СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Ющак: У гонінні за тимчасовими благами можна втратити око, тобто совість
У Третю неділю по Зісланні Святого Духа, 3 липня 2022 року, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський владика Володимир Ющак звернувся до вірних зі словом проповіді, у якому наголосив на важливості побудови власної ієрархії цінностей. Адже саме неправильний підхід до цінностей сьогодні призводить до драматичних моментів життя.
Слова з Євангелія від св. Матея, які ми чули хвилину тому, слова про око, яке освітлює все тіло, про неможливість бути вірним одночасно двом панам, та головно про щоденну людську журбу про їду, одяг, місце проживання, красу тіла та взагалі про своє життя, повинні дати нам багато для призадуми.
Погоня людини за дочасними благами
Практично від Христових часів по сьогоднішній день нічого не змінилося в цій ділянці. Людина не перестає побиватись, щоб мати ще більше та ще краще. Сьогодні людина є без сумніву набагато більше забезпечена всяким добром, ніж колись. Все ж таки, вона безнастанно потребує ще більше. Вона не уявляє собі життя без телевізора, без мобільного телефону, без інтернету, без власної машини, без дому з усіма вигодами, без брендового одягу. А ми, старші, ще пам’ятаємо часи, коли всього цього не було. І можна було жити у тих часах, можна було бути задоволеними та щасливими.
Мабуть, дуже швидко прийдуть часи, коли всі сьогоднішні досягнення людської цивілізації покажуться застарілими, недостатніми. За двадцять років, а може навіть ще скоріше, люди будуть ставити собі запитання, як можна було жити на початку двадцятих років ХХІ-го століття, не користаючи з чогось, чого сьогодні ще немає, а що в половині нашого століття буде новим стандардом.
Чи закінчиться колись це людське гоніння за тим, щоб мати щораз більше і щораз якісніші добра? Мабуть, ні, хіба що скоріше людина сама себе зажене на смерть, стане жертвою своїх власних вимог, взаємної конкуренції, технологічного розвитку і технологічних перегонів та заздрості, що хтось може мати більше від мене. Це стосується також змагань за першість поміж поодинокими державами та політичними системами.
Око людини — це совість
У цьому гонінні можна втратити око, про яке говорить Христос, тобто совість. А совість — це відчуття правди, добра, справедливості, чесності, пошанування гідності і прав іншої людини. Без совісті людина залишиться тільки з власним «я, моє, мені, для мене». Совість — це дар Божий, який дозволяє нам гідно жити у світі, шануючи себе взаємно та дбаючи взаємно про свої духовні і матеріальні потреби.
Надмірне старання про підвищення матеріального рівня свого життя доводить часто до непотрібних і шкідливих перегонів щурів. Бо, якщо інші мають, то чому я і мої діти, моя сім’я, не можуть цього мати? Одночасно, це пов’язане теж з іншими болючими втратами:
- найперше з розлукою з рідними у випадку виїзду на заробітки, а пізніше, нерідко, з розбиттям родини,
- з явищем так званих «євро-сиріт», тобто дітей залишених батьками під опікою когось з родини,
- з втратою відчуття єдності зі своїм народом, з історією свого народу, його культури, з втратою рідної мови та відчуттям церковної приналежністі.
Війна та ієрархія цінностей
Тим часом, все це напрацьоване із великим трудом і особистими зусиллями, можна втратити в одну мить: нагла, несподівана і важка недуга, аварія в праці чи в подорожі, можуть відібрати все. Війна в Україні, викликана збройною російською агресією, дощентну знищені міста і села, розстріляні доми, вбиті, невинні люди, показують, що насправді ніщо з цього, що нібито маємо, не є певним.
Тому, пам’ятаймо, щоб у житті відповідно ставити пріоритети, тобто ієрархію вартостей. Кілька стишків до цього Христос говорить, щоб збирати найперше скарби, які не старіють та яких ніхто нам не забере: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 19–21).
Поставити все на свої місця
Ми повинні пам’ятати також, щоб на першому місці ставити добро своїх найближчих, своєї сім’ї, свого народу, свого ближнього. Ми повинні дбати про своє здоров’я, щоб не загубити своєї церковної і національної ідентичності, щоб пам’ятати, що ми призначені до вічного, а не тільки дочасного життя. Ми теж не можемо загубити рідної мови, своєї традиції та духовної спадщини минулих поколінь. Коли все це буде на своєму місці, то і Бог буде нам благословляти і буде піклуватись про нас, як про польові лілеї. Якщо щастя захочемо осягнути тільки і виключно власними силами, обмежуючи його до дочасності, залишимось самі і правдоподібно болюче досвідчимо своє безсилля.
Всім бажаю гарно прожити сьогоднішній недільний день та мати в пам’яті Христові слова: «Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт. 6, 21).
єпарх Вроцлавсько-Кошалінський
