Владика Степан Сус: «Ми всі сумуємо за сповіддю, бо під час сповіді Бог зціляє нас і повертає нам цілісність нашої особи»

11 травня 2020

Мільйони людей не мали змоги посповідатися під час Великого посту. І ця наша туга і наше бажання посповідатися — бажання зцілення. Ми хочемо, щоби Господь торкнувся тих куточків нашого життя, куди ми звикли ховати самих себе від себе, боячись признатися до своєї правди.

Владика Степан Сус: «Ми всі сумуємо за сповіддю, бо під час сповіді Бог зціляє нас і повертає нам цілісність нашої особи»

Про це сказав владика Степан Сус під час проповіді до вірних у Патріаршому Соборі Воскресіння Христового, що в Києві.

«Зціляючи Бог повертає нам цілісність нашої особи і дає нам можливість відчути себе повноцінною людиною. Не самотньою. Такою, що відчуває, що Він є поруч нас», — додав єпископ.

У сьогоднішню неділю ми чуємо Євангельську історію про розслабленого чоловіка, який 38 років лежав у самотності з мрією, що хтось з’явиться у його житті і штовхне до чудотворної купелі і він отримає зцілення…

«Господь сказав йому дуже просто: вставай. Бери своє ложе і йди. Ці слова для чоловіка стали глибокою переміною. Він справді відчув, що він зцілився, що він здоровий і може встати. Але Господь звертає увагу на щось набагато глибше. Адже він є лікар не лише тіл наших, але й душі», — сказав проповідник.

Господь каже: будь обережний. Ти отримав великий подарунок у житті, тебе — зцілили, твоя мрія і твоя самотність розбавлені моєю присутністю. Але вважай, щоби ти не допускав тих моментів, які можуть завдати тобі більшої шкоди. Щоб ти не повернувся у своє минуле, щоби ти не дозволяв собі того, що руйнує тебе з середини.

«Цими словами Бог звертає увагу, — наголошує владика, — щоб більше не грішити. Бо часто наші немочі, наші гріхи, наші недосконалості і певні речі, які ми самі собі дозволяємо, а потім жаліємо, можуть стати причиною великих ран і немочей нашого життя».

Владика Степан переконує, що Бог зціляє кожного з нас у Таїнстві Хрещення і таїнстві покаяння, коли ми приходимо до сповіді і кажемо: я робив погано, я дозволив собі забагато… Я хочу, щоби Ти мене зцілив. Прощаючи Бог нам каже також вустами священика: йди і більше не гріши.

«Дозволь собі не грішити. Дозволь почуватися вільним від ран і болю минулого, від усього того, що ти собі дозволив, аби чути себе щасливим і почувати ту радість, коли ми є вільні від того, що нам завдає болю, терпіння, страждання і самотності. Ця історія з розслабленим дуже перегукується з нашими таїнствами сповіді, за якими ми сумуємо сьогодні», — вважає проповідник.

Владика Степан розповів, що ця Євангельська історія про розслабленого чоловіка нагадала йому один випадок з його життя як військового капелана:

«Десь вісім років тому мені зателефонували з військового госпіталю і попросили прийти в реанімаційне відділення, щоби поспілкуватися з одним страшим старшим чоловіком. Йому було десь під 80-ть років. Це був чоловік, який колись воював. Але він ніколи не ходив до церкви. І взагалі дуже мало чув і знав про Бога. Але перебуваючи в критичних обставинах під час лікування, почав думати над тим, що він скаже Богові, коли піде до вічності. При цьому він не був охрещений, ніколи не молився до Бога. І своє життя прожив у зовсім іншій паралельній реальності, далекої від християнства.

Чоловік попросив, аби його охрестили в ліжку, адже він не міг вставати і лежав під медичними апаратами. Дружина вважала, що це останній момент її чоловіка. Сам чоловік і лікарі теж так думали…

Він щиро визнав те, що вірить у Бога, щиро покаявся за роки, які прожив без Бога і роки, в які, можливо, заперечував Його існування.

Після охрещення він сказав, що почувається щасливим, бо Господь подарував йому в останні моменти бути з Ним.

Пройшло трошки часу після цього таїнства хрещення і мені телефонує дружина цього чоловіка, і виявляється, що він з реанімації пішов додому своїми ногами. З ним сталося щось особливе. Його щире навернення до Бога і бажання охреститися, навіть на його погляд в останню хвилину його життя, Бог подарував йому шанс і можливість ще кілька років стати активним парафіянином Церкви, ходити і молитися, практикувати свою віру в Господа Бога».

Єпископ переконує, що Бог зцілив цього чоловіка не лише фізично, а й торкнувся чогось особливого, того, що ми не бачимо, але відчуваємо в глибині свого єства.

Наприкінці Літургії владика привітав усіх матерів з Днем матері.

«Кожна мама виховуючи дитину, ділиться собою усе своє життя. У цей день ми особливо згадуємо наших матерів. Нехай Господь вас благословить. Щоб ви були здорові та щасливі. Щоб ви часто чули слова „дякую“ і „мамо, я тебе люблю“ від своїх дітей», — побажав Архієрей.

Департамент інформації УГКЦ