємо про те, чого вимагає Христос від своїх учнів. Коли Він возноситься на Оливній Горі на небо, говорить: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28, 18–20). Варто також переглянути п’ятий, шостий та сьомий розділи Євангелія від св. Матея, де Христос говорить про прикмети Божого Царства. Немає тут слова про творення чудес, про оздоровлювання хворих чи воскресіння померлих. Цей текст розпочинається наведенням слів Блаженств. Блаженними, тобто щасливими, є згідно Христового вчення, вбогі духом, тихі, засмучені, голодні та спраглі справедливості, милосердні, чисті серцем, миротворці, переслідувані за правду. Справжній християнин повинен любити неприятелів, позбутись помсти та ненависті, повинен давати милостиню, бути людиною молитви, посту, дбати про непроминаючі, а не про дочасні добра, не осуджувати інших, довіряти Богові, будувати на скелі, тобто на Христі. Від своїх учнів Христос не вимагає, щоб вони творили чудеса. Мало цього, Христос попереджає, що ці, які не будуть жити згідно з його навчанням, хоча б навіть творили чудеса, не увійдуть до Божого Царства. Він каже: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт. 7, 21–23).
Справжнє добро людина може зробити тільки у спільноті з Богом
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Мабуть, ніхто з нас не має дару творення чудес. Принаймні, я такого дару не маю. Але можемо доручати Богові у молитві наших близьких, потребуючих, а також самих себе, залишаючи Йому можливість та право чудесного діяння. І мабуть, багато з нас підтвердило б чудесне Боже діяння у нашому житті завдяки молитві.
Пам’ятаймо однак, що нашою метою повинна бути насамперед наша святість, яка є даром Бога. Щойно на другому місці повинно бути те, що вдається нам зробити. Справжнє добро людина може зробити тільки у спільноті з Богом. Справжній християнин повинен радіти тим, що Бог захотів за нашим посередництвом зробити другим людям. Ми повинні також радіти тим, що Бог хоче, щоб ми були Його приятелями.
Заохочую всіх прочитати ще сьогодні три короткі розділи Євангелія від св. Матея: п’ятий, шостий та сьомий. Повинно вистачити на це п’ятнадцять-двадцять хвилин. Це Христове повчання про Боже Царство, до будування якого тут на землі ми всі покликані. При спільному зусиллі, навіть без чудес, може вдасться нам бодай трошки змінити нас самих та нашу дійсність, яка тепер особливо нестабільна, неспокійна та непевна.
Сьогодні переживаємо також чергові роковини Київського Майдану, тобто протестів молоді, які на Київському Майдані розпочались в день празника Св. архистратига Михаїла у 2013 році. Тому заохочую сьогодні всіх пам’ятати у своїх молитвах за всі жертви Майдану, але також за всі жертви війни на Сході України.
† Володимир Ющак,
єпарх Вроцлавсько-Кошалінський
