Владика Єфрем Кривий

Єпарх Куритибський

Народився	12 грудня 1928 року в колонії Салтіньо (українська вулиця) у м. Іваї (штат Парана, Бразилія).
Священичі свячення	12 листопада 1951 року із рук Преосвященного владики Івана Бучка, Апостольського візитатора українців-католиків у Західній Європі.
Єпископська хіротонія	13 лютого 1972 року уділив Святіший Отець Павло VI у базиліці Святого Петра в м. Римі (Італія).
Помер	3 квітня 2012 року в м. Куритибі (Бразилія).

Дитинство та освіта

Народився 12 грудня 1928 року в колонії Салтіньо (українська вулиця) у м. Іваї (штат Парана, Бразилія). Початкову школу закінчив у рідному містечку Салтіньо. В 1940 році вступив до Малої семінарії святого Йосифа Чину Святого Василія Великого у м. Прудентополісі (штат Парана, Бразилія). У січні 1943 року вступив до новіціату отців-василіян у м. Прудентополісі.

У 1945 році переїжджає в м. Ірасему (штат Рорайма, Бразилія), де здобув гуманітарну і філософську освіту. Наприкінці 1948 року розпочав богословські студії в Григоріанському університеті в Римі (Італія), де здобув ступінь бакалавра та ліцензіата.

Священиче служіння

1 січня 1950 року склав довічні обіти в українській церкві святих Сергія і Вакха в Римі (Італія). Піддияконські свячення отримав 4 березня 1951 року у Колегії святого священномученика Йосафата в Римі: святитель — Преосвященний владика Іван Бучко, Апостольський візитатор українців-католиків у Західній Європі. Від нього ж отримав і дияконські свячення 25 березня 1951 року у церкві святих Сергія і Вакха в Римі, і там само — 12 листопада того ж року — ієрейські свячення.

Від серпня 1952 до 1955 року був сотрудником у церкві святого священномученика Йосафата в м. Прудентополісі, поєднуючи своє душпастирське служіння із обов’язками віце-ректора і професора Малої семінарії святого Йосифа, а згодом і ректора (протягом 1955–1959 років).

Впродовж 1959–1969 років здійснює служіння ігумена обителі і парафії святого священномученика Йосафата в м. Прудентополісі.

Окрім того, у 1961 році став магістром новіціяту Сестер служебниць і катехиток Серця Ісусового. У 1965 році обраний консультором провінції святого Йосифа отців-василіан у Бразилії. У 1969 році брав участь у Генеральній капітулі отців-василіян у Римі (Італія). Того ж року призначений ігуменом Студійної обителі отців-василіян у м. Куритибі (Бразилія).

У 1970 році обраний протоігуменом провінції святого Йосифа отців-василіян у Бразилії.

Єпископська діяльність

29 листопада 1971 року Папа Павло VI номінував о. Єфрема Кривого єпископом-помічником владики Йосифа Мартинця, єпарха Куритибського, з правом наступництва. 13 лютого 1972 року Святіший Отець Павло VI у базиліці святого Петра в м. Римі уділив йому єпископські свячення. В березні владика Єфрем повертається до Бразилії і розпочинає своє пастирське служіння разом із владикою Йосифом Мартинцем.

10 березня 1978 року у зв’язку з тим, що владика Йосиф склав повноваження, владика Єфрем Кривий перебирає на себе управління Куритибською єпархією.

Під час свого управління Куритибською єпархією владика Єфрем зробив значний внесок до справи консолідації місцевого українства. Завдяки сильному впливу церкви, особливо Української Греко-Католицької Церкви в Бразилії, єпископи і священики через релігію намагалися підтримувати в середовищі громади український дух, заохочували вивчати українську мову, зберігати національні традиції, звичаї і фольклор.

За час свого єпископського служіння владика Єфрем Кривий відкрив дві єпархіальні семінарії, єпархіальний дім для літніх людей, 156 нових греко-католицьких церков, велику кількість будинків для парафіяльної діяльності.

Окрім цього, владика брав активну участь в усіх Синодах Єпископів Української Греко-Католицької Церкви в Італії та в Україні.

За його ініціативи та підтримки виникли українські клуби «12 листопада» м. Прудентополіс та «Полтава» м. Куритиба (останній заснований 1980 року, об’єднує католицьку молодь українського походження, має танцювальний колектив, капелу бандуристів, хор, оркестр народних інструментів та суботню школу). Заснував український фольклорний колектив «Веселка» (м. Прудентополіс, штат Парана, Бразилія).

Владика Єфрем Кривий сприяв заснуванню великої кількості громадських організацій етнічних українців Бразилії, наприклад, Українсько-бразильської центральної репрезентації (заснована в 1985 році, неприбуткова громадська організація, яка координує всі об’єднання етнічних українців), Асоціації українсько-бразильської молоді (заснована в 1972 році, координує діяльність молодіжних громадських організацій українців Бразилії) тощо.

13 грудня 2006 року Святіший Отець Венедикт XVI, згідно з 210 кан. § 1 Кодексу канонів Східних Церков, підтвердив зречення владики Єфрема з уряду Єпарха Куритибського і призначив його наступником владику Володимира Ковбича.

Помер 3 квітня 2012 року в м. Куритибі (Бразилія). Похований в крипті катедрального собору святого Івана Хрестителя.

Впродовж свого активного служіння владика Єфрем Кривий був нагороджений Указом Президента України № 1057/2008 Орденом «За заслуги» III ступеня «за вагомий особистий внесок у донесення до світової спільноти правди про геноцид Українського народу під час Голодомору 1932–1933 років, активну участь у проведенні Міжнародної акції вшанування пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років «Незгасима свічка» та відзнакою Кабінету Міністрів України, став заслуженим громадянином штату Парана, почесним громадянином м. Куритиба, Іваї, Прудентополіс, Маллет, Уніон-да-Віторіа, Пітанга, Ребоусас, Фронтін, Апукарана, Антоніо-Олінто, Круз-Машадо та Іраті.