Владика Августин Горняк

Апостольський екзарх Великобританії

Народився	7 жовтня 1919 року в русинському селі Куцура в Воєводині, що була на той час у складі Королівства Югославія (тепер це автономія у складі Сербії).
Священничі свячення	25 березня 1945 року з рук преосвященного єпископа Івана Бучка, титулярного архиєпископа Леокадійського.
Єпископська хіротонія	26 жовтня 1961 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Філадельфії (штат Пенсильванія, США).
Помер	16 листопада 2003 року в м. Лондон (Великобританія).

Дитинство та освіта

Майбутній владика Августин (хресне ім’я — Євген) народився 7 жовтня 1919 року в русинському селі Куцура в Воєводині, що була на той час у складі Королівства Югославія (тепер це автономія у складі Сербії), був третім з п’ятьох дітей. Початкову освіту здобув у рідній Куцурі. Натомість середню школу відвідував у сусідньому селі Вербссі.

Євген був талановитим та відданим студентом. І все ж з ранніх років він відчував поклик до священства. Батьки відправили його вчитися в Хорватію.

Священниче служіння

У 1940 році єпископ Діонісій Няраді відправив його в Рим, де він навчався в українській Папській колегії святого Йосафата. 25 березня 1945 року в Римі єпископ Іван Бучко рукоположив його на священника. Не маючи змоги повернутися до Югославії, Євген Горняк продовжив освіту в сусідньому Папському університеті «Урбаніана», де здобув ліцензіат як з догматичного богослов’я, так і з канонічного права.

На початку Другої Світової війни через неможливість повернення до рідної Батьківщини Євген Горняк емігрував до Сполучених Штатів Америки. За посередництвом єпископа Діонісія Наряді єпископ Даніель Іванчо запросив його викладати канонічне право і догматичне богослов’я в русинській семінарії міста Піттсбурга (штат Пенсильванія, США). Одночасно він був духівником семінарії і керівником хору.

Як той, хто закінчив музичну школу, Євген Горняк володів мелодійним ліричним тенором, який він зберіг до кінця життя. Протягом своїх формаційних років Євген Горняк все більше любив і цінував наші літургійні богослужіння. Він розумів красу літургійної церковнослов’янської мови, її приховані смисли та тонкі нюанси. Зрештою, він прийшов з Балкан — землі, де літургійні книги спочатку були перекладені на церковнослов’янську мову. Для Горняка це була його обрана мова молитви.

Отець Лео Голдед так свідчить про цей період життя отця Августина Горняка: «Саме в цей момент я особисто познайомився з отцем Августином. Це те, чим я хотів би поділитися з вами сьогодні ввечері: отець Августин не був віддаленим учителем. Він жив з нами, працював з нами, приєднувався до нас у відпочинку та понад усе молився з нами. Син ґрунту, він був садівником разом з нами. Він навчив нас садити і збирати урожай. І все ж він дав всім цим завданням монаший вимір. Він навчив нас розпізнавати чудеса Божі та Його могутні діла у творінні. Він навіть навчив нас „Гексамерону“ святого Василія (Шість днів творіння), — класичний твір, досить важкий для студентів у підлітковому віці. Він навчав нас катехизму. Він навчав нас церковнослов’янської мови. Також він навчив нас молитися. Хоча він навчив нас детально спостерігати за богослужіннями, для нього було важливіше те, що ми стаємо людьми молитви».

Відтак отець Лео продовжує: «Отець Августин любив молитву і любив життя громади. Поки він не грав футбол із нами, він завжди був поблизу, спостерігаючи і підбадьорюючи обидві сторони. І, все таки, в ньому існувало благородство і гідність, які поряд з його лагідністю і безтурботністю були частинами особистості, даної Богом. Протягом свого життя, будь то хвилини „осанни“ чи криків та закидів „вийти“ чи „геть“, він ніколи не втрачав ні гідності, ні спокою. Була цитата святого Павла, яку він постійно використовував. „Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро“ (Рм. 8, 28). Це був особистий кодекс життя для нього, і він допоміг йому впродовж багатьох труднощів. Саме в цьому уривку Священного Письма він знайшов власну таємницю покори, зразком якої він був. Через ці слова він розумів людські труднощі, прощав, радив і допомагав, але ніколи не виганяв і не виправдовував».

У 1956 році о. Євген Горняк вступив до Василіянського Чину святого Йосафата. Новіціат він проходив у Мондері (провінція Альберта, Канада); отримав чернече ім’я Августин. У 1957 році він повернувся в США і 19 червня 1960 року склав довічні обіти у Василіянському Чині. Після того він був призначений духівником української греко-католицької семінарії в Стемфордській єпархії, а відтак — помічником магістра новіціату (соцієм) в Глен-Коуві (штат Нью-Йорк, США).

Єпископська діяльність

14 серпня 1961 року Папа Римський Іван XXIII призначив о. Августина Горняка титулярним єпископом Гермонтським, єпископом-помічником латинського архиєпископа Вестмінстерського для українців греко-католиків в Англії та Уельсі.

Ось як про цей момент свідчить вже згадуваний вище отець Лео Голдед: «Жоден з його послушників ніколи не забуде пам’ятний день — 28 серпня 1960 року, свято святого Августина. Після вечірньої трапези, під час нашого спільного відпочинку, отець Сотер Голик, Провінційний настоятель отців василіян у Сполучених Штатах, оголосив про призначення отця Августина апостольським візитатором для українських католиків в Англії. Августин Горняк ніколи не шукав єпископських свячень. Він навіть пояснив Апостольському Нунцію, що як монах Василіян прийняв обітницю не шукати церковних почестей, прямо чи опосередковано. Щодо нас, початківців, то ми плакали».

26 жовтня того ж 1961 року в катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці в Філадельфії відбулася його єпископська хіротонія разом із владикою Ярославом Ґабро, майбутнім єпархом Чиказьким. Головним святителем був архиєпископ Філадельфії Амвросій Сенишин, ЧСВВ, а співсвятителями — апостольський екзарх Східної Канади Ісидор Борецький і єпископ Стемфордський Йосиф Шмондюк. 18 квітня 1963 року Іван XXIII призначив єпископа Августина Горняка апостольським екзархом Англії та Уельсу. У 1968 році назву екзархату змінено на Апостольський екзархат Великобританії.

Під час свого перебування на посаді він брав участь у чотирьох сесіях Другого Ватиканського собору.

29 вересня 1987 року папа Іван Павло II прийняв зречення єпископа Августина Горняка з посади апостольського екзарха, і апостольським адміністратором екзархату став єпископ Михайло Гринчишин, а 24 червня 1989 року екзархом Великої Британії був призначений єпископ Михайло Кучмяк.

8 листопада 2003 року, на свято Святого Димитрія, єпископ Августин Євген Горняк, ЧСВВ, перший екзарх Великої Британії, отримав інсульт, який залишив його у комі. Через тиждень, 16 листопада, в Лондоні він заснув у Господі, у віці 84 років. Він був священником 58 років і єпископом 42 роки. Також він був одним з останніх членів української та англійської ієрархій, які брали участь у ІІ Ватиканському соборі.

Був похований преосвященний владика Августин Горняк у рідному селі Куцура (нині Сербія).