Владика Володимир Фірман

Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, титулярний єпископ Ліміси

Народився	8 травня 1976 року в с. Зарваниця, Тернопільської області (Україна).
Священничі свячення	8 жовтня 2000 року з рук владики Михайла Сабриги, єпископа Тернопільсько-Зборівського.
Єпископська хіротонія	27 серпня 2023 року у Марійському духовному центрі «Зарваниця».

Дитинство та освіта

Майбутній владика Володимир Фірман народився 8 травня 1976 року в с. Зарваниця, Тернопільської області (Україна) у селянській родині. У батьків було троє дітей: старший брат (вже покійний), Володимир та молодша сестра. Усе своє життя сім’я трудилася у рідному селі. «Віру та любов до Бога і Богородиці я отримав від своєї родини. Найперше я вдячний моїм батькам за живий приклад віри, молитви, прощення, добрих діл, який вони мені завжди подавали», — підкреслює сьогодні єпископ.

Розповідаючи про зародження покликання до священничого служіння, єпископ підкреслює: «Озираючись назад, сягаючи в моє дитинство, юність, покликання до духовного життя, а саме священства, я бачу в усіх цих етапах та подіях ясний знак Божого провидіння для себе та відчуваю живу присутність і теплоту від Богородиці, яка є в особливий спосіб прославлена в Чудотворній іконі Зарваницької Матері Божої», — розповідає владика Володимир і додає: «Щодо мого покликання, то воно, безперечно, дозрівало на теренах рідного села. Оскільки Зарваниця у часи підпілля була одним з важливих центрів катакомбної церкви, то я мав нагоду неодноразово бачити служіння священиків гонимої церкви, мав можливість малим хлопцем, був свідком виходу нашої Церкви з підпілля. Особливо мені запам’яталася подія, що мала місце у 1988 р., коли святкували ювілей Хрещення Русі — це була перша багатолюдна молитва наших вірних в часи радянської доби, що було незвично, загадково і дуже зворушливо. Ця подія стала тою точкою, від якої вектор моїх дитячих мрій і сподівань був спрямований вже до священства».

Також владика пригадує про духовних осіб, які були на цьому шляху розпізнання власного покликання: о. Петро-Дмитро Квич, тодішній отець-ректор Тернопільської семінарії о. Василь Семенюк, ієромонах Арсеній Смолянин та владика Михаїл Сабрига. «Спочатку я пройшов етапи мого першого пізнання, ким є Господь і як Марія веде нас до Нього, через прості речі: прислуговування в храмі, запалювання свічок, участь у богослужіннях, елементарних побутових речей, коли треба було послухати священника, щось допомогти йому і т. д. Ці всі події поступово формували мій духовний світ і так я вчився молитися, тобто спілкуватися з Богом, а також з Марією. Але тою особою, яка мала беззаперечний вплив на моє духовне життя був ієромонах Арсеній Смолянин. Практично, це запрошення і відповідь на покликання до священичого служіння зреалізувалося за посередництвом духовних осіб, які відіграли важливу роль в цьому процесі. Я з вдячністю згадую і говорю про тодішнього отця-митрата Василія Семенюка, сьогоднішнього Тернопільсько-Зборівського митрополита, який був ректором підпільної духовної семінарії та Завідателем відпустового місця у Зарваниці. Також сьогоднішній отець-митрат Дмитро Квич, адміністратор Собору Зарваницької Матері Божої, а тоді парох парафіяльної церкви Пресвятої Трійці, був тією особою через яку я полюбив молитву, духовне життя та відкрив краще розуміння, якою важливою є для мене церковна спільнота», — мовив архиєрей.

Священниче служіння

Після навчання в Тернопільській вищій духовній семінарії 9 травня 1999 року владикою Михайлом Сабригою, тодішнім єпископом Тернопільським, був висвячений на диякона для Тернопільсько-Зборівської архиєпархії. 8 жовтня 2000 року прийняв священничі свячення з рук владики Михайла Сабриги, єпископа Тернопільсько-Зборівського.

Згодом отець Володимир вивчав релігійні науки у Люблінському католицькому університеті упродовж 2004–2006 років, агрономію у Подільському державному аграрно-технічному університеті у 2011–2013 роках та адміністративний розвиток в Українському католицькому університеті у 2016 році.

Обіймав, зокрема, такі посади: адміністратора (з 2000 року), а згодом ректора (з 2016 року) Марійського духовного центру «Зарваниця», віцеректора Тернопільської вищої духовної семінарії (з 2004 року) та економа Тернопільсько-Зборівської архиєпархії (з 2004 року). Періодично служить військовим капеланом-волонтером (з 2014 року).

Єпископська діяльність

У середу, 12 липня 2023 року, у Ватикані було повідомлено про те, що Синод Єпископів УГКЦ обрав отця Володимира Фірмана єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, а Святіший Отець Папа Франциск поблагословив це рішення. Йому надано титулярний осідок Ліміси.

«Від самого початку навчання у семінарії, я вчився погоджуватися з Божою волею. Так, саме погоджуватися. Не аналізувати, не оцінювати, не передбачувати, що буде далі, а вчасно казати Богові „так“. Хоча у цьому випадку моє „так“ було досить довготривалим у часі (ред. — сміється). Я навчений і маю досвід годитися з Божою волею, але у цьому випадку, — маю на увазі єпископське служіння, — мене Бог так „потряс“, що я не знав, як поступати. Але я прийняв і цей хрест — служіння. Так, викликів дуже багато і це дає мені стимул бути сильним і діяльним, активним, творчим, ділитися тим, що маю, і примножувати те, що буде мені повірене Церквою […]. Війна зробила мене в рази сильнішим, я тільки прошу в Господа сили звершити розпочате, щоб наша Церква, країна були вільними, самобутніми».

Прийняття єпископського служіння о. Володимиром Фірманом сталося у період російської війни проти України. «Як людина віри, сприймаю всі події свого життя і нашого народу через призму духовності та узгодження нашої волі із Божою волею. Господнє провидіння, навіть, якщо це виглядає занадто складно чи незрозуміло, провадить людину, спільноту, народ через радикальне глибоке очищення до кроку вперед, до глибшого усвідомлення прийняття місії життя та її успішної реалізації. Несправедлива, жорстока та агресивна війна проти нашого народу, проти нашого існування — це величезний виклик, в якому потрібно вистояти, не похитнутися та врешті встояти, тобто перемогти», — зазначає владика Володимир і додає: «Розумію, усвідомлюю та приймаю виклик, дивлячись на велетнів духа нашого народу — праведного митрополита Андрея Шептицького та ісповідника віри Патріарха Йосифа Сліпого — і прагну наслідувати їх. В цей драматичний час відчуваю велику відповідальність за Церкву і народ, тому реалізую всі таланти, які Бог подав, щоб ними якнайкраще послужити для спільної нашої справи — справедливого миру, перемоги та розвитку».

Роздумуючи ж над власним призначення на служіння єпископом-помічником Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, владика Володимир Фірман ділиться думками про унікальність цієї архиєпархії: «Особлива місія Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, на мою думку, полягає в плеканні того, що сам Господь нам подав. В нашій архиєпархії розташована духовна перлина Української Греко-Католицької Церкви — Марійський духовний центр „Зарваниця“. Тому плекання, почитання та наслідування Богородиці — це є однією з особливих місій, яку має звершувати Тернопільсько-Зборівська архиєпархія. Іншою важливою характеристикою архиєпархії є те, що на її території, а саме в с. Заздрість народився ісповідник віри Патріарх Йосиф Сліпий. У цьому селі є музейно-меморіальний комплекс „Рідна хата“ Патріарха Сліпого. Популяризація його постаті, досвід його служіння для нашого народу є дуже знаковими і актуальними для сучасних українців, бо його діяльність і патріотизм сприятимуть кращому пізнанню власної історії і є дуже вагомим фактором для наслідування. Його прості та водночас знаменні слова „будьте собою“ — це практичний дороговказ для українського народу, щоб прагнути реалізувати власні знання та вміння, якими Бог нас обдарував для спільного добра і розвитку».

26 червня 2023 року у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася Велика вечірня з Чином архиєрейського найменування отця Володимира Фірмана, обраного на єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

27 серпня 2023 року у Марійському духовному центрі «Зарваниця» відбулася єпископська хіротонія владики Володимира Фірмана. Головним святителем став Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, а співсвятителями — владика Василій Семенюк, архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський, та владика Богдан Данило, єпископ Єпархії Святого Йосафата із осідком у м. Парма (штат Огайо, США).

«Дорогий владико Володимире! Можливо, ви сьогодні єдиний серед нашого єпископату, який точно знає, що означає сіяти, який знає, як дихає наша українська земля, як вона, отримуючи від Бога життєву силу, дає її людині, — звернувся до владики Володимира Фірмана Блаженніший Святослав під час єпископської хіротонії. — Але тут, у Зарваниці, ми навчилися, що істинна сівба — це любов і милосердя до тих, які потребують. Як вчив митрополит Андрей, ви вміли щедро давати, тому сьогодні здобуваєте чогось такого, про що не думали, не мріяли, від чого тікали, на що тяжко погоджувалися. Але сьогодні вашим „так“ Богові і Церкві тішиться небо і земля, і український народ, який так потребує того, хто навчить його дороги до життя вічного».

У буремний воєнний час владика Володимир Фірман під час подячного слова не міг оминути своїм словом українських захисників і захисниць: «Співпереживаю, молюся і благословляю всіх наших воїнів, яких знаю ще з самого початку війни 2014 року, яким мав можливість служити і далі служитиму разом з побратимами-капеланами. Їм теж велика вдячність і визнання. Наші воїни є для нас усіх взірцем найбільшої християнської любові і служіння: „Ніхто не має більшої любові, ніж той, хто віддає життя за друзів своїх“ (пор. Ів. 15, 13) і ви, дорогі воїни, які тут сьогодні присутні, є живим свідченням цього».

«Тепер хочу звернутися до всіх тут присутніх. Вітаючи всіх вас нині у Зарваниці на архиєрейській хіротонії, прошу вас про молитву за мене, щоб я зміг виконати волю Господню і був добрим служителем для всіх вас», — завершив своє подячне слово проханням про молитву владика Володимир Фірман, єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Єпископський герб владики Володимира Фірмана

Геральдичний опис єпископського герба наступний: «На синьому полі золота ламана М-подібно балка, над нею — срібна лілія, а внизу — два золоті колоски зі стеблом і двома листочками кожен.

Щит вписано у декоративний картуш на пурпуровій мантії, підбитій горностаєм, увінчаній золотою єпископською митрою з червоним підкладом. Обабіч виходять золоті єпископський жезл (праворуч) і процесійний хрест (ліворуч). Під щитом на золотій стрічці девіз: «ВЕЛИЧАЄ ДУША МОЯ ГОСПОДА» (Лк 1, 46).

М-подібна балка та лілія є Богородичними символами, які вказують на місце мого народження (село Зарваниця) та діяльність, пов’язану з Марійським духовним центром «Зарваниця». Геральдична лілія також є символом чистоти і непорочності. Два колоски відображають працю на ниві Господній. Синє поле уособлює Тернопільсько-Зборівську єпархію.

Окрім української, володіє німецькою, польською та російською мовами.