СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Венедикт Алексійчук про законопроєкт № 0931: «Коли людина не вірить у Бога, то вона може оправдати будь-що»
Під час радіопрограми «Архипастир відповідає» із Сергієм Іваницьким на «Радіо Марія» владика Венедикт Алексійчук, єпарх Чиказький, розповів про ставлення до нещодавнього, доволі нашумілого законопроєкту № 0931 щодо толерантності та недискримінації осіб із гомосексуальною орієнтацією та інших представників ЛГБТ-спільнот, поправки до якого від Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій не прийняли законотворчий Комітет та автори законопроєкту.
Насамперед під час інтерв’ю владика Венедикт зазначив, що історія людства завжди відбувається у супроводі певних ідеологій: «Річ у тому, що людство завжди живе, воно пробує якось жити за своїми ідеями, філософіями, релігіями. І так було завжди. Якщо в історії людства траплялися пошуки Бога, то вони розвивалися у різних культурах по-своєму. Доказом цього є існування різноманітних релігій, адже люди свідомо чи несвідомо шукали свого Творця. Інші ж, якщо не шукали свого Творця, то, — як писав один із письменників: „Коли людина не вірить у Бога, то вона може оправдати будь-що“, — кажучи іншою мовою, намагалися створити будь-яку ідеологію задля пояснення своїх вчинків. Таким чином, з однієї сторони є життя-буття, а з іншої сторони є людина, яка живе: або вона шукає Бога і намагається жити за Його законами, або творить собі якусь ідеологію, у відповідності до того, як їй хочеться жити».
Відтак архиєрей підкреслив історичність цього моменту, коли наша держава намагається творити цивілізаційний вибір. «Сьогодні ми знаходимося в Україні і настає певний історичний момент, коли наша культура і наша держава хочуть вибрати свої цінності та орієнтири. Звичайно, що так можна, адже вже багато осіб вибирало, зокрема, старозавітні Содом і Гоммора, у яких багато намагалося жити за своїми ідеологіями. Усі ми пам’ятаємо Радянський Союз, де також була дуже добре вибудувана ідеологія, де були гарно прописані закони, але до чого призвело таке будування своїх законів? Тому для мене боляче, що ми знову як суспільство пробуємо творити якусь свою ідеологія, свої закони, щоби щось собі оправдати. Ти не можеш творити собі якусь нову ідеологія на противагу закону земного тяжіння, який існує. Так само є і з Божими законами, які існують. Тому, залишається питання до нас як до людства: або ми віримо в Христа і тоді приймаємо те, що Він нам об’явив, або не приймаємо. І ми бачимо, що сучасне людство, — адже це питання не лише України, — хоче жити за своїми правдами, або як кажуть у народі: „Хочуть бачити свого бога“. Це саме твориться тепер у сучасній Україні», — мовив ієрарх.
Також владика звернув увагу на ще один аспект, який може лежати в основі прийняття цього законопроєкту, а саме — вимоги зі сторони міжнародних організацій та європейських банків: «Другим аспектом, про який мало говориться і який ми повинні розуміти, є те, що нічого не буває безплатно, тобто, за все доводиться платити. Україна отримує різноманітні фонди та підтримку із світових та європейських банків і держав. Окрім цього, треба розуміти, що разом із тим часто ставляться певні умови для отримання цього. Тому тут не є питання лише в тому, що депутати щось прагнуть чи розуміють. Вони часто можуть бути в певній мірі шантажовані. До прикладу, певні організації можуть заявити про те, що вони надають кредити, але ми повинні прийняти ті чи інші закони або рішення. Таким чином, українці не мають відваги сказати і протистояти цьому».
За словами владики Венедикта, однією із духовних проблем, які спричинили сьогоднішню ситуацію із законопроєктом № 0931 є т. зв. «номінальне чи поверхове християнство», яке обмежується лише деклараціями. «У Верховній Раді є 70 % християн. Принаймні, теоретично мало б бути. Питання напрошується саме по собі: чи ці християни, які є представлені у Верховній Раді, є свідомими чи несвідомими? Чи вони розуміють, що вони роблять чи не роблять? Тому тут не йдеться про те, чи щось діється чи не діється, адже завжди щось буде ставатися і діятися, і це часто не залежатиме від нас як від Церкви. Питання полягає в тому, чи ми як християни свідомі своїх вчинків. Знаєте, радянська влада також прийшла в ті часи, які вважалися християнськими у Росії, Церква існувала християнська, правда ж? Але не зуміли протистояти, не зуміли зайняти свою позицію. На моє переконання, саме це є проблемою багатьох наших депутатів, які хоч і декларують себе християнами, приходять до Церков, — нема різниці чи це є греко-католики, римо-католики, православні чи протестанти, — але в сутності вони не живуть тим, що вони декларують. Адже якщо я декларую, що я — українець, то я й розмовляю українською мовою, якщо ж я декларую, що я — християнин, то я мав би розмовляти християнськими цінностями. Тут також існує проблема нашого українського християнства: ми декларуємо себе християнами, але насправді ми не знаємо своєї віри, ми не розуміємо слова „християнство“. Коли б ми розуміли слово „християнство“, то це питання ніколи б не виникало, ніколи б не підіймалося заради прийняття тих чи інших законодавчих та державних актів», — зазначив єпископ.
Відповідаючи на питання про те, як християни сьогодні повинні поводитися та реагувати на такі перипетії стосовно законопроєкту, владика Венедикт Алексійчук сказав: «Ми як християни завжди покликані до свідчення. Ми маємо свідчити, як я вже казав на початку, те, що об’явив Христос. Я глибоко переконаний, що ті особи, які переживають свої гомосексуальні почуття чи подібні до них, то це є їхнім правом, їхнім вибором. Вони можуть хоч верх ногами ходити і це є їхнім правом. Але! Я глибоко переконаний, що ми маємо свідчити їм. Чому? Це не тільки питання обов’язку, а це питання того, що ці люди у вічності, — і в цьому я глибоко переконаний, — запитають нас: „Слухайте, друзі-християни, ви ж знали, як це мало бути, а чому ви про це не свідчили, не говорили?“ Що ми тоді їм скажемо? „Бо законопроєкт був прийнятий, бо такі були обставини?“ Це є дуже важливо, про це свідчити і говорити, адже саме вони, — ці особи, які живуть таким грішним життям, — вони колись у вічності нас запитають: „Чому християни, які знали якою є правда, не свідчили цього? Ви що, боялися? Ви не були впевнені? Чи ви не до кінця розуміли про це?“ Тому я переконаний, що ми маємо про правду свідчити. Питання про те, до чого приведе прийнятий закон, — я би не звертав на це увагу. Адже закони приймаються, відтак відміняються».
Наприкінці, правлячий архиєрей Єпархії Святого Миколая Чудотворця із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США) владика Венедикт Алексійчук ще раз ствердив про силу та значення християнського свідчення, яке випливає із Таїнства нашого Хрещення. «Нас тестують щодо того, наскільки ми готові ті чи інші речі проковтнути. Ми ж не в праві проковтнути чи не проковтнути, адже це питання сутності християнства. Христос проголосив це і я не можу бути, — як я часто повторюю, — більш модерний чи більш традиційний єпископ. Я можу лише свідчити про те, що об’явив Христос. Христос же об’явив про цінність та про гідність людини, Христос засвідчив про те, що сім’я, родина — це чоловік і жінка, отож, я маю про це свідчити. Це не моя думка, це не лише питання вчення Церкви, це не питання про те, чи я традиційний, а чи інший, — це є те, що об’явив Христос. Коли ж я вірю в Бога, я це маю об’являти далі», — зазначив єпископ.
Повний текст інтерв’ю із владикою Венедиктом Алексійчуком можна прочитати тут.
За матеріалами Сергія Іваницького для «Радіо Марія»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Локації
Персони
Владика Венедикт АлексійчукЄпископ Єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США)
