Владика Миколай Бичок відвідав Дрогобицьку школу та запевнив у подальшій співпраці із школою Сіднею (Австралія)

21 жовтня 2020

12 вересня 2020 року владика Миколай Бичок разом з пані Лесею Голубко відвідав ліцей № 1 імені Івана Франка у місті Дрогобичі. «Знаєте, я навіть і уявити не міг, що тут у цьому місті є куточок Австралії. Цей ліцей тісно співпрацює зі школою Святого Апостола Андрія зі Сіднею. В часі відвідин ми познайомились із директоркою цього навчального закладу, пані Ольгою Лужецькою та вчителями», — поділився своїми думками єпископ.

Владика Миколай Бичок відвідав Дрогобицьку школу та запевнив у подальшій співпраці із школою Сіднею (Австралія)

Чи можуть розділити людей кілометри? «Дивне питання», — подумаєте Ви, — «Звісно, можуть». Так, я з Вами погоджуюся. Але не можуть навіть тисячі кілометрів розділити людей, які мають схожу ідею, ціль і спільні погляди. А тим паче, не можуть розділити, ба більше, «вирвати з душі» любов до свого рідного. Ми можемо жити далеко за океаном, але серцем і душею бути там, звідки бере початок наше коріння.

Історія поселень в Австралії не така вже і багата на роки, але багата на події, які супроводили життя людей «на кінці світу». Коли в тому чи іншому місті Австралії збиралася спільнота українців, то вони відразу будували церкву і школу, щоб ні вони, ні їхні діти чи внуки не забували свого роду. Коли я читаю історію наших поселень у далекій Австралії то охоплює подивогідне відчуття. Так далеко від України, але так близько з нею. Тепер, коли є час очікування на мої документи, щоб я міг прилетіти до Вас, Бог по-своєму і в різний спосіб відкриває мені цю країну.

12 вересня 2020 року разом з пані Лесею Голубко я мав змогу відвідати ліцей № 1 імені Івана Франка у місті Дрогобичі. Знаєте, я навіть і уявити не міг, що тут у цьому місті є куточок Австралії. Цей ліцей тісно співпрацює зі школою Святого Апостола Андрія зі Сіднею. В часі відвідин ми познайомились із директоркою цього навчального закладу, пані Ольгою Лужецькою та вчителями. Пані Світлана Фаринович, вчителька української мови та літератури, розповіла багато історій про таку співпрацю і як вона почалася.

«А розпочала знайомство двох навчальних закладів бл. п. Елеонора Барчинська — довголітній директор Суботньої школи. В далекі 40-і роки ХХ століття п. Елеонора була випускницею Приватної коедукаційної гімназії у Дрогобичі з українською мовою навчання. Згодом доля закинула її в Австралію, проте серце завжди прагнуло українства. Його і плекала директор української школи в душах дітвори на далекому континенті. Великою мрією п. Елеонори був приїзд на рідну землю. Її змогла зреалізувати лише при здобутті Україною незалежності. Спочатку візити були приватними, а згодом було організовано приїзд численної делегації дітей, батьків та учителів Суботньої школи до України із візитом до Дрогобича. Згодом натхненником співпраці навчальних закладів стала директор Суботньої школи п. Одарка Брецко» — згадує пані Світлана Фаринович, вчителька ліцею.

«Дивні діла Твої, Господи» — тільки так можна назвати такі події. Де Сідней, де Дрогобич, але Бог має свої виміри щодо кілометрів і щодо часу.

Пані Світлана згадує: «Зустрічей австралійських та українських делегацій було декілька — і завжди вони проходили в надзвичайно теплій атмосфері. Діти з різних континентів спілкувалися виключно українською, мали багато спільних інтересів, а дружба, що виникла під час знайомства, підтримується і продовжується вже багато років».

Відвідуючи ліцей у Дрогобичі ми разом з панею Лесею передали фінансову допомогу від українців з Австралії. Це маленький вклад у розбудову освіти, а тим самим і держави. Бо коли діти будуть грамотними і вмотивованими любити і розбудовувати свою державу, то така держава має майбутнє. На даний час у ліцею навчається 1280 учнів і ми віримо, що вони будуть гідними синами та доньками України.

«Ліцей № 1 імені Івана Франка міста Дрогобича гордиться багатолітньою дружбою та співпрацею зі своєю школою-посестрою — Суботньою школою імені Святого Андрія міста Сідней (Австралія). Вони продовжують писати сторінки своєї історії. І їх завжди об’єднуватиме любов до України» — каже пані Світлана Фаринович.

І я надіюсь, що наша співпраця буде і надалі продовжуватися. Можливо вона набере іншої форми, інших перспектив, але те, що дає натхнення мусить мати продовження. І де б ми не жили, скільки б нас не розділяли кілометри, нехай Господь, який вливає у наші серця любов до своєї рідної землі, об’єднує нас, своїх дітей, навколо своєї церкви і своєї культури.

† Миколай Бичок,
єпарх Мельбурнський