Владика Ігор Ісіченко

єпископ-емерит

Народився	28 січня 1956 року в Мурапталовському радгоспі Куюрґазинського р-ну Башкирської АССР Російської СФСР (нині селище Свобода).
Священичі свячення	4 січня 1993 року.
Єпископська хіротонія	12 липня 1993 року.

Дитинство і родина

Майбутній єпископ народився 28 січня 1956 року в Мурапталовському радгоспі Куюрґазинського р-ну Башкирської АССР Російської СФСР (нині селище Свобода). Сталося це у сім’ї Андрія, який працював інженером-будівельником, та його дружини Марії, вчительки хімії. При Хрещенні, яке відбувалося таємно у вересні 1956 року, отримав ім’я Юрій.

Того ж року родина повернулася до міста Балаклії Харківської області. Відтоді продовжує проживати на Харківщині.

Освіта

У Балаклії упродовж 1963–1973 років Юрій навчався в середній школі № 2. Далі упродовж року працював столяром та коректором районної друкарні.

Навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету протягом 1974–1979 роках (спеціальність — українська мова та література).

Наукова діяльність

У 1979–1981 роках працював викладачем української мови та літератури в середній школі № 6 м. Балаклії. З лютого 1981 року — викладач (з 1989 р. доцент, з 2010 р. професор) кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. З 2006 року викладає курс «Українське літературне бароко» в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ). Керував підготовкою кандидатських дисертацій Олександра Борзенка (1996), Ігоря Помазана (1998), Олени Матушек (1999), Тетяни Левченко (2003), Тетяни Трофименко (2003), Світлани Журавльової (2010), Лариси Литвин (2010), Вікторії Циганенко (2012), Юрія Ларіна (2014).

15 квітня 1987 року захистив у Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка дисертацію на ступінь кандидата філологічних наук «Києво-Печерський патерик в історико-літературному процесі XVI-XVIII ст. на Україні». Текст дисертації видано 1990 року (Київ, видавництво «Вища школа»).

14 травня 2009 року захистив у Києво-Могилянській академії дисертацію на ступінь доктора філологічних наук на тему «Аскетична література Київської Руси». Текст дисертації видано 2005 року (Харків, видавництво «Акта»).

Наукові дослідження присвячені поетиці середньовічної та барокової прози, історії Церкви, аскетичній культурі. Автор кількох десятків публікацій з проблем духовного життя, суспільної ролі Церкви.

У співавторстві з В. С. Калашником і А. О. Свашенко видав «Самоучитель украинского языка» (К.: Вища школа, 1989; 2-е вид. — К.: Вища школа, 1990).

Протягом 1988–1990 років працював у громадсько-політичних організаціях «Спадщина», Товариство української мови ім. Т. Шевченка, Народний Рух України, брав участь у їхньому створенні на Харківщині. 15 лютого 1990 року організував ініціативну групу для створення православного братства, 7 липня 1990 року очолив Українське Православне Братство на Харківщині, яке згодом увійшло до Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного УАПЦ. 13 грудня 1991 року — 12 грудня 1992 року був головою Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозваного.

Розповідаючи про історію постання православного братства на Харківщині, єпископ зазначає: «Воно стало дуже важливим чинником у формуванні церковної структури, у творенні на Слобожанщині Української Церкви. Спочатку мирянська організація в нас утворювалася як відкрита для православних різних визнань. Але коли Російська Церква протиставила себе не тільки українському політичному рухові, але і духовному відродженню, і розвиткові національної культури, Братство ввійшло до складу Всеукраїнського братства апостола Андрія Первозванного Української Автокефальної Православної Церкви».

Монаший постриг з іменем Ігоря прийняв 12 березня 1992 року в Свято-Михайлівському монастирі м. Києва. Відтак Ігор Ісіченко організував перший єпархіяльний собор 5 квітня 1992 року і відновлення Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви.

«Ставши головою Братства, я вирішив: якщо вже присвячую себе Церкві, то робитиму це цілковито. І прийняв монашество. Щоб не робити з цього сенсації, я постригався непомітно, у Михайлівському Золотоверхому монастирі, який тоді ще належав до УАПЦ», — розповів владика Ігор в інтерв’ю Людмилі Зузяк для газети «Верховинські вісті».

Єпископська діяльність

Богословську освіту здобув у колеґії Патріярха Мстислава (Харків).

З благословення патріарха Київського і всієї України Мстислава 20 грудня 1992 року був висвячений на ієродиякона, 4 січня 1993 року — на ієромонаха, 12 липня 1993 року — на єпископа Харківського і Полтавського.

З 1994 року здійснював служіння ректора Колеґії Патріярха Мстислава — вищої богословської школи УАПЦ в Харкові.

17 жовтня 1996 року указом патріарха Димитрія призначений керуючим справами Патріархії УАПЦ. Помісним Собором УАПЦ 28 травня 1997 року піднесений у ступінь архиєпископа. 27 вересня 2000 року призначений митрополитом Константином його особистим представником в Україні.

Пастирські праці за 1993–2005 рр. вийшли окремою збіркою: «Дім Мій буде домом молитви» (Харків-Львів, 2006), пастирські праці за 2006–2013 рр. вийшли збіркою «Пильнувати світильник» (Харків-Львів, 2013), інтерв’ю видані під назвою «Розмови на межі тисячоліть» (Харків-Львів, 2008). Проповіді видані окремо: «Майте любов поміж собою» (Харків-Львів, 2010), «На скелі слова» (Львів, 2017). Опублікований популярний катехизис для молоді «Зустрічі на життєвій дорозі» (Львів-Харків, 2013), збірки реколекцій «Слухати Слово», «Мужність віри» (Львів, 2023).

У перших днях квітня 2015 року Собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ на чолі з архиєпископом Ігорем Ісіченком прийняв постанову: «Звернутися до Блаженнішого Патріярха Святослава і Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви з проханням про братні поради щодо досягнення євхаристійного спілкування та адміністративної єдности Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви з Українською Греко-Католицькою Церквою як із співспадкоємницею київської духовної традиції».

4 травня цього ж року пошук єдності підтримало Харківське крайове братство апостола Андрія Первозваного, про що йшлося у їхній Заяві із цього приводу.

Саме таким чином пояснює цей важливий історичний крок владика Ігор: «Якщо творення церковної структури є самоціллю, то це марна справа. Якщо ж здорові частини кожної Церкви намагаються об’єднатися, аби творити здорове тіло нації, якого вона сьогодні потребує, отоді якраз і єдність Церви буде забезпечено. Це тепер позиція всієї Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ: Помісна Церква неможлива без єднання із УГКЦ. Це позиція, яку визначив у квітні цього року наш єпархіальний собор. Тепер у нас іде поступовий, але цілеспрямований і продуктивний діалог із керівництвом УГКЦ. Ми маємо робочі групи, які співпрацюють між собою. Єпархіальна рада, яка відбулася на початку липня, підтвердила продуктивність цього шляху».

«Остаточно ж пропозиція, винесена на Єпархіальний собор, була сформульована буквально напередодні його проведення. У ній ідеться не про переходи в іншу конфесію чи приєднання до неї. Ми звернулися до єпископату УГКЦ з проханням про братні поради щодо відновлення євхаристійної та адміністративної єдності між нашими Церквами. І я безмежно вдячний за те, що наше звернення, попри його цілковиту несподіваність для УГКЦ, було прийняте з прихильністю, розумінням і пошаною до нашої позиції. Архиєрейський синод УГКЦ у вересні 2015 року створив комісію для підготовки відповіді на це звернення. Нині триває праця згаданої комісії».

З ініціативи Глави Української Греко-Католицької Церкви Святослава Шевчука 17 грудня 2015 року у приміщенні Патріаршої курії УГКЦ відбулася зустріч із священнослужителями Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. Патріарх підкреслив необхідність абсолютної відкритості об’єднавчих процесів, широкого залучення до них священства і мирян обох Церков. Глава УГКЦ звернувся до клириків з закликом оцінити озвучені ним пропозиції та поділитися власними міркуваннями щодо процесів об’єднання. При цьому Блаженніший Святослав наголосив, що сама перспектива об’єднання незворотня, не дискутується й отримала в УГКЦ одностайну підтримку.

20 квітня 2016 року у Свято-Дмитрівському катехитично-пастирському центрі м. Харкова пройшов 26-ий єпархіальний собор Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ. В ньому взяли участь 40 делегатів з Харкова, Полтави, Києва, Миколаєва, Сватова, Москви, Цюрупинська (Олешок), Лозової, Боярки, сільських парафіяльних громад. Собор привітав спеціальним посланням Глава УГКЦ Святослав. Собор більшістю голосів (39 з 40) прийняв ухвалу «Про перебіг і перспективи процесу творення Єдиної Помісної Церкви в Україні».

5 квітня 2017 року, рівно за чверть століття після першого собору відновленої Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, в Свято-Дмитрівському храмі Харкова пройшов її 27-ий собор. У соборі взяли участь 32 делегати (12 священиків і 20 мирян). На соборі був присутній і брав участь в обговоренні Глава УГКЦ Патріарх Святослав. Делегати звернулися до Папи Франциска з листом, у якому підтвердили намір до здобуття адміністративної єдності й повного сопричастя з УГКЦ.

ХХХІ єпархіяльний обор Харківсько-Полтавської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви, який відбувся 18 березня 2020 року, ухвалив рішення припинити діяльність єпархії як самостійного релігійного об’єднання та зняти з реєстрації статут. Цього ж дня архиєпископ Ігор Ісіченко склав із себе повноваження єпархіального архиєрея.

Також було схвалено рішення загальних зборів Колеґії Патріярха Мстислава та Свято-Дмитрівського катехитично-пастирського центру, які пройшли 15 березня 2020 року, про їхнє входження до складу Харківського екзархату Української Греко-Католицької Церкви.

9 липня 2022 року владиці Ігорю вручили почесне звання доктора Honoris Causa УКУ в Українському католицькому університеті під час випускних урочистостей.

Єпископ-емерит Ігор Ісіченко спеціалізується на вивченні історії української літератури Х-XVIII ст., взаємодії літератури та релігії, історії християнства.