СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Степан Меньок про навернення, спричинене зустріччю з Пресвятою Богородицею
У черговому духовному роздумі про Пресвяту Богородицю владика Степан Меньок, екзарх Донецький, розповідає про історію навернення Ульфа Екмана та його сім’ї. До цього Ульф Екман був засновником протестантського харизматичного напрямку «Слово життя» у Швеції. Та, зустріч з Марією змінила для нього все.
Хочеться закінчити тему Богородиці Її успінням і внебовзяттям з тілом на небо.
І ось не випадково, бо випадків як таких не буває, адже це завжди справа Святого Духа, мені один з наших отців, показує книжку про Богородицю о. Домініка Хмелевського «Кехарітомене» (переклад з грецької мови — «повна благодаті»). І в цій книжці я зустрічаю цитату з допису о. Роберта Скшипчака, професора Папського теологічного факультету у Варшаві, про те, що зацікавлення сім’ї Ульфа Екмана, засновника у Швеції протестанського харизматичного направлення «Слово життя», історією життя Марії стало причиною їхнього навернення.
Цей рух «Слово життя», мав великий успіх як в Росії, так і в Україні. У Донецьку це була велика громада, яка збирала на свої зібрання до 1000 людей. Я бував часто запрошений на їхні зібрання. Мені на моє прохання дали короткі тези його навчання, тобто коротке догматичне його богослов’я. І що мене здивувало, що в першій книзі Ульф критикує ці видимі знаки, через які Бог діє в Церкві, а вже в другій книзі він підтверджує, що ці знаки повинні бути, щоб мати певність, що благодать була Богом дана. І ось новина. 9 березня 2014 року він оголосив, що разом зі своєю дружиною планує офіційно приєднатися до Католицької Церкви. Також католиком став їх син — Бенджамін.
Ульф Екман
У червні він дав велике інтерв’ю кореспонденту «Ватиканського Радіо». Його варто перечитати. Це ісповідь мужньої людини, яка визнала свої помилки, і тільки шукання істини привело його до Католицької Церкви. Коли я зустрів пастиря цієї общини в Україні і нагадував йому, що їхній засновник прийняв католицизм, то він жартома відповів: «Він пішов туди, щоб вас навчати».
Ось що він сам говорить: «Нагадаю, що я з народження є лютеранином. Служив однак у вільній церкві в харизматичному оточенні, де про Марію не згадують жодним словом. У державній лютеранській церкві у Швеції Марія присутня, є деяка відкритість на Марію, хоча звичайно ж немає культу. У той же час в моєму колишньому досвіді Марія з’являлася виключно в Різдво. Однак, повернемося до нашого життя. У 2003 році було 700-річчя народження св. Брігітти. Моя дружина носить її ім’я, я — її чоловіка, Ульфа. Моя дружина почала цікавитися Бригіттою, читала книгу за книгою. І тоді відкрила для себе бесіди Брігітти з Господом і Марією, зі святими і Святим Духом… і була дуже збентежена, і я разом з нею. Це стало для нас викликом і допомогло відкрити роль Марії, насамперед її заступництво. У цей час ми оселилися в Ейн-Карем, де Марія відвідала свою кузину Єлизавету. Це біблійне місце зустрічі. І воно також стало для нас місцем зустрічі з Марією. Там Марія стала для нас більш зрозумілою. Зачарувала нас. Ми починали розуміти її значення у Втіленні, зв’язку між людством і божеством Христа».
Багато його послідовників також прийняли католицизм, тому що для них він був великим авторитетом. Такий приклад чудесного навернення зробив позитивний ефект у всіх його спільнотах. Колишні його учні навчаються в Папському теологічному факультеті у Варшаві і твердять, що він постійно їх просить вивчати католицьку теологію таїнств і маріологію. Він прийняв рішення так, як я колись прийняв рішення. Не може бути навіть дві спільноти, які могли б називатися Церквою Христа. Є одна спільнота Церква Христова, яка має історичні сліди, аж до апостольських часів. «Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; а хто гордує мною, гордує тим, хто послав мене» (Лук. 10, 16). Вони, апостоли, представники Церкви Христової. «А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, — ти придбав свого брата. А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб „справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків“. А коли не послухає їх, — скажи Церкві; коли ж не послухає Церкви, — хай буде тобі як поганин і митник» (Мт. 18, 15–17).
Де ця Церква? Кожен повинен її знайти. «Один співбрат з пасторів общини „Слово життя“ сказав Ульфу Екмону таке: „Говори про свій шлях, але не говори про істину, тому що це твоя істина“. „Ні!“ — відповів я йому. „Істина існує і вона більша, ніж я і ти. Щось є істиною. І саме істина прийняла рішення про мій перехід в Католицьку Церкву. Я просто почав відкривати, що істина в Католицькій Церкві. Це не означає, що немає істини в іншому місці. Але існує щось, що називається спадщина істини, депозит істини, надприродний депозит істини. І Господь поклав його у своїй Церкві. Я повинен був дізнатися, що є істиною. Може це тільки узурпація, тріумфалізм, реакція на реформацію, чи, все ж таки, це істина? Це не означає, що ми володіємо істиною, що Католицька Церква в кожну хвилину через усі віки поводилася правильно. Але вона зберегла істину. Це питання постійно задають мені. Єдиним мотивом мого рішення було саме те, що я прагну повноти істини, потребую те, що має Католицька Церква. Католицька Церква має щось, що є важливим, істинним і необхідним“» (Слова взятті з інтерв’ю Папському радіо).
† Степан Меньок,
екзарх Донецький
