Владика Миколай Дудаш

Єпископ Гайдудорозький, Апостольський адміністратор МІшкольца

Народився	27 жовтня 1902 року у м. Маріаповч (Угорщина).
Священничі свячення	8 вересня 1927 року з рук владики Іштвана Міклошія, єпископа Гайдудорозької єпархії.
Єпископська хіротонія	14 травня 1939 року у м. Маріаповч (тоді - Королівство Угорщина).
Помер	15 липня 1972 року в м. Ньїредьгаза (Угорщина).

Дитинство та освіта

Майбутній єпископ народився 27 жовтня 1902 року в Маріаповч у родині фермерів Михайла та Анни. Середню школу розпочав у оо. Міноритів у Нірбаторі (1912—1913) та продовжив в Ужгороді, перебуваючи в конвікті при Василіянському монастирі й закінчив її 1920 року. Як тільки розпочалася реформа василіянських монастирів на Закарпатті, він вступив на новіціат на Чернечій Горі в Мукачеве 10 січня 1921 року. Перші обіти склав 14 жовтня 1922 року і переїхав до Галичини на філософію в Лаврові (1922—1923) і Кристинополі (1923—1924). 1924 року виїхав до Риму на богословські студії, проживав у Папській колегії «Ґерманіко-Гунґарікум». Студії закінчив докторатом з богослов'я в Григоріанському університеті (1928). 18 жовтня 1925 року у рідному місті Маріаповч склав вічні обіти у Василіянському Чині.

Священниче служіння

8 вересня 1927 року Міклош Дудаш був висвячений на священника першим єпископом Гайдудорозької єпархії Іштваном Міклошієм. В 1928—1931 роках був вікарієм у монастирі в Малому Березному та професором гуманістики, проводив місії та реколекції. 1931 року був призначений магістром новиків у Мукачево, а 10 вересня 1932 року став ігуменом в Маріаповчі, з обов'язками регіонального настоятеля в Угорщині. Заснував василіянську чоловічу резиденцію в Гайдудороґ та жіночий монастир у Маріаповч. Як місіонер, розвинув широку місійну діяльність в Угорщині, Чехословаччині та США. Навесні 1937 року на запрошення єпископа Василя Такача виїхав разом із о. Теодором Леґезою на місії до Піттсбургської єпархії в США.

Єпископська діяльність

25 квітня 1939 року папа Пій XII призначив Міклоша Дудаша єпископом Гайдудороґа і апостольським адміністратором Мішкольца. 14 травня 1939 року у Маріаповчі відбулася єпископська хіротонія Міклоша Дудаша, яку уділив титулярний архиєпископ Кизика Антоній Папп у співслужінні з титулярним єпископом Гераси Ендре Крістоном і титулярним єпископом Синопи Золтаном Лайошем Меслені. Своїм єпископським гаслом єпископ взяв слова з Євангелія від Луки: «Приготувати Господу людей досконалих» (Лк. 1, 17).

Як єпископ, Міклош Дудаш збудував нову єпископську резиденцію в Ньїредьгазі, але не зміг довго її втримати через комуністичний переворот. У 1942 році він заснував середню школу та педагогічний коледж у Гайдудорозі, а в 1950 році — інститут підготовки священників та богословський коледж у Ньїредьгазі (сьогодні - Греко-католицький богословський коледж Святого Атанасія) у крилі єпископської резиденції. Новий заклад також тимчасово надавав притулок ченцям Чину святого Василія Великого, який був розпущений у 1950 році.

Після смерті єпископа Мукачівської єпархії Олександра Стойки, у зв'язку із політичною ситуацією, яка склалася (радянські війська стояли «біля воріт» Угорщини), відразу не було можливим призначити туди нового єпископа, тому Святий Престол знайшов тимчасове вирішення проблеми, іменуючи 11 грудня 1943 року апостольським адміністратором Мукачівської греко-католицької єпархії єпископа ординарія Гайдудорозької єпархії о. Міклоша Дудаша, ЧСВВ. Фактично був адміністратором до вересня 1944 року, а оскільки перебуваючи у м. Ньїредьгаза не міг вирішувати справ Мукачівської єпархії, то управлінням займався єпископ-помічник (на той час) Теодор Ромжа. Офіційно звільнений від обов'язків у зв'язку зі зміною політичної ситуації в регіоні 9 лютого 1946 року (Архів примаса Естергома).

Комуністична державна влада постійно переслідувала єпископа, погрожувала йому забороною Греко-Католицької Церкви та шантажувала його. Хоча, організувавши рух «Священиків миру», державна влада налаштувала частину духовенства проти свого душпастиря, єпископ Міклош Дудаш успішно боровся зі спробами розірвати єдність з Католицькою Церквою.

У 1965 році він зміг взяти участь у заключній сесії Другого Ватиканського Собору (1962–1965). 19 листопада 1965 року в базиліці Святого Петра, у присутності отців собору, він відслужив греко-католицьку Святу Літургію повністю угорською мовою.

У 1968 році, на прохання єпископа Міклоша Дудаша, Святий Престол поширив юрисдикцію єпископа Гайдудорозького на всю територію Угорщини, за винятком Апостольського екзархату Мішкольця. Це дозволило організувати Гайдудорозьку єпархію з 1969 року, що мало вирішальне значення для душпастирської опіки греко-католиків в Угорщині. Єпископ, який на той час вже був дуже тяжко хворий, неодноразово просив папу Павла VI про емеритуру. Натомість папа Павло VI постійно просив його про подальше служіння.

Помер єпископ Міклош Дудаш 15 липня 1972 року в м. Ньїредьгаза. Похоронений у Маріаповч, у крипті базиліки Святої Марії.

Протягом 33 років свого єпископського служіння він висвятив 166 священників, заснував 31 нову парафію та побудував або розвинув 44 церкви, каплиці та місця для богослужінь.

Саме єпископ Міклош Дудаш висвятив на єпископа блаженного Теодора Ромжу, священномученика Мукачівської греко-католицької єпархії.