Владика Теодор Мартинюк

Митрополит Тернопільсько-Зборівський

Народився	1 лютого 1974 року у селі Дора (Надвірнянський район, Івано-Франківська область).
Священичі свячення	20 січня 2000 року із рук преосвященного владики Юліана Ґбура, єпарха Стрийського.
Єпископська хіротонія	22 травня 2015 у Марійському духовному центрі в с. Зарваниці (Тернопільська область).
Інтронізація	8 грудня 2024 року у катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці у м. Тернополі.

Дитинство і родина

Тарас (хресне ім’я владики), син Михайла і Марії, народився 1 лютого 1974 року в селі Дора, яке нині входить до складу м. Яремче (Івано-Франківська область), де було кілька осередків підпільної Української Греко-Католицької Церкви. Релігійне виховання, першу сповідь, перше причастя отримав у приватній хаті бабусі, де відправлялися Літургії. Першим духівником його був о. Порфирій (Павло) Чучман.

Освіта

З 1981 по 1989 рік навчався у Яремчанській восьмирічній школі № 1. У 1989 році вступив до Кременецького педагогічного коледжу ім. Т. Шевченка (м. Кременець, Тернопільської область) на факультет праці і креслення, який закінчив у 1993 році зі спеціальністю вчитель праці, креслення та гуртків декоративно-прикладного мистецтва.

Священиче служіння

7 липня 1993 року вступив до Святоуспенської Унівської Лаври Студійського Уставу. Перший постриг отримав 2 січня 1994 року. Ось як коментує зародження свого монашого покликання сам владика Теодор: «Я з дитинства був пов’язаний зі студійським чернецтвом. Народився у Дорі на Івано-Франківщині, де був підпільний монастир. Моя перша сповідь та перше святе Причастя були у підпільній Церкві. Це сталося з нагоди освячення дому моєї бабусі й дідуся. На моє релігійне виховання мав вплив ієромонах Порфирій (згодом великосхимник Павло) Чучман, який двічі був ув’язнений, бо не хотів підписати декларацію про перехід на православ’я… Ще в ранньому дитинстві я побачив підпільне монаше життя і мене полонила думка бути монахом. З того моменту власне я почав роздумувати, що таке покликання і як можливо його зреалізувати. Згодом я вирішив вступити до монастиря. Спочатку, коли я ще навчався у школі, це викликало здивування у батьків. Але коли я вже після закінчення коледжу вступав до монастиря, то батьки мене благословили і підтримали у цьому намірі».

Філософсько-богословський вишкіл здобував у Люблінському католицькому університеті в Польщі.

У 1995 і 1996 роках навчався у Літній богословській школі в Уневі. 28 серпня 1997 року отримав малу схиму, після чого 28 липня 1999 року преосвященним єпископом Юліяном Вороновським був рукоположений на ієродиякона, а 20 січня 2000 року преосвященним єпископом Юліяном Ґбуром — на ієромонаха.

У 2001 році у Люблінському католицькому університеті захистив магістерську дисертацію. У 1999–2001 роках брав участь у приготуванні документів до беатифікації мучеників УГКЦ.

З 2001 по 2003 роки виконував обов’язки економа Святоуспенської Унівської Лаври, з 2003 по 2005 роки був настоятелем Святомихайлівського монастиря Студійського Уставу у м. Львові.

У 2005 році розпочав студії східного канонічного права у Папському східному інституті у Римі.

Літом 2006 і 2007 рр. студіював французьку мову у Institut Catholique у Парижі, а літом 2008 року у École Privée de Français pour l’International у Парижі.

У 2008 році захистив ліцензіат зі східного канонічного права у Папському східному інституті.

У 2008–2009 роках студіював юриспруденцію на Факультеті канонічного права у Папському Григоріанському університеті у Римі, отримав диплом — Specializzazione in Giurisprudenza.

1 лютого 2010 року захистив докторську дисертацію зі східного канонічного права у Папському східному інституті у Римі.

Період навчання закордоном приніс для владики неоціненний досвід: «У 1994 році я був направлений до Люблінської духовної семінарії, яка є частиною богословського факультету Люблінського католицького університету. Це був перший крок у серйозну науку західного спрямування. Адже навчався я ще в радянських школі, коледжі на стандартах радянської освіти. Перше, що мене позитивно збудувало у західному виші, це стиль навчання, свобода думки й вибору і можливість глибше пізнавати, вибирати певний напрямок. Згодом я це ще більше оцінив, коли навчався у Папському Східному Інституті та Григоріанському університеті у Римі, де вивчав канонічне право. Позитивом навчання на Заході є також можливість пізнання культури, традицій багатьох народів через вивчення іноземної мови. Для мене великим скарбом було навчання у Польщі, Італії та Франції».

У 2010 році обраний на п’ять років ігуменом Святоуспенської Унівської Лаври.

З 2011 року викладач східного канонічного права у Папському Східному Інституті у Римі. Виконував обов’язки заступника Голови Ради Вищих Настоятелів чоловічих інститутів богопосвяченого життя УГКЦ.

Член Товариства Українських Каноністів УГКЦ.

Єпископська діяльність

12 березня 2015 Святіший Отець Франциск надав свою згоду на канонічне обрання Синодом Єпископів УГКЦ високопреподобного о. Теодора Мартинюка, студита, на служіння єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ, надаючи йому титулярний осідок Мопти.

21–22 травня 2015 року у Марійському духовному центрі в Зарваниці звершено хіротонію єпископа-помічника Теодора, яку здійснили Блаженніший Святослав у співсвятительстві з Високопреосвященним архиєпископом і митрополитом Тернопільсько-Зборівським Василієм Семенюком та єпископом-помічником Львівським Венедиктом Алексійчуком.

Володіє, крім рідної української мови, російською, польською, італійською та французькою мовами.

17 жовтня 2024 року у Ватикані проголошено новим архиєпископом і митрополитом Тернопільсько-Зборівським владику Теодора Мартинюка, який до цього часу здійснював служіння єпископа-помічника. Це сталося після подання зречення дотеперішнім архиєпископом і митрополитом владикою Василієм Семенюком у зв’язку із досягненням 75-річного віку та його прийняттям Отцем і Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом за згодою Синоду Єпископів УГКЦ.

Архиєрейська Божественна Літургія з Чином інтронізації нового архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського відбулася у катедральному соборі Непорочного Зачаття в Тернополі 8 грудня 2024 року. На Богослужіння прибули Апостольський нунцій в Україні, єпископи УГКЦ з України та з-за кордону, Апостольський візитатор для словаків-греко-католиків у Західній Європі, єпископ-помічник Мукачівської греко-католицької єпархії, владики латинського обряду, а також представники ПЦУ. Очолив Літургію та Чин введення Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви.

«Для кожного християнина важливо виконувати Божу волю, адже це найкраще і найправильніше. Тим більше, головною функцією єпископа є пошук Божої волі та її виконання. Тому це вважаю моїм найважливішим завданням, адже єпископ покликаний не тільки шукати Божу волю для свого життя і діяльності, але й для всього Божого народу, який йому доручений», — мовив єпископ Теодор, коментуючи цей новий етап служіння Церкві.