Владика Степан Сус: «Хочу ділитися духовним багатством, яке Господь дарує нам у своєму милосерді»

12 січня 2020

«В обличчі як єпископів, так і священників і усіх християн, Господь зустрічається з тими, хто ще шукає стежки до Нього. І я б хотів усе своє життя як людина, як душпастир, як священник і єпископ, бути у руках Божих тим обличчям, у якому Він зможе зустрічатися із людьми, які шукають стежки до Нього», — про це у своєму подячному слові на архиєрейській хіротонії говорив владика Степан Сус, єпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископа УГКЦ.

Владика Степан Сус: «Хочу ділитися духовним багатством, яке Господь дарує нам у своєму милосерді»

lУ своєму першому архиєрейському слові владика Степан Сус зазначив: «Не знаю, яке буде моє завтра, але знаю, що це „завтра“, і „сьогодні“ — будуть з Богом. Які б труднощі не були у Курії, я знаю, що з Богом усі труднощі можна долати».

Також архиєрей окремо наголосив на тому моменті, коли йому сповістили про нове служіння: «Два дні до того, у Вашингтоні я брав участь у 44 марафоні морської піхоти. Це була особлива подія мого життя. Я мав за честь бути поруч воїнів, що бігли на протезах. Ми долали відстань у десять кілометрів. Після того, коли ми пробігли цю частину марафону, коли ми раділи з нашими воїнами, що подолали цю відстань, коли боліли ще м’язи, мене повідомили про те, що на мене чекає новий марафон у житті Церкви. Це був нелегкий виклик для мене, але я, як особа вихована у Церкві, добре розумів, що це є покликання, до якого мене запрошує сам Господь».

Ведучи далі, владика пригадав: «Біжучи тоді поруч нашого майора Юрія Козловського та багатьох інших, я думав над тим, як і скільки у своєму житті ми докладаємо зусиль, щоб подолати виклики та труднощі».

Продовжуючи, єпископ зауважив, що для багатьох людей вставання вранці на свої ноги та ранішня гігієна це звичайні прості речі. Але є також ті, хто ранком піднімається з ліжка, одягає протез, вмивається, хтось однією рукою, а хтось — обома. Таким чином, починає своє життя. «Своє єпископство пов’язую також із мучениками нашої Церкви, які ставали священниками і єпископами в той час, коли не було торжественних Літургій, коли їх не призначали до Патріарших курій, коли все було дуже просто. Тоді в обличчях святих і праведних Бог зустрічався навіть з тими, які їх мучили. Нехай вони за мене у вічності моляться, щоб моє служіння було достойним служінням архиєрея Української Греко-Католицької Церкви».

Далі проповідник висловив слова вдячності усім присутнім: «В цей день я дякую Богові, Церкві, дякую Папі Франциску, Блаженнішому Святославу, Апостольському нунцієві в Україні Архиєпископу Клаудіо Ґуджероті, співсвятителям, усім владикам Синоду Єпископів УГКЦ, представникам Римо-Католицької Церкви та Православної Церкви України, священникам, монахам та монахиням».

Відтак єпископ Степан Сус подякував усім воїнам, рідним і близьким: «Хочу щиро подякувати усім нашим воїнам. Ви знаєте, я дуже люблю слово „брат“ і тут є о. Андрій Зелінський, і інші капелани, які також люблять слово „брат“. І думаю, що наші воїни можуть сміливо до мене звертатися просто словом „брат“, не „преосвященний брат“, а просто „брат“. Так що я щиро дякую за ці роки спільної дружби. Дякую своїй мамі, яка жодного разу не випустила мене з дому без благословення святою Водою і татові, який завжди тихо поруч. Дякую своїй дорогій бабусі Антоніні, якій уже 94 рік, і вона сьогодні з нами. Дякую усім воїнам та друзям, парафіянам та мешканцям Львова, Чишок, Винник, Бучача. Вдячний усім Вам!»