Владика Гліб Лончина

Апостольський адміністратор єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, Апостольський делегат у Швейцарії і країнах Бенілюксу

Народився	23 лютого 1954 року в м. Стюбенвіл (штат Огайо, США).
Священичі свячення	3 липня 1977 року із рук Блаженнішого патріарха Йосифа Сліпого.
Єпископська хіротонія	27 лютого 2002 року в архикатедральному соборі Святого Юра у м. Львові.

Дитинство і родина

Борис (хресне ім’я) Лончина народився 23 лютого 1954 року в містечку Стюбенвіл (штат Огайо, США) в українській родині. Його покійний батько, Богдан Лончина, викладав в Українському католицькому університеті у Римі. Він був сподвижником Патріарха Йосифа Сліпого у його намаганнях розбудувати українську богословську науку і тим самим готувати молодь до баченого очами віри відродження України. Сам майбутній владика Гліб вийшов із того покоління молодих людей, які й дотепер відчувають натхнення від свого учнівства у патріарха Йосифа Сліпого.

Освіта

Середню освіту Борис Лончина здобув у Детройті у початковій та середній парафіяльній школі Непорочного Зачаття, якою керували отці-василіяни та сестри-василіянки. Одночасно навчався у Школі українознавства та Українському музичному інституті. З дитинства Борис є членом «Пласту», зокрема куреня «Лісові Чорти».

Богословську освіту Борис Лончина здобував у Римі в Університеті «Урбаніана». Захистив докторат з літургіки у Папському східному інституті.

Священиче служіння

Постригся у ченці в монастирі Святого Теодора Студита в містечку Ґроттаферрата (Італія), у якому і прийняв схиму 19 грудня 1976 року. Отримав монаше ім’я Гліб. Священиче рукоположення брат Гліб Лончина отримав від патріарха Йосифа Сліпого 3 липня 1977 року в тому ж монастирі. Кілька років душпастирював у парафії Святого Миколая у м. Пассейку (штат Нью-Джерсі, США).

У 1979 році о. Гліб Лончина став членом Римського релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія». Впродовж 1985–1990 років був префектом студентів у Колегії Святої Софії в Римі.

У 1994 році отець Гліб Лончина переїхав зі своєю монашою спільнотою в Україну. Був духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. У цьому навчальному закладі, у Львівській богословській академії, в Інституті вищої релігійної культури, а також на катехитичних курсах викладав літургіку та біблійні науки.

У 1997–2001 роках служив крайовим капеланом спільноти «Віра і Світло» в Україні. Отець Гліб був капеланом п’ятнадцяти таких спільнот у семи містах України: «Ми дуже тішимося, що наш духовний провідник піднесений до архиєрейського служіння, — говорить директор Центру духовної підтримки осіб неповносправних та їхніх родин, що діє в ЛБА, п. Зеня Кушпета. — Тепер, ставши єпископом, він і далі буде духовним промотором нашого руху, учасники якого виходять з переконань, що кожна людина, навіть найглибше вражена недугою, покликана бути джерелом радості й миру, для своєї спільноти, Церкви та людства. Підносячи цінність неповносправних людей, увиразнюючи їхню духовну красу, ми стаємо спроможними перетворювати суспільство, робити його більш людяним». У 2000–2002 роках працював як аташе в Апостольській нунціатурі в Києві. Виконуючи обов’язки секретаря Апостольської Нунціатури у Києві, отець Гліб обстоював справу акредитації богослов’я в Україні.

Єпископська діяльність

11 січня 2002 року отець Гліб Лончина іменований єпископом Української Греко-Католицької Церкви з титулом місцевого єпископського престолу Барети біля Ефесу. Архиєрейська хіротонія о. Гліба Лончини відбулася в архикатедральному соборі Святого Юра 27 лютого 2002 року. Головним святителем став Блаженніший Любомир Гузар, Глава й Отець Української Греко-Католицької Церкви, а співсвятителями — митрополит Філадельфійський Стефан Сорока та владика Юліан Вороновський, єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Одразу був призначений єпископом Патріаршої Курії Верховного Архиєпископа, керівником Курії Києво-Галицької митрополії. У своєму першому інтерв’ю після свого обрання владика Гліб бачив такі перспективи своєї подальшої діяльності: «Передусім єпископ, як голова літургійної спільноти, веде вірних у молитві, богослужіннях, духовних вправах. Завдання куріального єпископа — допомагати Главі Церкви. Там, де Патріарх безпосередньо не може брати участі, делегує єпископа-помічника як свого відпоручника. Цей єпископ допомагає Главі Церкви вести біжучі справи, які стосуються Української Греко-Католицької Церкви в цілому. Це включає зустрічі з людьми, планування окремих заходів, листування, відвідування церков чи інституцій, приймання гостей. Крім того, є окремі обов’язки. Блаженніший Любомир хоче мені доручити опіку над нашими емігрантами в країнах Південної Європи, де немає єпископа (Португалія, Іспанія, Італія, Греція). Необхідно буде ознайомитися з проблемами наших людей у цих країнах, відвідати місцеві громади, організувати для них душпастирську опіку, цікавитися їхнім життям. Інше завдання, яке лежатиме на моїх плечах, — це праця літургійної комісії: вивчення стану речей, приготування перекладів, написання нових служб (наприклад, на честь недавно проголошених блаженних) тощо. Протягом перших півроку свого єпископського служіння мушу, насамперед, облаштувати собі бюро, помешкання, все, що з цим пов’язане, та ознайомитися з дорученою мені роботою. Щойно тоді зможу приступити до праці».

1 березня 2002 року Блаженніший Любомир іменував преосвященного владику Гліба Сенатором Українського католицького університету. З 25 червня 2002 року по 2 червня 2007 року владика Гліб був Головою цього сенату.

З 22 березня 2002 року по 8 червня 2004 року преосвященний владика Гліб Лончина сповнював служіння очільника Патріаршої літургійної комісії УГКЦ, а від 2002 року — голови Наглядової ради «Карітас України».

З 14 січня 2003 року по 15 грудня 2008 року владика Гліб іменований Апостольським візитатором для українців греко-католиків в Італії. З 25 березня 2003 по 9 травня 2006 року був Апокризарієм-Прокуратором Української Греко-Католицької Церкви при Апостольській столиці. З 1 липня 2003 року по 11 листопада 2008 року виконує служіння Постулятора справи беатифікації і канонізації слуги Божого митрополита Андрея Шептицького. З 4 березня 2004 року по 15 грудня 2008 року також став Апостольським візитатором для українців греко-католиків в Іспанії, а також Апостольським візитатором для українців греко-католиків в Ірландії.

16 червня 2006 року декретом Блаженнішого Любомира Гузара владика Гліб призначений керівником адміністрації «Релігійного управління Києво-Галицької Митрополії Української Греко-Католицької Церкви». 28 вересня 2006 року — керівник Відділу церковних комісій та Уповноважений для монаших справ Патріаршої курії Української Греко-Католицької Церкви. З 16 вересня 2008 року владика Гліб знову повертається до служіння очільника Патріаршої літургійної комісії УГКЦ.

2 червня 2009 року папа Римський Бенедикт XVI призначив єпископа Гліба Лончину Апостольським адміністратором вакантного осідку Апостольського екзархату для українців візантійського обряду у Великій Британії. Відтак 14 червня 2011 року Бенедикт XVI призначив владику Гліба Апостольським екзархом цього ж екзархату. Інтронізація п’ятого Апостольського екзарха для українців греко-католиків у Великій Британії відбулася 2 серпня 2011 року. Її здійснив Блаженніший Святослав Шевчук у катедральному храмі Пресвятої Родини у м. Лондоні (Великобританія).

18 січня 2013 року папа Бенедикт XVI підніс до гідності єпархії дотеперішній Апостольський екзархат для українців візантійського обряду, що проживають у Великій Британії, надаючи їй назву «Лондонська єпархія Пресвятої Родини». Першим єпархом Святіший Отець призначив владику Гліба Лончину. Про особливості служіння у цій єпархія владика Гліб розповідає: «Потрібно розуміти „особливість“ життя нашої Церкви за кордонами України. Адже українці є „гостями“ у Великобританії. Не слід забувати, що життя у Великобританії дуже дороге. Кожен іммігрант переймається своєю роботою та хвилюється за родину, яку залишив в Україні. Тож труднощі, з якими ми зіштовхуємося, пов’язані з еміграцією і переживанням щодо роботи. Крім того, ці чинники впливають на життя українців та їхні стосунки з близькими. Окрім душпастирських викликів, у людей є свої пережиття, тому що часто залишили когось в Україні, наприклад, стареньких батьків, дітей чи когось іншого. Зазвичай, ці люди ‒ це наші емігранти з України, які близько двадцяти років тому поїхали з неї. Деякі наші громади існують досить довго, бо мають уже понад 70 років. Здебільшого до них належать люди, які приїхали до Великобританії після Другої світової війни. Проте ці спільноти зменшуються, бо багато людей померло. А їхні діти мало тримаються Церкви внаслідок асиміляції. Найбільша парафія, яка росте, є саме в Лондоні. Передусім наша Церква ‒ відкрита для всіх! Для початку, ми стараємося допомогти духовно в людських проблемах і труднощах. Також відвідуємо, коли є хтось хворий, як і в інших душпастирствах. Підбадьорюємо людей, заохочуємо триматися своєї віри, Церкви».

18 лютого 2019 року Апостольська столиця повідомила про призначення преосвященного владики Гліба Лончини Апостольським адміністратором вакантного осідку єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії. До цього архиєрейське служіння у цій єпархії здійснював преосвященний владика Борис Ґудзяк, що в цей же день був переведений та номінований архиєпископом і митрополитом Філадельфійським.

1 вересня 2019 року Святіший Отець Папа Франциск прийняв зречення преосвященного владики Гліба Лончини з уряду правлячого архиєрея Єпархії Пресвятої Родини із осідком у Лондоні (Великобританія) та Апостольського адміністратора в Ірландії. Окрім того, було повідомлено про те, що служіння Апостольського адміністратора у вищеназваній єпархії сповнюватиме отець Микола Матвіївський, дотеперішній протосинкел єпархії.

Рішенням Синоду Єпископів УГКЦ 2019 року владику Гліба Лончину призначено очільником Патріаршої літургійної комісії УГКЦ. Це служіння він здійснював до липня 2022 року.

Преосвященний владика Гліб Лончина, крім рідної, володіє англійською, італійською та французькою мовами.