СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Ющак: «Христос вимагає від своїх учнів радикалізму»
«Бо ж як любити ворога — агресора, який нищить і вбиває сьогодні людей в Україні? Як любити когось, хто не хоче віддати позиченого, як любити злих і невдячних? Деколи ближчою може видаватись нам старозавітня практика: «Око за око, зуб за зуб» (Левіт 24, 14–21)». Над цим застановився владика Володимир Ющак, єпископ Вроцлавсько-Кошаліннської єпархії, під час проповіді у 19-ту неділю після Зіслання Святого Духа, 3 листопада 2024 року.
З цієї проповіді владики Володимира Ющака ви довідаєтеся:
- із чим пов’язаний місяць листопад у римо-католиків?
- якими пам’ятними для українців датами позначений листопад?
- які події очікують на вірних Вроцлавсько-Кошалінської єпархії у цьому місяці?
- яким чином можна бути здатними любити своїх ворогів?
- звідки ми повинні черпати силу та приклад до здійснення радикальної вірності Євангелію?
Молитва за померлих у листопаді
Розпочався листопад — черговий місяць поточного 2024 року. Сердечно вітаю всіх присутніх фізично та за посередництвом Польського телебачення на Божественній Літургії в нашому Вроцлавському єпархіальному соборі. Радію нашою спільною молитовною єдністю.
Для латинників листопад — це місяць, який асоціюється з молитвою та пам’яттю за всіх, хто закінчив своє дочасне життя та перейшов до вічності. Мабуть, багато з нас відвідувало 1 листопада цвинтарі та могили наших близьких, заносячи там не тільки лампади і вінці, але передовсім, стаючи в молитві над могилами тих, яких ми любили, яким завдячуємо життям, вихованням, близькістю та добром. Молитва — це сьогодні найбільший дар, яким можемо віддячитись за отримане від них добро. Тому не забуваймо про тих, які відійшли до вічності, наших рідних, знайомих, але також за тих, яких може ми не знали поіменно, але яким завдячуємо те, що можемо сьогодні гідно та спокійно жити, бо вони віддали за нас своє життя в боротьбі з московським агресором. Вічна їм пам’ять!
Пам’ятні події у листопаді
У нашій Церкві місяць листопад має також свою специфіку. Першого листопада вшановуємо пам’ять блаженного священномученика Теодора Ромжі, єпископа Мукачівського, таємно замордованого комуністами в лікарні 1 листопада 1947 року. Цього самого дня ми також молилися за винесення на престоли митрополита Андрея Шептицького. Власне, 1 листопада цього року виповнилося 80 років від дня його смерті. У наступну неділю, 10 листопада, о годині 10.00 в нашому Вроцлавському соборі разом з представниками Українського католицького університету зі Львова будемо молитовно вшановувати пам’ять митрополита Андрея. Сердечно запрошуємо! Не переставаймо заносити до Господа наші благання про винесення цього Праведника на престоли. Для цього потрібне не тільки офіційне рішення Апостольської Столиці про його беатифікацію, але передовсім чудо, надприродний знак з неба, який був би чудесним ствердженням його святості. Тому в наших особистих потребах звертаймося до Господа за посередництвом Слуги Божого Андрея, просячи для нас та для наших близьких особливих Божих ласк, додаючи таким способом свою цеглину у діло проголошення митрополита Андрея блаженним.
Листопад — це також місяць, коли традиційно молимось за жертв штучно викликаних голодоморів в Україні у двадцятих та тридцятих роках минулого століття. Вони забрали в нашому народі мільйони жертв, які померли страшною голодною смертю. Пам’ятаймо про них у молитві в суботу, 23 листопада, та не забудьмо теж цього дня поставити у своєму вікні запалену свічку пам’яті.
Пам’ятні події Вроцлавсько-Кошалінської єпархії
У листопаді будемо відзначати також багато інших роковин. У неділю, 24 листопада, виповниться 50 років від смерті блаженної пам’яті о. Володимира Гайдукевича, невтомного душпастиря наших вірних у Лігниці, Шпротаві і Модлі, а перед війною у Кривій на Лемківщині. За спокій його душі будемо молитися у суботу, 30 листопада, на цвинтарі та опісля в церкві у Шпротаві. Отець Гайдукевич був одним з багатьох представників покоління довоєнних священників, яким завдячуємо відродження нашої Церкви на західних і північних землях повоєнної Польщі. Нехай молитва за це покоління священників буде виявом нашої вдячності перед Богом.
У листопаді чекає нас ще багато різних подій. Згадаю у першу чергу ті, які стосуються Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. Ще сьогодні, о 13.00 год, парафія у Сьроді Сьльонскій, поміж Вроцлавом і Лігницею, буде відзначати 30-літній ювілей свого існування. У найближчу суботу, 9 листопада, наша парафія у Щецінку буде відзначати 65-літній ювілей свого існування. Ці святкування будуть поєднані з посвяченням нового іконостасу в парафіяльному храмі. Запрошую на 11:00 год. Тиждень пізніше, в суботу, 16 листопада, чергова наша парафія в М’єндзибожу, в Слупському деканаті, буде відзначати 55-ліття свого існування. Це невеличка парафіяльна спільнота, але гаряча духом, що дозволило їй побудувати свій власний парафіяльний храм. Гарячою буде теж субота, 23 листопада. Цього дня рано, о годині 9.00, будемо молитись в Оборніках, біля Познаня, в часі храмового празника Введення в храм Пресвятої Богородиці, недавно утвореної в цьому місті парафії. Цього самого дня, о год. 14.00, будемо молитись в Бидґощі, де будемо освячувати нову парафіяльну каплицю. Як Оборнікі, так і Бидгощ — це парафії, у яких більшість вірних становлять новоприбулі до Польщі громадяни України. Сердечно запрошуємо!
У п’ятницю, 8 листопада, Блаженніший Святослав відвідає в Ґданську прокатедральний собор колись нашої, а тепер Ольштинсько-Ґданської єпархії, де отримає визнане капітулою Братства Святого Володимира вирізнення. У неділю, 10 листопада, о год. 10.00 Блаженніший Святослав очолить Божественну Літургію у церкві в Любліні у зв’язку з заходами щодо вшанування пам’яті св. священномученика Йосафата. Додам тільки, що також в днях 13–14 листопада у Варшаві будуть проходи робочі засідання нашого митрополичого Синоду Єпископів у Польщі, а від 18 листопада ми, єпископи, будемо брати участь у щорічних єпископських реколекціях. Пригадую також, що 15 листопада розпочнеться Різдвяний піст. Просимо всіх про молитву в наміренні цілої нашої Церкви.
Бути радикальними у любові
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
На хвилинку звернуся ще до сьогоднішнього Євангелія, записаного св. Лукою. Він наводить вимогливі та радикальні Христові слова: «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга. Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга. Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга. Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6, 31–36). Без сумніву, з’являються у нашій голові слова: «Тверда це мова. Важко їх слухати, а виповнити майже неможливо». Бо ж як любити ворога — агресора, який нищить і вбиває сьогодні людей в Україні? Як любити когось, хто не хоче віддати позиченого, як любити злих і невдячних? Деколи ближчою може видаватись нам старозавітня практика: «Око за око, зуб за зуб» (Левіт 24, 14–21). Однак, наведені вище слова, вийшли з Христових уст і є спрямовані також до кожного з нас. Христос вимагає від своїх учнів радикалізму. Або будемо його учнями, або ні. Не можна бути ніяким, ні теплим, ні холодним. Книга Одкровення наводить Божі слова спрямовані до Церкви в Лаодікеї: «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх» (Одкр. 3, 15–16).
Наші діди та батьки, виселені у 1947 році з рідних земель на чужину, подібно як вірні нашої підпільної Церкви в Україні, були радикальними у своїй вірності Богові, Церкві і народові. Не боялись долати до церкви багатьох кілометрів, не маючи на подвір’ї ні одної машини. Щоб бути на недільній Службі Божій, не боялись виділити для цього навіть цілий день. Інші в радянській Україні не боялись молитись потайки, в лісах, наражаючи себе на переслідування, ув’язнення, а навіть заслання, щоб тільки приступити до Святих Таїнств. А сьогодні часто бачимо байдужість до всього, що святе, Божественне, церковне, до того, що рідне і своє. Нерідко чуємо: яка різниця, чи піду до церкви, чи ні? чи буду сповідатись, приступати до Пресвятої Євхаристії? молитись, постити, чи ні? Чуємо деколи, що вистачить бути тільки доброю людиною. Ні, не вистарчить! Як ми чули сьогодні в Євангелії, добрими людьми можуть бути також грішники, невірні. Але християнин має бути радикальний. З огляду на любов Бога має любити своїх ворогів, хоча це так важко, має вчитись прощати, бути милосердним, коли по-людському це ніяк не рахується.
Всім нам бажаю ласки зрозуміння почутих сьогодні Христових слів та практичного застосування їх у щоденному житті. Тоді, напевно, не тільки ми, але також цілий світ стане інакшим, справді християнським.
† Володимир Ющак,
єпископ Вроцлавсько-Кошалінської єпархії
