СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВізит Папи Франциска до Верони: зустріч із молоддю, ув’язненими, богопосвяченими особами та учасниками форуму про миробудування
18 травня 2024 року, вранці о 6.30, Папа Франциск вилетів гелікоптером з ватиканського вертолітного майданчика з пастирським візитом до Верони. Прибувши до венеціанського міста, після приземлення на площі біля стадіону «Бентегоді», Понтифік попрямував на папському автомобілі до базиліки Сан-Дзено на зустріч зі священниками та богопосвяченими особами. На завершення, на площі Сан-Дзено, відбулася зустріч з дітьми та молоддю, перед тим, як відправитися на Арену ді Верона на захід «Арена Миру. Справедливість і Мир поцілувалися разом».
Після того, як Папа Франциск залишив Арену Верони, де відбулася зустріч на тему миру перед 10 000 глядачів, його вже чекали у веронській в’язниці Монторіо, де він зустрівся та пообідав з ув’язненими. Про це розповідає українська редакція «VaticanNews» у короткому огляді насиченого подіями дня.
Папа до духовенства та богопосвячених осіб: будьте відважними у своїй місії
У суботу, 18 травня 2024 року, Папа Франциск прибув гелікоптером до Верони, долучаючись до відзначення 1650-річчя смерті святого Зенона, небесного покровителя цього італійського міста, а також щоб взяти участь в ініціативі «Арена миру». Душпастирська подорож Святішого Отця розпочалась зустріччю із священниками та богопосвяченими особами в базиліці святого Зенона. У своєму слові він наголосив на прийнятті свого покликання та місії, яку потрібно звершувати з відвагою.
Поставити в центр Бога
На початку Папа Франциск зазначив, що в основі християнського життя лежить досвід зустрічі з Господом, який не залежить від особистих заслуг, але від любові, з якою Господь приходить шукати людину (пор. Мт 4,18–22; Мк 1,16–20). «Біля витоків богопосвяченого життя і священичого життя стоїмо не ми, не наші дари чи якісь особливі заслуги, а дивовижний поклик Господа, Його милосердний погляд, який спочив на нас і обрав нас для цього служіння, хоча ми нічим не кращі за інших», — сказав Святіший Отець, закликавши прийняти покликання, яке Господь дарував через свою благодать. За його словами, якщо ми втрачаємо це усвідомлення та пам’ять про прийняття дару покликання, то ризикуємо поставити в центр не Бога, а себе. «Без цієї пам’яті ми ризикуємо захопитися різними ініціативами і діяльністю, які служать нашим власним цілям більше, ніж Божому Царству; ми також ризикуємо жити апостолятом згідно з логікою просування себе і пошуків схвалення, також намагаючись зробити кар’єру (а це дуже потворно, чи не так?), замість того, щоб віддати своє життя Євангелію та безкорисливому служінню Церкві», — наголосив Папа.
Відтак, серед складних викликів нашого часу, Святіший Отець вказав присутнім на важливість терпеливості і внутрішнього наставлення очікування, просячи Святого Духа про здатність розпізнавати знаки часу. «Ми можемо закинути сіті та з довірою чекати; це рятує нас навіть у найважчі часи», — зазначив він.
Дарування надії та безпечного пристановища серед світових бурь
Папа Франциск подякував духовенству та богопосвяченим особам за їхню ініціативність, креативність та здатність втілювати пророцтво Євангелія. «Достатньо згадати, який слід залишили багато священиків, богопосвячених осіб і мирян ХІХ століття, яких ми можемо сьогодні вшановувати як святих і блаженних. Свідків віри, які зуміли поєднати звіщення Слова з великодушним і співчутливим служінням потребуючим, із „соціальною креативністю“, яка призвела до появи навчально-освітніх шкіл, лікарень, притулків і місць духовності», — виокремив Святіший Отець.
Звертаючись до священників, він закликав їх бути щедрими в прощенні, даруючи людям благодать Божого милосердя, особливо найбільш уразливим верствам населення, тим, хто спраглий надії й поранений життям. «Не піддавайтеся знеохоченню: будьте відважними у своїй місії, знаючи як залишатися Церквою, яка робить себе близькою, яка наближається до перехресть, яка зцілює рани та свідчить про Боже милосердя. Саме таким чином Господній човен посеред світових штормів може вивести в безпечне місце багатьох, хто інакше ризикує зазнати корабельної аварії», — закликав Папа Франциск.
У цьому контексті Наступник святого Петра зауважив, що багато «штормів» у наш час походять від скупості, жадібності та нестримного прагнення до задоволення. Тому і для духовенства та богопосвячених осіб у зв’язку з цим існує ризик, щоб зло стало «нормальним» явищем. «Зло не є нормальним, воно не повинно бути нормальним. У пеклі — так, але тут — ні!» — наголосив Святіший Отець, перестерігаючи перед звиканням до поганих речей, що робить людину співучасником зла.
Сіяти любов, де панує ненависть
Кінцеві заохочення Папи стосувалися заклику ступати відважно вперед у спільності. «Ми наділені благодаттю й радістю бути разом на кораблі Церкви, серед чудових горизонтів і тривожних штормів, але без страху, бо Господь завжди з нами, і саме Він тримає кермо, веде нас, підтримує нас. І я кажу це не лише священикам, але й вам — богопосвяченим особам: вперед, сміливіше. Від нас залежить, чи приймемо ми цей Божий поклик і чи будемо сміливими у виконанні місії», — зазначив Святіший Отець.
Він побажав богопосвяченим особам і духовенству «дієздатної святості» та живої віри, яка з відважною любов’ю сіє Царство Боже в кожній ситуації повсякденного життя. «І якщо геній Шекспіра був натхненний красою цього місця, щоб розповісти нам про історію страждання двох закоханих, яким перешкоджала ненависть їхніх родин, то ми, християни, натхненні Євангелієм, візьмімо на себе зобов’язання сіяти любов скрізь: там, де є ненависть, щоб я сіяв любов; там, де є ненависть, щоб я був здатним сіяти любов, любов сильнішу за ненависть і смерть», — сказав Папа.
Папа дітям та підліткам: бути знаком миру у світі
У суботу, 18 травня 2024 року, в рамках свого візиту до міста Верони на півночі Італії, Папа Франциск зустрівся із дітьми та підлітками. Зустріч відбулася на площі перед собором святого Зенона. Запросивши присутніх до спілкування Святіший Отець відповів на їхні запитання.
Почути поклик Ісуса
«В Євангелії Ісус закликає своїх учнів слідувати за Ним, навіть якщо вони не є досконалими. Як ми можемо почути його поклик?» — прозвучало перше запитання.
Папа сказав, що в Євангелії читаємо, що «Ісус кличе учнів, які не були досконалими, вони були звичайними людьми». «А я, дитина, звичайна дитина, як я можу почути поклик Ісуса?» — запитав він, продовжуючи: «Скажіть мені ось що: коли ви з татом, з мамою, з бабусею, дідусем, вам добре?». Діти відповіли: «Так!». Святіший Отець зазначив, що саме там діти відчувають любов: любов тата, мами, дідуся, бабусі. Далі Папа запитував як діти почуваються коли роблять добру справу, діляться цукерками чи дають милостиню нужденній людині? Діти відповіли: «Дуже добре!». «А коли ти, наприклад, збрехав», або «коли ти бʼєшся з братом чи сестрою, ти почуваєшся добре?» — запитував Єпископ Риму. Діти відповіли: «Ні!». Далі Папа зазначив, що коли Ісус промовляє, Він чинить так, що ми відчуваємо радість у наших серцях та почуваємося добре коли Його слухаємо. «А якщо до вас прийде людина, яка вас не любить, і дасть вам два стусани, як ви себе почуваєте?» — запитував Папа. Діти відповіли: «Погано!». «А якщо диявол прийде до вас, щоб щось намовляти, як ви будете почуватися?» — продовжив він, почувши відповідь: «Погано!». «Таким чином, ви добре зрозуміли, як ми почуваємося, коли приходить Ісус, і як почуваємося, коли робимо щось погане», — мовив Святіший Отець.
Бути знаком миру
Далі діти поставили наступне запитання: Ісус посилає своїх учнів по всьому світу, як ми, діти, можемо бути знаком миру у світі?
Папа відповів, що Ісус посилає своїх учнів по всьому світу проповідувати Євангеліє. «Звичайно, Ісус посилає учнів, апостолів і всіх нас проповідувати у світі… Але питання в тому: як ми можемо тепер бути знаком миру у світі?» — сказав Святіший Отець, зазначивши, що «зараз світ перебуває у стані війни, чи знаєте ви це? Є так багато воєн, так багато воєн, чи то Україна, чи то Свята Земля, чи то Африка, чи то Мʼянма… так багато, так багато воєн…». Він спілкувався з присутніми запитуючи: «А Ісус проповідує війну чи мир?». «Мир!» — відповіли діти. «А чого ми хочемо війни чи миру?» — далі запитував Папа на що діти сказали: «Миру!» «А якщо ти посваришся зі своїм товаришем, однокласником, ти будеш знаком миру?» — продовжив Папа, на що хтось із дітей відповів: «Ні». Отож, «ми повинні бути знаком миру, ділитися слухати інших, гратися з ними, але не битися з іншими», — підсумував він.
Зберегти віру в складних моментах життя
Відтак Папа відповів на запитання як учням перехідного юнацького віку зберегти віру в часах труднощів і не боятися робити вибір проти течії?
Папа спілкувався з присутніми про те, як можемо зберегти віру в складних, важких моментах, наприклад, перед обличчям смерті близької людини, бабусі, дідуся, дядька чи навіть іноді тата, мами? Він заохотив прямувати проти течії, коли нам кажуть красти чи робити інші погані речі, закликаючи «робити те, що, можливо, хтось інший не робить»… Далі Папа запросив сміливців відповісти на запитання: «Як ви можете подолати страх і йти проти течії?». Деякі діти сказали: «Слухати своє серце!» та «Бути відважними!».
Вкінці Єпископ Риму запросив помолитися «Отче наш» та уділив їм своє благословення.
Папа до ув’язнених осіб: Господь не залишає нас ніколи
У суботу, 18 травня 2024 року, у часі своєї Душпастирської подорожі до Верони, Папа Франциск зустрівся із співробітниками пенітенціарної поліції, ув’язненими та волонтерами в’язниці «Монторіо». У своєму вітальному слові Святіший Отець наголосив на важливості покращення життя ув’язнених осіб.
Життя, яке є даром від Бога
«Для мене входження до в’язниці — це завжди важливий момент, тому що в’язниця — це місце великої людяності. Саме так, це місце великої людяності. Людяності випробуваної, іноді змученої труднощами, провиною, засудженням, непорозуміннями і стражданнями, але в той же час сповненої сил, бажання прощення, бажання спокути», — сказав на початку Папа.
Святіший Отець зауважив, що останнім часом у цій в’язниці багато людей покінчили з життям, а тому закликав не піддаватися відчаю. «Життя завжди варте того, щоб його прожити, завжди, і завжди є надія на майбутнє, навіть тоді, коли здається, що все згасає. Наше існування, існування кожного з нас, є важливим, воно є унікальним даром для нас і для інших, для всіх, а особливо для Бога, ми не є матеріалом, викинутим, мов непотріб. Існування кожного є важливим — це унікальний дар для нас і для інших, для всіх, а особливо для Бога, Який ніколи не залишає нас і Який справді вміє слухати, радіти і плакати разом з нами», — зазначив він.
Папа порадив не закриватися в собі в найгірші моменти життя, розмовляючи з Богом про свій смуток та підтримуючи інших. «Просити про допомогу — це не слабкість, ні: робімо це зі смиренням, довірою і людяністю. Ми всі потребуємо один одного, і ми всі маємо право на надію, незважаючи на будь-яку історію, будь-які помилки чи невдачі», — зауважив він.
Рік оновлення й надії
Відтак Святіший Отець пригадав про те, що скоро розпочнеться Святий Рік, який є роком навернення й оновлення для всієї Церкви: «Рік милосердя, в якому можна скинути баласт минулого і відновити рух назустріч майбутньому; в якому можна відзначити можливість змін, бути і, де необхідно, повернутися до того, щоб бути справді собою, даруючи все найкраще». У цьому контексті він побажав, щоб Ювілей 2025 був знаком, який допоможе взяти на себе відповідальність за наше життя кожного дня.
Папа: Святий Дух творить гармонію Церкви
«Брати і сестри, Святий Дух є головною дійовою особою нашого життя! Він є тим, хто провадить нас вперед, хто допомагає нам рухатися вперед, хто спонукає нас розвивати християнське життя», — такими словами звернувся Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в суботу, 18 травня 2024 року, яка стала завершальною подією його душпастирської подорожі до Верони. Богослужіння відбулося на стадіоні ім. Маркантоніо Бентеґоді.
Прислухатися до Святого Духа
На початку проповіді Папа Франциск пригадав зустріч апостола Павла з християнською громадою, яка не знала, ким є Святий Дух. «Я думаю, що сьогодні, якщо я запитаю багато християнських громад, ким є Святий Дух, вони не знатимуть, як відповісти», — поділився Святіший Отець.
За його словами, Святий Дух є тим, хто допомагає нам рухатися вперед та спонукає розвивати своє християнське життя, перебуваючи всередині нас. «Зверніть увагу: ми всі отримали Святого Духа при Хрещенні, а при Миропомазанні ще більше! Але чи я слухаю Святого Духа, Який перебуває в мені? Чи прислухаюся до Духа, Який зворушує моє серце і каже мені: „Це не робити, а це робити“? Чи Дух Святий для мене не існує?» — запросив до роздумів Папа.
«Часто ми зустрічаємо християн, які схожі на ледь теплу воду: ні гарячу, ні холодну. Їм бракує мужності», — зауважив Наступник апостола Петра. За його словами, довіра та молитва до Святого Духа дає мужність змінювати своє життя та жити християнським життям.
Творення різноманіття та гармонії
Святіший Отець вказав на істотну функцію Святого Духа — будування Церкви у різноманітності. «Всі ми є різними, але з одним серцем, з любов’ю, яка нас об’єднує. Дух — це те, що рятує нас від небезпеки зробити всіх однаковими», — зазначив він. Ба більше, Святий Дух творить гармонію Церкви серед різних її членів. «Ми всі потребуємо гармонії. Ми всі потребуємо, щоб Дух дарував нам гармонію в наших душах, в сім’ях, містах, в суспільстві, на робочому місці. Протилежністю гармонії є війна, це боротьба один проти одного», — зауважив Папа Франциск. На завершення він закликав просити у Пресвятої Богородиці, щоб Вона дала нам благодать прийняти Святого Дух, щоб як небесна матір, навчила нас приймати Святого Духа.
Папа: дорога до миру не в замовчуванні конфліктів, а у вирішенні шляхом діалогу
Головною спонукою візиту Папи Франциска до Верони, який він здійснив напередодні П’ятидесятниці, в суботу, 18 травня 2024 року, взявши також участь у відзначенні 1650-річчя смерті святого Зенона, Небесного покровителя Верони, була участь у періодичній зустрічі народних рухів і організацій громадянського суспільства, що відбуваються в античному веронському амфітеатрі, розглядаючи різні соціальні питання. Темою «Арени 2024» була «Арена миру — Справедливість і мир обіймуться». Зустріч Святішого Отця з учасниками форуму відбувалася у формі свідчень, презентацій та запитань, які Папа коментував і ділився своїми думками.
Індивідуалізм — корінь диктатур
Першою промовила Махбуда з Кабула, представниця робочої групи, присвяченої підтемі захисту прав і розбудови демократії. Вона звернула увагу на необхідність приготування «інституцій миру». Коментуючи її звернення, Святіший Отець поділився думками про форми лідерства, які можуть справитися з таким завданням. Він вказав на проблему культури, глибоко позначеної індивідуалізмом, що веде до занедбання виміру спільноти. Й це неминуче «веде до наслідків у тому, що стосується розуміння влади» та є «коренем диктатур». За словами Папи, ідеї лідера як самотньої особи, що стоїть понад усіма, покликаного приймати рішення, потрібно протиставити бачення влади, яка здатна розпізнавати свої сильні сторони та свої обмеження, відзначаючись духом співпраці. Й великим викликом сьогодні, як підкреслив Святіший Отець, є пробудити «прагнення до участі».
«Ніхто не може існувати без інших, ніхто не може зробити все самотужки. Тому нам потрібна влада, яка, перш за все, здатна визнати власні сильні та слабкі сторони, а потім зрозуміти, куди звернутися за допомогою та співпрацею. Влада, по суті, є співпрацею; в іншому випадку буде авторитаризм і багато хвороб, які з нього випливають. Для того, щоб будувати міцні мирні процеси, влада знає, як максимально задіяти те хороше, що є в кожному з нас, вона вміє довіряти, і таким чином дозволяє людям відчувати себе здатними зробити свій вагомий внесок», — сказав він.
Навернення інституцій
Далі слово взяли Ельда Баджо з організації «Лікарі без кордонів» та Жоао Педро Стеділе з Бразилії з Руху безземельних, які представляли групу, що займалася темою міграції. Коментуючи їхнє свідчення, Папа Франциск послався на Євангелію, на сторінках якої бачимо Ісуса серед найменших, слабких, забутих, представляючи їх як «свідків необхідної та можливої зміни». Приклад Ісуса ніби перевертає все з ніг на голову: «Своїми діями Ісус ламає умовності та упередження. Він робить видимими людей, яких тогочасне суспільство приховувало або зневажало, і робить це, не бажаючи їх підмінити, не інструменталізуючи їх, не позбавляючи їхнього голосу, їхньої історії, їхнього досвіду».
Святіший Отець наполіг на тому, що Ісус не приховував людських обмежень. «Мені подобається, — сказав він, — коли я бачу людей з фізичними обмеженнями, які беруть участь у зустрічах, як у цьому випадку, бо Ісус не приховував їх: це правда. У кожного є свій голос, незалежно від того, чи він промовляє язиком, чи своїм існуванням. Кожен з нас має свій голос. І часто ми не вміємо його слухати, бо думаємо про щось своє, або, ще гірше, ходимо цілими днями з мобільними телефонами, і це заважає нам бачити реальність». Далі Папа скерував думку до багатьох дітей, які страждають у світі, вимушені жити на звалищах, які не можуть гратися, зазначивши, що «найменші бентежать нас, бо вони торкаються серця». Говорячи про необхідність християнства, яке не є літеплим, він закликав «стати поруч з жертвами насильства, розділяючи їхній біль, бути речником тих, хто не має голосу, поважаючи гідність найуразливіших».
«І це також стосується інституцій, які не є чужими чи сторонніми у цьому процесі навернення. Перший крок — визнати, що ми не є в центрі, так само як і наші ідеї та бачення. А потім прийняти, що наш спосіб життя неминуче буде порушений і змінений. Коли ми стоїмо поруч з найменшими, ми почуваємося „незручно“. Коли ми йдемо з ними, ми змушені змінити темп», — сказав Папа, зауваживши, що сьогодні, на його думку, чимало з нас заслуговують на «Премію Понтія Пилата» як експерти «вмивати руки».
Будування миру вимагає терпеливості
Аннамарія Панаротто є членкинею організації «No-Pfas» з Віченци, групи батьків, які борються проти забруднення води. Вона супроводжує Ванессу Накате, молоду і відважну піклувальницю про спільний дім з Уганди, що є кліматичною активісткою і вперше бачилася з Папою під час його апостольської подорожі в її країну. «Побудова справедливих стосунків між усіма живими істотами вимагає часу», — сказала Панаротто, запитуючи Святішого Отця про те, як знайти час на це в епоху, позначену швидкістю і негайністю.
Центральним словом у відповіді Папи було «сповільнити». Перед обличчям усвідомлення зростаючої втоми серед людей, постійної втоми через ритми, які людина визнає «неприродними», але не має сил і відваги їх змінювати, він заохотив вивільнювати час і простір для Божої дії. Навіть війни, за словами Святішого Отця, часто є наслідком цієї «нетерплячості», яка полягає в бажанні зробити все швидко. Для встановлення миру потрібна терпеливість. Ми повинні зупинити примноження агресивних реакцій, навіть у нашому повсякденному житті, каже Папа, щоб розрядити цей викривлений механізм.
Конфлікт долається реалізмом, а не знеболенням
Настає черга Андреа Ріккарді, засновника Спільноти святого Егідія, який підійшов до Святішого Отця разом з Серджіо Паронетто з «Pax Christi». Він подякував Папі за його мужність і запропонував допомогу всіх, хто відданий діалогу та братерству. Живучи мрією про мир, підкреслив доповідач, вони усвідомлюють, що справжній мир походить з вислуховування всіх, з усіма відмінностями і конфліктами, які вони висловлюють, але це вимагає зусиль. «Як ми можемо в цей складний момент бути ремісниками миру, посередниками також і перед обличчям конфліктів, близьких і далеких?» — запитував він, на що Святіший Отець поділився деякими роздумами про місце конфлікту в нашому щоденному житті, зауваживши, що йдеться «про виклик для нашої креативності».
За словами Папи, з конфлікту ніколи не вийдеш наодинці, потрібна спільнота, це лабіринт, з якого не можна вийти самотужки. «З конфлікту виходять, щоб стати кращими. З нього неможливо вийти з анестезією, а тільки з реалізмом», — каже він, вказуючи на необхідність «виходити в супроводі, принаймні, з допомогою провідної нитки». Як застеріг Святіший Отець, потрібно уникати усунення конфліктів, замітаючи їх під килимок. Так само, як і уникати зменшення плюралізму голосів, що призводять до конфлікту. Не варто боятися конфліктів, як у суспільстві, так і в родині. «Суспільство без конфліктів — це мертве суспільство. Суспільство, в якому ми беремо конфлікт за руку та ведемо діалог, — це суспільство, що має майбутнє», — переконаний він.
«Ми часто піддаємося спокусі думати, що вихід із конфліктів і напруженості полягає в тому, щоб усунути їх: я їх ігнорую, приховую, маргіналізую. Таким чином я відсікаю від реальності незручний, але важливий шматок. Ми знаємо, що кінцевим результатом такого способу переживання конфліктів є посилення несправедливості та породження реакцій невдоволення і розчарування, які можуть призвести навіть до жестів насильства. І ми також бачимо це в політиці. Коли в політиці приховують конфлікти, вони вибухають пізніше», — зазначив Папа.
Хіба є користь від війни?
І ось емоційна кульмінація всієї зустрічі: Папі Франциску представляють подвійне свідчення з охопленого війною Близького Сходу. Маоз Інон з Ізраїлю, чиї батьки загинули 7 жовтня 2023 року з рук хамасівців, і Азіз Сара, палестинець, чий брат загинув під час бойових дій. Вони є підприємцями і вірять, що «мир — це найбільше починання, яке можна здійснити». У супроводі Роберто Романо з робочої групи з економіки вони запитали Святішого Отця, як допомогти молодим людям ставати підприємцями миру, коли місця навчання часто перебувають під впливом технократичної парадигми та культури прибутку будь-якою ціною. Запитання і відповідь переходять у міцне рукостискання між ними, а потім у тривалі та глибокі тристоронні обійми: вони вдвох з Папою Франциском. Оплески підкреслюють кульмінацію зустрічі. Святіший Отець відклав приготований текст і заохотив присутніх до зосередження в тиші:
«Обоє втратили родичів, сім’я розбита. Яка користь від війни? Будь ласка, трохи помовчимо. Про це неможливо говорити надто багато. Нехай кожен помолиться і прийме внутрішнє рішення зробити щось, щоб покласти край війнам. У тиші, одну хвилину. Подумаймо про дітей у цій війні і в багатьох інших війнах. Яке майбутнє вони матимуть. Я згадую українських дітей, які приїжджають до Риму. Вони не вміють усміхатися, діти втрачають свою усмішку. Згадаймо стареньких, які все життя працювали над тим, щоб ці дві країни рухалися вперед, а тепер поразка… поразка історії і поразка для всіх нас. Помолімося за мир і скажімо цим двом братам, щоб вони принесли це прагнення трудитися заради миру своїм народам».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
