Владика Венедикт Алексійчук: «Лише в цю мить можемо стати причасниками життя вічного»
Владика Венедикт Алексійчук, єпископ Єпархії Святого Миколая Чудотворця із осідком у м. Чикаго (штат Іллінойс, США), у черговому духовному роздумі на просторах Інтернету запрошує своїх читачів застановитися про те, чи віднаходимо ми час на зупинку у житті, чи вміємо перебувати наодинці зі собою, власними думками та бажаннями, чи вміємо стишитися задля того, щоби почути голос Божий.
Християнство «зайняте», або радше можемо сказати, повинно бути зайняте цим днем, який дав Господь. Досить з вас турбот сьогоднішнього дня. Це велика правда, яку мало усвідомлюємо, а саме те, що лише в цю мить можемо зустрітися з Богом і стати причасниками життя вічного. Ми не здатні зустрітися з Богом, як і зі своїм життям, ані в минулому, ані в майбутньому, а можемо лише тут і тепер.
У наших реаліях за «важливими справами» не залишається місце для зустрічі з життям, для глибокого усвідомлення того, а для чого ці всі справи. Тому так важливо зупинятись і роздумувати про своє життя, щоб вчитися зі захопленням дивитися на кожну свою мить. Бо все в нашому житті нове й унікальне.
Питання до кожного з нас: коли ми дивимося на зорі, на природу, яка нас оточує? Зазвичай так є, що коли ми маємо вільний час, то не потрібно одразу поспішати щось робити. Зазвичай одразу беремо в руки телефон, вмикаємо телевізор, комп’ютер… Однак дуже важливо навчитися зупинятися на 5–15 хвилин. Це не буде легко, бо ми не навчилися бути самі з собою, нам нецікаво це і ми не знаємо себе.
Тож так важливо бути наодинці й мати і час для себе. Зазвичай «не маємо на це часу», або одразу прийде до голови якась важлива справа, буде спокуса чимось зайнятися. Маю на трохи залишитися в тиші і побути зі собою. В часі є своє 3 D, час має свою глибину. У метушні днів ми не чуємо голосу Божого, тому так важливо зупинитись і почути його. Я зупиняюсь і не буду нічого робити, мене ніщо і ніхто не вирве з цього буття зі собою.
† Венедикт Алексійчук,
єпарх Чиказький