Владика Мирослав Марусин

Секретар Конгрегації Східних Церков, титулярний архиєпископ Каді

Народився	26 червня 1924 року у селі Княжому, біля Золочева на Львівщині.
Священичі свячення	із рук Преосвященного владики Івана Бучка, Апостольського візитатора для українців-католиків у Західній Європі.
Єпископська хіротонія	28 липня 1974 року в каплиці Української Папської колегії святого Йосафата у м. Римі (Італія).
Помер	21 вересня 2009 року у м. Рим (Італія).

Дитинство та освіта

Владика Мирослав народився 26 червня 1924 року у селі Княжому, біля Золочева на Львівщині, в родині Андрія та Марії Марусин. Богословсько-філософські студії розпочав у Малій семінарії у м. Львові (1942–1943 роки), у Львівській богословській академії, де навчався впродовж 1943–1944 років.

Під час війни, від 1944 до 1949 року, навчався в архиєпархіальній семінарії м. Падерборн (Німеччина), а потім, від 1949 до 1951 року, у Папському східному інституті, здобувши ступінь доктора у 1951 році.

Священиче служіння

Нижчі та дияконські свячення отримав 24 квітня 1948 року в м. Інґольштадті (Німеччина) із рук Преосвященного владики Івана Бучка. Відтак ієрейські свячення отримав з рук того ж архиєпископа Івана Бучка 2 травня 1948 року в м. Мюнхені (Німеччина). Опісля, вже як священик тісно співпрацював з владикою Іваном Бучком аж до свого призначення Апостольським візитатором українців у Західній Європі. Окрім цього, здійснював обов’язки секретаря Українського католицького комітету у справах емігрантів із 1951 до 1971 року.

Із приїздом після заслання до м. Риму Патріарха Йосифа Сліпого о. Мирослав Марусин став його секретарем та членом Постсинодальної Літургійної комісії для Української Католицької Церкви (1963–1972 роки). Цього ж 1963 року о. Мирослав розпочав викладання в Українському католицькому університеті Св. Климента у м. Рим (Італія).

Єпископська діяльність

29 вересня 1971 року Папа Павло VI прийняв зречення із уряду Апостольського візитатора для українців-католиків у Західній Європі владики Івана Бучка та призначив на його місце о. Мирослава Марусина.

27 червня 1974 року Папа Римський Павло VI призначив о. Мирослава титулярним єпископом Кадійським. Єпископська хіротонія відбулася 28 липня 1974 року в каплиці Української Папської колегії святого Йосафата у м. Римі за участі головного святителя владики Івана Бучка та співсвятителів — владики Платона Корниляка, Апостольського екзарха Німеччини та Скандинавії, та владики Володимира Маланчука, Апостольського екзарха Франції. Відтак протягом 1977–1982 років владика Мирослав Марусин був на відповідальному пості віце-президента Папської комісії у справах ревізії Кодексу Східного Канонічного Права.

За призначенням Папи Івана Павла ІІ, від 1982 до 2001 року владика Мирослав, піднесений до гідності архиєпископа, був Секретарем Конґреґації для Східних Церков. Його архиєрейське служіння було віддане Церкві та народові, а, одночасно, і служінню чотирьом Вселенським Архиєреям: Павлові VI, Іванові Павлові I, Івану Павлові II та Венедикту XVI.

Помер Преосвященний владика Мирослав Марусин 21 вересня 2009 року, у празник Різдва Пресвятої Богородиці, о 9.30 місцевого часу, у м. Римі (Італія), в українській Папській колегії святого Йосафата. Похований на римському кладовищі Prima Porta у секції захоронень Конгрегації для Східних Церков.

Кир Мирослав був автором численних видань і наукових праць богословського, історичного, літургічного та біблійного змісту. Віденський університет з нагоди 600-ліття богословського факультету відзначив його почесним докторатом. Також він був дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Український вільний університет у Мюнхені теж зарахував його до числа почесних докторів. Завдяки проповідям Владики Мирослава та богослужінням, що він відправляв і які транслювало Ватиканське радіо, виросло та зберегло віру не одне покоління греко-католиків не тільки в Україні, але і на всьому радянському просторі.